Принципи підприємницької діяльності (гл.4, ст..44)

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

Вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

Самостійне формування підприємцем програм діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

Вільний найм підприємцем працівників;

Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

Вільне розпоряджання прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

Самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

 

2. Підприємство як організаційна форма підприємницької діяльності та його види.

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки економіки – підприємства. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, надаються необхідні послуги, тут вирішуються питання економного витрачання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, технології. На підприємстві розробляється бізнес-план, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління

Підприємство як суб’єкт ринкових відносин повинно бути:

· Конкурентоспроможним щодо аналогічних підприємств, які функціонують на ринку;

· Взаємодіяти з підприємствами інших галузей, інфраструктурою.

Підприємство – самостійно господарюючий суб’єкт, створений підприємцем або об’єднання підприємців для виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку. Підприємство діє на основі статуту, засновницьких документів, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Мета й напрями діяльності підприємства. Головна мета – виробництво товарів та послуг для задоволення потреб ринку і отримання максимального прибутку.

Напрями діяльності підприємства:

· Вивчення ринку товарів

· Виробнича діяльність

· Комерційна діяльність

· Економічна діяльність

· Соціальна діяльність

· Матеріально-технічне забезпечення виробництва на підприємстві

· Післяпродажнийсервіс.

Економічна діяльність передбачає:

· Стратегічне та поточне планування

· Облік та звітність

· Ціноутворення

· Систему оплати праці

· Ресурсне забезпечення виробництва

· Зовнішньоекономічну діяльність

· Фінансову діяльність

· Найважливішими завданнями підприємства є:

· Отримання прибутку власниками підприємств

· Забезпечення споживача продукцією підприємства

· Забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами праці та можливістю професійного росту

· Охорона навколишнього середовища: землі, повітря, водного басейну і т.д.

· Завдання підприємства визначаються:

· Інтересами власника

· Розмірами капіталу

· Ситуацією всередині підприємства (внутрішнім середовищем)

· Зовнішнім середовищем

· Внутрішнє середовище підприємства – люди, засоби виробництва, інформація, гроші. Результатами взаємодії компонентів внутрішнього середовища є готова продукція.

· Зовнішнє середовище, яке безпосередньо визначає ефективність роботи підприємства – це насамперед споживачі продукції, постачальники виробничих компонентів, державні органи, населення – сукупність економічних, соціальних, правових і природних умов та інших зовнішніх по відношенню до підприємства умов та факторів, які діють в глобальному оточенні. Розрізняють макро- та мікро середовище.

· Аналіз зовнішнього середовища дає підприємству можливість прогнозувати можливості;

· Попереджати загрози; розробляти стратегії.

· Для діяльності підприємств у ринкових умовах виключно важливою є їх чітка класифікація.

· Залежно від форм власності

· Приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

 

· Підприємство, що діє на основі колективної власності;

· Комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

· Державне підприємство;

· Підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності)

Якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше 10%, воно визначається підприємством з іноземними інвестиціями.

Якщо іноземна інвестиція складає 100% - іноземне підприємство.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду – унітарні та корпоративні.

Підприємства самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи. Господарський кодекс створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності й організаційної форми підприємства.

3. Об’єднання підприємств.

Організаційно – економічні форми.

Концерн – багатогалузеве АТ, яке контролює підприємства через систему участі. Концерн придбає контрольний пакет акцій різних компаній, які по відношенню до нього є дочірніми. Найважливішою ознакою концернів є єдність власності фірм, підприємств, банків, які входять до них. Таким чином, учасники концернів взаємозалежні не за договором, а по суті економічних відносин

Асоціації – договірні об’єднання підприємств та організацій, створювані для спільного виконання однорідних функцій та координування спільної діяльності. Це одна з м’яких форм об’єднання, учасники асоціацій мають право входити в будь-які інші асоціації. Основна мета їх створення – спільне вирішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних та інших завдань.

Консорціум - тимчасове, добровільне об’єднання підприємств з метою спільного проведення великої фінансової операції (наприклад, здійснення значних інвестицій у великий промисловий проект). До консорціуму можуть входити і великі, і малі підприємства, що бажають взяти участь у здійсненні підприємницького плану, але не мають можливості самостійно здійснити його.

