Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.

Допит (ст. 166-171 КПКУ) – це одержання слідчим у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку від свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, а також експерта (показання якого не є самостійним джерелом доказу) показань про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі та фіксація їх в протоколі.

Мета: Отримання інформації, що має значення для кримінальної справи.

Види:

1. Допит підозрюваного

2. Допит обвинуваченого

3. Допит підсудного

4. Допит свідка

5. Допит потерпілого

6. Допит неповнолітніх

Порядок виклику на допит (ст. ст. 166, 171, 107, 134 КПКУ): 1) повісткою, яка вручається під розписку, з зазначенням часу вручення, а в разі тимчасової відсутності – кому-небудь з дорослих членів його сімї (для підозрюваного і обвинуваченого тільки тим, які разом з ним проживають), житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи; 2) телеграмою; 3) по телефону; 4) телефонограмою; 5) неповнолітній свідок викликається через законних представників; 6) підозрюваний і обвинувачений, які перебувають під вартою, викликаються через адміністрацію місця попереднього ув’язнення; 7) слідчий може і особисто повідомити того, кого викликає, про необхідність явки, обумовивши її час і місце. У разі необхідності свідок може бути допитаний у місці його перебування без попереднього повідомлення.

Загальні правила проведення допиту:

1. Учасники процесу допитуються окремо і за відсутності інших учасників. При допиті може бути присутній захисник підозрюваного або обвинуваченого, якщо такий допит провадиться за його клопотанням або клопотанням підозрюваного чи обвинуваченого (п. 4 ч. 2 ст. 48 КПКУ). В необхідному випадку, коли особа не володіє мовою, якою ведеться провадження у кримінальній справі, для участі в даній слідчій дії запрошується перекладач. Допит німого або глухого свідка проводиться з участю особи, яка його розуміє (ст. 167 КПКУ).

2. Перед початком допиту слідчий а) встановлює особу викликану для допиту; б) повідомляє в якій справі вона викликана, називає присутніх осіб; в) роз’яснює її права, обов’язки та відповідальність, зокрема: свідок – попереджається про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань; потерпілий – лише за дачу завідомо неправдивих показань; підозрюваний і обвинувачений – ні за відмову від дачі показань, ні за

3. Допитуваний вправі користуватися документами і нотатками. Для пояснення сказаного ним на допиті він може супроводжувати свої показання виготовленням схем, креслень, малюнків чи діаграм, які повинні бути безпосередньо ним підписані, і які доцільно додати якими він викликаний для допиту, усунення протиріч в його показаннях, а також протиріч між його показаннями і показаннями інших допитаних у справі, слідчий після розповіді допитуваного і його відповідей на уточнюючі та інші наступні питання може оголошувати фрагменти показань обвинувачених, підозрюваних, потерпілих або інших свідків, демонструвати інші докази.

4. При допиті за рішенням слідчого може провадитися фотографування, аудіо– і (або) відеозапис, кінозйомка про що в протоколі повинен бути зроблений відповідний запис, а також вказані умови і порядок їх використання та одержані результати. Перед закінченням допиту запис повністю відтворюється учасникам цієї дії. Висловлені ними зауваження і доповнення заносяться на фонограму і до протоколу слідчої дії.

5. Протокол допиту складається щонайменше у два прийоми: а) спочатку заповнюється анкетна частина протоколу допиту, відбирається підписка про попередження про відповідальність; б) потім записуються показання допитуваного. Йому може бути надана можливість написати свої показання і особисто, але при додержані таких умов: а) коли має місце його прохання; б) в присутності слідчого, який може продовжити подальший запис у формі запитань і відповідей. Про те, що показання написані допитуваною особою власноручно, зазначається в протоколі допиту.

Показання допитуваних осіб та відповіді на поставлені їм запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно.

По закінченні допиту слідчий повинен надати допитуваній особі можливість особисто ознайомитися з його змістом або ж прочитати протокол, якщо юна про це просить. Особи, що були присутні чи брали участь у допиті повинні підписати протокол, а якщо він написаний на декількох сторінках, то підписується кожна сторінка окремо.

Структура допиту: 1) в перини частині конкретизується мета (предмет) допиту, з’ясовуються стосунки допитуваного з іншими учасниками процесу; 2) друга частина присвячена безпосередньо допиту, який починається з вільної розповіді допитуваного про відомі йому обставини справи; 3) в третій частині слідчий залежно від змісту даних свідком показань може оцінити їх ж вичерпні і завершити допит або його продовжити і ставити йому запитання (доповнюючі, уточнюючі, нагадуючі, контрольні), направлені на перевірку правдивості показань і з’ясування причин протиріч з показаннями, які давались раніше та іншими матеріалами справи. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).