Прокуратура Запорізької області

ПРОКУРАТУРА ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Управління захисту прав і свобод громадян

Та інтересів держави

Відділ захисту майнових, інших особистих прав

І свобод громадян та інтересів держави

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо організації перевірок з питань запобігання легалізації (відмиванню) коштів, одержаних злочинним шляхом

 

Схвалено науково-методичною радою

При прокуратурі Запорізької області

 

 

Запоріжжя - 2010

 

З М І С Т:

 

 

1. Вступ ……………………………………………………………………4

Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних

злочинним шляхом ……………………………………………………...5

Організація перевірок додержання вимог законодавства про

Запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних

злочинним шляхом ….…………………………………………………..8

3.1. Інформаційне забезпечення……………………………………8

3.2 Проведення перевірки суб’єктів первинного

фінансового моніторингу…………………………………………..10

3.3 Перевірка суб’єктів державного фінансового

моніторингу…………………………………………………………17

4. Реагування на виявлені порушення ………………..……………..30

5. Зміни у законодавстві ………………..………………………..……30

6. Перелік нормативно-правових актів ……………………..……….33

 

 

Вступ

Методичні рекомендації розроблені з метою підвищення ефективності захисту інтересів держави при організації прокурорського нагляду за додержанням законодавства щодо протидії легалізації (відмиванню) коштів, одержаних злочинним шляхом, забезпечення належної організації роботи органів прокуратури на цьому напрямі, реагування на виявлені порушення закону, встановлення і усунення цих порушень та умов, що їм сприяли.

Прокурорський нагляд за додержанням законодавства щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є важливою складовою нагляду за додержанням законів, спрямованого на захист економічних інтересів держави. Зосередження роботи на додержанні вимог вказаного законодавства вимагається від прокурорів в наказі Генерального прокурора України від 19.09.05 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів".

Поряд з цим розпорядженням Генерального прокурора України №57 від 01.08.08 стан прокурорського нагляду за додержанням законів щодо протидії легалізації (відмиванню) грошових коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом, визначений однією з пріоритетних для комплексного опрацювання та використання в прокурорсько-слідчій діяльності тем.

Тіньова економіка в Україні створює загрозу нормальному розвитку держави, негативно впливає на суспільне життя, економіку, соціальну та правову сферу.

Процес легалізації "брудних" коштів, як правило, є складною схемою дій, спрямованих на заплутування істинних джерел кримінальних капіталів шляхом численних та різноманітних фінансових операцій. Досить часто операції з відмивання – це легальні фінансові операції, але злочинним є походження коштів, що в них використовуються.

Зважаючи на те, що питання боротьби з відмиванням «брудних» коштів є питанням національної безпеки, з метою протидії цьому негативному явищу на державному рівні в Україні розробляються та впроваджуються відповідні заходи, які передбачають обов’язок центральних органів виконавчої влади та правоохоронних органів постійно, в межах компетенції та у взаємодії, здійснювати контроль та спрямовувати зусилля на виявлення порушень у цій сфері.

Так, відповідно до "Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки", схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.08.05 року №315-р, боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму є невід'ємною складовою боротьби із злочинністю.

При цьому, на правоохоронні органи покладається забезпечення виявлення фактів маскування незаконного походження коштів, визначення джерел їх походження та напрямів використання (зокрема для провадження підприємницької, інвестиційної, іншої господарської та благодійної діяльності, здійснення розрахункових і кредитних операцій).

Відмивання незаконно одержаних коштів в Україні є кримінально караним діянням. Статтею 209 Кримінального кодексу України визначено, що під легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, розуміють вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Результати прокурорських перевірок свідчать, що одержані незаконним шляхом доходи легалізуються шляхом вкладання в законну господарську діяльність, нерухомість, цінні папери тощо. Активно використовуються в схемах відмивання коштів фінансово-банківська сфера, відшкодування з бюджету податку на додану вартість, конвертування грошових коштів через фіктивні фірми. При цьому до державного бюджету не надходять значні кошти.

