Економічна сутність виробничих фондів підприємства

 

Термін "фонди" походить з латині і дослівно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництва здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробницт­ва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (засоби) підпри­ємства, які поділяються на основні та оборотні (рис. 5.1).

 

Рис. 5.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вар­тість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що вироб­ляється (робіт, що виконуються, послуг, що надаються) частинами вміру спрацювання.

Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприєм­ства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати вве­дення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

В бухгалтерському обліку використовується термін "основні засоби". Його визначення дається в П(С)БО 7: основні засоби — це матеріальні ак­тиви, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі вироб­ництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кож­ному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що ви­робляється (робіт, що виконуються; послуг, що надаються).

Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди — це засоби праці, які беруть участь у про­цесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, об'єкти соціально-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні установи тощо).

Виготовлення будь-якої продукції здійснюється в процесі взаємодії робочої сили та певних засобів виробництва, що складаються із засобів та предметів праці.

Засоби праці являють собою виробничі ресурси, за допомогою яких відбувається обробка або переробка, виготовлення предметів праці. Певний, відповідно сформований комплекс засобів праці, що підприємство застосовує для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), становить його основні засоби.

Предмети праці представляють собою виробничі ресурси, які є матеріальною основою для створення нової продукції. Вони беруть участь і повністю споживаються лише в одному виробничому процесі і формують оборотні засоби підприємства.

Сукупність основних та оборотних фондів підприємства становить його виробничі фонди.

Більша частка у складі виробничих фондів підприємства припадає на основні фонди. Від оснащеності основними фондами та їхнього ефективного використання вирішальною мірою залежать обсяги випуску продукції та пов’язані з ними остаточні результати його діяльності. Склад, стан і структура основних фондів визначають характер матеріально-технічної бази виробничого підприємства.

Основні виробничі фонди

Склад і класифікація

 

У практиці господарювання для правильного обліку, ефективного використання та планування відтворення основних фондів важливе значення має їх класифікація.

За функціональним призначенням основні фонди поділяють на виробничі та невиробничі.

До основних виробничих фондів належать ті фонди, що беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. Це будівлі, споруди, обладнання, передавальні пристрої, машини та устаткування (робочі, силові), обчислювальна техніка, вимірювальні прилади, транспортні засоби, інструмент та інші засоби, які функціонують безпосередньо у сфері виробництва товарів і послуг.

До основних невиробничих фондів належать ті основні фонди, які не пов’язані безпосередньо з виробничим процесом і функціонують для задоволення соціально-культурних і побутових потреб учасників виробництва, тобто це об'єкти, що обслуговують соціальну сферу підприємства. До них відноситься їдальні, буфети, медичні установи, будинки відпочинку, санаторії, профілакторії, дитячі садки та ясла, клуби, спортивні споруди, житло, що належить підприємству тощо, які знаходяться на балансі підприємства.

У загальній структурі основних фондів підприємства більше 90 % становлять основні фонди виробничого призначення.

До виробничих фондів не відносяться засоби праці, не залучені в процес виробництва, тобто не введені в дію підприємства, засоби праці в стадії монтажу, демонтоване обладнання.

За характером участі у виробничому процесі основні виробничі фонди підрозділяють на активну та пасивну частини.

Активна частина основних фондів - це ті фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, обладнання, інструменти, прилади, устаткування).

Пасивна частина основних фондів - це ті фонди, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо).

Прогресивність змін у структурі основних виробничих фондів підприємства виражається у збільшенні частки їх активної частини. Чим вона більша, тим більші можливості підприємства нарощувати обсяги виробництва.

За використанням основні фонди поділяються на діючі (всі основні фонди, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних фондів).

Істотне значення для обліку основних фондів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. В залежності від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на групи:

І. Будинки – об’єкти, в яких відбуваються процеси основних, допоміжних, підсобних виробництв, адміністративні та господарські будівлі (будинки гаражів, цехів, ремонтні майстерні, профілакторії, адміністративні і побутові будинки, складські приміщення, автостанції).

До складу будинків входять комунікації в середині будинку: система опалення, водогазопровід і каналізація, силова й освітлювальна електропроводки разом з арматурою, телефонні і сигналізаційні мережі, вентиляційні пристрої, підйомники (ліфти).

