Методика опрацювання морфемної будови слова (корінь, суфікс) у початковій школі

Вивчення кореня слова

Приступаючи до вивчення кореня слова, учитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — головна частина сло­ва, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;

— слова з однаковим коренем називаються спорід­неними, або однокореневими;

— слова, близькі за значенням, але такі, що не ма­ють спільної смислової частини, не вважаються спорід­неними словами (наприклад, хоробрий і мужній);

— слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокорінними, бо у них різні корені (смислові частини), наприклад гора і горе;

— у споріднених словах корінь може частково змі­нювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у ко­рені).

Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа — школи — школі),

Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спо­чатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляєть­ся, що спільна частина споріднених слів називається ко­ренем, а споріднені слова називаються ще й однокорін­ними (2 клас).

На цьому етапі формування поняття «корінь слова» можна використати такі, наприклад, завдання:

— порівняйте слова: гриб, грибок, грибний, подумай­те, що між ними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;

— погрупуйте слова за однією з можливих ознак, по­ясність, як ви погрупували слова: сад, парк, лісник, са­дівник, ліс.

Тут же вчитель вводить значок для схематичного по­значення кореня. Діти знайомляться з тер­міном «корінь».

На наступному етапі формування поняття слід пока­зати, що істотнішу ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів. Тому проводить­ся протиставлення однокореневих слів і синонімів, а та­кож однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:

— випишіть з поданого ряду ті слова, які мають од­накову частину: гора, горить, горе. Чи можна їх назвати однокореневими?

— доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими: вода, води­ти, підводний, водій;

— випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім однокореневі: хоробрий, хоробрість, сміливий, смі­ливість;

— викресліть зайве слово: школа, школяр, учень.

Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у ко­ренях слів відбувається чергування голосних чи приголос­них звуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:

— скільки груп однокореневих слів записано: річ, річ­ниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведіть свою думку;

— випишіть споріднені слова до слів сіль і сільський (засолювач, село, селянин, посолити).

Засвоєння поняття «корінь слова» потребує виконан­ня ряду тренувальних вправ, таких, наприклад, як:

— доберіть якомога більше однокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри-змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);

— гра «хто більше?» (назвати однокореневі слова);

— доберіть «родичів» із чергуванням голосних (чи приголосних) звуків у корені.

Отже, робота по формуванню поняття «корінь слова», зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова, без якої слово не може існувати, до розрізнення коренів-омонімів, варіантів коренів з чергуванням голос­них і приголосних звуків.

 

Вивчення суфікса

Мета вивчення суфікса в початкових класах — розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що:

- суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворю­ються нові слова;

- суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предме­та, міру якості, передає ставлення до предмета);

- суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, як­що ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;

- у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфік­сами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та су­фіксами, з допомогою яких утворюються назви найужи­ваніших предметів побуту.

При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, учитель спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порів­няння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображення великого прапора і дитячого пра­порця, великого гриба і маленького. Діти роблять вис­новок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий, а й частинка слова.

Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок), утворилися саме за допомогою суфікса, приєд­наного до кореня.

З терміном «суфікс» і його схематичним зображенням школярів знайомить учитель.

Подальша робота націлена на поглиблення уявлень учнів про словотворчу роль суфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник, чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) пе­реконуються в тому, що за допомогою суфіксів утворю­ються слова — назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово ут­ворилося від іншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.