Тому, додержання вимог чинного законодавства у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, має бути постійно в полі зору прокурорського нагляду.

Злочинним шляхом

Під легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом,розуміють вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Обов’язковою умовою, за якої відповідно до ч.1 ст.209 КК України настає відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є одержання таких доходів унаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння (предикатне діяння).

Поняття предикатного діяння визначено у п.1 примітки до ст.209 КК України. Предикатним діянням може бути:

- діяння, яке згідно з Кримінальним кодексом України є злочином і за яке відповідною статтею (частиною статті) цього Кодексу передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше 3-х років;

- діяння, яке визнається злочином згідно з кримінальним законодавством іншої держави, якщо й КК України за таке саме діяння передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Не є предикатними діяннями злочини, відповідальність за які передбачена статтями 207 і 212 КК України.

Одночасно предметом злочину, передбаченого ст.209 КК України, може бути право на кошти чи майно, одержані злочинним шляхом, яке може бути закріплене в цінних паперах чи інших документах, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.

Слід звернути увагу, що ст.209 КК України не визначено мінімального розміру коштів, легалізація яких має вважатися злочином, тому при оцінці вчинення передбачених цією статтею дій щодо коштів чи іншого майна, розмір яких незначний, необхідно враховувати положення ч.2 ст.11 КК України про малозначність діяння, і перш за все, враховувати розмір шкоди, яка заподіяна чи яка могла бути заподіяна фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Склад злочину у диспозиції ч.1 ст.209 КК України може виражатися з об’єктивної сторони у вчиненні одного із діянь, вказаних у ній:

- вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів;

- укладення угоди з такими коштами чи майном;

- вчинення дій спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи майна, чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення;

- набуття таких коштів чи майна;

- володіння такими коштами чи майном;

- використання таких коштів чи майна.

 

Фінансовою операцією у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" є будь-яка операція, пов’язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. При цьому, у Законі наводиться перелік основних видів фінансових операцій, до яких зокрема віднесені: внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів на інших видів фінансових активів; надання або отримання позики або кредиту, страхування (перестрахування) надання фінансових гарантій і зобов’язань та інші.

Об’єктом первинного фінансового моніторингу можуть бути й інші види фінансових операцій, зокрема фінансові операції, які вчиняються фінансовими установами при наданні фінансових послуг, види яких визначенні у ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Під укладенням угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, що передувало легалізації доходів, слід розуміти укладення з такими коштами чи майном будь-якого цивільно-правового договору, тобто вчинення дій, спрямованих на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов’язків незалежно від їх виду.

Для настання відповідальності за ст.209 КК України досить того, що особа вчиняє лише одну фінансову операцію з такими коштами чи майном або укладає лише одну угоду щодо них. Розповсюдженим є вчинення декількох угод і операцій, внаслідок яких маскуються джерела походження коштів.

Під вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи майна, чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення слід розуміти дії особи, які можуть сприяти маскуванню чи прихованню факту та джерела одержання коштів або іншого майна внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, вчинені особою, яка такі кошти або майно не одержувала внаслідок вчинення нею предикатного злочину.

Вчинення дій спрямованих на приховання чи маскування переміщення коштів чи майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння – це їх переміщення із використанням спеціально виготовлених сховищ або інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких коштів чи майна.

Дії, спрямовані на приховання чи маскування володіння коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння – це вчинення будь-яких дій, якими створюється уявлення у сторонніх осіб, що володільцем зазначених коштів чи майна є інша особа: передача майна іншій особі на зберігання чи у користування, оформлення фіктивних документів на право володіння майном на інших осіб або підставних чи неіснуючих осіб.

Використання коштів чи іншого майна – це, перш за все, користування такими коштами та майном, під якими розуміється їх використання для власних потреб, у своїх інтересах, одержання (отримання) вигоди від них.

