Як самостійна галузь наукових досліджень теорія адміністративно-державного менеджменту починає виділятись:

АДМІНІСТРАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

 

Мета дисципліни -формування системи фундаментальних знань у студентів про сутність і зміст адміністративного менеджменту, про детермінанти управління в умовах глобалізації

Завдання дисципліни: вивчення теоретичних аспектів та концептуальних основ адміністративної діяльності і процесу взаємодії людини та організації; вивчення основних видів і типів організацій; вивчення особливостей адміністративного менеджменту в різних країнах, зокрема, особливості адміністративно-державного управління в різних країнах Заходу.

Дисципліна повинна дати достатні фундаментальні знання майбутнім спеціалістам управляти роботою й організаційною поведінкою людей, приймати управлінські рішення й ефективно їх реалізувати та призначена для формування управлінського мислення студентами шляхом самостійного набуття знань, навичок і вмінь з теорії та практики дослідження конкурентного середовища тому, що їх майбутня діяльність пов'язана з адміністративною діяльністю в усіх сферах.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

Знати:

- основні напрямки підвищення ефективності адміністративної діяльності;

- суть і поняття прийняття управлінських рішень в адміністративному управлінні; основні функції управління, поняття прийняття стратегічних рішень;

- систему та сучасний досвід адміністративно-державного управління у країнах з федеральною (Німеччина, США) та унітарною (Франція, Великобританія) формою державного устрою;

- перспективи формування української школи державного адміністрування.

Вміти:

- аналізувати механізм формування адміністративного управління організацією;

- виявити головні фактори, що впливають на функціонування організаційної структури;

- грамотно використовувати законодавче забезпечення та приймати правильні рішення щодо ефективної діяльності організації;

- застосовувати на практиці основні принципи і функції організаційних систем управління.

 

Змістовні модулі згідно ОПП: основні поняття адміністративного менеджменту; визначення теорії адміністративного менеджменту; основні функції адміністративного управління; ресурси організації; формальні та неформальні організації; зовнішнє та внутрішнє середовище організації; горизонтальний та вертикальний поділ праці в організації; десять ролей керівника за Мінцбергом; принцип управління Анрі Файоля; історія розвитку адміністративно-державного управління; проблеми теорії адміністративно-державного управління; дванадцять функцій менеджменту місцевих урядових органів; місія організації; вироблення стратегії організації; чинники стратегічного планування Джона Зіммермана; лінійні та штабні повноваження; принципи делегування повноважень; функції адміністративних органів держави; організаційні структу4ри управління; етапи розробки організаційної структури; чинники, які впливають на проектування організації; характеристики державно-адміністративного управління та сучасні тенденції його функціонування; мотивація як функція управління; контроль як функція управління; характеристики ефективного контролю; конфлікти, стреси в організації; антистресова політика керівника; методи профілактики стресу; нові погляди на управління стресами в державних організаціях; форми влади та впливу; формування команди керівника; делегування повноважень як спосіб здійснення влади; системи керівництва за Р.Лайкертом; ситуаційна модель управління Ф.Фідлера; модель керівництва за Редіним; порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства; управлінські рішення; організація та контроль управлінських рішень; прийняття рішень в адміністративно-державному управлінні; проблеми сучасного адміністративно-державного управління; сучасний досвід адміністративного управління в країнах Заходу, США, Канади та інших країнах; наслідки нездатності організації до інноваційних змін; розвиток адміністративного менеджменту в умовах глобалізації, євроінтеграції, інформатизації.

Тестові завдання з дисципліни „Адміністративний менеджмент”

Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму характеризується тим, що державне управління стає складовою частиною навчальних програм у провідних університетах США і Західної Європи:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.

3. Третій етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму:

а)пов’язується із науковими дослідженнями В. Вільсона, Ф. Гуднау, М. Вебера;

б) пов’язується із заснуванням «класичної школи» (А. Файоль, Л. Уайт, Л. Урвік);

в) пов’язується із заснуванням «школи людських стосунків» (М. Фоллетт, А. Маслоу, Е. Мейо, У. Мерфі);

г)пов’язується із працями Д. Істона, Г. Алмонда, Т. Парсонса.

