Поняття світогляду, його специфіка, структура.

Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше усвідомлення, розуміння світу, місця в ньому людини, а також ціннісні орієнтації людей, їх життєві позиції.Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання, ідеали, цілі, мотиви поведінки, інтереси, ціннісні орієнтації, принципи пізнання, моральні норми, естетичні погляди тощо.Якщо проаналізувати сукупність елементів світогляду, можна виділити органічно взаємопов'язані підсистеми. Це – пізнавальна, ціннісна та підсистема поведінки.

Пізнавальна підсистема.Світогляд формується насамперед за допомогою знань. До складу світогляду входять повсякденні (життєво-практичні) та наукові (природничі, технічні, суспільні) знання, а також різноманітні форми суспільної свідомості – політична, правова, моральна, естетична, релігійна. Запас знань особи чи суспільства в цілому створює надійне підґрунтя для відповідного світогляду.

Ціннісна підсистема.У світогляді крім знань про світ і людину відображаються також певні поняття цінностей. У свідомості людей формується конкретне ставлення до всього, що відбувається, залежно від їх цілей, потреб, інтересів, розуміння сенсу життя тощо.

Підсистема поведінки.Від знань та системи ціннісних орієнтацій залежить поведінка людини, її життєва позиція, яка може бути як творчо-активною, так і пасивно-пристосовницькою. У зв'язку з цим слід підкреслити бажаність, навіть необхідність, гармонізації) узгодженості пізнавальних аспектів та ціннісного способу освоєння світу в людській свідомості.

Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на:

– світовідчуття. Це емоційно-психологічний бік світогляду на рівні настрою, почуттів;

– світорозуміння. Це пізнавально-інтелектуальний бік світогляду;

– світосприйняття. Це досвід формування пізнавальних уявлень про світ за допомогою наочних образів (сприйняттів).

За ступенем загальності розрізняють світогляд особистості, груповий (професійний, класовий, національний тощо), загальнолюдський (загальнолюдські світоглядні настанови).

За ступенем історичного розвитку – античний, середньовічний і т. д.

За ступенем теоретичної "зрілості" – стихійно-повсякденний ("житейський") і теоретичний (філософський).

Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. Як активний духовний чинник світогляд є основою життя. Він забезпечує освоєння та зміну людиною навколишнього світу. Адже світогляд об'єднує знання і почуття у переконання. А це визначає певну поведінку та дії особистостей, соціальних груп, націй, народів.

 

Типологія світогляду.

Світогляд - не просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки:а) він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцінкою, відношенням, людським ставленням до явищ дійсності;б) предмет світогляду — відношення "людина — світ " постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, бажання, інтуїцію, віру, надію, життєві мотиви, мету та ін. Типологія світогляду - це не просте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду. Тобто, типологія постає у порівнянні із простим переліком більш містким та логічно виправданим способом ознайомлення із світоглядом з метою його подальшого докладнішого вивчення.

 

За будовою розрізняють світогляд: цілісний, фрагментарний, внутрішньо злагоджений, суперечливий; за ступенем адекватності сприйняття дійсності: реалістичний, фантастичний, викривлений, адекватний дійсності; за ставленням до визнання існування вищих сутностей: релігійний, скептичний, агностичний, атеїстичний.

Розглянуті характеристики та різновиди світогляду дозволяють помітити, що філософія постає певним видом світогляду: у наведених вище класифікаціях філософія фігурує як світогляд певного рівня, а це значить, що, хоча всі люди мають світогляд, проте далеко не кожна людина прилучена до філософії і, відповідно, не кожна людина виходить на її рівень у своїх світоглядних орієнтуваннях.

Цей рівень, на якому розгортається філософське осмислення світу і людини, називається теоретичним. Звідси випливає, що у найпершому визначенні філософія постає як теоретична форма світогляду.

Отже філософія: 1) це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень: 2) це усвідомлений світогляд: 3) вона повинна прагнути бути аргументованою, внутрішньо стрункою, логічно послідовною.Світогляд в цілому постає духовним ґрунтом для виникнення та розвитку філософії, і філософія не вигадує свої проблеми, вона бере їх із життя, із живого функціонування світоглядних уявлень людини, проте підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв'язання.

 

Історичні типи філософії

Натурфілософія - історично перша форма філософії. Традиційно вважається, що філософія виникла на щаблі розкладання міфологічної свідомості, коли синкретизм (нерозчленованість), образність і символічність міфу поступилися місцем понятійному мисленню. Історично першою формою філософії була натурфілософія. У ній уособлення змінюється абстракцією, на місце безлічі людиноподібних богів в основу всього сущого ставиться єдине "єство" - вічна і різноманітна природа.
Натурфілософія, виступивши історично першою формою мислення, спрямованого на тлумачення природи, взятої в її цілісності, привнесла замість пануючого в міфології образу "породження" ідею причинності. У рамках натурфілософії був висунутий ряд гіпотез, які відіграли значну роль в історіїнауки.
Європейська філософія середньовіччя. Середньовіччя мало в якості офіційної доктрини теологію, і незалежні від теології підходи та погляди жорстоко каралися.

Патристика. З I по VI ст. філософська проблематика розвивалася в рамках патристики. Василій Великий, Августин Блаженний, Григорій Ніський, Тертулліан, Оріген і інші обговорювали проблеми сутності Бога, руху історії до певної кінцевої мети ("град Божий"), співвідношення свободи волі і спасіння душі. У патристики проводиться різниця між розумінням людського Я як соборної, вселюдського єдності душ (що згодом буде характерно для православ'я) і уявленням про людину як индивидуализированном Я, у своїй самотності розкритому Я - Бога, що надалі розвинеться в католицизміта протестантизмі.
Схоластика. В епоху середньовіччя філософія була служницею теології, однак у VIII-XIV ст. відбувався розквіт схоластичної ученості. Схоласти (від грец. Scholasticos - шкільний) захищають основні догмати офіційної теологічної доктрини, пристосовуючи її до зручностей викладання в університетах та школах. Схоластом величав себе всякий, хто займався викладацькою діяльністю. До них належали Еріугена, Альберт Великий,Фома Аквінський, Абеляр, Ансельм Кентерберійський.

Філософія Ренесансу. Відродження почалося в XIV ст. в Італії, до кінця XV століття поширилося на інші європейські країни, а в XVI ст. охопило частину Східної Європи. Головними дійовими ідеологічними силами залишалися релігія і схоластика, які як і раніше панували в європейських університетах. Проте гуманістична думка вступила з ними в запеклий бій. Гуманістика спиралася на античний матеріал і знаходилася у тісному зв'язку з різноманітними явищами міської буржуазної культури.

Філософія Нового часу. У XVI-XVII ст. в європейській цивілізації відбулися радикальні зміни. Класичне християнство, орієнтувати людину на зосередження в сфері духовного життя і пошуки спасіння душі, зіткнулося з проголошенням іншого ідеалу. Стала визнаватися важливість зусиль людини в повсякденному бутті. Активність була спрямована до справ практичної значущості. А наука виступила необхідним засобом раціоналізації практичної життєдіяльності. Філософія Нового часу, розвиваючи традиції Відродження, звела у вищий принцип утилітаризм, який виправдовує і мобілізуючий людську активність. Вчення про пізнання - гносеологія - стало основним і найбільш важливим компонентом усіх філософських систем Нового часу.