Вимоги до викладення тексту пояснювальної записки 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вимоги до викладення тексту пояснювальної записки



 

Загальні вимоги

Текст слід викладати коротко, чітко, з однозначним тлумаченням. Мова викладу повинна бути простою, характерною для наукових і технічних документів. Застосовувати словосполучення розмовної мови не допускається. Необхідно уникати зайвих вступних фраз і складних словосполучень; треба заміняти їх декількома простими. Застосовувана термінологія повинна відповідати встановленій у стандартах; при їх відсутності вона повинна бути загальноприйнятою в науково-технічній літературі.

Якщо в пояснювальній записці прийнята специфічна термінологія, то повинен бути наведений перелік прийнятих термінів з відповідними роз'ясненнями.

Якщо спеціальні терміни повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх роз'яснення наводять у тексті при першому згадуванні.

Не допускається застосовувати:

Ø для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми);

Ø тавтологічні словосполучення, наприклад: хронометраж часу; промислова індустрія; прейскурант цін; у січні місяці;

Ø іноземні слова й терміни при наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові застосовувати не допускається, наприклад: репродукувати – відтворювати, відтворити; превалювати – переважати; лідирувати – очолювати, випереджувати.

Найменування предметів, об'єктів та ін., застосовувані в тексті, під ілюстраціями, у таблицях і додатках, повинні бути однаковими. У тексті в найменуванні предметів, об'єктів на першому місці повинне бути визначення (прикметник), а потім найменування предмета (іменник), наприклад: "Сонячна батарея".

У реквізиті "Підпис" ініціали повинні розташовуватися перед прізвищем, в інших випадках ініціали ставлять після прізвища.

Скорочення

Слова в тексті, як правило, скорочувати не допускається.

Виняток становлять скорочення слів і словосполучень, загальноприйняті в українській мові й установлені відповідними державними стандартами. Скорочення слів і словосполучень, дозволених до застосування в анотаціях і рефератах, установлені ДСТУ. Список деяких слів і словосполучень з цього стандарту, їх скорочення й область застосування наведені нижче.

 

Слово (словосполучення): Скорочення: Умова застосування:

і тому подібні і т. п. наприкінці фрази

І так далі і т. д. те ж

І багато інші і б. ін. -

Та інше та ін. -

Та інші та ін. -

 

Не слід скорочувати словосполучення: тому що; повинне бути; так що; у такий спосіб; головним чином; так званий.

Дозволяється застосовувати скорочення слів і словосполучень, характерних для певної галузі або області діяльності (застосування вузькоспеціальних термінів). Записують такі скорочення одним з таких способів:

Ø безпосередньо в тексті (у дужках після повного найменування при першому згадуванні), якщо кожне з них повторюється не більше 3-5 разів. Наприклад: «…вибухові речовини (ВР)»;

Ø у переліку стовпцем (скорочене найменування ліворуч – повне найменування праворуч), якщо кожне з них повторюється не менше 3-5 разів.

Наприклад:

ІС – індекс стану;

ПП – пробні площі;

ВМ – важкі метали.

Такий перелік скорочень вміщують перед вступом.

Найменування, що складається з декількох слів, при повторному його згадуванні в тексті рекомендується писати в скороченому вигляді, наприклад: "Пояснювальна записка до магістерської роботи" варто писати "Записка", "Сонячна батарея" – "Батарея". Тут при згадуванні повного найменування в дужках пишуть "надалі" і його прийняте скорочення, наприклад: "магістерська робота (надалі – робота)".

Довільні словотвори застосовувати не допускається.

Наприклад:

Правильно: Неправильно:

державний бюджет держбюджет

механічна обробка мехобробка

технологічний процес техпроцес

технічна документація техдокументація

господарський договір госпдоговір

 

Слова max й mіn застосовують у скороченому вигляді тільки для індексів. У тексті ці слова варто писати по-українські: максимальний, мінімальний.

Складноскорочені слова зі значенням власного імені, утворені частково з початкових звуків, частково з усічених слів, пишуть в першій частині прописними буквами, у другий – рядковими, наприклад: ВНДІПмаш. Такі слова відмінюються, наприклад: ВНДІПмашем.