4. Об'єктом теорії адміністративно-державного управління є:

а)адміністративно-державна діяльність як процес досягнення національних цілей і завдань через державні організації;

б) наукове обґрунтування процесу досягнення ефективного державного менеджменту внаслідок організації.

5. До основних управлінських функцій належать:

а)ті, що здійснюються адміністративними службами і виконуються безпосередньо на замовлення суспільства;

б) функції, обумовлені внутрішньою потребою самої управлінської системи;

в) пов'язані із застосуванням влади певними адміністративними органами і певними чиновниками.

г) усі відповіді правильні.

Характерними рисами якої системи комплектації кадрів є: формування кадрового потенціалу з на основі здібностей, знань професійної компетенції в умовах чесного і відкритого змагання; неупереджене ставлення до службовців під час їх добору незалежно від політичних уподобань, расової, національної, конфесійної належності, статі, віку; створення дієвого механізму просування працівників службовою драбиною.

а) патронатна система;

б)система оцінки заслуг.

16. Відкритий спосіб формування кадрового потенціалу органів державного управління ґрунтується на:

а)застосуванні спеціалізованих тестів для певних посад при наймі на роботу;

б) високій мобільності кадрового складу державних службовців;

в) підбором кадрів на державну службу з елітних вищих навчальних закладів чи на базі створення спеціальної системи підготовки.

17. Що з переліченого не належить до бюрократичної адміністративної моделі управління:

а)уніфікована управлінська діяльність на базі визначеної чіткої системи загальних правил адміністрування;

б) відсутність політичних впливів;

в) відсутність чіткої визначеності посадових функцій;

г)підкорення дисципліні і контролю з боку службовців.

18. Процес структурного упорядкування та функціонування державної організації, який відбувається в залежності від цілей та завдань, що їй притаманні – це процес:

а)стратегічного планування в організації;

б) формування організаційної структури;

в) встановлення управлінських норм організації.

19. Поділ загальної діяльності на складові частини – це:

а) горизонтальний поділ праці;

б) вертикальний поділ праці.

20. Зростання ролі адміністративного управління в Україні зумовлено:

а)упередженістю ставлення до принципів і методів управління в країнах Заходу за часів Радянської України;

б) перехідним станом адміністративно-державницької сфери управління сучасної України;

в) наявністю негативних факторів в діючій системі урядування (внутрішня суперечливість, корумпованість, надмірна централізація);

г)необхідністю раціонального інституційного розмежування політичних і адміністративних функцій у системі виконавчої влади в державі.

д) усі відповіді правильні

21. Згідно з яким принципом управління за А. Файолем працівник має одержувати накази від одного безпосереднього начальника:

а) дисципліна;

б) централізація;

в) єдиноначальність.

22. Цілісна система органів і установ адміністративного апарату, яка функціонує скоординовано на національному, регіональному та місцевому рівнях із різним ступенем централізації і децентралізації з метою розробки державної стратегії розвитку, вдосконалення всіх сфер суспільного життя та проведення внутрішньої і зовнішньої політики - це:

а) політичний менеджмент;

б) державне управління;

в) державна служба.

23. Який з принципів державного управління полягає в наступному: визначає порядок, за яким управлінці або колективні органи постійно взаємодіють зі своїм об'єктом керівництва?

а) принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

б) принцип послідовної наступності;

в) принцип зворотного зв'язку та самокорекції рішень;

г) принцип провідної ланки.

24 Який з принципів державного управління полягає в наступному: розроблення управлінських рішень та завдань у контексті їх пріоритетності, значущості й етапності в процесі реалізації, у досягненні мети, способу і терміну виконання?

а) принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

б) принцип зворотного зв'язку та самокорекції рішень;

в) принцип послідовної наступності;

г) принцип провідної ланки.

25. Методами адміністративного менеджменту як науки є:

а) теоретичні методи;

б) загальнологічні методи;

в) емпіричні методи.

г) Вірні відповіді а и б.

26. Формальна організація це:

а)організація створена за волею керівництва для досягнення організаційних цілей і виконання конкретних завдань;

б) стихійно сформована група людей, що вступили у регулярну взаємодію для досягнення певних цілей.

в) Усі відповіді вірні.