Синдикат – об’єднання для збуту продукції підприємцями однієї галузі з метою усунення надмірної конкуренції

Картель – угода між підприємцями однієї галузі про ціни на продукцію, послуги, розподіл ринків збуту.

Фінансово-промислові групи – об’єднання промислового, банківського, страхового, торгового, інтелектуального капіталів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику підприємництва та розкрийте спільне і відмінне у поняттях «підприємництво» і «бізнес».

2. Які причини зумовили еволюцію теорій підприємництва? Розкрийте головні пункти цих еволюційних змін.

3.Дайте порівняльну характеристику класичної та інноваційної моделей підприємництва.

4. Чим (якими чинниками) визначаються організаційні форми підприємництва?

5. Які типи об'єднань підприємств Ви знаєте? Чим визначається доцільність використання кожного із них?

6. Що таке концентрація виробництва? Якими показниками вимірюють її рівень?

7. Який критерій лежить в основі поділу підприємств на малі, середні та великі? Для чого потрібна така класифікація?

8. Що визначає доцільність вибору типу підприємницької діяльності?

9. Назвіть переваги та недоліки малого підприємництва.

10. Які переваги та недоліки (обмеження) властиві великому підприємництву?

11. Яке місце в системі підприємництва займають середні підприємства?

12. Як і чому співіснують великі, середні та малі підприємства?

13. Що таке венчурне підприємництво, які функції воно виконує, на яких засадах функціонує?

14. Що особливого ви вбачаєте в лізинговій формі підприємництва?

Список рекомендованої літератури

1. Економічна теорія. Політекономія. Підручник / ред. В.Д. Базилевича – 7-е вид. К.: «Знання Пресс», - 2008

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підруч. для студ. вузів/ С.В. Мочерний. -2-е вид., випр. і доп.. - К.: "Вікар", 2005

 

Тема. Витрати виробництва і прибуток.

1. Поняття витрат виробництва і прибутку.

2. Класифікація витрат.

3. Теорія прибутку.

4. Норма прибутку і рентабельність.

Витрати виробництва і прибуток є категоріями, безпосередньо пов'язаними з діяльністю фірми (підприємства). Їх розглядають як похідні від таких категорій, як вартість, додана вартість, необхідний продукт, постійний і змінний капітал тощо. Загалом витрати для підприємства можуть виражатися як сума постійного і змінного капіталу

 

де К — витрати виробництва; С — постійний капітал; V — змінний капітал.

Ця формула є похідною від формули визначення суспільно необхідних витрат (вартості), під якими розуміють затрати минулої (уречевленої) і живої праці, необхідної суспільству для виготовлення одиниці товару за досягнутого рівня виробництва в нормальних (середніх) умовах. Суспільно необхідні витрати визначають вартість товару і дорівнюють

 

де W — суспільно необхідні витрати; C — вартість спожитих засобів виробництва, або матеріальні витрати; V — вартість необхідного продукту, або витрати на оплату праці трудівників; m — вартість додаткового продукту.

Такий поділ умовний, адже в практичній діяльності підприємства витрати розглядають як цілісну величину (С + V) або собівартість. Собівартість — це те, скільки коштує виробництво товару/послуги підприємству. Додавши до цієї величини вартість додаткового продукту m, отримаємо формулу вартості товару або величини суспільно необхідних витрат на виробництво того або іншого товару. З точки зору підприємства формула вартості матиме такий вигляд:

 

де К = С + V (матеріальні витрати С плюс витрати на оплату праці працівників V), Р — прибуток підприємства.

Розрізняють також постійні та змінні витрати. До постійних належать витрати на заробітну плату, на сплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), на освітлення, опалення, на сплату відсотків за кредит та ін. Ці витрати відносять до постійних тому, що вони незмінні для діючого підприємства. До змінних належать витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію.

Витрати виробництва, як правило, менші, ніж авансований капітал, оскільки він містить всю вартість основного капіталу, а витрати виробництва — лише вартість їх зношування (амортизацію).
Явні та неявні витрати.

Явні витрати виробництва - витрати на відшкодування використаних факторів виробництва, які підлягають безпосередній грошовій оплаті. До них належать витрати на оплату робочої сили (заробітна плата), капіталу (основного і оборотного), землі (орендна плата), а також оплата транспортних витрат, комунальних послуг, відсотків за кредит та ін. Сукупність всіх явних витрат ще називають собівартістю продукції. Явні платежі повністю відображаються в бухгалтерському обліку, внаслідок чого їх називають бухгалтерськими витратами. До цих витрат прибуток підприємця не входить.

