Особливі труднощі при розмноженні та доглядом за кордиліною

Почорніння кінчиків листків частіше є наслідком сухості повітря. Чорні кінчики і краї листків можуть з'явитися від протягів або недостатнього поливу.ї

Світлі сухі плями на листках свідчать про надлишок прямих сонячних променів. Необхідно переставити рослину в менш освітлене місце.

Листя скручене, м'яке з коричневими краями - занадто низька температура, можливо вдень тепло, а вночі температура опускається нижче норми.

 

 

Пожовтіння листків - при сухості повітря, нестачі живильних речовин у ґрунті (зокрема азоту).

Жовтіють нижні листки - для кордиліни характерно втрачати нижні листки, при цьому з листям залишається верхня частина рослини. Можна тільки омолодити рослину, відрізавши в укоренівши верхівку. Також можна до старої кордиліни в горщик підсадити більш молоді рослини, у групі вони будуть виглядати гарніше.

 

 

Каттлея (cattleya)

Рід Каттлея (Cattleya) нараховує близько 60 видів і величезну кількість різновидів епіфітів, батьківщиною яких є тропічні ліси Центральної й Південної Америки, на висоті від 600 до 1800 м над рівнем моря. Каттлеї називають царицями орхідних за їхню пишноту, рясне цвітіння і розмаїття квітів. Це яскраві представники сімейства орхідних. Своєю назвою каттлеї зобов'язані британському квіткареві Вільяму Каттлі, першому із садівників-культиваторів епіфітних орхідей.

Усі Каттлеї – епіфітні рослини, ростуть на деревах або на скелях (літофітні). По кількості листків каттлеї підрозділяють на дві групи: тип labiata або однолитті і тип бразильський або двулисті. Однолисткові орхідеї з товстими, іноді із приплющеними псевдобульбами і одним верхівковим листком ланцетоподібної форми. Двухлистті орхідеї мають стеблевидні псевдобульби різної довжини. Кожна псевдобульба несе по два-три шкірясті листка з кистевидними суцвіттями із дрібних квіток. Цвіте каттлея в різну пору року залежно від виду; квітки воскопдібні, великі, до 10-15 см у діаметрі, дуже яскравих відтінків і часто видають дуже приємний, солодкий, ванільний аромат. Зрізані квіти каттлеї проявляють дивну стійкість: вони можуть зберігати свіжість до 3-х тижнів, тому інтенсивно використовуються у флористиці. Усі орхідеї, що належать до цього роду, відрізняються повзучими надземними кореневищами.

Каттлеї різних видів легко схрещуються не тільки між собою, але і видами інших родів орхідей. Багато видів дуже декоративні і популярні в кімнатній культурі:

Cattleya bicolor (Каттлея двоколірна) – видова назва перекладається як «двоколірна». У природних умовах циліндричні бульби цієї рослини досягають у висоту 40-60 см. На короткому квітконосі розташовуються до чотирьох ароматних квіток діаметром близько 10 см. Пелюстки і чашолистики пофарбовані в мідні кольори, губа малинова. Вид використовується для гібридизації

з катлеями інших видів.

 

Cattleya bowringiana – цей вид орхідей перебуває під загрозою зникнення, зустрічається в Бразилії, Гондурасі і Гватемалі. Бульби циліндричні, двухлисті висотою до 60 см. Цвіте в жовтні і листопаді. Квітконіс несе до 20 розових або пурпурних квіток діаметром 6-8 см.

Cattleya deckeri – ефектний вид, що виростає на території Мексики, Гватемали, Коста-Ріки і Панами. Цвітіння починається восени. Квітки рожево-пурпурні, діаметром 7 см, губа більш темна.

Cattleya dolosa – рідкий вид, що зустрічається на території Бразилії. Цвіте взимку. Квітконіс виходить із вершини псевдобульби і несе воскові блідо-лілові квітки діаметром до 7 см. Передня частина губи має жовту пляму.

Cattleya gaskeliana – велика ароматна квітка досягає в діаметрі 18 см. Пелюстки і чашолистки світло-фіолетові, малинова губа має в горловині жовту пляму.

Cattleya granulose – орхідеї цього виду поширені в тропічних лісах Південної Америки. Вид цінується завдяки його восковидним, оливково-зеленим квітам, що довго цвітуть, з малиновими плямами. Квітки зібрані в грона по 5-9 штук.

Cattleya intermedia – цей вид орхідей часто використовується для гібридизації. Виростають на території Південної Бразилії. Тонкі псевдобульби несуть по 2-3 листка. Цвіте влітку великими квітками до 12 см у діаметрі. Квітки ніжного забарвлення зібрані в грона по 4-5 штук.