ІІ. Споруди - інженерно-будівельні об’єкти, необхідні для здійснення процесу виробництва (криті території і площадки, відкриті площадки для збереження автомобілів, вантажно-розвантажувальні пристрої, естакади на відкритих площадках, канави для ремонту, паливозаправні колонки, навіси, естакади, забори, водойми, цистерни для води і мастильних матеріалів, резервуари, водонапірні башти, дороги, мости).

ІІІ. Передавальні пристрої – мережі електропередач, водопроводи, газо- та тепломережі, трубопроводи з усіма проміжними пристроями, трансмісії, транспортери тощо, тобто об’єкти, що здійснюють передачу всіх видів енергії (електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих машин.

ІV. Машини та обладнання – у цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні й вторинні двигуни. У даній групі виділяються такі підгрупи:

а) силові машини та обладнання, що містять всі види енергетичних агрегатів та двигунів (електродвигуни, генератори, трансформатори, парові турбіни, двигуни внутрішнього згоряння, пересувні електростанції, компресори);

б) робочі машини та обладнання, що безпосередньо діють на предмет праці та його переміщення в процесі створення продукції (верстати ремонтних цехів та інше устаткування (преси, молоти, горни, електрозварювальні апарати, мийні машини), тобто устаткування, призначене для механічного, термічного і хімічного впливу на предмет праці);

в) контрольно-вимірювальні та регулюючі прилади та устаткування (вимірювальні прилади й устаткування постів і станцій діагностики, лабораторне устаткування і прилади, електровимірювальні прилади і пристрої загального і спеціального призначення і т. і.);

г) обчислювальна техніка (машини електронні цифрові з програмним керуванням загального призначення, спеціалізовані і керуючі; аналогові і клавішні електронні, перфораційні і клавішні електромеханічні і обчислювальні);

д) інші машини і їхнє устаткування (устаткування АТС, пожежні машини, автомобілі всіх типів, що використовуються для господарського обслуговування).

V. Транспортні засоби – рухомий склад, що належить підприємству (автомобілі, тягачі, причепи і напівпричепи).

VІ. Інструменти – інструменти усіх видів (механізовані та ручні) (електродрилі, електровібратори, робочі затискачі, тиски, лещата, патрони, різцеві держаки і т. і.);

VІІ. Виробничий інвентар – призначений для зберігання матеріалів, інструментів тощо (робочі столи, верстати, огородження для машин, шафи виробничого призначення, стелажі, контейнери, інвентарна тара);

VІІІ. Господарський інвентар – предмети канцелярського та господарське призначення (меблі, сейфи, побутові прилади, телефони, офісне обладнання, переносні бар'єри, дивани і т. і.);

IX. Інші основні фонди - капітальні вкладення в земельні ділянки (багаторічні насадження, відвід земельних ділянок) і закінчені капітальні роботи по орендованим основним фондам.

У податковому обліку, для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум основні фонди підприємства поділяють на такі чотири групи (п.п.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»):

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, офісне обладнання, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - інші основних засобів, які не входять до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Таке групування основних засобів підприємства зобов'язані здійснювати задля оподаткування поряд з бухгалтерським обліком об'єктів основних засобів.

Співвідношення різних груп (або видів) основних фондів підприємства у їх загальній вартості характеризує виробничу структуру основних фондів. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

Серед основних факторів, що впливають на виробничу структуру основних фондів підприємства можна виділити такі:

- виробничо-технологічні особливості галузі;

- темпи науково-технічного прогресу;

- ступінь розвитку різних форм суспільної організації виробництва;

- технічний рівень виробництва на підприємстві;

- відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;

- територіальне розміщення підприємства;

- інші.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дає можливість характеризувати технічний рівень підприємства й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає. Співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості характеризує вікову структуру основних фондів підприємства. Вона залежить в основному від ступеня оновлення основних фондів підприємства.

Найчастіше виділяють такі вікові групи основних фондів:

- нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;

- 5-10 років;

- 10-15 років;

- 15-20 років;

- старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років.