Тема. Безпосередня реалізація і застосування норм права

Акти застосування норм права (правозастосовні акти) – індивідуальні правові акти-волевиявлення (рішення) уповноваженого компетентного державного органу або посадової особи, які на підставі юридичних норм установлюють (змінюють, припиняють) права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення.

Правозастосовна техніка – вид юридичної техніки, що визначає специфіку юридично-технічної будови актів правозастосування за допомогою уніфікованих правил і прийомів розгляду юридичних справ (тактики і методики, доказів і доведення), набору сучасних технічних засобів (у тому числі комп'ютерної техніки), стандартів діловодства та спрямована на забезпечення законності і обґрунтованості винесених юридичних рішень.

Питання для самоперевірки

1. Основні стадії застосування норм права.

2. Акти застосування норм права, їх ознаки та види.

3. Правозастосовна техніка.

4. Прогалини в законодавстві та способи їх подолання. Аналогія закону. Аналогія права.

5. Субсидіарне застосування норм права.

6. Нормативно-правова конкуренція і типові способи її вирішення.

Література: [1, с. 418–437; 3; 5; 17; 30].

Семінарське заняття № 23

Тема. Тлумачення норм права

Мета: засвоїти основні поняття й ознаки тлумачення норм права, як інтелектуально-вольової пізнавальної діяльності. З’ясувати основні етапи правотлумачної діяльності. Розкрити основні способи тлумачення норм права.

Короткі теоретичні відомості

Тлумачення норм права (інтерпретація норм права) – інтелектуально-вольова пізнавальна діяльність, що полягає у встановленні точного змісту (смислу) норм права і здійснюється за допомогою певних способів (прийомів) з метою правильного їх застосування та безпосередньої реалізації.

Етапи правотлумачної діяльності:

а) з'ясування – розкриття змісту правових норм (8 окремих елементів) «для себе» з метою їх правильної реалізації і застосування (воно не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора і не має зовнішніх форм вираження: у «волі» інтерпретатора відбувається об'єднання «волі законодавця» і «волі закону»);

б) роз'яснення – розкриття змісту правових норм (їх окремих елементів) «для інших» з метою усунення неясності в його розумінні і забезпечення правильного застосування щодо тих обставин, на які вони розраховані. Іноді для правильного вирішення конкретної справи буває достатньо усвідомити зміст закону.

Способи тлумачення норм права – сукупність однорідних прийомів і засобів, за допомогою яких установлюється зміст юридичних норм, об'єктивованих у нормативно-правових приписах відповідних джерел (форм) права.

Основні способи тлумачення норм права:

1. Граматичний (філологічний, лексичний, текстовий).

2. Систематичний (системний).

3. Телеологічний (цільовий).

4. Історико-політичний.

5. Функціональний.

Завдання до теми

1. Дослідити основні положення тлумачення норм права.

Теми рефератів

1. Способи тлумачення норм права.

Контрольні питання

1. Поняття тлумачення норм права.

2. Об’єктивна необхідність тлумачення норм права.

3. Види тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.

Література: [1, с. 441–454; 3; 5; 17; 30].

Самостійна робота № 23

Тема. Тлумачення норм права

Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту – завершальний етап (результат) тлумачення значення і змісту норм права, що настає після застосування способів тлумачення (граматичного, систематичного, телеологічного, історико-політичного, функціонального) і полягає у встановленні ступеня відповідності змісту (смислу, мети) правової норми її текстовому оформленню та вираженню, у з'ясуванні співвідношення буквального значення юридичного тексту («букви» закону) і дійсного змісту юридичних норм («духу» закону).

Розрізняють три види тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту:

Буквальне (адекватне) тлумачення.

Поширювальне тлумачення.

Обмежувальне тлумачення.

Питання для самоперевірки

1. Офіційне тлумачення норм права.

2. Неофіційне тлумачення норм права.

3. Акти офіційного тлумачення норм права.

Література: [1, с. 441–454; 3; 5; 17; 30].