Закон пропозиції регулює пропозицію Залежно від рівня цін. Чим Вища ціна товару за інших незмінних умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару чи послуги.

Ціна – грошовий вираз вартості. Проте ціна є грошовим виразом вартості, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються іншими причинами. Тому ціна – це грошова сума, яку сплачують чи одержують за конкретний товар.

А. Вартісні фактори:

· Величина вартості.

· Продуктивність.

· Інтенсивність.

· Складність праці.

Б. Фактори співвідношення попиту і пропозиції

В. Психологічні фактори.

Г. Державне регулювання.

На ринку розрізняють ціну попиту, ціну пропозиції і рівноважну ціну.

Ціна попиту – це гранично-максимальна ціна, яку покупці згідні платити за товар.

Ціна пропозиції – це гранично-мінімальна ціна, за яку продавці згідні продати свій товар.

Ринкова рівновага – це ситуація, за якої наміри покупців і продавців повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

Ринкова ціна – це ціна, при якій рішення виробників (продавців) та покупців про купівлю–продаж взаємно узгоджуються. Ціна ринкова – це ціна, яка встановлюється у відповідності до попиту і пропозиції товарів і послуг.

Ціна рівноваги – це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції.

Економічний стан продавців і покупців залежить від ринкової кон’юнктури – це сукупність умов, ознак, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції. Вона змінюється під впливом різних факторів, масштабів виробництва, розмірів запасів товарів, динаміки цін та грошових доходів, організації торгівлі і реклами.

Важливу роль відіграє певне співвідношення попиту і пропозиції як по окремих товарах, товарних групах, так і по товарній масі у цілому.

Типові випадки співвідношення попиту і пропозиції

1. Пропозиція перевищує попит.

В даному разі на ринку виникає надлишок продукції, бо її більше, ніж покупці можуть купити (Q2 > Q1). Ціна товару починає знижуватись, відповідно знижується пропозиція товару, а попит зростає. Ситуація на ринку прямує до точки рівноваги А з ціною Р3 і кількістю Q3.

2. Попит перевищує пропозицію.

 

В даному випадку на ринку виникає дефіцит продукції, бо її кількість менша, ніж кількість, яку хочуть купити покупці (Q1 < Q2). Ціна товару починає збільшуватись відповідно збільшується і пропозиція, а попит зменшується. Ситуація прямує до точки рівноваги А з ціною Р3 і кількістю Q3.

3. Попит дорівнює пропозиції

У цьому випадку кількість продукції, яку продавці готові продати і кількість продукції, які покупці здатні купити, – рівні. На ринку не існує ні надлишку, ні дефіциту.

 

ІІІ. Сутність ринку розкривається через його функції:

· регулююча;

· стимулююча;

· розподільча;

· відтворювальна.

Загальними умовами виникнення ринку є:

· суспільний поділ праці;

· економічна відокремленість виробників;

· приватна власність.

Умовами формування і ефективного функціонування є:

· наявність суб’єктів ринкових відносин, які будучи економічно і юридично незалежними можуть вступати у рівноправні відносини з приводу купівлі–продажу;

· свобода підприємництва та вільний рух капіталів і товарів;

· вільний доступ виробників до економічних ресурсів та інформації;

· конкуренція – наявність конкурентного середовища;

· вільне ціноутворення;

· плюралізм форм власності та господарювання їх рівноправність;

· економічна демократія;

· обмежена регулююча роль держави.

 

ІV. Конкуренція (to concurred – зіштовхуватись) – економічна боротьба, суперництво між суб’єктами ринкового господарювання за ліпші умови виробництва, купівлі та продажу товарів і послуг.

Конкуренція – економічна боротьба між відособленими виробниками продукції, робіт, послуг за задоволення своїх інтересів, що пов’язані з продажем, виконанням робіт, послуг одним і тим самим споживачам.

Функції конкуренції

1. Стимулююча.

Полягає у тому, що конкуренція сприяє заохоченню тих, хто раціональніше використовує фактори виробництва для найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновітніші досягнення науки і техніки, організацію праці і управління.

2. Контролююча функція. Контролює і обмежує економічну силу кожного підприємства. Чим досконаліша конкуренція тим справедливіше ціна.

3. Розподільча функція (розподіл факторів виробництва, доходів і продукції).

Форми конкуренції

 

V. В залежності від співвідношення монополізації та конкуренції виділяють декілька моделей ринку:

· ринок досконалої конкуренції;

· ринок монополістичної конкуренції;

· ринок олігополії;

· ринок чистої конкуренції

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою ринок як економічна категорія?