Cattleya labiata – назва перекладається як «губата». Псевдобульби однолисті, довжиною до 25 см. Цвітіння починається восени. Квітконіс довжиною до 15 см, несе малоквіткові суцвіття з білих ароматних квітів, велика губа, пофарбована більш інтенсивно.

Cattleya trianaei – вид часто використовується при гібридизації. Цвіте в грудні-березні. Квітконіс несе 5-7 квіток діаметром 15-20 см. Пелюстки і чашолистки рожеві, губа яскраво малинова з білою облямівкою. Батьківщина – територія Колумбії.

Cattleya violacea – представники виду виростають на території Бразилії, Перу, Колумбії. Довжина пагонів до 30 см, кожний несе по два листки. Цвіте влітку. На квітконосі розташовано 2-6 рожевих квітки діаметром – 10-12 см, з вишуканим ароматом. Губа фіолетова, з жовтою плямою біля горловини.

Догляд за каттлеєю

Місце розташування: каттлея потребує яскравого, але розсіяного світла. Найкраще розташувати орхідею біля західного або східного вікна. Біля південного вікна знадобиться притінення від прямих сонячних променів у літню пору.

У багатьох видів каттлей цвітіння сполучене з довжиною дня. Однолисткові орхідеї починають цвісти тільки після того, як вони проведуть кілька тижнів в умовах короткого світлового дня (не більше 8-10 годин світла в добу). Однак у деяких видів двулистих каттлей, навпаки, недолік світла може стати причиною відсутності квіток.

Температура: у період активного росту і цвітіння (квітень-вересень) каттлея вимагає теплого утримування, тому в приміщенні температура не повинна опускатися нижче 20-25°C днем і 17°C уночі. У період спокою в більшості каттлей (жовтень-березень) оптимальна денна температура повинна становити 16-18°C, а нічна близько 15°C.

Полив: у період росту каттлею поливають у середньому кожні 3 дня, особливо якщо орхідея вирощується на корі, але між поливами дають субстрату трохи підсохнути. Взимку поливають 1 раз у тиждень. Каттлеї не люблять вапно, тому використовують дощову воду або додають у воду з-під крана нейтралізатор вапняку.

Вологість повітря: каттлеї, як і всі орхідні, віддають перевагу високій вологості повітря, для цього потрібно обприскувати листя ранком і ввечері теплою невапняною водою, уникаючи потрапляння води на суцвіття, яке покривається плямами і швидко обпадає. Для підвищення вологості повітря навколо рослини в опалювальному приміщенні, потрібно поставити горщик на піднос з вологим гравієм. Стебла рослин рекомендується обкладати сфагновим мохами або іншим гігроскопічним матеріалом, який треба регулярно обприскувати.

Підгодівля: у період активного росту із квітня по вересень 1 раз на місяць (кожні 15 днів, якщо каттлея росте на корі) вносять розчин комплексного добрива для орхідей. Або підгодовують 1/2 дозою рідкого добрива для азалій обов'язково на вологий субстрат.

Пересадження: каттлею пересаджують через кожні 2 року, у квітні, у досить тісний горщик. Рослину треба змістити від центру, щоб могли розвиватися фронтальні псевдобульби, і поставити опору, щоб орхідея трималася прямо. Земляну суміш складають зі шматочків соснової кори (можна замінити рубаним коріннями папороті), мохів сфагнуму і деревного вугілля. Або використовують класичний субстрат для епіфітних орхідей.

Розмноження: у період початку росту, діленням, якщо орхідея утворювала 6-8 псевдобульб. Розріжте бульби між двома псевдобульбами і кожну посадіть окремо.

Шкідники: каттлея в кімнатних умовах часто уражається шкідниками, які досягаючи масового розвитку, заподіюють рослині суттєвої шкоди, а в ряді випадків викликають його загибель. При порушенні умов вирощування орхідея може уражатися попелицями, павутинними кліщами, тріпсами і щитівками. Із цими шкідниками нескладно впоратися за допомогою обприскування розчином інсектицидних препаратів (15-20 крапля актеліку на 1 л води). Але бажане проводити профілактику заздалегідь.

