Методика вивчення лексики в початкових класах (синоніми, антоніми)

 

Лінгводидактичною осно­вою організації роботи над формуванням словникового запасу учнів є лексикологія (розділ науки про мову, який вивчає словникову систему).

У початкових класах лексика як самостійний розділ науки про мову не вивчається. Учні засвоюють лише де­які лексичні відомості, зокрема практично ознайомлюю­ться з прямим і переносним значенням слова, багато­значністю, синонімією й антонімією.

Із словом як одиницею мовлення учні мають справу з перших днів їх навчання в школі. Ще в період навчан­ня грамоти учитель пояснює першокласникам значення окремих слів, практично (без уживання термінів) учні спостерігають явище омонімії (коса, лист) і багатознач­ності. Саме тут учнів привчають стежити за своїм мов­ленням, правильно вживати слова.

У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у тексті, зіставляють слова, близь­кі за значенням.

У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і переносним, випадками багатозначності й омонімії. Учні мають змогу ознайомитися з синонімами, антонімами, з окремими фразеологізмами.

У 4 класі знання учнів про слово розширюються вна­слідок практичного використання різних лексем в усно­му і писемному мовленні та спостереження за їх ужи­ванням у художніх текстах.

Робота над вивченням лексики має своїм завданням:

— збагачення словника учнів, тобто засвоєння нових, не відомих їм раніше слів чи нових значень відомих слів;

— уточнення словника, тобто введення окремих слів у контекст, зіставлення близьких або протилежних за значенням слів, засвоєння багатозначних та емоційно забарвлених слів;

— активізацію словника, тобто перенесення якомога більшої кількості слів із пасивного словника (учень знає значення слів, але рідко або й зовсім не користується ними) в активний;

— усунення нелітературних слів: діалектизмів, жар­ гонізмів, просторічних і знижених слів.

Джерелом поповнення словника учнів є навколишнє середовище, в якому вони перебувають: мова батьків, учителів, товаришів, мова творів художньої літератури, кінофільмів, радіо- і телепередач та ін. Проте відомо, що з побутового мовлення друзів, товаришів, дорослих учні засвоюють часом діалектизми, жаргонізми, просто­річні слова. Навіть з мови художньої літератури, теле-і радіопередач учні інколи можуть засвоїти слова, недо­речні в дитячому побуті. Тому позитивним і надійним джерелом збагачення словника учнів повинна стати ці­леспрямована робота вчителя, в арсеналі якого є твори художньої літератури, тексти підручників, спеціально розроблені лексичні вправи.

У роботі над уточненням і розширенням словника уч­нів можна визначити такі основні напрямки:

I. Лексичний аналіз мови художнього твору, який вивчається на уроці: виявлення незнайомих слів і висло­вів, уточнення відтінків значень окремих слів і висло­вів, виявлення слів, ужитих у переносному значенні, до­бір синонімів, з'ясування їх смислових відтінків, добір антонімів, аналіз зображувальних засобів мови худож­нього тексту.

II. З'ясування значення слів шляхом використання різних способів: показ предмета чи дії, позначених но­вим для дитини словом, демонстрація малюнка, ілюстра­ції, слайдів із зображенням предметів, назви яких є но­вими для дитини, добір синонімів, антонімів, введення нового слова у контекст тощо.

III. Виконання завдань на добір слів з певним зна­ченням: дібрати потрібні за смислом речення іменники з поданого синонімічного ряду; дібрати прикметники для опису предметів, для характеристики людини, опису її зовнішності, настрою, свого ставлення до події, до товариша і под.

IV. Введення поданих слів у речення чи тексти: скла­дання речень за опорними словами, заміна слів у речен­нях відповідними синонімами чи антонімами тощо.

Вивчення синонімів. Оволодіння лексичним багатством мови неможливе без вивчен­ня її синонімічних й антонімічних засобів. Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а відтак бути точніши­ми у слововживанні.

У процесі роботи над синонімами учитель має сфор­мувати у дітей уміння:

— розрізняти в мовленні близькі за значенням слова; добирати синоніми;

— замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;

— самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово;

— самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки си­нонім.

Завдання вчителя під час роботи над синонімами полягає в тому, щоб забезпечити успішне оволодіння кожним із визначених умінь і тим самим піднести рівень мовленнєвої культури школярів.

Робота над синонімами повинна проводитися систе­матично і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів вибрати одне слово, яке б найповніше пере­давало думку, залежить правильність, точність, образ­ність вислову.

Уміння користуватися синонімами формується в уч­нів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи учитель добирає різні типи вправ:

1. Вправи на вибір слів, близьких за значенням. Щоб навчити учнів розрізняти слова, близькі за значенням, доцільно давати завдання на спостереження і виділення з невеликих за змістом текстів чи окремих речень слів синонімів. Одне з можливих завдань: прочитати загадку і знайти в ній слова, близькі за значенням.

