Фінансова діяльність держави: зміст, принципи, методи

Фінансова діяльність держави – це її діяльність по формуванню, розподіленню та використанню централізованих та децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, задач соціально-економічного характеру, управління, оборони, діяльності державних органів.

Зміст фінансової діяльності є проявленням усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції потребує адекватного фінансового забезпечення. В залежності від змісту та характеру функцій фінансова діяльність здійснюється:

а) як реалізація державної влади;

б) як виконавчо-розпорядницька діяльність, яка реалізує державне управління.

Принциповою особливістю фінансової діяльності є те, що вона, виступаючи необхідною складовою механізму соціального управління, забезпечує направлення фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, управління, соціальну сферу.

Об’єктом фінансової діяльності є відносини, які регулюють рух державних грошових фондів на усіх стадіях їхнього обороту (формування, розподілу, використання).

Суб’єктами фінансової діяльності є держава, територіальні громади, юридичні та фізичні особи.

Необхідно виділити особливе місце та роль держави. З одного боку, вона виступає у якості господарюючого суб’єкта, який має статус власника грошових коштів та організатора господарської діяльності. З другого боку, держава виступає носієм влади, що реалізується і у галузі фінансової діяльності.

Фінансове право – це публічна галузь права, яка містить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій.

Предмет фінансового права – це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави.

До предмету фінансового права входять:

1. відносини щодо фінансової діяльності держави, в тому числі щодо здійснення фінансового контролю.

2. бюджетні відносини:

- бюджетний устрій;

- бюджетний процес.

3. податкові відносини – це однорідні суспільні відносини, що визначають порядок надходження коштів від платників до бюджетів (державного і місцевого) у формі податків і зборів.

4. грошово-кредитні відносини:

- банківські відносини – це відносини щодо здійснення банківських операцій та надання банківських послуг;

- грошовий обіг та розрахунки (готівкові та безготівкові);

- відносини валютного регулювання та валютного контролю.

Ознаки відносин, що становлять предмет фінансового права:

- фінансові відносини;

- виникають в результаті здійснення фінансової діяльності;

- один із суб’єктів цих відносин наділений владними повноваженнями;

- владні відносини;

- забезпечуються силою державного припису;

- об’єктом є грошові фонди;

- майновий характер.

Метод фінансового права – імперативний, метод владних приписів.

Фінанси – це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опосередковуються через доходи та видатки суб’єктів фінансових правовідносин, зокрема, через фізичних та юридичних осіб, державу, міжнародні фінансові організації тощо.

Ознаки фінансів:

1. це грошові відносини;

2. це економічні відносини;

3. вартісний характер;

4. розподільчий характер;

5. опосередковуються через доходи та видатки.

Фінанси є об’єктом фінансової діяльності.

Фінансові відносини – це відносини, що відображають рух вартості від одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.

Особливості фінансів:

1. тісно пов’язані з функціями держави;

2. це відносини між державою та фізичними і юридичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу централізованих та децентралізованих фондів коштів;

3. нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;

4. пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового продукту.

Фінанси поділяють на державн і і приватн і.

Переважно державні фінанси є предметом дослідження Фінансового права.

Ознаки державних фінансів:

1. це економічні відносини;

2. це відносини з приводу мобілізації, розподілу та витрачання коштів;

3. мета: виконання завдань та функцій держави.

Відмінності державних фінансів відповідно до приватних:

1. держава застосовує примусовий порядок мобілізації фінансових ресурсів;

2. державні фінанси дуже тісно пов’язані з грошовою системою держави;

3. значний розмір державних фінансів;

4. державні фінанси спрямовані на задоволення загальносуспільних потреб;

5. пріоритет видатків над доходами.

Централізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні:

1. держави як суб’єкта публічної влади;

2. органів місцевого самоврядування.

Децентралізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні окремих суб’єктів господарської діяльності і створюються за рахунок їх власних прибутків.

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у вузькому розумінні включають в себе гроші (готівкові, безготівкові).

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе валютні цінності. Хоча деякі автори вважають, що централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе гроші, цінні папери та валютні цінності.

Принципи фінансової діяльності держави:

1. загальноправові:

- законність;

- верховенство права;

- суверенітет держави;

- рівність усіх форм власності:

- та ін.

2. галузеві:

- публічний характер фінансової діяльності держави;

- розподіл функцій між представницьким органом та органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності;

- пріоритет законодавчого органу над виконавчими;

- пріоритет видатків над доходами;

- всебічний контроль у сфері фінансової діяльності;

- плановий та цільовий характер використання фінансових ресурсів держави.

Методи фінансової діяльності держави:

· мобілізація коштів – це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів.

Види мобілізації: обов’язкова (сплата податків) і добровільна (допомоги, пожертви, дарунки).

· розподіл коштів - це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.