27. Що з переліченого є необхідними умовами для існування організації:

а) є принаймні дві людини, які вважають себе членом організації;

б) є хоч би одна мета (тобто результат, якого треба досягти), яка сприймається як загальна мета для всіх членів групи;

в) члени групи спеціально працюють разом, щоб досягти означеної для всіх мети.

г) Усі відповіді вірні.

У якому порядку проходить поетапне формування організаційної структури державної організації чи установи: 1) регламентація організаційної структури, 2) розроблення складу основних підрозділів і зв’язків між ними, 3) формування загальної структурної схеми апарату управління.

а) 1,3,2

б)1,2,3

в) 3,1,2

г) 3,2,1

29. Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму за хронологією має тривалість від 1920 до 1950 року:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.

30. Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму характеризується тим, що розвиток психології, соціології, удосконалення методів теоретичного дослідження спричинили осмислення поведінки на робочому місці з чітких наукових позицій:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.

31. Другий етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму:

а) пов’язується із науковими дослідженнями В. Вільсона, Ф. Гуднау, М. Вебера,

б) пов’язується із заснуванням «класичної школи» (А. Файоль, Л. Уайт, Л. Урвік.)

в) пов’язується із заснуванням «школи людських стосунків» (М. Фоллетт, А. Маслоу, Е. Мейо, У. Мерфі)

г)пов’язується із працями Д. Істона, Г. Алмонда, Т. Парсонса

32. Предметом теорії адміністративно-державного управління вважається:

а)наукове обґрунтування процесу досягнення ефективного державного менеджменту внаслідок організації.

б) адміністративно-державна діяльність як процес досягнення національних цілей і завдань через державні організації;

33. Основними принципами державного управління є:

а) пріоритетність політики щодо інших сфер життєдіяльності суспільства;

б) принцип провідної ланки; в) принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

г) принцип послідовної наступності;

д) всі перелічені.

341. Яка з функцій адміністративно-державного управління реалізується через дві системи: патронатну та систему заслуг:

а) мотивації;

б) державного контролю;

в) комплектації кадрів державної служби.

35. Суб'єктами державного управління є:

а) керівники найвищої, середньої та нижчої ланок, еліта й організації;

б) певні особи, групи, організації, інститути, сфери та галузі суспільного життя, на які спрямований організуючий вплив держави.

36. Командні функції державного управління – це функції:

а)що здійснюються адміністративними службами і виконуються безпосередньо на замовлення суспільства;

б) функції, обумовлені внутрішньою потребою самої управлінської системи;

в) пов'язані із застосуванням влади певними адміністративними органами і певними чиновниками.

У якій поетапності здійснюється процес делегування повноважень: 1) надання певних повноважень та ресурсів підлеглим, 2) доручення працівникам індивідуальних конкретних завдань, 3) формулювання зобов’язань підлеглих виконати доручені їм завдання?

а) 3,1,2;

б) 2,1,3;

в) 1,2,3;

г) 3,2,1.

З чийого боку проявляються наступні причини небажання участі у процесі делегування повноважень: страх перед критикою за помилки; відсутність інформації та ресурсів, необхідних для успішного виконання завдань; невпевненість у силах, відсутність позитивних стимулів?

а) з боку підлеглого;

б) з боку керівника.

41. Методологічні основи теорії адміністративно-державного управління складають:

а) об’єкт і предмет теорії;

б) завдання і методи наукового аналізу;

в) всі перелічені

Який термін відповідає наступному визначенню: «сукупність цінностей, переконань і способів мислення та сприйняття навколишнього світу, які є загальними для всіх членів колективу і сприймаються ними як правильні»?

а) організаційна ідеологія;

б) організаційна культура;

в) організаційна поведінка.

43. Зростання ролі адміністративного управління в Україні зумовлено:

а)упередженістю ставлення до принципів і методів управління в країнах Заходу за часів Радянської України;

б) перехідним станом адміністративно-державницької сфери управління сучасної України;

в) наявністю негативних факторів в діючій системі урядування (внутрішня суперечливість, корумпованість, надмірна централізація);

г)необхідністю раціонального інституційного розмежування політичних і адміністративних функцій у системі виконавчої влади в державі

д) всі перелічені

44. До зовнішнього середовища організації відносяться:

а) споживачі і конкуренти;

б) постачальники трудових ресурсів;

в) профспілки;

г) закони і державні органи;

д) всі перелічені;

е) всі, крім профспілок.