2. Аналогічні вправи можна використати і під час ви­вчення прикметника та дієслова.

3. Вправи на групування слів, близьких за значенням.
Такі вправи допомагають усвідомити синонімічні відно­шення між словами, їх синонімічну близькість. Наприк­лад, учні повинні погрупувати синоніми з поданого ряду слів: Батьківщина, праця, сміливий, труд, відважний, ро­бота, хоробрий, Вітчизна.

4. Вправи на розташування синонімів за ступенем ін­тенсивності ознаки. Увазі учнів пропонуються слова: ог­рядний, посміхатися, повний, реготатися, товстий, смія­тися. Треба спочатку погрупувати слова-синоніми, а потім записати синоніми кожного ряду за ступенем інтенсив­ності ознак {повний, огрядний, товстий) чи дії {посміха­тися, сміятися, реготатися).

5. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Ви­конуючи з учнями вправи такого типу, учитель повинен домогтися, щоб діти осмислено вибирали слово, яке най­краще підходить до даного випадку. Працюючи, наприк­лад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, учитель запитує: «Яке з слів, поданих у дуж­ках, не може бути використане? Чому?» (нудьгують).

6. Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті. Ці вправи мають на меті показати дітям, що заміна в тек­сті повторюваних слів їх синонімами усуває його одно­манітність, робить мовлення стилістично досконалішим.

 

7. Вправи на самостійний добір синонімічних слів. Такі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони мають на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власному мовленні. Цій меті підпорядковані вправи на складання словосполучень чи речень з одним із дібраних синонімів, на заміну слів самостійно дібраними синоні­мами (стилістичне редагування), на вживання синонімів під час написання переказів, творів.

Вивчення антонімів. Серед різноманітних видів вправ під час вивчення лексики важли­ве місце посідають вправи з антонімами, мета яких — збагатити словниковий запас учнів, виробити в них умін­ня яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користу­ються такими логічними операціями, як порівняння, зі­ставлення, протиставлення, які сприяють розвиткові ро­зумових здібностей дітей.

За програмою 1—4 класів учні повинні навчитися зіставляти слова, протилежні за значенням, і розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів у ре­ченні, використовувати антоніми у своєму мовленні. От­же, програма передбачає практичне ознайомлення учнів з антонімами.

Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму мовленні, потріб­ні спеціальні вправи, які в залежності від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словоспо­лученнях, реченнях і зв'язних текстах.

У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:

— виділення 3 речення з тексту слів з протилежним значенням (антонімії) і групування антонімів парами;

— добір антонімів до поданих слів;

— заміна в тексті виділених слів антонімами;

— дописування речень словами, які мають антоніміч­
ний смисл;

— складання речень з антонімами.
Ознайомлення дітей зі словами протилежного значення починається з організації спостереження за вжитими в реченні антонімами. Учитель пропонує знайти слова з про­тилежним значенням у прислів'ях: Геть пішло з країни горе — розлилося щастя морем. Для щастя свого народу не страшно у вогонь і в воду. Спостереження за вживан­ням антонімів у прислів'ях можна організувати на уро­ках читання:

Вправи на спостереження за вживанням антонімів мо­жуть виконуватися учнями під час вивчення граматич­ного матеріалу, зокрема іменника, прикметника, дієсло­ва, прислівника.

Важливо показати дітям, що антонімами можуть бути тільки ті слова, які належать до однієї і тієї ж частини мови. З цією метою учитель пропонує дітям дописати з довідки антоніми до поданих слів: високий, шум, низько, сміятися, плач. (Довідка: тиша, високо, низько, сміх, плакати.)

Звичайно, робота над антонімами не обмежується тіль­ки виділенням чи добором їх із готового матеріалу. Важливо виробити в учнів уміння вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою учитель використовує різ­ні варіанти вправ, серед них:

а) дібрати до поданих слів антоніми, записати їх: зи­ма —.... старий —..., чорний —...;

б) у словосполученнях чи реченнях замінити підкрес­лені слова антонімами: радісна подія, зимові канікули, ледачий хлопчик або почався урок. У класах і в коридо­рах — тиша. Замовк шкільний радіовузол, стихла музика. Школярі працюють;

в) до поданих словосполучень дібрати антонімічні словосполучення: темна ніч —, хвалять за працю —, весняний ранок —;

г) продовжити почате речення антонімами: Як є по­чаток, то й... буде. Де багато слів, там... діла;

д) складання невеличких зв'язних текстів із викори­станням у них антонімів (наприклад, про спортивні зма­гання, роботу на пришкільній ділянці тощо).

Як і під час роботи над синонімами, при вивченні антонімів учитель зобов'язаний показати дітям, що вибір антоніма часто визначається контекстом. Це зумовлене тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антонімічних пар. Так, наприклад, до слова солодкий можна дібрати кілька антонімів: солодкий — гіркий (пе­рець), солодкий — кислий (виноград), солодкий — соло­ний (торт).

Білет №3