Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних

Злочинним шляхом

Під легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом,розуміють вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Обов’язковою умовою, за якої відповідно до ч.1 ст.209 КК України настає відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є одержання таких доходів унаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння (предикатне діяння).

Поняття предикатного діяння визначено у п.1 примітки до ст.209 КК України. Предикатним діянням може бути:

- діяння, яке згідно з Кримінальним кодексом України є злочином і за яке відповідною статтею (частиною статті) цього Кодексу передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше 3-х років;

- діяння, яке визнається злочином згідно з кримінальним законодавством іншої держави, якщо й КК України за таке саме діяння передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Не є предикатними діяннями злочини, відповідальність за які передбачена статтями 207 і 212 КК України.

Одночасно предметом злочину, передбаченого ст.209 КК України, може бути право на кошти чи майно, одержані злочинним шляхом, яке може бути закріплене в цінних паперах чи інших документах, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.

Слід звернути увагу, що ст.209 КК України не визначено мінімального розміру коштів, легалізація яких має вважатися злочином, тому при оцінці вчинення передбачених цією статтею дій щодо коштів чи іншого майна, розмір яких незначний, необхідно враховувати положення ч.2 ст.11 КК України про малозначність діяння, і перш за все, враховувати розмір шкоди, яка заподіяна чи яка могла бути заподіяна фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Склад злочину у диспозиції ч.1 ст.209 КК України може виражатися з об’єктивної сторони у вчиненні одного із діянь, вказаних у ній:

- вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів;

- укладення угоди з такими коштами чи майном;

- вчинення дій спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи майна, чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення;

- набуття таких коштів чи майна;

- володіння такими коштами чи майном;

- використання таких коштів чи майна.

 

Фінансовою операцією у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" є будь-яка операція, пов’язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. При цьому, у Законі наводиться перелік основних видів фінансових операцій, до яких зокрема віднесені: внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів на інших видів фінансових активів; надання або отримання позики або кредиту, страхування (перестрахування) надання фінансових гарантій і зобов’язань та інші.

Об’єктом первинного фінансового моніторингу можуть бути й інші види фінансових операцій, зокрема фінансові операції, які вчиняються фінансовими установами при наданні фінансових послуг, види яких визначенні у ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Під укладенням угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, що передувало легалізації доходів, слід розуміти укладення з такими коштами чи майном будь-якого цивільно-правового договору, тобто вчинення дій, спрямованих на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов’язків незалежно від їх виду.

Для настання відповідальності за ст.209 КК України досить того, що особа вчиняє лише одну фінансову операцію з такими коштами чи майном або укладає лише одну угоду щодо них. Розповсюдженим є вчинення декількох угод і операцій, внаслідок яких маскуються джерела походження коштів.

Під вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи майна, чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення слід розуміти дії особи, які можуть сприяти маскуванню чи прихованню факту та джерела одержання коштів або іншого майна внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, вчинені особою, яка такі кошти або майно не одержувала внаслідок вчинення нею предикатного злочину.

Вчинення дій спрямованих на приховання чи маскування переміщення коштів чи майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння – це їх переміщення із використанням спеціально виготовлених сховищ або інших засобів та способів, що утруднюють виявлення таких коштів чи майна.

Дії, спрямовані на приховання чи маскування володіння коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння – це вчинення будь-яких дій, якими створюється уявлення у сторонніх осіб, що володільцем зазначених коштів чи майна є інша особа: передача майна іншій особі на зберігання чи у користування, оформлення фіктивних документів на право володіння майном на інших осіб або підставних чи неіснуючих осіб.

Використання коштів чи іншого майна – це, перш за все, користування такими коштами та майном, під якими розуміється їх використання для власних потреб, у своїх інтересах, одержання (отримання) вигоди від них.

Виходячи з викладеного, необхідно мати на увазі, що для вирішення питання про наявність складу злочину, передбаченого ст.209 КК України, необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій зазначених у ч.1 цієї статті, з коштами, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховування чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження переміщення або ж вчинила щодо них фінансові операції чи уклала угоди.