Аспідістра, «дружня сімейка» – Aspidistra

Рід Аспідістра поєднує 8 видів безстебельних вічнозелених декоративно-листяних рослин родини лілових. Батьківщиною є Східна Азія, де вона росте в прохолодних, сильно затінених лісах. Через велику кількість густо виростаючих прикореневих листків аспідістра одержала народну назву «дружня сімейка».

Аспідістра - багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина, яка не має наземного прямостоячого стебла. Кореневище хрящевидне, щільне, коротке, наполовину сховане під землею. З нього вертикально вгору, на досить довгих черешках відростають темно-зелені глянсеві листки. У деяких різновидів на листках є білі й жовті смуги. Листкова пластинка варіюється від ланцетної до довгастої та лінійної форми, до 50-80 см довжиною. Квітки сидячі, розташовані біля самої основи рослини на кореневищі. Квітки оригінальні, але малопривабливі. Вони нагадують невеликі, розкриті, чашоподібні (до 2,5 см у діаметрі) дзвіночки темно-лілового кольору. Плід ягодоподібний, однонасінний.

Лікувальні властивості Аспідістри:

Аспидистра має цілющі властивості і у себе на батьківщині широко використається в народній медицині. Використовують відвари зі всіх органів рослини.

 

Їх застосовують при судомах, шлунково-кишкових захворюваннях, діареї, болях у м'язах і каменях у нирках.

Категорично заборонене самостійне лікування!

Аспідістра висока (Aspidistra elatior) – єдиний вид, який вирощується у кімнатному квітництві. Це безстебельна рослина, висотою 50-60 см, з подовжено-еліптичними, темно-зеленими листками на довгих черешках. У культурі часто зустрічається декоративна строкатолиста форма аспідістри з листками, розмаїтими білими, кремовими або жовтими поздовжніми смугами. У кімнаті рослина зацвітає рідко малодекоративними одиночними жовто- або темно-бурими квітками. Штучно запилюючи квітки, можна одержати ягоди грушеподібної форми, завбільшки з голубине яйце.

У кімнатах як декоративно-листяна рослина цінується за свою виняткову невибагливість і витривалість: добре переносить протяги, температурні коливання та нестачу світла, стійка до пилу. Догляд за рослиною

Місце розташування: аспідістра – невибаглива, тіневитривала рослина, придатна для озеленення приміщень північної, північно-східної та північно-західної експозиції. Може рости в глибині кімнати далеко від вікон. Білий-строкатий різновид вимагає більше світла, ніж рослини із зеленими листками. На літо «дружню сімейку» можна виставити на балкон або терасу. Не слід виносити відразу з темної кімнати на яскраве сонце, краще розташувати рослину в тіні дерев.

Температура: аспідістру без особливих проблем можна вирощувати у звичайних кімнатних умовах, створення якого-небудь особливого температурного режиму не потрібне. Узимку ідеальне утримання у прохолодному приміщенні при10-12° C, однак може успішно зимувати й при 20° C. Для строкатих форм оптимальна зимова температура 12-15°C.

Полив: у період активного росту аспідістру поливають помірковано, не допускаючи надлишок води в горщику. Узимку залежно від температури міняється водний режим, однак не слід допускати пересихання земляного покриву. Для поливу рекомендується використовувати добре відстояну воду.

Вологість повітря: якщо температура в кімнаті вище 15°C, то рослину корисно частіше обприскувати теплуватою водою. Може себе непогано почувати і у звичайних умовах квартир, але необхідно часто провітрювати приміщення і регулярно м'якою ганчіркою та теплою водою змивати із широких листків осідаючу на них пил.

Підгодівля: із квітня по вересень підгодовують 1 раз на місяць повним мінеральним добривом.

Пересадка: рослина болісно переносить пересадження, тому цю процедуру проводять не частіше 1 разу в 2-3 роки, або коли вся земля буде обплетена коріннями, краще у квітні-травні. У дорослих рослин заміняють щорічно тільки верхній шар землі. Кореневище в жодному разі не можна засипати ґрунтом. Для пересаджування рослин необхідні гарний дренаж і більший посуд.

 

Аспідістра добре росте на звичайній городній або садовій землі. Строкатолиста її форма більш примхлива і краще росте на дуже живильному, пухкому ґрунті, що складається з дернової, листової та перегнійної землі, піску (2:1:1:0,5). Підходить для вирощування гідропонним методом.

Розмноження: аспідістру розмножують розподілом кореневища під час пересадження. У квітні-травні кореневище розрізають на частини з 3-5 листками, порізи присипають товченим деревним вугіллям. Окремі частини висаджують у горщики. Температура ґрунту при вкоріненні не повинна бути нижче 18°C.

