Склад і структура оборотних фондів.

.Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну структуру. У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

а)виробничі запаси; б)незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; в)витрати майбутніх періодів. До складу виробничих запасів входять: •сировина; •основні та допоміжні матеріали; •куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби; •паливо; •тара І тарні матеріали; •запасні частини для ремонту; •інші матеріали

37. Методи нормування оборотних коштів. Для одержання прибутку з мінімальними витратами на запланований обіг виробництва та реалізації продукції винна дотримуватись відповідності складу, структури та наявності оборотних коштів.Визначення планової потреби в оборотних коштів передбачає розробку норм та нормативів. До них відноситься:1)Норматив оборотних коштів у виробничих запасах (транспортному, технологічному, підготовленому,поточному,страховому.). 2)Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. 3)Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодах.4)Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції.5)Сукупний норматив оборотних коштів.

38.Показники рівня ефективності використання оборотних коштів 1) Коефіцієнт обертання

Коб = ;.

2) Коефіцієнт зваження оборотних коштів Кз = ; 3) Тривалість одного оберту Тоб = ;

4) Коефіцієнт рентабельності оборотних коштів РРобк = *100%;.

. 39.Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів

Шляхи ефективного використання оборотних коштів:1)Оптимізація запасів оборотних коштів; 2)Зменшення тривалості виробничого циклу;3)Реалізація непотрібних матеріальних цінностей;4)Заміна дорогих матеріалів на дешевші

Ефективне використання оборотних коштів в першу чергу передбачає визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. 40.Сутнісна характеристика інвестицій Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні)інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні. 42. Обгрунтування джерел фінансування капіталовкладень Низький технічний і організаційний рівень виробництва, недостатнє фінансування наукових досліджень не дають можливості підприємствам розвиватися на інноваційній основі. Без активізації капіталовкладень, спрямованих на реструктуризацію та відновлення основних фондів, удосконалювання технології, організації і управління виробництвом, проблема формування власного розвиненого промислового ринку ніколи не буде розв’язана. Зростання виробничих капіталовкладень повинне привести до підвищення продуктивності праці та більш повному завантаженню виробничих потужностей. У той же час, огляд економічної літератури теоретичного і прикладного характеру показує, що багато питань з цієї проблеми не знаходять відповідного відображення, існує недостатність наукового обґрунтування та методичних розробок щодо використання сучасних інвестиційних і фінансових інструментів. Відповідно до ст.

44.Характристика інвестицій. Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибуткуУ будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу. Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) однієї країни в підприємства цієї самої країни. Зовнішні інвестиції — це вкладення в підприємства іноземного капіталу. У свою чергу, зовнішні інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Прямі — це вкладення капіталу за кордоном. Їх величина дорівнює не менш як 10% вартості того чи іншого проекту. Портфельні — закордонні інвестиції розміром до 10% вартості капітального проекту, що здійснюється за їх допомогою. Усі внутрішні інвестиції поділяються на фінансові і реальні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємством або державою. Реальні інвестиції — це вкладення капіталу в різні сфери і галузі економіки з метою оновлення існуючих і створення нових благ.

46. Фінансові інвестиції (цінні папери),їх види, порядок випуску. Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Існує два види цінних паперів: цінні папери на пред'явника та іменні цінні папери. Цінні папери на пред'явника перебувають в обігу вільно, труднощі обігу іменних цінних паперів пов'язані з перереєстрацією прав власності на них.1. Основні цінні папери поділяються на пайові та боргові. До пайових цінних паперів відносяться - акції. До боргових цінних паперів відносяться: а ) облігації; б) казначейські зобов’язання республіки; в) ощадні сертифікати; г) векселі. 2. Похідні цінні папери: а) деривативи (опціони, ф’ючерси, варіанти). б) депозитарні розписки. 3. Особливі цінні папери. Інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та компаній.

 

47.Інноваційні процеси та їх класифікація. У звичайному розумінні інноваційні процеси, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у бізнес-практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричиняючи у ній прогресивні зміни.

Класифікація інноваційних процесів а сферою застосування інноваційні процеси поділяють на такі характерні види:
• технічні новини і нововведення — нові вироби, технології, засоби виробництва;
• організаційні інновації— нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємства, форми суспільного виробництва;
• економічні інновації — удосконалені методи господарського управління підприємством (прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивація та оплата праці);
• соціальні інновації — форми активізації людського фактора в діяльності підприємства (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання творчої активності, підтримування високого рівня безпеки праці, охорона здоров'я людей, охорона довкілля, створення комфортних умов життя);
• юридичні нововведення — регулювання всіх видів діяльності підприємства на основі нових і змінених законів, а також нормативно-правових документів.