Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля.

Кримінальний кодекс передбачає цілу низку норм, що опосередковано спрямо- вані на захист природного середовища від злочинних посягань, зокрема, від таких, які передбачені стст. 113, 258, 264, 265; ч. 2 ст. 266; стст. 267, 268; ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270, ч. ст. 271, ст. 272, ч. ст. 273; стст. 274 — 277; ч. 3 ст. 278; ст. 279; ч. 3 ст. 280; стст. 281, 283, 291; ч. 3 ст. 292; стст. 326, 327 КК України. Ці норми (крім іншого) спрямовані на захист природного середовища. Однак не є екологічними у виключному розумінні цього терміна, оскільки діяння, передбачені цими нормами, мають ще й інші безпосередні об’єкти посягання. Щодо цього О. Л. Дубовик та А. Е. Жалинський зазначають, що кримінальний закон двоїсто окреслює групу еколо- гічних злочинів: “а) прямо відображаючи це в диспозиції норми; б) встановлюючи відповідальність за діяння, які можуть нанести шкоду також і навколишньому се- редовищу”[12, 70]. В цьому випадку представляється доцільним говорити не про групу екологічних злочинів, а про загальну систему кримінально-правових норм, що мають своїм завданням охорону навколишнього природного середовища. Дана система охоплює систему власне екологічних злочинів, безпосереднім об’- єктом яких є навколишнє природне середовище, та систему норм екологічного характеру, куди необхідно віднести сукупність наведених вище норм. Навколишнє природне середовище охоплює собою “земну природу, всередині якої проживає та діє людина”[18, 98] і характеризується властивістю “самопідт- римки та саморегуляції без постійного коригуючого впливу з боку людини”[14, 285]. Природні властивості окремих елементів навколишнього природного сере- довища дозволяють їх умовно виділити та забезпечити специфічну систему охо- рони. Крім навколишнього природного середовища в цілому, кримінально-право- вій охороні підлягають такі окремі природні об’єкти: земля, надра, атмосферне повітря, води та море, континентальний шельф, ліс та інша рослинність, тваринний світ, території взяті під охорону держави, об’єкти природно-заповідного фонду. Суттєвою ознакою об’єкта екологічного злочину є те, що він знаходить- ся в екосистемних взаємозв’язках з навколишнім природним середо- вищем, виступаючи як екосистема в цілому, або окремий елемент зага- льної екосистеми. В момент посягання на такий об’єкт відбувається руйнація цих взаємозв’язків. Таким чином, враховуючи загальне поняття злочину (визначене статтею 11 КК України), в екологічному злочині можна вбачати суспільно небезпечне, проти- правне, карне, винне діяння (дії чи бездіяльність) суб’єкта злочину, спрямова- не безпосередньо на навколишнє природне середовище (окремі природні об’єк- ти). Крім загальних ознак злочину, суспільної небезпечності, карності та винності, екологічні злочини мають визначальну ознаку, в якості якої виступає безпосе- редній об’єкт посягання — навколишнє природне середовище (окремі природ- ні об’єкти). На основі поняття системи та поняття екологічного злочину можна сформулю- вати систему екологічних злочинів як сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих кримінально-правових норм, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища та попередження суспільно не- безпечних, протиправних, винних, карних діянь (дій чи бездіяльності), UUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUU Î. Ì. Àðõèïîâ 115 безпосереднім об’єктом посягання яких є навколишнє природне середо- вище (окремі природні об’єкти). Основними ознаками цієї системи відповідно є те, що: по-перше, це — сукуп- ність кримінально-правових норм, які виступають первинними елементами систе- ми. По-друге, кримінально-правові норми, як елементи системи, передбачають конкретні екологічні злочини — діяння, спрямовані безпосередньо проти природ- ного середовища (окремих природних об’єктів) та мають свої завдання з охорони конкретних об’єктів у процесі функціонування. По-третє, в процесі функціону- вання елементи системи екологічних злочинів знаходяться в певних взаємозв’яз- ках та взаємодії. Взаємозв’язки та взаємодія цих елементів в процесі функціону- вання спрямовані на охорону навколишнього природного середовища від злочин- них посягань та попередження екологічних злочинів — як на досягнення певного корисного результату. * * * Наступним етапом дослідження системи екологічних злочинів є елементно- структурний аналіз, який передбачає визначення елементного складу системи екологічних злочинів та визначення зв’язків системи, що фор- мують її структуру. Раніше ми зазначили, що критерієм віднесення злочину до складу екологічних виступає безпосередній об’єкт злочинного діяння, тобто навко- лишнє природне середовище (окремі природні об’єкти). У зв’язку з цим, у систему екологічних злочинів входять, перш за все, злочини проти довкілля, передбачені у VІІІ розділі КК України. Крім цього, до складу екологічних злочинів відноситься норма, що передбачає відповідальність за екоцид (ст. 441), оскільки безпосеред- нім об’єктом цього злочинного діяння виступає навколишнє природне середови- ще. Міжнародний характер екоциду робить необхідним виділення цього злочинно- го діяння в розділ злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного право- порядку. Таким чином, на сьогоднішній день в систему екологічних злочинів вхо- дить двадцять норм. Група кримінально-правових норм, що встановлюють відпові- дальність за діяння, які можуть спричинити шкоду навколишньому природному середовищу мають екологічно небезпечний характер, однак за сукупністю ознак не є власне екологічними злочинами. Аналіз внутрішніх та зовнішніх зв’язків системи екологічних злочинів дозво- ляє розкрити внутрішню структуру системи, зв’язки та взаємозв’язки елементів, знайти певні недоліки в системі, у формуванні структурних зв’язків, які