Кислиця, Оксаліс (Оxalis)

Рід Оксаліс, або Кислиця (Оxalis) поєднує близько 800 видів рослин сімейства кисличних. Природнє розповсюдження – Південна Африка, Південна і Центральна Америка, і лише деякі види зустрічаються зрідка в Центральній Європі. Свою назву рослина одержала через кислуватий смак листів, які можна використовувати в їді, додаючи їх до салату. У народі рослина ще відома за

 

назвою «заяча капуста». Ще з давніх часів окремі види рослини вживали в їжу. Індіанці спеціально займалися вирощуванням кислиць і їли її варені бульби, що містять велику кількість крохмалю. Як кімнатна культура кислиця з'явилася в XVII в. і підкорила своєю дивною зовнішністю і невибагливістю.

Цілющі властивості кислиці:

У народній медицині використовують усі частини кислиці рогатої – квіти, квітконоси, листя. Рослина містить органічні кислоти (щавлеву, яблучну, лимонну). Заготовлюють сировину навесні або на початку літа (травень – червень) і сушать при температурі 40-50°С. Настойки, виготовлені із сировини, використовують при цинзі, захворюваннях шлунка, печінки. Є гарним антисептиком. Соком кислиці лікують коросту. Рослина використовується в гомеопатії.

Категорично заборонене самостійне лікування!

Кислиця являє собою чагарник або трав'янисту рослину. Серед величезної кількості видів існують однорічні або багаторічні представники. Найчастіше можна зустріти трав'янисті види, їх вирощують як ампельні або грунтопокривні декоративно-листяні екземпляри. У більшості видів листки складаються з трьох-чотирьох лопастей, рідше зустрічаються з п'ятьома-шістьма і дев'ятьома долями, на довгих черешках, мають своєрідний кислий смак. Підземна частина рослини залежно від виду – кореневище, бульба або цибулина. Скромні, але дуже привабливі квітки мають біле, жовте, рожеве, фіолетове забарвлення і зібрані в парасолеподібні суцвіття. Багато кислиць складають листочки на ніч, при яскравом сонці або перед дощем. Серед кислиць є й і бур’яни, і дуже декоративні, які введені в культуру з XVII століття і з тих пір широко вирощуються як садові і як кімнатні рослини.

Види кислиць (оксаліса):

Кислиця Деппе, або чотирьохлисна (Oxalis deppei) – цибулинна багаторічна рослина висотою 20-25 см. Листя у рослин цього виду складаються із чотирьох часток яскраво-зеленого кольору із червоно-коричневою серединкою, на тонкому довгому черешку. Цвіте зібраними по кілька штук малиново-червоними квітками досить тривалий час. Має народну назву – «конюшина щастя».

 

Кислиця девятилиста (Oxalis enneaphylla) з характерними сизими листами, що складаються з численних листочків, і білих воронкоподібних квіток.

 

 

Кислиця трикутна (Oxalis triangularis) – невисока рослина, із трійчастими темно-пурпурними листками на довгих гнучких черешках. Листки схожі на крила метелика, і в народі їй дали назва «Мадам Батерфляй». У різновиду papilionacea (Кислиця мотилькова) листочки яскраво-зеленого кольору. Квітки дрібні, білі, рожеві або фіолетові.

Кислиця звичайна (Oxalis acetosella) – корневидна рослина, висотою 8-10 см. Листя на довгому черешку нагадують листочки конюшини, мають властивість складатися на ніч, у похмуру погоду і при яскравому сонці. Квіти білі, одиночні, на довгих квітконосах. Цвіте в травні-червні.

Кислиця сукулентна (Oxalis succulenta) відрізняється від інших видів чотирискладовими бронзово-зеленими листками і рожевими квітами. Рослина висотою 30-35 см, цвіте до пізньої осені. Цю кислицю культивують також у кімнатах як ампельну рослину.

Догляд за кислицею

Місце розташування: кислицю розташовують у приміщенні з яскравим, але розсіяним світлом. Рослина прекрасна переносить півтінь, однак довге перебування в густій тіні приводить до втрати декоративності листів. Прямий вплив сонячних променів може викликати опіки.

Температура: кислиця – досить невибаглива рослина до умов вирощування. Спеціальний мікроклімат для неї створювати не потрібно, добре росте при кімнатній температурі. У літню пору кислицю можна винести на свіже повітря, захистивши її від протягів. Взимку стежать за тим, щоб температура не опускалася нижче 16-18°C. Види, у яких на зимовий період відмирає надземна частина, утримують при 12-14°C.

Полив: влітку кислиця потребує рясного поливу, однак необхідно стежити за тим, щоб волога не застоювалася в горщику. Рослина дуже чутлива до надлишку вологи, краще не долити воду в горщик, ніж перелити. Восени полив поступово скорочують, у зимовий час обмежуються підтримкою ґрунту в злегка вологому стані.