 

Числа й знаки в тексті

Абстрактні числа до дев'яти пишуться словами, понад дев’ять - цифрами. Наприклад: три криві, 10 розподілів. Числа з одиницями виміру пишуть цифрами, наприклад: 3 м, 5 грн., 12 кг. Дробові значення пишуть тільки цифрами, наприклад: 1/3 суміші. Порядкові числівники пишуть цифрами в супроводі скорочених відмінкових закінчень. Наприклад: 2-а лінія, 5-а графа, 7-й день. При декількох порядкових числівниках відмінкове закінчення погоджують з останнім з них, наприклад: 3, 4 і 5-й графіки. Кількісні числівники пишуть без відмінкових закінчень, наприклад: в 12 випадках, на 20 аркушах. Дати пишуть без відмінкових закінчень. Наприклад: 21 квітня, але в 40-х роках, 70-ті роки. При римських цифрах відмінкові закінчення не пишуть, наприклад: на ХVІІ Міжнародній науково-технічній конференції.

При вказівці обмежувальних норм перед числовими значеннями пишуть слова: "не менше" або "не більше", "від", "до", "понад", наприклад: товщина покриття не більше 0,2 мм.

При вказівці меж величин рекомендується словосполучення "від...до" заміняти тире. Наприклад: п. 7-12, рис. 1-4, товщина покриття 0,5-2,0 мм. Словосполученням "від...до" варто користуватися, якщо в межі величин перебувають від’ємні значення, наприклад: від плюс 8 до мінус 5°С; від мінус 6 до мінус 10°С.

У тексті перед числовими величинами ставити тире не допускається, щоб не поплутати його зі знаком мінус, наприклад: температура повітря 20°С. Для величин, що мають від’ємні значення значення, додають слово "мінус", наприклад: температура повітря мінус 20°С. Якщо наводять тільки додатні значення величин, то знак плюс перед ними не ставлять, наприклад: від 10 до 20°.

У тексті не допускається застосовувати без числових або буквених значень:

Ø математичні знаки: ≥ (більше або дорівнює); ≤ (менше або дорівнює); = (дорівнює), ≠ (нерівно), 0 (нуль); lоg (логарифм), sin (синус), arcsin (арксинус) і ін.;

Ø знаки: № (номер); % (відсоток); °С (градус Цельсія); d (діаметр) та ін.;

Ø індекс стандартів (ДСТУ, ГСТ, РОТ, СТП, СГ СЕВ) без реєстраційного номеру.

У тексті знаки й індекси стандартів пишуть словами, наприклад: відсоток змісту домішок, державний стандарт.

Знаки №, %, і ° при позначенні множини не подвоюють.

 

Одиниці фізичних величин

У документах значення одиниць фізичних величин повинні виражатися в одиницях: SІ (основні, додаткові, похідні), десяткові кратні та частинні від них; що допускають до застосування нарівні з одиницями SІ; строк вилучення яких установлений відповідно до міжнародних угод.

Застосування, позначення і написання одиниць фізичних величин повинні відповідати діючим стандартам.

 

Формули

Позначення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, повинні відповідати встановленим у стандартах. Їх значення повинні бути наведені безпосередньо під формулою.

Кожне значення дають з нового рядка, дотримуючи послідовності, з якої вони наведені у формулі. Перший рядок розшифровки повинен починатися: зі слова "де" без двокрапки після нього, після формули перед "де" ставиться кома. Наприклад:

, (1.1)

де Rt – опір при температурі t=0°C;

R – опір при температурі t=20°С;

β, α – коефіцієнти.

 

У поясненнях позначень величин до формул допускається застосування позначень одиниць без числових значень.

Розміщення позначень одиниць в одному рядку з формулами, що виражають залежності між величинами або між їхніми числовими значеннями, представленими в буквеній формі, не допускається.

Правильно: Неправильно:

V=3,6 V=3,6 км/год

V – швидкість V – швидкість в км/год

S - шлях. S – шлях у м;

t- час t – час у с

Літерні позначення одиниць, що входять у добуток, варто відокремлювати крапками на середній лінії, як знаками множення. У машинописних текстах допускається крапку не піднімати.

Правильно: Неправильно:

m·N; Н·м Nm; Нм

A·m2; А·м2

Допускаються літерні позначення одиниць, що входять у добуток, відокремлювати пробілами, якщо це не призводить до непорозуміння.

