Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
У пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний. Емпіричний (від гр. еmреіrіа – досвід) рівень знання – це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень об'єкта, що пізнається. Він завжди є основою, базою для теоретичного рівня знання. Теоретичний рівень – це знання, отримане шляхом абстрактного мислення. Людина починає процес пізнання об'єкта із зовнішнього його опису, фіксує окремі його властивості, сторони. Потім заглиблюється в зміст об'єкта, розкриває закони, яким він підлягає, переходить до пояснення властивостей об'єкта, об'єднує знання про окремі сторони предмета в єдину, цілісну систему, а отримане при цьому глибоке різнобічне конкретне знання про предмет і є теорією, що має певну внутрішню логічну структуру. теоретичне дослідження, розглядаючи та конкретизуючи теоретичний зміст науки, відкриває нові перспективи пояснення та передбачення фактів і цим орієнтує та спрямовує емпіричне знання. Емпіричне знання опосередковується теоретичним – теоретичне пізнання вказує, які саме явища та події мають бути об'єктом емпіричного дослідження і в яких умовах має здійснюватись експеримент.
42. Істина – знання, що відповідає своєму предмету, що збігається з ним. Інакше кажучи, це вірне, правильне відображення дійсності – у живому спогляданні або в мисленні. Досягнення істини – безпосередня мета пізнання в будь-якій його формі (науковій, філософській, образно-художній та ін.). Які основні властивості, ознаки істини? Перший і вихідний з них – об’єктивність: кінцева обумовленість реальною дійсністю, практикою і незалежність змісту щирого знання від окремих людей (як, наприклад, твердження про те, що Земля обертається навколо Сонця). Істина не є властивість матеріальних об’єктів (наприклад, “будинок є істина”), а характеристика знання про них. Істина це процес, а не якийсь одноразовий акт збагнення об’єкту відразу, цілком і в повному обсязі. Для характеристики об’єктивної істини як процесу застосовуються категорії абсолютного (що виражають стійке, незмінне в явищах) і відносного (що відбиває змінне, мінливе). Абсолютна і відносна істини – це два необхідних моменти однієї і тієї об’єктивної істини, будь-якого істинного знання. Вини виражають різні ступені, сторони пізнання людиною об’єктивного світу і розрізняють лише за ступінню точності і повноті її відображення. Між ними немає китайської стіни. Це не окреме знання, а одне, хоч кожна із даних сторін, моментів має свою специфіку.
В свій час Гегель справедливо підкреслював, що абсолютної істини не-має, істина завжди конкретна. Це означає, що будь-яке щире знання (у науці, у філософії, у мистецтві і т.д.) завжди визначається у своїй суті і застосовується даними умовами місця, часу і багатьма іншими специфічними обставинами, що пізнання повинне врахувати як можна точніше. Ігнорування визначеності ситуації, поширення щирого знання за межі його дійсної застосовності неминуче перетворює істину у свій антипод – в оману. Навіть така проста істина як 2+2=4 є такий тільки в десятковій системі обчислення. Положення про те, що “сума внутрішніх кутів трикутника рівна 2d” істина лише в Евклідовій геометрії і стає оманою за її межами, наприклад в геометрії Лобачевського-Рімана.
43. Метод (грец. metodos) у широкому розумінні слова - "шлях до чого-небудь", спосіб соціальної діяльності в будь-якій ЇЇ формі, а не лише і пізнавальній. Проблема методу завжди була й залишається в центрі уваги філософської та наукової думки і обговорюється в рамках різноманітних вчень. Особливо питання методу й методології широко ставилось і розв'язувалось філософами Нового часу, діалектичного матеріалізму, феноменології, структуралізму, постструктуалізму, постпозитивізмута ін. Специфіка соціальної методології досліджується в сучасній герменевтиці, теорії інтерпретації текстів та інших філософських концепціях. Таким чином, метод (у тій чи іншій формі) зводиться до сукупності визначених правил, прийомів, способів, норм пізнання і діяльності. Він є системою принципів, вимог, які орієнтують суб'єкта на вирішення конкретного завдання, досягнення результатів у певній сфері діяльності. Метод - дисциплінує пошук істини, дозволяє зекономити сили і час, рухатись до мети найкоротшим шляхом, регулюючи пізнавальну та інші форми діяльності людини.
У науковому пізнанні як зазначав К. Маркс, істинним має бути не лише його кінцевий результат (сукупність знань), але й шляхи, що ведуть до нього, тобто метод. Тому не можна "розводити" предмет і метод. Будь-який метод виникає із реального процесу життя і знову входить в нього. Метод не нав'язується предмету пізнання, а змінюється у відповідності з його специфікою. Отже, істинність методу обумовлена, насамперед, змістом об'єкта, предмета дослідження.
44. Слово «діалектика» походить від грецького dialektike, що означало вести розмову, бесіду, діалог, зіткнення полярних суджень. Матеріалістична діалектика є вченням про найза-гальніші закони розвитку природи, суспільства і пізнання, людського мислення, що осягає світ.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 177; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.26.135.252 (0.006 с.) |