Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян передбачені розділом XV Особливої частини КК (статті 338-360). Суспільна небезпека злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян полягає в тому, що вони протидіють нормальній управлінській діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, призводять або можуть призвести до послаблення їх авторитету, спричиняють або можуть спричинити шкоду здоров'ю, гідності чи власності громадян та іншим об'єктам, що охороняються законом.

Одним із важливих завдань управління слід вважати протидію зовнішнім дезорганізувальним факторам, охорону соціальної системи від стихійних факторів, від свавілля окремих осіб. Відносини між людьми з приводу здійснення функцій управління не створюють матеріальних благ і духовних цінностей, але вони є обов'язковою та важливою умовою розвитку економічних, політичних, сімейних та інших суспільних відносин.

Регулювання питань у сфері авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування й об'єднань громадян здійснено цивільним і адміністративним законодавством, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р., "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р., "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р., "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р., "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р., "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 р., "Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 р., "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993р., постановами Кабінету Міністрів України, постановами Пленуму Верховного Суду України (зокрема, ППВСУ "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність і власність суддів і працівників правоохоронних органів" від 26 червня 1992 р. № 8), різноманітними положеннями, інструкціями, наказами тощо.

Проблеми кримінально-правової охорони авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян було поставлено й загалом вирішено у працях таких вчених: П. Андрушка, Б. Баланіка, І. Даньшина, В. Діденка, В. Дзюби, П. Єлізарова, В. Клименка, Ю. Ляпунова, В. Навроцького, В. Осадчого, А. Соловйова, С. Яценка та ін.

Злочини, передбачені розділом XV Особливої частини КК – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на суспільні відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян і фізичними особами у зв'язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій з метою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Слід зазначити, що як до прийняття КК 2001 р., так і після вчені-правознавці схиляються до визнання як родового об'єкта злочинів розділу XV Особливої частини КК 2001 р. суспільних відносин у сфері державного управління (порядок управління), складовою частиною (структурним елементом) яких є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Такі суспільні відносини складаються між органами управління (з одного боку) і громадянами (з іншого), вони виникають у зв'язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих повноважень у межах взаємних прав та обов'язків і забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян при реалізації завдань державного будівництва. Отже, родовим об'єктом цих злочинів є відносини між органами управління – з одного боку, і громадянами – з другого, які виникають у зв'язку із здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій в межах взаємних прав та обов'язків і забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян при реалізації державного будівництва. Безпосереднім об'єктом можуть бути відносини, що забезпечують: авторитет суспільного і державного ладу України, нормальну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, службових осіб та представників громадськості, дійсність і збереженість документів, штампів, печаток, інформації та носіїв інформації автоматизованих систем тощо.

Деякі із злочинів цієї категорії посягають також на особу представника влади або громадськості чи працівника правоохоронного органу, на їх життя, здоров'я, гідність, власність або на інші відносини, що охороняються законом. Тобто, додатковими необхідними чи факультативними безпосередніми об'єктами аналізованих злочинів є життя та здоров'я, воля, честь і гідність особи, власність, встановлений порядок виконання службовими особами своїх повноважень, громадський порядок, екологічна безпека тощо.

Предметом деяких злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можуть бути:

1) державні символи України, офіційно встановлені чи підняті прапор або герб іноземної держави (ст. 338);

2) Державний Прапор України (ст. 339);

3) будівлі та споруди (ст. 341);

4) майно працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів (ст. 347);

5) майно, що належить службовій особі чи громадянинові, котрий виконує громадський обов'язок (ст. 352);

6) матеріальні блага та вигоди майнового характеру (ст. 354);

7) майно, що належить винній особі та щодо якого існують цивільно-правові зобов'язання (ст. 355);

8) офіційні документи, приватні документи, що перебувають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, паспорт або інший особистий важливий документ (ст. 357);

9) підроблені посвідчення чи інші документи, а також печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки (ст. 358);

10) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (ст. 359);

11) лінії зв'язку, споруди й обладнання, що входять до складу ліній зв'язку (ст. 360).

Багатьом злочинам розділу XV Особливої частини КК властивий спеціальний потерпілий (наприклад, представник влади, працівник правоохоронного органу, близькі родичі представника влади чи працівника правоохоронного органу, член громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовець, службова особа, народний депутат України, депутат місцевої ради, фізична особа, що має цивільно-правове зобов'язання, тощо).