Формули в тексті слід записувати з нового рядка. Вище й нижче кожної формули повинне бути залишено не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, воно повинне бути перенесене після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Якщо підряд йдуть декілька рівнянь, формул або розрахунків, то наприкінці кожного з них ставлять крапку з комою; після останнього – крапку. Якщо в документі більше однієї формули й по тексту є посилання на них, формули варто нумерувати. Нумерація може бути в межах розділу або наскрізна. Номер формули проставляють в кінці строки на рівні номера аркуша. При нумерації формул за розділами номер формули повинен складатися з номера розділу й порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад: у формулі (6.2).

Розрахунковий матеріал може викладатися за однією із таких схем.

1. Описуються принципові основи математичної моделі й прийнятого методу розрахунку:

Ø наводять розрахункові формули з розшифровкою символів і коефіцієнтів (алгоритм розрахунку);

Ø вказують послідовність обчислень (блок-схема розрахунку, програма розрахунку);

Ø записують вихідні дані для розрахунку;

Ø наводять результати розрахунку за допомогою таблиць і графіків.

2. Обчислення наводять безпосередньо по ходу викладення матеріалу:

Ø дають коротку характеристику прийнятого методу розрахунку;

Ø записують вхідні дані для розрахунку;

Ø вказують показник, що обчислюється;

Ø записують формулу в буквених символах;

Ø після розшифровки символів повторюють формулу з підставленими замість символів у тому ж порядку числових значень величин (без проміжних обчислень). У тому випадку, якщо значення символів з якої-небудь причини не наводяться, формулу із числовими значеннями, підставленими замість символів, повторюють через знак рівності;

Ø через знак рівності записують остаточне значення параметра, що обчислюється.

Таблиці

Дня зручності викладення і читання тексту цифрові та інші дані рекомендується вміщувати в таблиці. Структура таблиці повинна відповідати наведеній на рис.3.1.

Розміри таблиць вибирають довільно, залежно від матеріалу, що вміщується. Горизонтальні лінії в таблиці проводити не рекомендується. Якщо таблиця розбита на рядки, то висота їх має бути не менше 10 мм. Записи в рядках роблять в один ряд. Рядки граф не повинні бути порожніми.

Рис. 3.1. Структура таблиці

 

У головці таблиці вміщують заголовки й підзаголовки граф. Діагональний розподіл головки таблиці не допускається. Заголовки й підзаголовки граф виконують малими літерами (крім першої прописної). Якщо підзаголовок становить одну позицію із заголовком, то його починають з рядкової букви. Наприкінці заголовка й підзаголовків розділові знаки не ставлять. Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків окремі поняття, якщо вони пояснені в тексті або наведені на ілюстраціях, дозволяється заміняти літерними позначеннями, наприклад: Д - діаметр, Н - висота, l - довжина.

Показники з тим самим літерним позначенням груп розміщують послідовно, в порядку зростання індексів, наприклад: L1, L2, L3.

У боковику таблиці вміщують найменування показників, параметрів та інші дані для граф. Текст рядків боковика виконують малими літерами (крім першої прописної). Окрему графу №, п/п вводити не доцільно. При необхідності нумерації показників, параметрів або інших даних порядкові номери вказують у боковику таблиці перед їх найменуванням.

Повторюваний текст у графах горизонтальних ліній допускається: заміняти лапками, якщо він складається з одного слова; заміняти словами "те ж", якщо він складається з двох і більше слів, при першому повторенні, а далі лапками; заміняти словами "те ж" з додаванням додаткових відомостей, якщо повторюється лише частина фрази; указувати значення параметра один раз (на рівні середньої отроки), якщо воно однакове для декількох рядків.

Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок знаків, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові або інші дані в графах не наводять, необхідно ставити прочерк.

Якщо найменування в боковику записано в декілька рядків, то в сусідніх графах норми (кількість), виражені в числовому значенні, записують на рівні останнього рядка, текстовий матеріал починають на рівні першого рядка.

Цифри в графах, як правило, записують так, щоб класи чисел були під іншими, а числові величини мали однакову кількість десяткових знаків.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, за винятком розмірів у дюймах, які записують так: 1/2", 1/4".