не мо- жуть забезпечити стабільність системи, ефективність її функціонування. “При побудові системи повинен використовуватися принцип однорідності кри- терію класифікації”[19, 95]. Критерієм однорідності елементного складу системи екологічних злочинів виступає навколишнє природне середовище, як безпосеред- ній об’єкт злочинних посягань. Кожний елемент системи екологічних злочинів пов’язаний з об’єктом охорони, природа об’єкта посягання зумовлює генетичні зв’язки між елементами системи. Генетичні зв’язки, з одного боку створюють цілі- сну структуру, а, з іншого, унеможливлюють включення в систему неоднорідних елементів. Перед кожним елементом системи екологічних злочинів стоїть конкретне спе- цифічне завдання. Вирішення кожним елементом своєї задачі працює на загаль- ний ефект системи, досягаючи загального результату. Тому робота на загаль- ний результат, забезпечується координаційними зв’язками елементів системи еко- логічних злочинів, щоб окремі елементи системи, з одного боку, не виконували непритаманні їм функції, а, з іншого, не були б нефункціональними. Çàãàëüíîòåîðåòè÷í³ ïðîáëåìè ñèñòåìè åêîíîì³÷íèõ çëî÷èí³â UUUUUUU 116 * * * Координація елементів системи екологічних злочинів здійснюється, перш за все, по лінії використання єдиної термінології. “Саме єдина термі- нологія додає єдиний дух законам …”[20, 15]. “Термін — це ім’я поняття, яке відображає реально існуюче явище. В ідеалі кожний термін повинен виражати в межах даної термінології тільки одне понят- тя…”[21, 66]. В галузі правової охорони навколишнього природного середовища (до речі, як і в інших галузях системи права) має застосовуватися єдина юридична термінологія, яка полягає “… в специфічній групі понять, загальних положень, тер- мінів”[22, 122]. Тим більш це стосується кримінального права. Однак аналіз нор- мативного матеріалу свідчить про певну неоднорідність юридичної термінології. Так, Конституція України містить термін довкілля. В Кримінальному Кодексі України екологічні злочини іменуються злочинами проти довкілля, тоді як Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” містить поняття навколишнього природного середовища. Пленум Верховного Суду України спробував вирішити цю проблему, вживаючи ці терміни як синоніми, та помістив- ши термін навколишнє природне середовище поряд з терміном довкілля в лап- ках[23]. Представляється, що таке положення не сприяє підвищенню ефективності в сфері охорони навколишнього природного середовища. Інша термінологічна неузгодженість виявляється в самій системі екологічних злочинів. Зокрема розділ злочинів проти довкілля містить поняття атмосферного повітря, тоді як норма, що передбачає відповідальність за екоцид містить поняття атмосфери. Далі, вказаний розділ містить поняття вод (водних об’єктів), тоді як екоцид передбачає посягання на водні ресурси. Система екологічних злочинів характеризується зовнішніми зв’яз- ками ієрархії в межах Особливої частини кримінального права. Щодо цього зазначимо один момент, який у принципі характеризує стан проблеми охо- рони навколишнього природного середовища в загальнодержавному плані. Мова йде про критерій розташування розділів в межах Особливої частини Криміналь- ного кодексу України. “Особлива частина кримінальних кодексів будується за певною науковорозробленою системою, у суворо визначених порядку і послідов- ності” [24, 8]. В основі ієрархії розташування кримінально-правових норм в Особливій час- тині покладена ознака рівня суспільної небезпеки діянь, а точніше було б говорити про визначення законодавцем рівня небезпеки тієї чи іншої групи злочинів для суспільства згідно з рівнем розвитку, свідомості, культури, суспільних відносин в конкретному суспільстві. Розділи в Особливій частині розташовуються в поряд- ку зменшення суспільної небезпеки. Особливу групу становлять злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Наприклад, Розділ злочинів проти довкілля КК України розміщений за розділом злочинів проти власності та розділом злочинів у сфері господарської діяльності. Це свідчить про те, що зако- нодавцем визнано: злочини проти власності та у сфері господарської діяльності більш небезпечні для суспільства, ніж злочини проти довкілля. Тобто криміналь- ним правом пріоритетними визнаються економічні відносини. Але ж, Закон Укра- їни “Про охорону навколишнього природного середовища” закріплює, що одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є “пріорите- тність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандар- тів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійснені госпо- дарської, управлінської та іншої діяльності”[10]. Звичайно це є відображенням іс- нуючого протиріччя між економічними та екологічними відносинами, однак проти- річчя має бути вирішено певним шляхом, і від того як воно буде вирішено зале- жить стабільне існування, розвиток, а можливо й існування суспільства. UUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUUU Î. Ì. Àðõèïîâ 117 Підбиваючи підсумки, зазначимо, що: 1. Звичайно в межах статті не можливо в повному обсязі розкрити всі сторони системи екологічних злочинів. Зокрема за- лишилися поза увагою такі важливі моменти як системні функціональні зв’язки. Потребує аналізу кожна кримінально-правова норма, як елемент системи екологіч- них злочинів, та багато інших питань. 2. І все ж, у межах даної статті ми спробува- ли: по-перше, висвітити головні визначальні поняття проблеми системи еколо- гічних злочинів (загальне поняття системи, поняття екологічного злочину і т. д.); по-друге, виявити проблемні моменти, які висвітлюються під час аналізу зв’язків координації, ієрархії; по-третє, окреслити коло питань, що виникають під час аналізу системи екологічних злочинів, та і останнє — намітити напрямки подальшого дослі- дження, в тому числі і питання термінології досліджуваної теми.