У якому порядку проходить поетапне формування організаційної структури державної організації чи установи: 1)регламентація організаційної структури, 2)розроблення складу основних підрозділів і зв’язків між ними, 3)формування загальної структурної схеми апарату управління.

а) 1,3,2

б)1,2,3

в) 3,1,2

г) 3,2,1

51. Методами управлінської діяльності є:

а) насильницько-примусові;

б) правові;

в) переконання.

г) всі перелічені

52 Штабні повноваження – це:

а) повноваження, що передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі наступному підлеглому;

б) право радити чи надавати допомогу керівникам та персоналу.

53. Спостереження; аналіз документів; експеримент, анкетне опитування, інтерв'ю належать до:

а)загальнологічних методів адміністративного менеджменту;

б) теоретичних методів адміністративного менеджменту;

в) емпіричних методів адміністративного менеджменту.

Який з принципів державного управління полягає в наступному: менеджери державного управління впливають на соціальний розвиток за допомогою вирішення певних послідовних завдань, спираючись у цьому на досягнення попереднього?

а)принцип відповідності суб'єкта об'єкту;

б) принцип зворотного зв'язку та самокорекції рішень;

в) принцип послідовної наступності;

г)принцип провідної ланки.

58. Започаткував теоретичну розробку питань адміністративно-державного управління

а) Вудро Вільсон;

б) Макс Вебер;

в) Роберт Брукінг.

Який з принципів державного управління полягає в наступному: через державну політику концентрування зусилль на вирішенні нагальних потреб розвитку економіки, соціального та духовного життя суспільства з урахуванням насамперед своєрідності соціального цілого на кожному конкретному етапі його існування?

а)принцип провідної ланки;

б) пріоритетність політики щодо інших сфер життєдіяльності суспільства;

в) діалектичного поєднання остаточної мети розвитку з цілеспрямованими зусиллями.

76. Поділ загальної діяльності на складові частини – це:

а) горизонтальний поділ праці;

б) вертикальний поділ праці.

77. До ресурсів організації належать:

а) люди;

б) капітал і матеріали;

в) технологія;

г) інформація;

д) всі перелічені.

78. Що з переліченого не належить до бюрократичної адміністративної моделі управління:

а)уніфікована управлінська діяльність на базі визначеної чіткої системи загальних правил адміністрування;

б) відсутність політичних впливів;

в) відсутність чіткої визначеності посадових функцій;

г)підкорення дисципліні і контролю з боку службовців.

Характерними рисами якої системи комплектації кадрів є: формування кадрового потенціалу з на основі здібностей, знань професійної компетенції в умовах чесного і відкритого змагання; неупереджене ставлення до службовців під час їх добору незалежно від політичних уподобань, расової, національної, конфесійної належності, статі, віку; створення дієвого механізму просування працівників службовою драбиною.

а) система оцінки заслуг;

б) патронатна система.

80. Повноваження в організації – це:

а)реальна здатність діяти чи можливість впливати на ситуацію в організації;

б) організаційно закріплене обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля її працівників на виконання завдань.

81. Лінійні повноваження – це:

а)повноваження, що передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі наступному підлеглому;

б) право радити чи надавати допомогу керівникам та персоналу.

82 З чийого боку проявляються наступні причини небажання участі у процесі делегування повноважень: недовіра, побоювання ризику, помилкова думка «я зроблю це краще», відсутність вибіркового контролю для попередження про можливі небезпеки:

а) з боку підлеглого;

б) з боку керівника.

83.До якої форми корупції належить наступне визначення: «різновид корупції, при якій дії посадової особи полягають у наданні яких-небудь послуг фізичній або юридичній особі в обмін на надання нею певної вигоди цій посадовій особі»:

а) покровительство;

б) розтрата;

в) хабар.

84 Які з перелічених заходів має вжити керівник для підвищення ефективності делегування:

а)створити необхідну систему контролю;

б) підвищити кваліфікацію у сфері лідерства і впливу;

в) виявляти більше довіри, усунути велику частину невпевненості підлеглих;

г)установити відповідність між повноваженнями та відповідальністю.