Слова "більше", "не більше", "менше", "не менше", "у межах" при вказівці обмежувальних норм вміщують у боковику або в заголовку графи поруч із найменуванням відповідного параметра або показника після одиниці виміру, відокремлюючи їх комою.

При вказівці послідовних інтервалів величин, що охоплюють всі величини ряду, перед величинами пишуть "від", "до", наприклад: від 10 до 11, до 12.

В інтервалах, що охоплюють не всі величини ряду, між величинами переважно ставлять тире, наприклад: 4-10, 1300-1500. Межі розмірів вказують від меншого до більшого.

Числові величини, як правило, повинні бути виражені у відповідних одиницях виміру. Вводити окрему графу "Одиниці виміру" не допускається.

Позначення одиниць вміщують:

Ø над таблицею, якщо всі параметри або переважна частина граф мають однакову одиницю вимірювання; позначення одиниць інших параметрів дають у заголовках відповідних граф;

Ø у заголовках граф, якщо всі параметри в графі мають однакову одиницю виміру;

Ø у боковику поруч з найменуванням параметра, відокремлюючи їх комою, якщо всі параметри в рядку мають однакову одиницю виміру.

Умовні позначення кутових величин (градуси, хвилини, секунди) при числових значеннях проставляють в кожному рядку; при відсутності горизонтальних ліній вказують тільки в першій.

Таблиці, якщо їх більше однієї, повинні мати порядкові номери. Нумерацію, яка може бути в межах розділу або наскрізною, ведеться арабськими цифрами без знака "№". При нумерації в межах розділу номер таблиці повинен складатися з номера розділу й порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: Таблиця 2.3 (третя таблиця другого розділу).

Якщо текст документа не розбитий на розділи, таблицям привласнюють порядкові номери в межах усього документа, наприклад: Таблиця 5, Таблиця 6. Якщо в тексті тільки одна таблиця, номер їй не ставлять і слово "Таблиця" не пишуть.

Напис "Таблиця 2.3" або "Таблиця 8" вміщують над правим верхнім кутком таблиці, не підкреслюючи. Слово "Таблиця" виконують малими літерами (крім першої прописної). У необхідних випадках таблиця може мати заголовок. Його виконують малими літерами (крім першої прописної і вміщують над таблицею посередині. Заголовок має бути коротким і повністю відбивати зміст таблиці.

Якщо таблиця має заголовок, то напис "Таблиця" вміщують над заголовком.

При перенесенні таблиці на наступний аркуш головку повторюють і над нею пишуть слово "Продовження табл...." з вказівкою номера, наприклад: Продовження табл. 3.4.

Таблицю з більшою кількістю граф ділять на частини й вміщують одну частину під іншою, вказуючи над наступними частинами слова "Продовження табл....". Заголовок у цьому разі вміщують тільки над першою частиною таблиці.

 

Ілюстрації

Для пояснення тексту, що викладається, допускається ілюструвати його графіками, діаграмами, схемами, кресленнями та ін. Для ілюстрації зовнішнього вигляду виробів, приладів, живих організмів рекомендується використовувати фотознімки з натури.

Ілюстрації, які вміщують у тексті, називають рисунками.

Рисунки, якщо їх у документі більше одного, повинні мати порядкові номери. Нумерацію ведуть арабськими цифрами в межах розділу або наскрізною. Номер рисунку при нумерації в межах розділу повинен складатися з номера розділу й порядкового номера рисунку в розділі, розділених крапкою.

Номер записують в супроводі скороченого слова "рисунок". Наприклад: Рис. 1.4 (четвертий рисунок першого розділу).

Якщо текст документа не розбитий на розділи, то рисункам привласнюють порядкові номери в межах усього тексту, наприклад: Рис.1, Рис.2 і т.ін. Якщо в тексті тільки один рисунок, номер йому не привласнюють. Підпис "Рис.2.4" або "Рис.7" вміщують під рисунком.

Рисунок, якщо це потрібно, може мати найменування, а при необхідності й текст, що пояснює (підрисуночний текст). Найменування поміщають під рисунком у вигляді заголовка й виконують малими літерами (крім першої прописної), дані, що пояснюють – під найменуванням. У цьому випадку номер рисунка вміщують поряд перед заголовком.

Написи на рисунках виконують шрифтом з розміром букв і цифр, прийнятим у тексті.