Шкідники: найчастіше аспідістра ушкоджується щитівками й павутинними кліщами. Щитівки - дрібні комахи, є надзвичайно рухливими на стадії личинок. При сильному зараженні листи жовтіють і обпадають. Необхідно вручну видалити щитівок м'якою ганчірочкою змоченою в мильному розчині або спирті. При сильному зараженні обробіть рослину карбофосом або фуфаноном.

При ураженні аспідістри павутинними кліщами на звороті листків з'являється срібляста, дуже тонка павутинка, листки буріють і поступово засихають. Необхідно регулярно зволожувати повітря і обприскувати рослину теплою водою. При сильному зараженні обробити актеліком.

Ефективним методом боротьби проти павутинного кліща і щитівки є обприскування рослини настойками цибулі або часнику, які повторюють до 5 разів з інтервалом 8-10 днів.

Можливі труднощі при вирощуванні аспідістри:

Загнивання кореня – перезволоження ґрунту. Рослина в'яне, скидає листки і гине. Корінь стає коричневого кольору. Необхідно скоротити полив, полити ґрунт фундазолом.

Сонячний опік. Коричневі або бурі плями на краях і кінчиках листків. Необхідно рослину переставити в затінок.

Аспарагус, Спаржа-Asparagus

Рід Аспарагус (Asparagus) нараховує більше 300 видів рослин, і відносяться вони до родини Аспарагусових або Спаржевих. Розповсюджені вони в м'якому субтропічному кліматі в Східній і Південній Африці, а також в Азії, привезені в Європу в кінці 19 століття. Аспарагус або спаржа - це кореневі багаторічні трави, напівчагарники і ліани.

 

Широко розповсюджені в культурі закритого і відкритого ґрунту. Функцію листків у них виконують тонкі зелені стебла і численні голкоподібні або листоподібні пагони (кладодії), біля основи пучків яких знаходяться дрібні недорозвинені листочки. Кладодій - сплощене листоподібне стебло, що виконує функції листка - пристосування рослин посушливих областей до зменшення випару. Квітки світлих забарвлень, дрібні; плоди-ягоди звичайно червоні. Рослини дуже декоративні, часто їх використають у квіткових композиціях. У деяких країнах їх розводять як овочеву рослину, використовуючи як їжу кореневища і молоді пагони. Аспарагус невибаглива рослина. Ідеальне місце для нього - підвісний кошик.

Найпоширеніші види аспарагусів у кімнатній культурі:

Аспарагус пір'ястий (Asparagus plumosus) – витончена південноафриканська рослина, дуже поширена в озелененні всіляких приміщень, гарний для аранжування букетів і композицій, прикраси столів, стін, дитячих установ. Бічні пагони в аспарагуса пір'ястого дуже тонкі, голкоподібні, зібрані в метелковидні утворення, розташовані на тонкому, гнучкому, переважно кучерявому стеблі. Квітки і синьо-чорні ягоди з'являються тільки на старих (не менш 10 років) пагонах і швидко відпадають. Любить слабоосвітлені приміщення.

Аспарагус густоквітковий Шпренгера (Asparagus densiflorus sprengeri) - руниста або ампельна багатоквітна рослина зі стовщеними коріннями і голчастими ясно-зеленими кладодіями, рівномірно розташованими уздовж усього пагона. З віком нитковидні стебла дугасто вигинаються і стають більш настовбурченими. Цвіте невеликими запашними біло-розовими квіточками; після цвітіння особливу декоративність рослині надають маленькі яскраво-червоні ягоди. На відміну від аспарагуса пір'ястого цей вид дуже любить сонячне освітлення.

Аспарагус спаржевидний (Asparagus asparagoides) - гіллястий чагарник зі сланкими стеблами до 1,5 м і більше в довжину. Його пагонам іноді потрібна опора. Зрізані пагони цього аспарагуса довго зберігають свою свіжість, тому служать гарним доповненням при аранжуванні букетів і квіткових композицій.

Аспарагус серповидний (Asparagus falcatus) – спаржа з великими серповидними листками до 5 см довжиною на довгих до 1 м колючих стеблах, значно відрізняється від попередніх видів.

Аспарагус Меєра (Asparagus meyeri)- чагарник з опущеними пагонами до 50-60 см у довжину. Пагони з дуже щільно розташованими голками нагадують посудний йоржик. Гарний для аранжування букетів і композицій.

 

Дивно ніжні по своєму зовнішньому вигляді, аспарагуси насправді дуже невибагливі рослини, невимогливі до умов перебування. Можливості застосування у квітництві різноманітні: для вертикального і каскадного (начіпного) озеленення. Особливий ефект створюють мереживні пагони на тлі вікна. Тонкі галуззя рослини часто використаються в аранжуванні букетів.