Джерела трудового права в США

До джерел трудового права Сполучених Штатів Америки відносяться Конституція, федеральні закони, закони штатів, колективні договори, рішення судових органів, акти підприємців, ратифіковані конвенції МОП.

Конституція США не містить положень, які прямо стосуються праці, але згідно з традиційним тлумаченням вона вважається вихідною правової основи регулювання праці. У Конституції США проголошено основні громадянські права, зокрема перша поправка до Конституції забороняє Конгресу приймати закони, які обмежують свободу слова, друку, зібрань. Тридцята поправка забороняє рабство чи примусову працю [25,c.122].

Федеральне трудове законодавство регламентує головним чином відносини між власниками і профспілками (колективні трудові відносини), визначає правове становище профспілок, колективних договорів, регулює страйки, встановлює мінімум заробітної плати, містить норми щодо тривалості робочого часу, охорони праці. Деякі федеральні закони регламентують працю окремих категорій державних службовців.

Згідно з Конституцією США штати мають повноваження видавати закони про працю. Вони видають закони про працю, які поширюються на внутрішню торгівлю, тобто на дрібні підприємства місцевого значення.

За змістом закони про працю штатів, як правило, збігаються з федеральним трудовим законодавством. У більшості штатів є закони, які встановлюють мінімальну заробітну плату і максимально тривалість робочого часу, але регламентують менше коло питань, ніж федеральне законодавство[18,c.65].

Важливим джерелом трудового права США є колективні договори. Їх роль пояснюється тим, що трудове законодавство визначає в основному лише правила боротьби за встановлення умов праці. Самі ж умови праці регламентуються в колективних договорах, де містяться більша частина норм, які стосуються індивідуального найму[29,c.433].

У США велике значення належить загальному праву, яке виникло на основі судових рішень. Особливе значення мають рішення Вищого суду, які визначають судову політику щодо становища профспілок, колективних договорів, страйків.

Більшість американських законів про працю передбачає створення спеціальних адміністративних органів,які мають забезпечувати реалізацію цих законів. До них належать, наприклад, Національне управління з трудових відносин, Управління із заробітної плати і робочого часу, Національне управління з питань посередництва і Національне управління з врегулювання трудових спорів на залізничному транспорті [15,c.98].

Зазначені органи формуються президентом США за згодою Сенату і здійснюють тлумачення відповідних законів, розглядають трудові спори, пов'язані з їх застосуванням. Суд надає рішенням цих органів обов'язкової сили і має право їх переглянути, хоча питання фактів, які підтверджені доказами і зафіксовані в рішеннях адміністративних органів, не підлягають судовому перегляду в американській літературі адміністративні органи такого типу називають «квазісудовими».

Джерелами американського трудового права є правила внутрішнього розпорядку, які містять норми, що стосуються поведінки працівників на підприємстві, регламентують режим робочого часу, встановлюють санкції за порушення дисципліни [25,c.130].

Серед джерел трудового права – конвенції МОП, яких у США ратифіковано близько дванадцяти. Україною також ратифіковано переважну більшість конвенцій МОП, які мають основоположне значення.

Крім того джерелами трудового права в Україні є – Конституція України; Міжнародні правові акти про працю, ратифіковані Верховною Радою України; Кодекс законів про працю; Закони України, що містять норми трудового права; підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини; акти соціального партнерства; акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; локальні нормативні-правові акти.