Єдина державна система запобігання та регулювання надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, цивільного захисту населення була створена Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру

Структура. Єдина система цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні: державний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків. У НС сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

44.Правове регулювання поводження з небезпечними відходами

Законодавство України про відходи регулює процес поводження з відходами на всіх стадіях - від їх утворення до знешкодження, захоронення і утилізації. Основними нормативно-правовими актами в даній галузі є: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 19 червня 1991 року, Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 року, Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30 червня 1995 року, Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 року, Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"

Особлива увага в законодавстві приділяється небезпечним відходам, тому що вони самостійно або при вступі в контакт із іншими речовинами можуть заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини. Небезпечними є відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Залежно від шкідливості їх властивостей вони поділяються на токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні і радіоактивні відходи.

Найнебезпечнішими є радіоактивні відходи. Поняття радіоактивних відходів закріплюється в Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30 червня 1995 року. До них належать матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. V свою чергу такі відходи, залежно від рівня звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, підрозділяються на довгоіснуючі і короткоіснуючі.

 

45. Правова природа радіаційної безпеки та її співвідношення з радіаційним захистом

Поняття «радіаційна безпека» розглядається у спеціальній літературі і як комплекс адміністративних і медико-санітарних заходів, що обмежують прийнятними рівнями опромінення і радіоактивне забруднення окремих осіб, населення, і навколишнього природного середовища.

Зокрема у Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР зазначене поняття характеризується як сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки.

На думку Балюк автор визначає радіаційну безпеку як стан захищеності прав і життєво важливих інтересів людини, зокрема життя і здоров´я, в потенційно радіоекологічно небезпечному середовищі, захист навколишнього природного середовища, окремих природних об´єктів, екосистем від іонізуючого випромінювання при здійсненні діяльності у сфері використання ядерної енергії.

Виходячи з вищевикладеного метою радіаційного захисту, на нашу думку, є забезпечення радіаційної безпеки із залученням цілої сукупності заходів, зокрема правових. Це дає змогу зробити висновок, що радіаційний захист щодо радіаційної безпеки носить підлеглий характер. Водночас радіаційна безпека спрямована на дотримання норм і принципів радіаційного захисту, які дають змогу гарантувати, що рівень радіоактивного опромінення за будь-яких обставин не буде перевищено, а людина і навколишнє природне середовище матимуть надійний захист.

Виходячи із вищевикладеного можна виокремити,на нашу думку,наступні юридичні ознаки та особливості, притаманні поняттю «радіаційна безпека»: 1) складова екологічної безпеки;

2) стан розвитку суспільних відносин;

3) юридичне гарантування можливості забезпечення прав людини і громадянина на безпечне від радіаційного забруднення навколишнє природне середовище;

4) захист нинішнього та майбутніх поколінь від шкідливого для їх здоров´я радіоактивного впливу;

5) 5) наявність широкого використання джерел іонізуючого випромінювання як природного, так і штучного походження;

6) 6) здійснення оптимальних заходів щодо ліквідації чи мінімізації наслідків негативного іонізуючого опроміненн