д) Всі перелічені

85. Базовий рівень корпоративної культури складають:

а)властиві організації символіка, історія та своєрідна міфологія, ритуали, обряди, церемонії;

б) декларовані цінності і норми поведінки, що виражаються в місії, кодексі, правилах внутрішнього розпорядку, регламентах, положеннях;

в) неформальна частина корпоративної культури, що проявляється в неписані правила взаємовідносин співробітників як між собою, так і із зовнішнім світом поза межами організації

86. Системний аналіз, структурно-функціональний аналіз, ситуативний підхід, порівняльний (компаративний) метод:

а)належать до загальнологічних методів адміністративного менеджменту;

б) належать до теоретичних методів адміністративного менеджменту;

в) належать до емпіричних методів адміністративного менеджменту.

87. Адміністративно-державна діяльність як процес досягнення національних цілей і завдань через державні організації є:

а)об'єктом теорії адміністративно-державного управління;

б) предметом теорії адміністративно-державного управління.

88.Управління як єдиний соціальний організм розглядається у межах:

а) синергетичної парадигми;

б) системного підходу;

в) обидві відповіді вірні.

89. Ресурсами адміністративно-державного управління є:

а) Природні і людські ресурси;

б) Інноваційно-технічні можливості суспільства;

в) Організація;

г) Демократія і право;

д) Всі перелічені

90. До «хвороб» державної адміністрації відносять:

а) відсутність вироблення чітких цілей діяльності;

б) відсутність експериментаторського підходу;

в) управління на основі поверхневої статистики.

г) Всі перелічені

91. Функціонує місцеве самоврядування на принципах:

а) народовладдя;

б) поєднання місцевих і державних інтересів;

в) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

г) гласності;

д) всі перелічені.

92. Якому терміну відповідає наступне визначення «парадигма такого управлінського механізму, що ефективно впливає на розвиток людського потенціалу; науковий напрямок, що формується в контексті міждисциплінарного простору»:

а) школа людських відносин,

б) гуманістичний менеджмент,

в) соціальне управління.

93. Якому терміну відповідає наступне визначення «основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які забезпечують реалізацію управлінських завдань»:

а) управлінське рішення

б) управлінський вплив.

94. При моделюванні в процесі прийняття управлінських рішень використовуються:

а) дерево рішень, платіжна матриця.

б) теорія ігор, теорія черг, лінійне програмування

95. Внутрішньоособистісний конфлікт може також виникнути в результаті:

а) того, що виробничі вимоги не узгоджуються з особистими потребами чи цінностями виконавця;

б) коли до однієї людини висувають суперечливі вимоги з приводу того, яким має бути результат її роботи;

в) робочого перевантаження або недовантаження.

96. До структурних методів вирішення конфлікту належать:

а) роз'яснення вимог до роботи,

б) установлення загальноорганізаційних комплексних цілей,

в) використання системи винагород,

г) всі перелічені.

ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1. Воронкова В.Г. Менеджмент в державних організаціях: навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал”, 2004. – 256 с.

2. Воронкова В.Г. Муніципальний менеджмент: навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал”, 2004. – 256 с.

3. Вступ до менеджменту: навчальний посібник /В.П.Пєтков, О.О. Соломенчук, С.В.Пєтков / за заг. ред. д–ра юрид.наук В.П.Пєткова. – Запоріжжя: Юридичний ін.–т МВС України, 2001.– 158 с.

4. Деловой этикет.–К.: Альтерпресс, 2000.– 232 с.

5. Деринг П. Хотите стать коммерсантом?: пер. с нем. – М: СП «Интерэксперт», Экономика, 1994. – 235 с.

6. Джей Р. Как писать предложения и отчеты, которые приносят результаты / пер. с англ. Т.А. Сиваковой. – Минск: Амалфея, 1996. – 192 с.

7. Джей э. Эффективная презентация: пер. с англ. – Минск: Амалфея, 1996. – 208 с.

8. Джеймс Д. Эффективный самомаркетинг. Искусство создания положительного образа: пер. с англ. – М.: Филинъ, 1998. – 128 с.