2. Охарактеризуйте функції ринку.

3. З яких основних елементів складається ринок?

4. Що є вирішальною умовою створення ринкових господарств?

5. Охарактеризуйте види ринків.

6. Які моделі ринкового господарства Ви знаєте?

7. Що являє собою ринкова інфраструктура і яка її соціальна роль?

8. Як визначається курс акції?

9. Що являють собою попит і пропозиція?

10. Які фактори впливають на їх зміну?

11. Які моделі ринкового господарства Ви знаєте?

12. Сформулюйте економічні функції та соціальну роль конкуренції.

13. Назвіть види та форми конкуренції.

14. Чому ринкова економіка породжує монополію?

15. Що таке монопольна ціна?

16. Які найголовніші напрямки антимонопольної політики держави?

Список рекомендованої літератури

1. Економічна теорія. Політекономія. Підручник / ред. В.Д. Базилевича – 7-е вид. К.: «Знання Пресс», - 2008

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підруч. для студ. вузів/ С.В. Мочерний. -2-е вид., випр. і доп.. - К.: "Вікар", 2005

 

Тема. Підприємництво і підприємство (фірма).

1.Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва.

2.Організаційно-правові форми підприємництва в ринковій економіці.

3.Підприємство в системі підприємництва. Суть, ознаки та види підп риємств

 

Згідно з Господарським кодексом (гл.42) Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою створення соціального ефекту та одержання прибутку.

Розвиток підприємництва означає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, звільнення від баласту не використовуваних або погано використовуваних ресурсів. Підприємництво – невід’ємна частина ринкової економіки й розвивається тільки там, де утверджується вільне ринкове середовище й демократизація суспільства.

Передумови розвитку підприємництва:

Політичні - стабільність політики держави, дебюрократизація процедур регулювання підприємницької діяльності з боку державних органів

Економічні – економічна свобода, наявність попиту та пропозиції, різноманіття форм власності, існування розвинутої інфраструктури

Соціальні – рівень культури, позитивне ставлення до підприємницької діяльності.

Правові - законодавча база, що створює сприятливі умови для розвитку підприємництва, підтримка з боку держави, ефективна система захисту інтелектуальної власності

Нормативною базою для здійснення підприємницької діяльності є Господарській кодекс України. Він регламентує ступінь свободи підприємницької діяльності, її основні принципи, організаційні форми підприємництва, права найму робітників і соціальні гарантії щодо використання їх праці, загальні гаранті для підприємців, державну підтримку

підприємництва, діяльність іноземних підприємців і Україні, припинення підприємницької діяльності.

Види підприємництва:

виробниче (створення продукції, надання послуг і т.д.),

комерційне (здійснення операцій з купівлі - продажу),

фінансове (операції з грішми та цінними паперами),

консалтингове (надання професійних спеціальних послуг).

Але в реальному житті зустрічаються не тільки професійно зорієнтовані підприємці, тобто люди, які зробили свідомий вибір, але й ті, хто приймає таке рішення вимушено. Усвідомлюючи ситуацію, в якій вони опинилися, вони шукають джерела індивідуального доходу або більших, ніж вони мають, індивідуальних доходів. До цього вони звертаються не тому, що це відповідає їх життєвому устрою, а тому, що іншого рівноцінного джерела вони не бачать.

Необхідність звернення до підприємницької активності характеризує цей тип економічної діяльності як вуличне підприємництво. Воно, як правило, не передбачає отримання спеціальних знань, професійної підготовки. Цей вид підприємництва здійснюється за принципами розумності та раціональності.

До більш поширених типів вуличного підприємництва можна віднести:

· Перепродаж – придбання товарів для його подальшого продажу за біль високою ціною за умов відсутності у підприємця стаціонарного торгового приміщення;

· Виробництво кустарним способом товарів народного споживання і реалізація їх в місцях масового скупчення споживачів;

· Надання сервісних послуг;

· «човникова» діяльність.

При визначенні умов, таких як достатній доход, рішення про зміну напряму діяльності, сприятливе зовнішнє середовище підприємець з категорії вуличного може перейти в категорію професійно-зорієнтованого підприємця.

Економічна наука виокремлює три головні функції:

Ресурсна функція підприємництва – формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція – діяльність по організації виробництва, збуту, маркетингу; поєднання всіх ресурсів для виготовлення кінцевого продукту.

Інноваційна функція – генерування та реалізація нових ідей, готовність до ризику.