Добукварний період навчання грамоти

У добукварний період навчання грамоти реалізуються важливі навчально-виховні завдання з рідної мови., які носять підготовчий характер.

загальнонавчальних умінь і навичок

Протягом першого місяця навчан­ня, який відповідає добукварному періодові, у шестирічних першо­класників необхідно виробляти найважливіші уміння й навички загальнонавчального ха­рактеру. Це передусім такі організаційні та загальномов-леннєві уміння й навички, як: а) зосереджено слухати вчителя і товаришів по класу; б) відповідати на запитан­ня педагога; в) вчасно і правильно виконувати його зав­дання і розпорядження, висловлені не тільки в інди­відуальному звертанні, а й ті, що мають фронтальний характер — спрямовані до всіх учнів класу; г) дотриму­ватись правильної постави за партою під час виконання різних робіт, особливо під час письма; д) уміння віді­брати навчальне приладдя до уроку, розкласти його в належному порядку; є) тримати правильно ручку, олі­вець і зошит під час письма; є) дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань.

У цей період учитель підтримує і розвиває у дітей ін­терес до шкільного навчання.

Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний матеріал) дає значні можливості для ви­роблення у першокласників таких важливих загальнопіз- навальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об'єктами однакові, схожі й різні ознаки зов­нішнього характеру; зіставляти групи предметів за пев­ною ознакою; уміння робити з допомогою учителя посиль­ні висновки, узагальнення після виконаної роботи.

Вправи на звуковий, складовий аналіз слів із застосу­ванням роздаткових навчальних посібників (фішок, кар­ток), графічні вправи дають можливість для вироблення в учнів початкових контрольно-оцінних умінь: знайти по­милку або недолік у виконаному завданні шляхом зістав­лення його із зразком; словесно оцінювати свою роботу за орієнтирами, даними вчителем, вказуючи на позитивні її риси і недоліки; робити висновки про те, чого треба уни­кати при виконанні наступних завдань.

Розвиток мовлення у добукварний період передбачає удосконалення

Розвиток мовлення

звуковимови, збагачення, уточнення й активізацію слов­никового запасу дітей, удосконалення граматичної будо­ви усного мовлення, роботу над культурою мовлення і спілкування.

У цей період учитель знайомиться з індивідуальними особливостями мовлення дітей, від розвитку якого бу­дуть значною мірою залежати їхні успіхи в навчанні з усіх інших предметів.

Джерелами збагачення словникового запасу учнів на цьому етапі стають: сама навколишня дійсність, навчаль­ний процес, ілюстративний матеріал букваря, наочні по­сібники, технічні засоби, які вчитель використовує у ході розповідей, бесід з учнями. Уже протягом першого місяця навчання мовлення дітей на уроці здійснюється у межах досить широкого кола тематичних груп: школа і шкільне навчання (назви шкільних приміщень, класне обладнан­ня, навчальне приладдя — колективне та індивідуальне, види навчальної праці, елементи уроку й режиму нав­чального дня в цілому тощо); суспільно-політична лекси­ка; лексика, пов'язана із суспільно корисною працею до­рослих і дітей; види транспорту; рослини городу, саду, лісу, тварини —дикі І домашні; побутова лексика, пов'я­зана з ігровою діяльністю дітей тощо.

Формування в учнів Важливим завданням підготовчо-

фонетчпого слуху го періоду є вироблення в учнів фонетичного слуху, удосконалення

їхньої звуковимови. Відомо, що слова сприймаються до­шкільниками як єдиний неподільний звуковий комплекс, без усвідомлення складових частин — звуків. Водночас уже в переддошкільному віці у дітей виявляється поси­лений інтерес до звукової сторони мовлення. Вони почи­нають помічати однакові звуки і склади в словах, чути, яким звуком починається або закінчується слово, який звук найчастіше вимовляється у певній фразі, наприклад у скоромовці. Завдання вчителя — підтримати і цілеспря­мовано розвивати цю природну зацікавленість дітей мо­вою взагалі та її звуковою стороною ".окрема.

Враховуючи складність звукових спостережень і розу­мових дій аналізу, синтезу, порівняння, класифікації із звуками мовлення, цю роботу в добукварний період слід організувати так, щоб вона протікала в ігровій формі, не призводила до перевтоми.

У формуванні фонетичного слуху важливо не тільки зважати на слухові відчуття дітей, а й забезпечувати ус­відомлення, їх взаємозв'язку з мовноруховими, так зва­ними кінестетичними відчуттями. Важливо, щоб у роботі над важко засвоюваними звуками учні спиралися на еле­ментарні знання про спосіб артикулювання цього звука. Тому в період навчання грамоти, крім прийому насліду­вання вимови, слід активно вдаватися до спостережень за артикулюванням окремих звуків. Звуки мовлення — це матеріал, який так само піддається спостереженням, як і інші явища навколишньої дійсності.