9. Законы успеха: сборник / пер. с англ. Н. Каныкина. – М.: Агентство «Фаир», 1998.

10. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов: сокращ. пер. с нем. / науч. ред. и авт. предис. А.А. Журавлев. – М.: Экономика, 1990.

11. Зорин В., Ляшко В. Реформа записной книжки // Эко. – 1981. – №7.

12. Зудина Л.Н. Организация управленческого труда: учебное пособие. – Новосибирск: Нгаэиу, 1997. – 256 с.

13. Как добиться успеха? Практические советы деловым людям. – М.: Республика, 1992. – 510 с.

14. Как повысить свою работоспособность и творческую отдачу. Практические советы деловым людям /сост. С.Д. Резник. – Пенза: Менеджер, 1990.

15. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы/ пер. с англ.– М.: Экономика, 1991.– 240 с.

16. Козелецкий Ю. Человек многомерный: психологическое эссе.– К.: Либідь, 1991.– 288 с.

17. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: навч.посібник.– К.: КНЕУ, 1998. – 224 с.

18. Культура підприємництва. Навчальний посібник / Укл. В.Г.Воронкова, І.С.Рижова, О.Б.Бабич, М.А.Ажажа. – Запоріжжя, 2006.– 180с.

19. Ладанов И.Д. Практический менеджмент. – М.: Элник, 1995.

20. Лакейн А. Искусство успевать: пер. с англ. – М.: Агентство «Фаир», 1996. –320 с.

21. Ламекин в.ф. Оргтехника {для вашего офиса). – ростов–на–дону: феникс, 1997.

22. Лаптев А.П. Ваш режим дня. Каждый день в хорошей форме // управление персоналом. – 1997. – № 12.

23. Леонтьев А.Н. Методика изучения ценностных ориентаций.– М.: Смысл, 1992.– 304 с.

24. Лузин А.Е., Ляпунов С.Й., Козаченко С.В. Экономические реформы. Трансформация предприятий через организационный реинжиниринг (новые подходы).// Економічний часопис.–1999.– №6.

25. Майталь Ш. Экономика для менеджеров. – М.: Дело, 1996.

26. Макаревич Л.М. Эффективно используйте свое и чужое время // менеджмент в России и за рубежом. – 1999. – № 2.

27. Маккей Х. Как уцелеть среди акул?: пер. с англ. – М.: Экономика, 1993.

28. Малахів В. Етика: курс лекцій.– К.: Либідь, 1996.– 304 с.

29. Малахов Г.Л. Биосинтез и биоэнергетика. – СПб.: ИК «Комплект», 1996.–307 с.

30. Мартин Д. Трудный разговор. – Минск: Амалфея, 1996.

31. Маршал д. Манипулирование встречами. – Минск: Амалфея, 1996.

32. Маскон М.Х.. Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело,1992.

33. Мельник Л.П. Психологія управління: курс лекцій.– 2–е вид., Стереотип.– К.: МАУП, 2002.– 176 с.

34. Менеджеры и усердие на работе [вопросы управления] // СШ:. Экономика, Политика, Идеология. – 1998. – № 2.

35. Мирошниченко П.В. Предвидение // Персонал.– 2002.–№1.

36. Мирошниченко П.В. От старых форм к новым реалиям в управлении // Персонал.– 2001.– №6.

37. Научная организация труда в управлении производственным кол­лективом. – М.: Экономика, 1987.

38. Научная организация труда в управлении производственным кол­лективом. Общеотраслевые научно–методические рекоменда­ции. – 2–е изд., доп. и перераб. – М.: Экономика, 1991.

39. Некрасов И.А. Школа здоровья для руководителей. Советы врача // Экономика строительства. – 1988. – № 1.

40. Немов Р.С. Психология: учеб.: в 3–х кн. – М.: Владос,1997– 1998.– кн..1.– 688 с., кн..2.– 608 с.; кн.3.– 632 с.

41. Олкок Д. Учитесь работать с секретарем. Руководство для менеджера: пер. с англ. – М.: Финпресс, 1998. – 96 с.

42. Опалев А.В.. Умение обращаться с людьми. Этикет делового человека. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1996.

43. Осипова А.А.. Общая психокоррекция.– М.: Сфера,2000.–512 с.