Виходячи з викладеного, необхідно мати на увазі, що для вирішення питання про наявність складу злочину, передбаченого ст.209 КК України, необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій зазначених у ч.1 цієї статті, з коштами, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховування чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження переміщення або ж вчинила щодо них фінансові операції чи уклала угоди.

Злочинним шляхом.

3.1. Інформаційне забезпечення

Для забезпечення планування наглядової діяльності та проведення ефективних перевірок необхідно забезпечити надходження та аналіз відповідних відомостей, що характеризують стан законності в зазначеній сфері.

У місьрайпрокуратурах повинні постійно накопичуватися наступні матеріали:

- перелік законодавчих та інших нормативних актів;

- список контролюючих органів;

- перелік суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

- перелік виявлених податковими органами суб’єктів підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності»;

- інформаційні матеріали щодо стану законності (статистичні та аналітичні дані, інформації контролюючих, правоохоронних, інших державних органів тощо);

- методичні рекомендації;

- науково – практичні посібники;

- інформаційні листи про позитивний досвід роботи та орієнтувального характеру.

Окрім цього під час підготовки та безпосереднього проведення перевірок доцільно вивчити наступні відомості та витребувати документи.

Від контролюючих органів:

- положення про управління (відділи);

- плани роботи;

- інформацію про скарги, звернення та результати їх розгляду;

- інформацію про результати службових перевірок щодо працівників обласних, районних управлінь, відділів;

- довідки відомчих планових та з інших підстав перевірок;

- відомості про судовий розгляд справ з питань діяльності контролюючого органу;

- інформацію про листи – зауваження вищестоящої організації.

Від суб’єктів первинного фінансового моніторингу (перелік визначений ст.4 Закону):

- установчі документи СПД;

- правила внутрішнього фінансового моніторингу;

- інформацію про посадову особу, відповідальну за фінансовий моніторинг;

- інформацію про скарги, звернення та результати їх розгляду;

- інформацію про результати службових перевірок щодо працівників обласних, районних управлінь, відділів;

- довідки відомчих планових та з інших підстав перевірок.

Від державних податкових інспекцій:

- перелік суб’єктів підприємницької діяльності, державна реєстрація (або установчі документи) яких визнані недійсними в судовому порядку за ознаками фіктивності;

- реєстраційні та податкові справи суб’єктів господарювання з ознаками «фіктивності»;

- інформацію про розкриття банківської таємниці щодо руху грошових коштів на розрахункових рахунках фіктивних фірм;

- відомості про заходи, вжиті податковими органами до контрагентів таких фірм;

- перелік підприємств з ознаками "фіктивності", які здійснювали зовнішньоекономічні операції, зазначивши суми податкового боргу;

- інформацію про кількість перевірок з питань своєчасного подання суб’єктами підприємницької діяльності декларацій щодо наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України,

- інформацію про кількість матеріалів, направлених до підрозділів податкової міліції, інших правоохоронних органів.

Від органів податкової міліції:

- перелік виявлених суб’єктів підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності" (зокрема, зареєстрованих на підставних осіб або шляхом використання втрачених та украдених паспортів),

- відомості про заходи, вжиті податковою міліцією до цих СПД,

- інформацію про результати розгляду матеріалів, які надійшли із податкових інспекцій, прийняті рішення.

Від органів державного казначейства:

- інформацію щодо фінансових взаємовідносин бюджетних установ суб’єктами підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності".

Від контрольно-ревізійних управлінь (відділів):

- матеріали перевірок бюджетних установ з питань взаємовідносин з суб’єктами підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності".

Від обласного Управління Національного банку України:

- інформацію, що надійшла про порушення банківськими установами вимог законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи проводились перевірки, їх результати, прийняті рішення,

- інформацію про проведені перевірки;

- інформацію про матеріали, направленні до правоохоронних органів, окремо за заявами, окремо з власної ініціативи.

Від митних органів:

- інформацію щодо здійснених суб’єктами підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності" зовнішньоекономічної діяльності;

- інформацію про сплату митних зборів (не сплачених на підставі пільг).

Від Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України:

- перелік фінансових установ, зареєстрованих на території міст та районів,

- наявність у них ліцензій щодо надання фінансових послуг,

- перелік фінансових установ, дію ліцензій яких призупинено або анульовано,

- матеріали перевірок фінансових установ, вжиті заходи,

- інформацію про кількість матеріалів, направлених до правоохоронних органів щодо цих фінансових установ.

Зважаючи на відсутність на території Запорізької області територіального управління Держфінпослуг вказані відомості доцільно отримати з офіційного сайту комісії http://www.dfp.gov.ua.

Від правоохоронних органах (СБУ, органах внутрішніх справ, податкової міліції):

- інформацію про повідомлення, що надходили з органів контролю про порушення законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, результати перевірки та прийняті рішення.

Перелік питань не є вичерпним.

3.2. Проведення перевірки суб’єктів первинного фінансового моніторингу

Основною метою проведення перевірок є виявлення кримінально-караних фактів порушення законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, відшкодування коштів та усунення порушень Закону, що допускаються суб’єктами, які входять до системи фінансового моніторингу.

Зважаючи на те, що на районному (міському) рівні не створено представництв суб’єктів державного фінансового моніторингу, а також те, що основною ланкою системи протидії легалізації доходів є саме суб’єкти первинного фінансового моніторингу, робота міськрайпрокуратур повинна бути спрямована на виявлення порушень у діяльності останніх.

При цьому саме через призму стану додержання суб’єктами первинного фінансового моніторингу може бути надана належна оцінка ефективності роботи державних органів, які здійснюють за ними нагляд та контроль.

Беручи до уваги значну кількість нормативно-правових актів, які регулюють діяльність в зазначеній сфері, перед проведенням перевірки суб’єкта первинного фінансового моніторингу доцільно ознайомитися не тільки з вимогами Закону, а й розробленими на його виконання Держфінмоніторингом України документами методичного характеру, зокрема:

- методичні рекомендації щодо формування коду виду фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу (наказ Держфінмоніторингу України від 23.06.06 №112) та "Додаткові методичні рекомендації щодо формування коду виду фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу" (наказ Держфінмоніторингу України №169 від 01.10.07);

- методичні рекомендації "Управління ризиками щодо відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму" (наказ Держфінмоніторингу України №157 від 04.07.08).

- методичні рекомендації щодо здійснення професійними учасниками ринку цінних паперів внутрішнього фінансового моніторингу з використанням критеріїв ризику (наказ Держфінмоніторингу України № 237 від 24.11.2008);

- примірні правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу небанківськими установами (наказ Держфінмоніторингу України №217 від 31.10.06);

- орієнтовний перелік критеріїв віднесення фінансових операцій до таких, що можуть підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу (наказ Держфінмоніторингу України №145 від 31.07.06);

- методичні рекомендації щодо "Порядку зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності суб’єктами первинного фінансового моніторингу, для яких законодавчо не визначені суб’єкти державного фінансового моніторингу, які здійснюють регулювання і нагляд за їх діяльністю" (наказ Держфінмоніторингу України №184 від 25.09.06);

- методичні рекомендації суб’єктам первинного фінансового моніторингу – небанківським установам щодо заповнення форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу (наказ Держфінмоніторингу України №145 від 26.06.08).

Окрім того "Примірні правила проведення фінансового моніторингу для суб’єктів первинного фінансового моніторингу", затверджені наказами Держфінмоніторингу України, зокрема для:

- кредитних спілок (наказ від 28.04.07 №78);

- страхових установ (наказ від 22.12.2006 №267);

- депозитаріїв (наказ від 27.06.07 №114);

- торгівців цінними паперами (наказ від 31.08.07 №148);

- реєстраторів (наказ від 30.10.07 №201);

- ломбардів (наказ від 25.12.07 №232).

- лізингодавців (наказ від 26.12.07 №234).

Методичні рекомендації та примірні правила розміщено на офіційному сайті Держфінмоніторингу України за адресою http://www.sdfm.gov.ua

Включення конкретних питань до перевірки визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням специфіки діяльності відповідної установи. Проте, обов’язково перевіряється дотримання вимог законодавства щодо:

1) призначення відповідального за проведення фінансового моніторингу працівника;

2) наявності правил проведення фінансового моніторингу, їх поновлення, а також програм його здійснення;

3) забезпечення реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

4) ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції;

5) своєчасності та повноти подання інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

6) стану зберігання документів щодо здійснення установами заходів з фінансового моніторингу;

7) стану організації навчання персоналу установи щодо методів виявлення фінансових операцій, які підлягають обов’язковому внутрішньому фінансовому моніторингу.

Під час перевірки вказаних суб’єктів необхідно ознайомитись з актами його перевірок контролюючими органами, з’ясувати стан усунення виявлених порушень (копія акту перевірки обов’язково має бути у суб’єкта первинного фінансового моніторингу).

Підставою для застосування штрафних санкцій є невиконання (неналежне виконання) установою встановлених Законом обов’язків щодо:

1. Проведення ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону, або відкриває рахунок (у тому числі депозитний) на підставі наданих в установленому порядку документів, або за наявності підстав вважати, що інформація стосовно ідентифікації особи потребує уточнення.

2. Виявлення і реєстрації фінансових операцій, які за Законом підлягають фінансовому моніторингу.

3. Надання Держфінмоніторингу України інформації про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації.

4. Надання відповідно до законодавства додаткової інформації на запит Держфінмоніторингу України, пов’язаної з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, у тому числі такої, яка становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту.

5. Запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Держфінмоніторингу України, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації).

6. Збереження документів, які стосуються ідентифікації осіб, котрими здійснено фінансову операцію, що згідно із Законом підлягає фінансовому моніторингу, та всієї документації про здійснення фінансової операції протягом п’яти років після проведення такої фінансової операції.

7. Установлення з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Держфінмоніторингу України правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення та призначення працівника, відповідального за його проведення.

Під час перевірки необхідно звернути увагу на факти неповідомлення суб’єктами первинного фінансового моніторингу про операції, які підлягають фінансовому моніторингу.

За такими фактами укриття таких операцій необхідно вирішувати питання про притягнення винних осіб до адміністративної (ст.166-9 КУпАП) та дисциплінарної відповідальності, застосування до юридичної особи фінансових санкцій, визначених ст. 17 Закону.

При встановленні факту повторного вчинення такого правопорушення, необхідно обов’язково проводити перевірку в порядку ст.97 КПК України щодо наявності у діях винних осіб ознак складу злочину, передбаченого ст.209-1 КК України.

В ході перевірки учасників підозрілих операцій належать дослідження:

- стан законності установчих документів;

- достовірності осіб засновників;

- економічного змісту підприємницької та фінансової діяльності в цілому;

- відповідності реальних цілей діяльності суб’єкта задекларованим;

- фактичні відносини з іншими суб’єктами.

Вказані питання можуть бути з’ясовані із залученням до перевірки працівників податкових органів та органів внутрішніх справ, спеціалістів бухгалтерів та аудиторів.

Слід зазначити, що на практиці важко виявити шляхом відстеження фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, предикатний злочин.

Найбільш розповсюдженими предикатними злочинами, які передують легалізації, є розкрадання, шахрайство, зловживання службовим становищем, порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів, незаконне відшкодування податку на додану вартість.

Як правило, з метою викрадення коштів створюється кілька фіктивних фірм, з якими підприємством-виробником продукції або іншою комерційною структурою укладаються угоди щодо здійснення певного обсягу робіт, постачання товарів або надання послуг.

Проте, насправді ніякої фінансово-господарської діяльності ці фірми не здійснюють і навіть не мають персоналу, а їх створення зумовлено тільки необхідністю переведення на банківські рахунки коштів за начебто виконану роботу, поставлену продукцію чи надані послуги.

Для реалізації вказаного застосовуються досить складні схеми.

Типологія схем легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, відображена у відповідних наказах Держфінмоніторингу, підготовлених за результатами узагальнень найбільш розповсюджених схем відмивання "брудних" коштів (зокрема, наказ №249 від 27.12.05, №265 від 22.12.06, №265 від 19.12.08).

Переважна більшість механізмів має одну загальну рису – зовнішньо, без їх детального дослідження, вони виглядають цілком легальними та законними. Це обумовлюється юридичними особливостями їх оформлення (договірного забезпечення), яке полягає у створенні штучного правового режиму, що імітує неіснуючі правові відносини.

З метою перевірки фактів можливої фіктивності підприємств, необхідно надати доручення органам внутрішніх справ та податкової міліції; за результатами перевірок вирішувати питання про наявність ознак злочину, передбаченого ст.205 КК України.

Вказані підприємства використовуються представниками тіньового бізнесу, підприємствами-донорами, які отримали злочинним шляхом доходи та потребують їх легалізації. Зазвичай, це реально працюючі суб’єкти господарювання, які в умовах податкового тиску, бажання отримати надприбутки або боротьби з конкурентами, виводять "у тінь" грошові кошти або інше майно, після чого його легалізують у якості внесків до статутних фондів знов створених підприємств, інвестицій, позик іншим суб'єктам господарювання, придбання нерухомості та ін. Цим "донори" запобігають нарахуванню та сплаті податків до бюджету, здійснюють розкрадання коштів, у тому числі бюджетних.

До рис, які характеризують фіктивну фірму, належать:

- відсутність відомостей про здійснення реальної діяльності як господарюючого суб’єкту;

- неможливість визначити фактичне місцезнаходження суб’єкта господарювання, працівників підприємства, його керівництва або характеру діяльності підприємства;

- очевидна невідповідність оборотів по рахунках підприємства сумам сплати податкових платежів;

- поєднання в одній особі функцій засновника, керівника й головного бухгалтера компанії.

Зважаючи на те, що одним з наслідків відмивання коштів - це штучне зменшення оподатковуваної бази підприємства, необхідно за участю податківців проаналізувати роботу підприємств, які мають значні валові обороти та малі нарахування податків та з’ясувати причини такої ситуації. Тому під час перевірки не слід обмежуватися збитковими суб’єктами господарювання та такими, що звітують про "нульові" фінансові результати.

Вказану інформацію необхідно перевірити щодо реально працюючих підприємств. Серед їх постачальників нерідко є підприємства, які мають вищезазначені ознаки, що є підставою предметного вивчення їх діяльності. У своїй більшості угоди між ними укладаються щодо послуг, виконання яких досить проблематично перевірити (ремонт певного устаткування, постачання індивідуально визначеного товару, надання послуг та ін.). До перевірки необхідно залучити фахівців, які можуть кваліфіковано провести інвентаризацію залишків товарної продукції, витрачених матеріалів на ремонт та підтвердити або спростувати факт надання таких послуг, тобто, наявності фактичних фінансово-господарських стосунків між підприємствами.

Поряд з цим за допомогою спеціалістів державної податкової служби необхідно визначити коло підприємств, які можна віднести до так званої "групи ризику". Вказані підприємства, крім означених вище, мають такі ознаки:

§ зареєстровані вони відносно недавно;

§ кожного місяця вони формують податковий кредит, який майже дорівнює податковому зобов’язанню (ці показники визначені у декларації з податку на додану вартість). При цьому такі підприємства не звертають на себе увагу від’ємним значенням ПДВ, заявленням ПДВ до бюджетного відшкодування, збитковою та «нульовою» діяльністю тощо, та декларують фінансові результати на рівні мінімальних нарахувань ПДВ та податку на прибуток. Окрім цього такі підприємства можуть звітувати про значне податкове зобов’язання у певному звітному періоді, але на наступний звітний період таке податкове зобов’язання погашається таким же великим податковим кредитом.