3 об'єктивної сторони значна кількість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян вчинюються шляхом активних дій (наруга над державними символами – ст. 338, захоплення державних або громадських будівель чи споруд – ст. 341; самоправство – ст. 356 та ін.). Деякі із розглядуваних злочинів (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу – частини 2 і 3 ст. 345, погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча – частини 2 і 3 ст. 346, злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 350, статтями 347, 348, 351, 352, 354, 360) можуть вчинюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Більшість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян – це злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення дії чи невиконання певних вимог (бездіяльності). До них віднесені злочини, передбачені статтями 338, 339, 341, частинами 1 і 2 ст. 342, статтями 344, 349, ч. 1 ст. 350, статтями 351, 353, 354, частинами 1 і 3 ст. 357, ст. 358 та ч. 1 ст. 359.

Момент закінчення деяких із розглядуваних злочинів пов'язаний з настанням суспільно небезпечних наслідків (матеріальний склад злочину). До них належать кваліфіковані склади погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу – частини 2 і 3 ст. 345 (у тому числі і вчинені організованою групою), державного чи громадського діяча – частини 2 і 3 ст. 346, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок – частини 2 і 3 ст. 350, умисне знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу – ст. 347, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок – ст. 352, самоправство – ст. 356, умисне пошкодження ліній зв'язку – ст. 360.

Ряд юридичних складів злочинів сформульовано законодавцем як формально-матеріальні, тобто такі, що вважаються закінченими як тоді, коли їх вчиненням заподіяні злочинні наслідки, так і тоді, коли такі наслідки не настали. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених ч. 3 ст. 342, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 346, частинами 2 і 3 ст. 355, ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 359 та злочини, передбачені статтями 340. Злочин, передбачений ст. 348 сформульований законодавцем як усічений.

Як обов'язкові ознаки об'єктивної сторони злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можуть фігурувати час (наприклад, час виконання представником влади, передусім працівником правоохоронного органу, службових обов'язків – ст. 342) та спосіб (наприклад, погроза застосування насильства, пошкодження чи знищення майна потерпілого або його близьких родичів – ст. 355) посягань.

Суб'єктом злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можуть бути, як правило, приватні особи, які досягли на момент вчинення злочину 16-ти років. За посягання на працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348), захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349), умисне спричинення середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень при вчиненні злочинів, передбачених статтями 345, 346, 350, а також за кваліфіковані склади умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 347), службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ч. 2 ст. 352), кримінальна відповідальність настає з 14-ти років. Деякі із розглядуваних злочинів можуть вчинюватися службовими особами (ст. 340, ч. 2 ст. 343) або лише службовими особами (ч. 2 ст. 344, ч. 2 ст. 351), чи працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354).

Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризується як правило, умисною формою вини. У більшості випадків умисел прямий. Декілька злочинів можуть характеризуватися змішаною формою вини. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених частинами другими статей 343, 347, 352, 357, 359, ч. 3 ст. 355 та злочин, передбачений ст. 356.

Необхідною ознакою окремих складів розглядуваних злочинів є мета їх вчинення. Так, захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341) визнається злочином, якщо воно вчинене з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій; втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343), державного діяча (ст. 344) – з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349) – з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника; погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 359) – з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358) – з метою їх використання.

Більшість злочинів, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, організацій, службових осіб та представників громадськості вчинюються у зв’язку з невиконанням потерпілими своїх службових чи громадських обов'язків, а мотивом викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357) є корисливість або інші особисті інтереси.

Законодавча конструкція "у зв'язку з виконанням потерпілими своїх службових чи громадських обов'язків" позначає спеціальні мотиви злочинів, це, зокрема, можуть бути:

1) прагнення перешкодити потерпілому в момент посягання чи пізніше виконувати свої службові обов'язки або здійснювати діяльність із охорони громадського порядку;

2) помста за виконання цих обов'язків або таку діяльність у минулому. Крім цього, мотивом злочину, передбаченого ст. 354 КК, є корисливість, а ст. 357 КК – корисливість або інші особисті інтереси.

За безпосереднім об'єктом злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можна поділити на такі групи:

1. Злочини у сфері використання державних символів (статті 338 та 339);

2. Злочини, пов'язані з перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (статті 340 та 341);

3. Злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (статті 342-353);

4. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (статті 357-360);

5. Інші злочини проти авторитету держави, органів місцевого самоврядування та діяльності об'єднань громадян (статті 354-356).

 

60 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку.