Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Мт., 5: 3-9).

Сюди ж можна додати і вже згадане: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас» (Мт., 5: 44). Але яких саме ворогів закликає любити цей «добродій»? Чи не ворогів роду людського? Поговоримо про це дещо згодом…

А ось і справжнє обличчя вовка:

«Я прийшов огонь кинути на землю, – і як Я прагну, щоб він уже запалав!» (Лк., 12: 49);

«Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, – я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов “порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її”.» (Мт., 10: 34, 35).

А тепер пригадаймо слова з «Об’явлень» про прихід Антихриста:

«І їй (звірині) дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом. І їй вклоняться всі, хто живе на землі» (Об., 13: 7, 8).

А ось там же про явлення Ісуса:

«І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: «Цар над царями, і Господь над панами»» (Об., 19: 16).

Звісно ж, не всі народи сповідують «віру Христову», але те, що християнська релігія наразі є панівною у світі – це беззаперечний факт. Людське суспільство дійсно заражене християнством. Втім, доброю новиною є те, що ця хвороба виліковна, і останнім часом юдо-християнська пандемія істотно спадає.

Чи є біблійний Ісус дійсно «вовком у овечій одежі», давайте судити, як і пропонує євангеліст, по плодах його, тобто по ролі християнства в історії людства.

Спробуємо замислитись, чи стало у світі більше добра, любові і злагоди з приходом християнства? Чи стало менше кровопролитних воєн, розпусти, злочинів? Чи навчилися люди любити не те щоб ворогів, а хоча б своїх ближніх?

Почнемо з того, що у дохристиянські часи єдиним прецедентом міжрелігійних війн була війна між Іраном і Тураном у зв’язку з постанням зороастризму. І ніколи колонізація земель не супроводжувалася накиданням завойовниками своєї віри поневоленим народам. А от з приходом християнства це стало масовим явищем:

«Стане батько на сина, а син проти батька…» (Лк., 12: 53).

Тут же варто згадати і криваві братовбивчі міжконфесійні війни: середньовічні Німеччина та Англія, ніч св. Варфоломея у Парижі 1572 р., насадження католицизму в Україні. Тобто все, як і обіцяв біблійний Ісус: «я не мир принести прийшов, а меча»; «Я прийшов огонь кинути на землю…».

Стосовно вогню, то одразу ж спадають на думку вогнища «святої» інквізиції, запалені ревними «слугами господніми» під гаслом «Ad Majorem Dei Gloriam». Нагадаю, що на цих вогнищах живцем спалено тисячі людей, чия провина перед Богом викликає неабиякий сумнів. Сюди ж віднесемо і «полювання на відьом», притаманне християнству усіх часів і усіх конфесій, жертвами якого стали народні цілителі, науковці, філософи та й просто люди, мислення яких не вкладалося у християнські стандарти.

У пророцтвах Даниїла про Антихриста пишеться:

«І повстануть його війська та й зневажать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву. І поставлять гидоту спустошення» (Дан., 11: 31);

«І він посадить у твердині народа чужого бога. Тому, хто пізнає його, примножить славу, і вчинить їх панами над багатьма, і поділить землю на заплату» (Дан., 11: 39).

Як на мене, ці слова можна сміливо поставити епіграфом до всієї християнської історії людства.

Тому, аналізуючи і наведені історичні факти, і стан справ у сучасному духовно та морально деградованому християнському суспільстві, зовсім неважко зрозуміти, де у біблії «овеча одежа», а де істинне хиже вовче єство християнства, що ховається під цією «овечою одежею» – під машкарою любові, добра і милосердя. Та не лише з точки зору світової історії християнство постає вовком у овечій одежі, а сам Ісус – фальшивим пророком. Я вже відзначав, що становлення і панування християнської релігії припадає на астрологічну еру Риб, яку самі астрологи характеризують, як еру насильства, зла і ненависті. Відповідність цілком очевидна і не потребує додаткових коментарів.

 

 

Виродок