§ нарахування та сплата податку на прибуток є непропорційно малою у порівнянні з валовими оборотами підприємства. При мільйонних оборотах на місяць податок на прибуток нараховується та сплачуються на незначні суми.

§ такі суб’єкти господарювання мають чисельних контрагентів, при цьому грошові кошти надходять на поточний рахунок від чисельних суб’єктів господарювання, а перераховуються на рахунки декількох підприємств.

§ засновниками або керівниками декількох подібних фірм є одні й ті ж особи.

Під час перевірки в органах державної податкової служби необхідно вибрати перелік всіх підприємств, які мають більшість ознак, перелічених вище, та ознайомитись з матеріалами перевірок додержання ними податкового та валютного законодавства.

Оскільки одним із заходів прикриття незаконної діяльності "транзитних" та "фіктивних" фірм може бути участь у цих кримінальних схемах працівників органів державної податкової служби, за необхідності слід залучити до перевірки працівників підрозділів УДСБЕЗ або УБОЗ.

Зокрема, нерідко після нетривалої діяльності таких підприємств до податкових органів подаються заяви про їх ліквідацію, після чого проводиться комплексна документальна перевірка та виявляються мінімальні порушення чинного законодавства в частині донарахувань податків із застосуванням фінансових санкцій на незначні суми. Після цього підприємство ліквідується, його власниками можуть подаватися заяви до органів внутрішніх справ про крадіжку документів їх фінансово-господарської діяльності. У зв’язку з цим необхідно опрацювати інформацію про ліквідовані підприємства, що мали ознаки, вказані вище.

Під час перевірки також необхідно визначити коло осіб, які причетні до діяльності таких підприємств. Перевіркою належить встановити:

- чи не здійснювала особа, яке зазначена його засновником, реєстрацію підприємства та відкриття рахунків в установі банку за вказівкою інших осіб за певну грошову винагороду;

- яка фактично підприємницька діяльність здійснювалась цією особою (як правило, вона не бажала та не може її здійснювати у зв’язку з відсутністю необхідних знань та освіти);

- порядок формування статутного фонду підприємства (як правило, кошти та майно, які зазначено в установчих документах, цим особам не належать);

- чи звертався такий засновник підприємства за отриманням дозволу на виготовлення печаток та штампів до органів дозвільної системи, якщо так, то за чиєю вказівкою;

- чи відповідають підписи на документах фінансово-господарської діяльності підприємства підпису засновника підприємства;

- чи відомо цій особі про будь-які результати діяльності підприємства, зокрема, щодо його прибутку, конкретних фінансово-господарських операцій і т.д.

Перелік питань доцільно визначати у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних відомостей про діяльність такого суб’єкта господарювання.

Так, необхідно проаналізувати інформацію оперативних служб для визначення шляхів подальшої перевірки та координації дій залучених до перевірки правоохоронців, яким необхідно доручити проведення певних перевірочних заходів.

Зокрема, слід доручити встановити та відстежити осіб, які використовують печатки та штампи "фіктивного" чи "транзитного" підприємства, місце їх знаходження, контакти, банк обслуговування та номери банківських рахунків тощо.

Поряд з цим, необхідно витребувати від банківської установи згідно з вимогами Закону України "Про банки та банківську діяльність" інформацію щодо руху грошових коштів по рахунках підприємств, які перевіряються, за відповідний період часу

До аналізу інформації, наданої банківською установою, в обов’язковому порядку необхідно залучити працівників державної податкової служби та доручити їм співставити обсяги руху грошових коштів по рахунках підприємств з задекларованими ними у документах податкової звітності відомостей.

3.3. Перевірка суб’єктів державного фінансового моніторингу

Згідно зі ст.10 Закону до суб’єктів державного фінансового моніторингу (за винятком уповноваженого органу – Держфінмоніторингу України), які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за суб’єктами пер