44. Осипова Г.Ф. Работа руководителя с документами. – 2–е изд., доп. и перераб. – М.: Экономика, 1983.

45. Основы бизнеса / Под ред. д.э.н., проф. Салыги С.Я., Запорожье, ЗГИА., 2003.–525 с.

46. Панасюк А.Ю. Вам нужен имиджмейкер? – М.: Дело, 1998. – 240 с.

47. Панкратов В.И. Искусство управлять собой: практическое руководство. – М.: Изд–во Института психотерапии, 2001. – 256 с.

48. Панов А.И., Удалов Ф.Е. Система управления производством: проблемы эффективности. – Горький: Волго–Вятское кн. изд–во, 1980.

49. Парамонов И.В. Учиться управлять. – М.: Экономика, 1984.

50. Паркинсон Дж.Р. Люди сделают так, как вы захотите. – М.: Новости, 1993.

51. Пиз А. Язык телодвижений: пер. с англ. – Н. Новгород: Бизнес, 1992.

52. Пил Н. Спасательный круг: пер. с англ. – М.: Прогресс – культура, 1994. – 240 с.

53. Питер Ф.Друкер. Задачи менеджмента в ХХ1 веке.// Москва. Санкт – Петербург, Киев: изд. дом „Вильямс”, 2000.

54. Питерс Т., Уотерман Р. В поисках эффективного управления (опыт лучших компаний) / Пер. с анг. – М.: Прогресс, 1986.– 230 с.

55. Планування та прогнозування в умовах ринку. – навчальний посібник / Під ред. д.ф.н., проф. В.Г.Воронкової. – К.: ВД „Професіонал”, 2006.– 608с.

56. Поведение руководителя: практическое пособие / автор–составитель Л.С. Вечер. – Минск: Новое знание, 2000.

57. Поляков В.А. Технология карьеры. – М.: Дело, 1995.

58. Практикум по социально–психологическому тренингу / Под ред. Б.Д.Парыгина.– Спб.: Изд.–во Михайлова В.А.– 2000.– 352 с.

59. Прокопенко Й. Глобальная конкуренція; последние тенденции, сравнения, факты, политика и стратегия. Уроки международного опыта. „международная организация труда”.– Женева–ялта, ноябрь 1997 г.

60. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Управление персоналом в Японии. Очерки.– М.: Наука, 1989.–207 с.

61. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б.Д.Карвасарского.– Спб.: Питер,1999.– 752 с.

62. Пятенко С.В. 9 основ менеджмента.– Спб: Питер,2004.–608 с.: с ил.– (серия „бізнес–класс”).

63. Резник С.Д. Как подготовить и провести публичное выступление: практическое пособие деловым людям. – Пенза: Центр «Олимп», 1993.

64. Резник С.Д. Управление персоналом: Учебное пособие по курсу «Управление персоналом». Кн. 1. – Пенза: Пгаси, 1996.

65. Резник С.Д. Управление персоналом: Учебное пособие по курсу «Управление персоналом». Кн. 2. – Пенза: Пгаси, 1996.

66. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М.: Прогресс,1990.– 368 с.

67. Седун С. Миссия профессионала (работник в роли философа. Рассуждения консультанта по созданию индивидуальной профессиональной миссии) // Управление персоналом. – 1999.– № 12.– с.53–56.

68. Спивак В.А. Корпоративная культура.– Спб.:Питер,2001.– 352 с.

69. Сухарев В.А. Как достичь успеха деловому человеку. – Минск: Беларусь, 1997. – 127 с.

70. Таранов П.С. Золотая книга руководителя. – М.: Гранд, 1997. – 530 с.

71. Таунсенд Р. Секреты управления: пер. с англ.– М.: Бдч, 1991.

72. Теппер Р. Как овладеть искусством делового письма: пер. с англ. – М.: Аудит, Юнити, 1994. –192 с.

73. Управление организацией: энциклопедический словарь. – М.: Издательский дом: ИНФРА. – М.,2001.–822 с.

74. Управление персоналом: энциклопедический словарь / Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: Инфра– М., 1998.– 453 с.

