Поняття капіталу підприємства

Під капіталом слід розуміти суму коштів, необхідну для започатку­вання та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, ку­пуючи на ринку товари — робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал — це грошова сума, яка вкладається власни­ком у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрача­ється на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів називають від­повідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал — це частина постійного капіталу, яка склада­ється з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал — це та частина постійного капіталу, яка витрача­ється на придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розши­ренні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень.

У сучасних умовах до джерел фінансування капітальних вкладень належать:

· власні фінансові ресурси;

· залучені фінансові ресурси;

· кошти, отримані від продажу цінних паперів, вклади членів тру­дових колективів;

· кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

· кошти іноземних інвесторів.

До власних фінансових ресурсів входять вклади засновників підпри­ємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який залишається в роз­порядженні підприємства, резерви, що формуються в процесі господар­ської діяльності.

За умови недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення використовуються залучені кошти. Але це відбувається в тому разі, коли підприємству вигідно залучати фінансові ресурси, про що свідчать попередні розрахунки спеціалістів.

Поняття "капітал" асоціюється з поняттям "власність". У момент створення підприємства його стартовий капітал (К)втілюється в активах (А), інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зов­нішньої заборгованості, його активи дорівнюють стартовому капіталу (А = К).Саме так трактується початковий статутний капітал у П(С)БО 2 "Баланс".

Під статутним капіталом розуміють зафіксовану в установчих до­кументах загальну вартість активів, що внесені власниками підпри­ємства.

Під активами розуміють ресурси, контрольовані підприємством у ре­зультаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому.

Економічна вигода — це потенційна можливість отримання підпри­ємством грошових коштів від використання активів.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство неминуче вико­ристовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання (З) підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А=З+К)і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

 

 

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залиша­ється після вирахування його зобов'язань. Власний капітал — основа для початку і продовження господарської діяльності підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, бо виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування господарської діяльності — перебуває у розпорядженні підприємства необмежений час;

2) відповідальності й захисту прав кредиторів — відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користу­вачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а та­кож захистом кредиторів від втрати капіталу;

3) компенсації понесених збитків — тимчасові збитки мають пога­шатися за рахунок власного капіталу;

4) кредитоспроможності — при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторсь­кою заборгованістю і більшим власним капіталом;

5) фінансування ризику — власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погоди­тись кредитори;

6) самостійності та влади — розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності й впливу його власників на підприємство;

7) розподілу доходів і активів — частки окремих власників у капі­талі є основою при розподілі фінансового результату і майна при ліквідації підприємства.

Власний капітал створюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учас­никами) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

· інвестований (вкладений або сплачений капітал);

· нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їхньою номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладе­ний капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

· статутний капітал, сума якого визначається в установчих до­кументах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі суб'єктів господарювання;

· додатковий капітал (не реєстрований) — це додатково вкладе­ний капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітали виконують різні функції. Так, ста­тутний капітал — це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулю­вання відносин власності й управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Згідно з П(С)БО 2 до власного капіталу входить:

1) статутний капітал;

2) пайовий капітал;

3) додатковий вкладений капітал;

4) інший додатковий капітал;

5) резервний капітал;

6) нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

7) неоплачений капітал;

8) вилучений капітал.

Статутний капітал — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є вкладом власників (учасників) до капіталу підпри­ємства.

Пайовий капітал — сума пайових вкладів членів спілок та інших під­приємств, що передбачена установчими документами.

Додатковий вкладений капітал — сума, на яку вартість реалізації ви­пущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юри­дичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал — сума заборгованості власників (учасників) за вкладами до капіталу. Сума неоплаченого капіталу вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Вилучений капітал — фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капі­талу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.