Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Договори, що встановлюють міжнародну систему охорони
Паризька конвенція з охорони промислової власності 1878 року в Парижі був скликаний Міжнародний конгрес з промислової власності, головним результатом роботи якого стало рішення просити один з урядів скликати міжнародну (дипломатичну) конференцію, яка б визначила засади одноманітного законодавства-в області промислової власності. Як наслідок цього, у Франції був розроблений документ, який пропонував створення міжнародного союзу з охорони інтелектуальної власності. Цей проект разом із запрошенням взяти участь у Міжнародній конференції в Парижі в 1880 році був розісланий французьким урядом ряду інших держав. На цій конференції був прийнятий проект конвенції, який вміщував суттєві положення, які і дотепер є основними моментами Паризької конвенції. 1883 року в Парижі була скликана нова дипломатична конференція, яка закінчилась остаточним прийняттям і підписанням 14 державами Паризької конвенції з охорони промислової власності. До кінця XIX століття кількість країн, що приєднались до конвенції, досягла 19. Після підписання в 1883 році Паризька конвенція час від часу переглядалась. Конференції з перегляду відбулися в Римі (1886 р.), Мадриді (1890 і 1891 рр.), Брюселі (1897 і 1900 рр.), Вашингтоні (1911 р.), Гаазі (1925 р.), Лондоні (1934 р.), Лісабоні (1958 р.), Стокгольмі (1967 р.). Остання конференція з перегляду проводила свою першу сесію в Женеві (1980 р.), ДРУГУ - в Найробі (1981 р.), третю - в Женеві (1982 р.) і четверту в Женеві (1984 р.). Кожна з конференцій, починаючи з брюсельської конференції 1900 року, закінчувалась прийняттям Акту перегляду Паризької конвенції. За виключенням актів, прийнятих на конференціях з перегляду в Брюсселі і Вашингтоні, які більше не діють, всі раніше прийняті акти все ще мають значення, хоча найбільша кількість країн є тепер сторонами останнього акту, укладеного в Стокгольмі в 1967 році. Положення конвенції можуть бути розбиті на чотири основні категорії: 1) норми матеріального права, які гарантують основне право національного режиму в кожній із країн-членів; 2) норми, які встановлюють право пріоритету; 3) загальні норми матеріального права, які встановлюють права і обов'язки фізичних і юридичних осіб, а також норми, які зобов'язують або дозволяють країнам-членам передбачати в
4) положення стосовно адміністративних рамок, встановлених з метою реалізації Конвенції, і включає заключні статті Конвенції. Принцип національного режиму означає, що стосовно охорони промислової власності кожна держава-учасник Паризької конвенції повинна надавати таку ж охорону громадянам інших країн-членів, яку вона надає своїм власним громадянам. Такий же національний режим надається громадянам країн, які не є учасницями Паризької конвенції, якщо вони мають місцепроживання в країні-члені або якщо вони мають «дійсне і серйозне» промислове або торговельне підприємство в такій країні. Однак ніякі вимоги щодо місця проживання або наявності підприємства в країні, де заявник просить охорону, не можуть пред'являтись до громадян країн-членів в якості умови отримання вигод від користування правами інтелектуальної власності. Положення стосовно права пріоритету містяться в статті 4 Конвенції. Право пріоритету означає, що на основі звичайної заявки на право промислової власності, поданої заявником в одній із країн-членів, той же заявник (або його правонаступник) може протягом певного строку (6 або 12 місяців) просити охорону в усіх інших країнах-членах. Ці пізніші заявки будуть розглядатись так, як би вони були подані в той же день, як і перша (або раніша) заявка. Іншими словами, ці пізніші заявки мають статус пріоритетних стосовно всіх заявок, що відносяться до цього ж винаходу і подані після дати подачі першої заявки. Вони мають статус пріоритетних стосовно всіх дій, здійснених після цієї дати, які звичайним порядком могли б позбавити юридичної сили права заявника або патентоздатність його винаходу. Охорона проти несумлінної конкуренції доповнює охорону, що надається об'єктам інтелектуальної" промислової власності, і тим самим посилює її. Особливе значення боротьба з несумлінною конкуренцією має для охорони (ноу-хау), що представляють собою цінну інформацію, але не захищену охоронним документом.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 253; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.19.31.73 (0.005 с.) |