Завдяки розподілу коштів видно пріоритети державної політики та її співвідношення з функціями держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу відповідно до Закону України про державний бюджет.

Методи розподілу коштів:

1. фінансування;

2. кредитування.

Фінансування – це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затвердженого фінансового плану з відповідного централізованого фонду кошту.

Ознаки фінансування:

1. безповоротність;

2. безоплатність;

3. цільовий характер;

4. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

5. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

Кредитування – це виділення коштів на певний строк на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.

Ознаки кредитування:

1. оплатність;

2. строковість;

3. поворотність;

4. цільовий характер;

5. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

6. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

· використання коштів – це система заходів щодо використання за призначенням бюджетних коштів.

Ознаки використання коштів:

1. плановість;

2. цільовий характер;

3. ефективність;

4. економія;

5. здійснюється в межах затверджених лімітів.

· фінансовий контроль - це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави.

 

Фінансова система України

Фінансова система України – це сукупність фінансових інститутів, які сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

Основні ланки фінансової системи України:

1. державний бюджет; це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду.

Бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (п.1 ст.2 БК України).

2. місцеві бюджети;

бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань (п.2 ст.2 БК України).

місцеві бюджети – це бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (п.26 ст.2 БК України).

3. фінанси державних підприємств;

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання, зокрема і державних підприємств, є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

- доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

- інші джерела, не заборонені законом (ч.1 ст. 140 ГК України).

4. спеціальні цільові фонди; наприклад, Пенсійний фонд України. Специфіка спеціальних цільових фондів:

- цільове призначення;

- визначена законодавча самостійність;

- відокремленість від державного бюджету;

- управління ними здійснюється чітко визначеними органами державної влади;

- чітко визначені джерела формування;

- чітко визначені напрями використання коштів;

- зумовлені конкретними потребами.

5. кредит. Позичальником виступає держава в особі органів державної влади. Наприклад. Держава випускає облігації державної внутрішньої (зовнішньої) позики.

Бюджетне право

Бюджетне право – це сукупність правових інститутів, які містять фінансово-правові норми, що регулюють відносини, які виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з бюджетною діяльністю.

Правові інститути бюджетного права:

1. бюджетний устрій;

2. бюджетний процес.

Бюджетний устрій включає в себе норми щодо

- організації і принципів побудови бюджетної системи, її структури,

- взаємозв'язку між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Державний бюджет затверджується законом про Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Місцеві бюджети затверджуються рішеннями відповідних місцевих рад.

Предмет бюджетного права:

1. відносини щодо організації і побудови бюджетної системи;

2. міжбюджетні відносини;

3. відносини щодо порядку складання, розгляду, затвердження бюджетів;

4. відносини щодо виконання бюджету та здійснення контролю за його виконанням;

5. відносини щодо розподілу доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи, а також щодо структури доходів та видатків.

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Це законодавче визначення.

В економічному розумінні: бюджет – це сукупність грошових відносин між державою та іншими суб’єктами бюджетних правовідносин з приводу формування та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів завдяки яким держава виконує свої завдання та функції.

За формою прояву бюджет – це основний фінансовий план держави, в якому відображається фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування.

Завдяки бюджету можна встановити:

· пріоритети держави;

· функції, що здійснює держава;

· зміст фінансової політики у різних сферах.

За матеріальним змістом бюджет – це централізований фонд коштів.

Значення бюджету:

1. юридичне;

2. політичне;

3. економічне.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

· принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

· принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

· принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

· принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування ;

· принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

· принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджеті усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

· принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевим бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

· принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

· принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

· принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

· принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

 

Питання до самоконтролю:

1. У чому полягає предмет та метод фінансового права?

2. Охарактеризуйте систему фінансового права.

3. Назвіть джерела фінансового права.

4. У чому полягає місце фінансового права у системі права?

5. Охарактеризуйте взаємозв’язок фінансового права з іншими галузями права.

6. Які особливості мають фінансові правовідносини?

Література:

1. Бюджетний кодекс України // ВВР України. – 2010. – № 50-51. – Ст. 572.

2. Податковий кодекс України // ВВР України. – 2011. – № 13-17. – Ст. 112.

3. Орлюк О.П. Фінансове право. Академічний курс: підручник /О.П.Орлюк.-К.: Юрінком Інтер, 2010.

4. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. Податкове право України: навчальний посібник / за ред.. М.П. Кучерявенка.–Х.: Право, 2010.

5. Фінансове право України: Навчальний посібник /За ред.. Л.К. Воронової. – К.: Правова єдність, 2009.

6. Фінансове право: Навч. посіб. / За ред.. М.П. Кучерявенка. – Х.: Право, 2010.

 

 

Тема 5. Банківське право

План:

1. Банківська діяльність в Україні.

2. Банківська система України.

3. Правовий статус Національного банку України.