75. Управління людськими ресурсами: філософські засади. Навчальний посібник під ред. д.ф.н., проф. В.Г.Воронкової. – К.: ВД „Професіонал”,2006.– 576 с.

76. Філософія управління персоналом: монографія / Під ред. д.ф.н., проф. В.Г. Воронкової. – Запоріжжя: Видавництво Запорізької державної інженерної академії, 2005.– 472 с.

 

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

 

Мета дисципліни -формування системи фундаментальних знань у студентів про сутність і зміст адміністративного менеджменту, про детермінанти управління в умовах глобалізації

Завдання дисципліни: вивчення теоретичних аспектів та концептуальних основ адміністративної діяльності і процесу взаємодії людини та організації; вивчення основних видів і типів організацій; вивчення особливостей адміністративного менеджменту в різних країнах, зокрема, особливості адміністративно-державного управління в різних країнах Заходу.

Дисципліна повинна дати достатні фундаментальні знання майбутнім спеціалістам управляти роботою й організаційною поведінкою людей, приймати управлінські рішення й ефективно їх реалізувати та призначена для формування управлінського мислення студентами шляхом самостійного набуття знань, навичок і вмінь з теорії та практики дослідження конкурентного середовища тому, що їх майбутня діяльність пов'язана з адміністративною діяльністю в усіх сферах.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

Знати:

- основні напрямки підвищення ефективності адміністративної діяльності;

- суть і поняття прийняття управлінських рішень в адміністративному управлінні; основні функції управління, поняття прийняття стратегічних рішень;

- систему та сучасний досвід адміністративно-державного управління у країнах з федеральною (Німеччина, США) та унітарною (Франція, Великобританія) формою державного устрою;

- перспективи формування української школи державного адміністрування.

Вміти:

- аналізувати механізм формування адміністративного управління організацією;

- виявити головні фактори, що впливають на функціонування організаційної структури;

- грамотно використовувати законодавче забезпечення та приймати правильні рішення щодо ефективної діяльності організації;

- застосовувати на практиці основні принципи і функції організаційних систем управління.

 

Змістовні модулі згідно ОПП: основні поняття адміністративного менеджменту; визначення теорії адміністративного менеджменту; основні функції адміністративного управління; ресурси організації; формальні та неформальні організації; зовнішнє та внутрішнє середовище організації; горизонтальний та вертикальний поділ праці в організації; десять ролей керівника за Мінцбергом; принцип управління Анрі Файоля; історія розвитку адміністративно-державного управління; проблеми теорії адміністративно-державного управління; дванадцять функцій менеджменту місцевих урядових органів; місія організації; вироблення стратегії організації; чинники стратегічного планування Джона Зіммермана; лінійні та штабні повноваження; принципи делегування повноважень; функції адміністративних органів держави; організаційні структу4ри управління; етапи розробки організаційної структури; чинники, які впливають на проектування організації; характеристики державно-адміністративного управління та сучасні тенденції його функціонування; мотивація як функція управління; контроль як функція управління; характеристики ефективного контролю; конфлікти, стреси в організації; антистресова політика керівника; методи профілактики стресу; нові погляди на управління стресами в державних організаціях; форми влади та впливу; формування команди керівника; делегування повноважень як спосіб здійснення влади; системи керівництва за Р.Лайкертом; ситуаційна модель управління Ф.Фідлера; модель керівництва за Редіним; порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства; управлінські рішення; організація та контроль управлінських рішень; прийняття рішень в адміністративно-державному управлінні; проблеми сучасного адміністративно-державного управління; сучасний досвід адміністративного управління в країнах Заходу, США, Канади та інших країнах; наслідки нездатності організації до інноваційних змін; розвиток адміністративного менеджменту в умовах глобалізації, євроінтеграції, інформатизації.

Тестові завдання з дисципліни „Адміністративний менеджмент”

Як самостійна галузь наукових досліджень теорія адміністративно-державного менеджменту починає виділятись:

а) на початку ХІХ століття;

б) наприкінці ХІХ століття;

в) в середині ХХ століття.

Який етап у формуванні теорії адміністративно-державного управління як самостійного наукового напряму характеризується тим, що державне управління стає складовою частиною навчальних програм у провідних університетах США і Західної Європи:

а) перший етап;

б) другий етап;

в) третій етап.