Метод і методологія. Класифікація методів.

*Метод (грец. metodos) у широкому розумінні слова - "шлях до чого-небудь", спосіб соціальної діяльності в будь-якій ЇЇ формі, а не лише і пізнавальній. Проте не слід зводити весь арсенал методів до раціонального, оскільки існують ще й інші засоби та прийоми пізнання.

Таким чином, метод (у тій чи іншій формі) зводиться до сукупності визначених правил, прийомів, способів, норм пізнання і діяльності. Він є системою принципів, вимог, які орієнтують суб'єкта на вирішення конкретного завдання, досягнення результатів у певній сфері діяльності

У сучасній науці достатньо успішно працює багаторівнева концепція методологічного знання. В зв'язку з цим методи наукового пізнання за ступенем загальності й сферою діяльності можуть бути поділені на кілька основних груп:

1. Філософські методи, серед яких найзагальнішими та історично першими є діалектичний і метафізичний. До їх числа відносяться й аналітичний (характерний для сучасної аналітичної філософії), інтуїтивний, феноменологічний, герменевтичний та ін.

2. Загальнонаукові методи (підходи) дослідження виступають як своєрідна проміжна методологія між філософією та фундаментальними теоретико-методологічними положеннями спеціальних наук. До загальнонаукових, найчастіше, відносяться такі теоретичні конструкції, як інформація, модель, ізоморфізм, структура, функція, система, елемент, оптимальність тощо. Характерними рисами загальнонаукового інструментарію є, по-перше, поєднання і зняття в його змісті окремих властивостей, ознак і філософських категорій; по-друге, можливість застосування формалізації, уточнень засобами математичної теорії тощо.

3. Методи міждисциплінарного дослідження, як сукупність ряду синтетичних, інтегративних способів, що застосовуються на стиках науки, включаючи й групи наук, що функціонують в межах на основі вивчення певної форми руху матерії.

4. Методи спеціальних наук, тобто сукупність способів і принципів пізнання, дослідницьких прийомів і процедур, що застосовуються в тій чи іншій сфері окремої науки.

 

*Методологія (від грец. metodos - шлях дослідження чи пізнання; logos - вчення):

1) Систематизована сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети.

2) Галузь теоретичних знань, уявлень про сутність, форми, закони, порядок та умови застосування підходів, способів, методів, прийомів і процедур у процесі наукового пізнання та практичної діяльності.

Методологія ставить перед собою завдання з'ясувати умови перетворення наукових знань про дійсність у метод подальшого пізнання цієї реальності та виявити ефективність і межі його продуктивного застосування. Методологія розробляє типологію методів. Відповідно до цього структурується саме методологічне знання.

З урахуванням раціональних положень, сформульованих сучасними авторами в філософській, соціогуманітарній та природничо-науковій літературі, - основними структурними компонентами методології наукового пізнання, на абстрактному рівні є: 1) загальні; 2) загальнонаукові; 3) міждисциплінарні, дисциплінарні; 4) специфічні методи.

Проте така класифікація є надто загальною. Конкретизувати її методи слід у контексті розмежування принципів, законів, категорій та їх гносеологічної ролі. Якщо дотримуватись цієї вимоги, то основними її структурними елементами є перевірені нашим життям:

1) філософські принципи, до яких належать принципи матеріалізму, розвитку, саморуху, відображення, суперечності, детермінізму, взаємодії, об'єктивності тощо;

2) закони діалектики, які виконують і гносеологічну, і методологічну функцію;

3) категорії діалектики, найважливішими з яких є сутність і явище, зміст і форма, причина і наслідок та ін.;

4) загальнонаукові принципи, до яких в першу чергу належать системний, структурно-функціональний, моделювання та ін.;

5) міждисциплінарні та дисциплінарні методи;

6) закони і категорії окремих наук які виконують і пізнавальну функцію і є інструментом дослідження.