Методи визначення готовності дитини до школи.

Реформа середньої школи 1986 року показала, що шестирічна дитина принципово відрізняється від семирічної. У книзі Кравцових «Шестирічна дитина. Психологічна готовність до школи» наведено спогад досвідченої вчительки, яка вперше увійшла в клас до шестирічних школярів: «Я твердо вирішила: буду усього вчитися по-новому… Я навчилася відповідати на численні запитання дітей, не відходячи від основної мети уроку, навчилася спрямовувати в потрібне русло всю дитячу активність, що раніше ставила мене у глухий кут і, здавалось б, заважала справі».

Д.Б. Ельконін під час першого «експерименту» з навчання дітей з 6 років говорив про особливу роль дошкільного дитинства, тому що саме в цей період «відбувається інтенсивне орієнтування дитини в соціальних стосунках між людьми, у трудових функціях людей, суспільних мотивах і завданнях їхньої діяльності. На цій основі до кінця названого періоду в дітей виникає тенденція до здійснювання серйозної, суспільно значимої діяльності, що оцінюється. Саме це має визначальне значення для готовності дитини до шкільного навчання: соціальна зрілість, а не технічні вміння (читання, лічба) створює таку готовність»

Отже, є проблема, з приводу якої давно і довго ведеться полеміка: що саме діагностувати на етапі вступу дитини до школи і як це робити? Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи. Педагогічна готовність – це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило мається на увазі уміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

Психологічна готовність –це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей особистості, без яких неможливо успішно навчатися масовій школі. Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. Метою діагностики готовності дитини до школи повинен бути не відбір дітей у спеціальні класи чи школу, а насамперед надання інформації про психологічні особливості майбутніх учнів. Такого роду інформація завжди корисна вчителю, що вміє мислити, тому що дозволяє йому знайти сильні сторони своїх учнів і розуміти природу їхніх проблем.

Виділяють три основні групи труднощів, з якими зустрічаються не готові до школи діти:

Ø перша група належить до системи стосунків і взаємодії з однолітками (невміння слухати товариша і стежити за його роботою, змістовно спілкуватися з однолітками, погоджувати з ними свої дії),

Ø друга – до сфери спілкування з дорослими (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування),

Ø третя – до сфери самосвідомості дитини (завищена або занижена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ’єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя).

Ці три групи труднощів відбивають основні сторони психологічної готовності дитини до школи і шкільного навчання. Відповідно і показники психологічної готовності до школи розподіляються за цими самими групами.

Діагностуючи психологічну готовність шестирічної дитини до школи рекомендовано керуватись науковими та загально гуманістичними положеннями:

Дошкільний період дитинства – надзвичайно важливий етап розвитку людини, що має самостійну цінність незалежно від майбутнього шкільного навчання дитини.

На етапі прийому дитини до школи (так само, як і на початку навчання) доцільно діагностувати рівень психологічної зрілості дитини, але не шкільної, а дошкільної, тому що саме зрілий дошкільник готовий до успішного навчання в початковій школі (і з погляду соціальної адаптації, і з погляду успішності засвоєння знань і навичок).

Діагностика дошкільної зрілості повинна здійснюватися в контексті діяльності, яка найбільшою мірою відповідає особливостям і можливостям дошкільного періоду розвитку – грі.

Що мається на увазі під словами «зрілий дошкільник»? «Дошкільну зрілість» розуміють як цілісний психічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим ступенем розвитку тих якостей і процесів, що переживають свій розквіт саме в дошкільний період дитинства і для яких цей період є сенситивним. Для шестирічних дітей з високим рівнем психологічного розвитку найбільш типовий кооперативно-змагальний рівень спілкування з однолітками, довільність у сфері спілкування з дорослими і відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості. Крім того, принципово важливими є:

ü Сформовані прийоми ігрової діяльності;

ü Розвинені соціальні емоції і високий (для даного періоду) рівень морального розвитку;

ü Розвинена уява;

ü Високий рівень наочно-образного мислення, пам’яті, мовлення.