Неявні (або змінені, альтернативні) витрати - витрати, які підприємством не виплачуються. До них належать нормальний прибуток підприємця та гроші, які могло б отримати підприємство у разі вигіднішого використання власних ресурсів. (Згадайте щодо цього сутність альтернативних витрат.) Витрати виробництва, до яких входить нормальний прибуток підприємця та інші неявні витрати, в західній економічній літературі називають економічними витратами. Загалом вони складаються з бухгалтерських та неявних витрат.

Грошова виручка від реалізації продукції становить дохід підприємства. Його складовими є матеріальні витрати С, витрати на оплату праці V і прибуток Р. Дохід підприємства як сума грошової виручки за вирахуванням матеріальних витрат С є валовим доходом підприємства. Отже, валовий дохід підприємства — це додана або нова вартість (V + m). Частина валового доходу йде на покриття витрат з оплати праці, а інша частина становить чистий дохід підприємства або його прибуток. Інакше кажучи, прибуток — це сума коштів реалізованої продукції за вирахуванням витрат на собівартість продукції. Підрахований у такий спосіб прибуток називають балансовим, тобто таким, що перебуває на балансі підприємства.

Баланс підприємства (від фр. balance, букв. терези) — це система показників, що характеризують наявність матеріальних, трудових, грошових ресурсів та їх використання. З балансового прибутку підприємство здійснює різні виплати: сплачує податки, борги, проценти тощо. Балансовий прибуток, зменшений на величину зазначених виплат, утворює чистий прибуток підприємства, який залишається у його розпорядженні і є основою для формування фонду розвитку виробництва, науки і техніки, фонду заробітної плати, резервного фонду тощо.

У теорії витрат існує необхідність поділу витрат на суспільно необхідні та індивідуальні. Суспільно необхідні витрати є нормою або базовою величиною для порівняння витрат індивідуальних виробників.

В економічній літературі розрізняють також індивідуальні і суспільні (не плутати з суспільно необхідними) витрати. Якщо розглянути роботу, наприклад, металургійного комбінату, то до суспільних витрат належатиме, зокрема, компенсація соціально-економічних наслідків шкідливості цього виробництва.

Шляхи зниження витрат виробництва. Товаровиробники в умовах конкуренції повинні прагнути до скорочення витрат виробництва або собівартості продукції (тобто вартості для себе, для даного підприємства). Це зумовлено тим, що зниження собівартості є основою зниження цін, що, у свою чергу, дає змогу підприємцю отримати більший прибуток. Для зниження витрат, пов'язаних з використанням основних фондів, необхідно поліпшувати якість машин, устаткування, споруд, зменшувати частку пасивної частини основних фондів (кількість складських приміщень, інших споруд та ін.). Особливо слід дбати про зниження непродуктивних витрат — штрафів, відшкодування збитків тощо, пов'язаних з невиконанням підприємством своїх договірних зобов'язань. До них відносять також прогули працівників на підприємстві.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення витрат виробництва.

2. За яким критерієм витрати виробництва поділяють на постійні та змінні? Яке значення має цей поділ для підприємців?

3. Що таке граничні витрати виробництва?

4. Які шляхи зниження витрат виробництва?

5. Розкрийте сутність і функції прибутку.

6. Як визначають норму прибутку?

7. Охарактеризуйте основні напрями використання прибутку підприємцем.

Література

1. Основи економічної теорії. За ред. Ю.В. Ніколенка, К., 1999, т. 2

Тема. Суспільне відтворення

. План лекції

· Суспільний продукт і його форми.

· Система національних рахунків та її показники.

· Суть і види економічного відтворення.

· Національне багатство: суть, структура, відтворення.

 

 

Основні категорії і поняття: національне багатство, національний дохід, особистий дохід, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, суспільний продукт, чистий валовий продукт, система національних рахунків, звужене відтворення, просте відтворення, розширене відтворення

 

· Суспільний продукт і його форми.

 

Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт (сукупний суспільний продукт, валовий). Його можна розглядати з різних точок зору. Також можна відповідно визначати його форми і структуру.