Основні вимоги до змісту і оформлення магістерської роботи

 

Магістерська робота має бути оформлена відповідно до встановлених вимог. Якість оформлення роботи враховується при її оцінці.

При використанні комп’ютера пояснювальну записку друкують таким чином:

шрифт – Times New Roman, звичайний світлий;

розмір шрифту (параметри) – 14;

міжрядковий інтервал тексту – 1,5, до тридцяти рядків на сторінці;

вирівнювання основного тексту – за шириною;

колір тексту – чорний.

Роботу необхідно друкувати, лишаючи поля таких розмірів:

ліве – 25 мм,

праве – 10 мм,

верхнє та нижнє – 20 мм.

Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Структура роботи. За своєю структурою магістерська робота складається з:

Ø титульного аркушу,

Ø змісту,

Ø переліку умовних скорочень (у разі необхідності),

Ø вступу,

Ø основної частини (трьох-чотирьох розділів, поділених на підрозділи),

Ø висновків,

Ø додатків (за необхідності),

Ø списку використаних літературних джерел.

Кожна структурна частина роботи (за винятком підрозділів) починається з нової сторінки із заголовками, які виконують симетрично тексту прописними буквами, креслярським шрифтом, наприклад: "ВСТУП", "ЗМІСТ" і т. ін.

Нумерація. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють угорі з правого боку сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш оформлюється відповідно до встановлених вимог (див. Додаток В) і на ньому вказується офіційна назва навчального закладу та кафедри, на якій виконана робота; прізвище, ім’я та по батькові автора; тема наукової роботи; прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання наукового керівника; вказівки про допуск роботи до захисту, дату захисту та отриману оцінку; місто та рік написання роботи.

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх структурних частин роботи, а саме: вступу, розділів, підрозділів, висновків, додатків, списку використаних літературних джерел, з вказівкою номерів сторінок, на яких розміщується початок матеріалу. Номери сторінок повинні бути написані так, щоб розряди чисел були розташовані один під одним. Слово "сторінка" або його скорочення не пишуть.

Назви структурних частин роботи у плані друкуються від лівого краю великими літерами звичайним жирним шрифтом – ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ.

Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ” арабськими цифрами, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу з великої літери рядковими літерами звичайним світлим шрифтом.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Крапки в кінці назв структурних частин не ставляться. (Зразок оформлення змісту див. Додаток Д).

Перелік умовних скорочень застосовується у разі використання маловідомих скорочень, специфічної термінології, позначень тощо. Перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується після змісту перед вступом. У разі використання у роботі скорочень чи спеціальних термінів менше 3-х разів заносити їх до переліку умовних позначень не потрібно, а достатньо після першого використання такого позначення у роботі вказати на його повне значення. Також не варто включати у перелік загальноприйняті скорочення (наприклад, в роботі зазначається… Гранично допустима концентрація, далі – ГДК).

Перелік повинен розташовуватися стовпцем, в якому ліворуч за абеткою наводять умовні позначення, скорочення і т. ін., а праворуч – їх детальну розшифровку.

Перелік рекомендується наводити в такій послідовності:

Ø скорочення (у тому числі абревіатурні);

Ø умовні, (буквені) позначення;

Ø символи хімічних елементів і з'єднань;

Ø одиниці вимірювання;

Ø терміни.

Для літерних позначень установлений наступний порядок запису: спочатку повинні бути наведені за абеткою умовні позначення українського алфавіту, потім – латинського й останніми – грецького.

Вступ. У вступі розкривається актуальність і стан розробки наукової проблеми, наводиться обґрунтування необхідності проведення дослідження та інші вихідні дані до магістерської роботи у рекомендованій послідовності.

Актуальність теми дослідження, що обумовило її вибір. Визначення актуальності будь-якої теми має бути ясним, конкретним і повинно розкривати доцільність дослідження теми. В межах висвітлення актуальності характеризується рівень опрацювання теми в науці та окреслюються не вирішені раніше частини загальної проблеми. Правильне окреслення актуальності визначає стратегію дослідження, дозволяє відокремити головне від другорядного та визначити напрямок наукового пошуку.

Варто також зазначити прізвища тих науковців, які здійснили значний внесок у дослідження обраної теми, і на результати чиїх досліджень буде спиратись автор при написанні магістерської роботи (при цьому праці названих авторів обов’язково мають бути використанні у основному тексті роботи із відповідними посиланнями та включені до списку використаних джерел). Загальний обсяг висвітлення актуальності теми – 0,5-1,0 сторінки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Коротко викладають зв'язок вибраного напрямку дослідження з науковими планами університету, кафедри, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами. Якщо робота виконується на замовлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про це також обов’язково зазначається у вступі.

Визначення о б’єкту та предмету дослідження. О б’єкт дослідження –частина об’єктивної реальності, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Як правило, об’єкт визначають як коло конкретних екологічних явищ, що буде досліджуватись у роботі.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і включає сукупність властивостей і взаємозв’язків об’єкта, саме на нього повинна бути спрямована увага, оскільки предмет визначає тему магістерської роботи. Категорії об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага магістра, оскільки предмет дослідження визначає тему магістерської роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Найвідповідальніша частина вступу – визначення мети та завдань дослідження. Мета формулюється лаконічно, одним реченням і повинна випливати з теми роботи. Наприклад: «…встановлення залежності між забрудненням атмосферного повітря і динамікою зміни захворюваності дитячого населення Донбасу». Відповідно до визначеної мети формулюються завдання, які деталізують та розкривають мету. Характер завдань випливає з назв розділів та підрозділів роботи і їх зміст формулюють, використовуючи такі поняття: визначити …, встановити …, охарактеризувати…, розробити…, виявити…., сформулювати …, розкрити… тощо.

Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в магістерській роботі мети.

Наукова новизна, що включає в себе коротку анотацію нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Практичне значення одержаних результатів, що може виражатися в різних формах, залежно від характеру самої роботи. Слід вказати, де результати роботи можуть мати найбільше застосування: у подальшій науково-дослідній діяльності, у законодавчій діяльності, у сфері практичної діяльності, у навчальному процесі. Зазначення напрямків та способів практичного використання результатів має формулюватись максимально конкретно.

Апробація результатів дослідження – наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах, круглих столах та щодо публікацій за темою магістерської роботи. Апробація результатів дослідження для студентів магістратури є обов’язковою і може впливати на допуск роботи до захисту!

Структура роботи. Коротко визначається кількість структурних частин та загальний обсяг роботи. Наприклад: “Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, … розділів, …підрозділів, висновків, … додатків, списку використаних літературних джерел із … найменувань. Загальний обсяг роботи …сторінок”.