Виконання діаграм, графіків, креслень, схем, які є ілюстраціями, повинне відповідати вимогам стандартів.

Рисунок, як правило, слід вміщувати після першого згадування в тексті.

Якщо рисунків у розділі мало, дозволяється вміщувати їх на одній сторінці наприкінці розділу або оформляти у вигляді додатків.

Якщо після посилання на рисунок йде розгляд ілюстрацій, то в тексті слово "рисунок" пишуть без скорочення і номера, наприклад: "Як видно з рисунку...".

 

Посилання

При написанні магістерської роботи студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела літератури, з яких запозичено матеріали або окремі результати, на ідеях і висновках яких ґрунтується дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про їх цитування, дають необхідну інформацію про рівень наукових джерел, які використовувались, їх зміст тощо.

Посилатися слід на останні видання праць. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останньої публікації.

Використані літературні джерела вказують у квадратних дужках [ ], у дужках записують порядковий номер літературного джерела в міру появи його в тексті, а саме літературне джерело під цим номером записують у список використаних джерел, який вміщують у кінці записки. Наприклад, у тексті наводиться: …Кравченко В.В. зазначає, що “з огляду на стан навколишнього середовища регіону необхідно найбільшу увагу приділити радіоактивному забрудненню території…” [25, c. 17], де – 25 – це номер літературного джерела у списку використаних літературних джерел, а 17 – сторінка праці, з якої використана цитата. Відповідний опис у списку літературних джерел оформлюється під номером 25.

Посилання може носити і непрямий характер. Наприклад, по тексту: …в літературі зазначається, що буро-вибухові роботи завдають значної шкоди довкіллю [4, с. 78].

Якщо посилання здійснюється в цілому на літературне джерело, або групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань. Наприклад, Тодика Ю.М., Тодика О.Ю., Рабінович П.М. стверджують про……[13, 87, 86].

Коли необхідно послатись на конкретні сторінки декількох джерел, то слід зазначити і номери літературних джерел у списку, і номери сторінок у джерелах, розділяючи між собою різні літературні джерела крапкою з комою. Наприклад, і Погорілко В.Ф., і Кравченко В.В. вказували на …. [45, с. 86; 67, с. 27]

Допускається посилання на стандарти (крім стандартів підприємств), технічні умови та інші документи за умови, що вони повністю й однозначно визначають відповідні вимоги й не викликають утруднень у користуванні документами

Посилання на ілюстрації, таблиці й додатки дають за типом: рис. 1.2, табл. 3.4, дод. В, якщо вони мають порядкові номери й записують повністю, якщо вони не мають номерів, наприклад: рисунок, таблиця, додаток.

У повторних посиланнях на ілюстрації, таблиці й додатки вказують скорочене слово "див.", наприклад: див. табл. 4.8, див. рисунок.

Посилання на формули дають у вигляді "формула (2.1)".

Примітки

У примітках до тексту й таблицях указують тільки довідкові й дані, що пояснюють. Примітки до таблиць вміщують під таблицями.

У вступній частині записки вміщувати примітки не допускається. Текст примітки друкують через один інтервал. Слово "Примітка" записують з абзацу. Наприклад:

Примітка. Завдання додається до закінченої магістерської роботи й разом з роботою представляється до ДЕК.

Якщо приміток багато, то пишуть слово "Примітки" і ставлять двокрапку. Наприклад:

Примітки:

1. Приклад обробки результатів визначення місткості міри масовим методом наведений в обов'язковому додатку Д.

2. Масу амальгами при проміжному значенні температури визначають інтерполяцією.

Особливу увагу при написанні магістерської роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформленихпосилань.

Цитати

Сильною стороною наукової праці є вміння магістранта на підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильного відтворення тексту цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться у тій же граматичній формі, що і в даному джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту та мовою оригіналу.

При непрямому цитуванні (при викладі думок інших авторів своїми словами) необхідно максимально точно викладати авторські думки й коректно оцінювати міркування опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє — знижує наукову цінність роботи магістранта.

Обов’язково кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, оскільки при замовчуванні фактів використання чужого матеріалу магістерська робота до захисту не допускається.

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-19; просмотров: 201; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.90.187.11 (0.056 с.)