Слідчі дії, їх поняття і класифікація. Загальні умови провадження слідчих дій.

Всі дії, які здійснюються при досудовому розслідуванні в кримінальній справі поділяються на:

Процесуальні дії – це всі ті дії, провадження яких регулюється кримінально-процесуальним законом.

1. Слідчі дії – це передбачені КПКУ процесуальні дії, що здійснюються прокурором, слідчим (дізнавачем) у кримінальній справі, і які направленні на збирання (виявлення) і перевірку доказів.

2. Інші процесуальні дії ( наприклад, роз’яснення і забезпечення прав (ст. 53 КПКУ), ознайомлення з матеріалами справи (ст. 217, 218 КПКУ), обрання запобіжних заходів (ст. 165 КПКУ) тощо).

Непроцесуальні дії – ті дії, провадження яких не регламентується кримінально-процесуальним законом.

1. Оперативно-розшукові дії (заходи) – це передбачені ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів визначеними вказаним законом суб’єктами і в передбаченому ним порядку.

2. Розшукні дії – це непроцесуальні дії, здійснення яких відноситься до компетенції як слідчого, так і органів дізнання, і які заключаються у використанні різних гласних методів і засобів, що направлені на виявлення слідів злочину, розшук осіб, які його вчинили, а також встановлення інших обставин, що мають значення для справи (наприклад: засади; "подвірні" чи "поквартирні" обходи для виявлення свідків злочину; "прочісування місцевості", в тому числі і з використанням спеціально навченої собаки, з метою виявлення знарядь чи слідів злочину; звернення по радіо, телебаченню і через пресу до населення за допомогою в розшуку особи, яка вчинила злочин тощо).

3. Інші непроцесуальні дії (наприклад організаційного характеру).

Система слідчих дій: 1) допит потерпілого, 2) допит свідка, 3) допит підозрюваного, 4) допит обвинуваченого, 5) допит експерта, 6) очна ставка, 7) огляд, 8) ексгумація трупа, 9) освідування, 10) пред’явлення для впізнання, 11) відтворення обстановки і обставин події, 12) обшук, 13) виїмка, 14) призначення експертизи, 15) накладення арешту на кореспонденцію, 16) зняття інформації з каналів зв’язку.

Загальні правила провадження слідчих дій:

1. Суб’єктом, який здійснює провадження слідчих дій виступає слідчий, дізнавач, прокурор, начальник слідчого відділу за однієї з таких умов: а) прийняття справи до свого провадження (ст. 113 КПКУ); б) включення до складу слідчої (ст. 119 КПКУ) або слідчо-оперативної групи; в) відповідно до повноважень начальника слідчого відділу (ст. 114-1 КПКУ) і прокурора (ст. 227 КПКУ); г) виконання слідчим окремих доручень іншого слідчого (ст. 118 КПКУ); г) виконання співробітником органу дізнання доручення слідчого або особи, яка провадить дізнання (ст. ст. 66, 104, 114 КПКУ); д) виконання органом розслідування судового доручення (ст. 315-1 КПКУ); е) при розслідуванні справи в зв’язку з нововиявленими обставинами (ст. 400-8 КПКУ); є) при виконанні доручень відповідно до міжнародних договорів України (ст. 31 КПКУ). Слідчий вправі, а в окремих випадках і зобов’язаний залучати до участі в слідчих діях учасників судочинства (підозрюваного, обвинуваченого) та інших суб’єктів кримінального процесу (спеціаліста, перекладача).

2. Всі рішення про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за виключенням випадків, коли законом передбачена необхідність одержання судового рішення, санкції чи згоди прокурора, а також затвердження рішень слідчого прокурором, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне виконання.

3. Підставою проведення слідчих дій є фактичні дані, які вказують на можливість одержання шляхом виконання тієї чи іншої слідчої дії відомостей, що мають значення для встановлення обставин кримінальної справи. Для забезпечення законності і обґрунтованості окремих слідчих дій закон вимагає винесення спеціальної постанови з викладенням рішення про її проведення. Винесення постанови створює юридичні підстави для виконання слідчої дії. Деякі з рішень слідчого про провадження слідчих дій набувають юридичного значення тільки після отримання постанови суду чи санкції прокурора.

4. За загальним правилом, слідчі дії провадяться після порушення кримінальної справи. До її порушення допускається лише огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПКУ), накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ч. 3 ст. 187 КПКУ).

5. Провадження слідчих дій в нічний час не допускається (нічним вважається час в період з 22 до 6 годин за місцевим часом), за виключенням випадків, що не терплять відкладення.

6. Місцем провадження слідчих дій, як правило, є кабінет слідчого. Залежно від обставин слідчий може проводити слідчі дії в слідчому ізоляторі, де міститься під вартою обвинувачений, в лікарняній палаті за місцем перебування потерпілого, в квартирі свідка, в будь-якому іншому місці, яке дозволяє виявити і одержати докази.

7. При провадженні слідчих дій повинні виконуватися конституційні вимоги про повагу до гідності людини та гарантуватися інші права людини і громадянина, тобто недопустимо застосування насильства, погроз та інших незаконних заходів, а також створення небезпеки для життя і здоров ‘я осіб, які беруть в них участь.

8. При провадженні слідчих дій можуть застосовуватися технічні засоби і способи виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину і речових доказів, про що повинно бути вказано в протоколі певної слідчої дії.

9. Провадження будь-якої слідчої дії у всіх випадках, незалежно від досягнення її мети, повинно супроводжуватися складанням протоколу або, інакше говорячи, протоколюванням (ст. 85 КПКУ).