Багато видів взимку відпочивають. У період спокою (1-1,5 місяця) полив припиняють і рослину зберігають у сухому прохолоднім місці. Після того як почнуть з'являтися перші пагони, його пересаджують у нову земляну суміш, відновляють полив і знову повертають у тепле приміщення. Через 30-40 днів наступає цвітіння.

Вологість повітря: при утримуванні в кімнаті необхідно регулярно обприскувати листи кип'яченою водою. В осінньо-зимовий період без обприскування.

Підгодівля: підгодівлю рослини роблять комплексними мінеральними добривами. Їх вносять у період активного росту кожні 2-3 тижня, стежачи за тим, щоб кількість складу була у два рази менше зазначеного на упаковці. Ґрунт навколо рослини необхідно подрихлювати, забезпечуючи доступ мінералів до коріння.

Пересадження: для вирощування кислиці підготовлюють ґрунтову суміш, що складається з

 

дернової і листової землі, перегною і піску в рівних частинах. Бульби і цибулинки рослини при надмірному поливі піддаються кореневій гнилизні, тому на дно горщика необхідно покласти дренажний шар з керамзиту. Молоді рослини пересаджують щорічно, далі – раз в 2-3 року.

Розмноження: кислиця добре розмножується бульбинами, що утворюються навколо стрижневого кореня старих рослин. Бульби саджають у горщики по 5-10 штук, прикриваючи їх зверху 1 сантиметром землі. Посадку роблять у різний час, залежно від бажаних строків цвітіння. Від дня посадки до повного розвитку, дивлячись в яку пору року вона була здійснена, проходить 30-40 днів. Такий же принцип розмноження і цибулинками.

Деякі види оксаліса (кислиці Ортгіса) можна розмножувати листочками, які зрізавши з невеликим черешком, укореняють у воді або у вологому піску. З появою коріння черешки можна висаджувати по кілька штук в один горщик.

Якщо ви захочете розмножити рослину насіннями, то зверніть увагу на те, що вони дуже дрібні і при посадці їх висівають на поверхню землі, не засипаючи. Звичайний полив з лійки не припустимий, ґрунт слід зволожувати обприскуванням.

Шкідники: кислиця порівняно рідко хворіє і вражається шкідниками.

Кодієум(codiaeum), Кротон

Кодієум (Кротон) - вічнозелений чагарник зі строкатим листям з сімейства молочайних. Батьківщина- Полінезія, Австралія, Малайзія і острова Тихого океану. До роду Кодієум належать близько 15 видів рослин, які у свою чергу мають безліч сортів і гібридів. Представники роду - вічнозелені рослини, дерева, чагарники і трав'янисті рослини. У дуже сприятливих умовах кодієум виростає висотою до 3-4 м, що можливо тільки в опалювальних оранжереях. У кімнатних умовах розміри рослини значно менші (близько 50-70 см). Кротон - розповсюджена кімнатна рослина і цінується за красу своїх листочків, іноді незвичайної форми. Стебла прямостоячі, сильно гілкуються. Листки шкірясті, блискучі. Є кодієуми з листочкачи подібних лавровому, лопатев, що закручуються, довгими стрічкоподібними, пальцеподібними і т.д. Кожна рослина нагадує різномаїття осінніх фарб листяного лісу, гама дуже широка - усі відтінки жовтого і зеленого, жовтогарячого і червоного, іноді є присутнім навіть чорний колір. У культурі зустрічається велика кількість гібридів, і з кожним роком їх стає все більше, визначити точну назву яких буває важко. Найчастіше в продажі можна зустріти цю рослину з назвою Кодієум строкатий Codiaeum variegatum (Кротон). Сорти з дрібними листочками можна вирощувати як штамбові деревця.

 

Кодієум іноді цвіте в домашніх умовах невеликими непоказними в декоративному відношенні квітками, зібраними в пазушні кистевидні суцвіття. Листя кодієумів часто використовують для прикраси різноманітних кошиків, букетів, композицій у комбінації з іншими декоративними рослинами. Великі діжкові екземпляри утримуються в оранжереях, зимових садах, просторих високих залах; вазони вирощуються в кімнатах.

Найпоширеніші сорти - "Norma"- із зеленими листям з жовтими плямами і червоними жилками і "Petra" із зеленими листям і жовтими жилками, а також "Excellent", "Gold Finger", "Gold Sun", "Gold Star", "Gold Moon" і багато інші.