Організація перевірок додержання вимог законодавства

Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних

Злочинним шляхом.

3.1. Інформаційне забезпечення

Для забезпечення планування наглядової діяльності та проведення ефективних перевірок необхідно забезпечити надходження та аналіз відповідних відомостей, що характеризують стан законності в зазначеній сфері.

У місьрайпрокуратурах повинні постійно накопичуватися наступні матеріали:

- перелік законодавчих та інших нормативних актів;

- список контролюючих органів;

- перелік суб’єктів первинного фінансового моніторингу;

- перелік виявлених податковими органами суб’єктів підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності»;

- інформаційні матеріали щодо стану законності (статистичні та аналітичні дані, інформації контролюючих, правоохоронних, інших державних органів тощо);

- методичні рекомендації;

- науково – практичні посібники;

- інформаційні листи про позитивний досвід роботи та орієнтувального характеру.

Окрім цього під час підготовки та безпосереднього проведення перевірок доцільно вивчити наступні відомості та витребувати документи.

Від контролюючих органів:

- положення про управління (відділи);

- плани роботи;

- інформацію про скарги, звернення та результати їх розгляду;

- інформацію про результати службових перевірок щодо працівників обласних, районних управлінь, відділів;

- довідки відомчих планових та з інших підстав перевірок;

- відомості про судовий розгляд справ з питань діяльності контролюючого органу;

- інформацію про листи – зауваження вищестоящої організації.

Від суб’єктів первинного фінансового моніторингу (перелік визначений ст.4 Закону):

- установчі документи СПД;

- правила внутрішнього фінансового моніторингу;

- інформацію про посадову особу, відповідальну за фінансовий моніторинг;

- інформацію про скарги, звернення та результати їх розгляду;

- інформацію про результати службових перевірок щодо працівників обласних, районних управлінь, відділів;

- довідки відомчих планових та з інших підстав перевірок.

Від державних податкових інспекцій:

- перелік суб’єктів підприємницької діяльності, державна реєстрація (або установчі документи) яких визнані недійсними в судовому порядку за ознаками фіктивності;

- реєстраційні та податкові справи суб’єктів господарювання з ознаками «фіктивності»;

- інформацію про розкриття банківської таємниці щодо руху грошових коштів на розрахункових рахунках фіктивних фірм;

- відомості про заходи, вжиті податковими органами до контрагентів таких фірм;

- перелік підприємств з ознаками "фіктивності", які здійснювали зовнішньоекономічні операції, зазначивши суми податкового боргу;

- інформацію про кількість перевірок з питань своєчасного подання суб’єктами підприємницької діяльності декларацій щодо наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України,

- інформацію про кількість матеріалів, направлених до підрозділів податкової міліції, інших правоохоронних органів.

Від органів податкової міліції:

- перелік виявлених суб’єктів підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності" (зокрема, зареєстрованих на підставних осіб або шляхом використання втрачених та украдених паспортів),

- відомості про заходи, вжиті податковою міліцією до цих СПД,

- інформацію про результати розгляду матеріалів, які надійшли із податкових інспекцій, прийняті рішення.

Від органів державного казначейства:

- інформацію щодо фінансових взаємовідносин бюджетних установ суб’єктами підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності".

Від контрольно-ревізійних управлінь (відділів):

- матеріали перевірок бюджетних установ з питань взаємовідносин з суб’єктами підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності".

Від обласного Управління Національного банку України:

- інформацію, що надійшла про порушення банківськими установами вимог законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи проводились перевірки, їх результати, прийняті рішення,

- інформацію про проведені перевірки;

- інформацію про матеріали, направленні до правоохоронних органів, окремо за заявами, окремо з власної ініціативи.

Від митних органів:

- інформацію щодо здійснених суб’єктами підприємницької діяльності з ознаками "фіктивності" зовнішньоекономічної діяльності;

- інформацію про сплату митних зборів (не сплачених на підставі пільг).

Від Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України:

- перелік фінансових установ, зареєстрованих на території міст та районів,

- наявність у них ліцензій щодо надання фінансових послуг,

- перелік фінансових установ, дію ліцензій яких призупинено або анульовано,

- матеріали перевірок фінансових установ, вжиті заходи,

- інформацію про кількість матеріалів, направлених до правоохоронних органів щодо цих фінансових установ.

Зважаючи на відсутність на території Запорізької області територіального управління Держфінпослуг вказані відомості доцільно отримати з офіційного сайту комісії http://www.dfp.gov.ua.

Від правоохоронних органах (СБУ, органах внутрішніх справ, податкової міліції):

- інформацію про повідомлення, що надходили з органів контролю про порушення законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, результати перевірки та прийняті рішення.

Перелік питань не є вичерпним.

3.2. Проведення перевірки суб’єктів первинного фінансового моніторингу

Основною метою проведення перевірок є виявлення кримінально-караних фактів порушення законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, відшкодування коштів та усунення порушень Закону, що допускаються суб’єктами, які входять до системи фінансового моніторингу.

Зважаючи на те, що на районному (міському) рівні не створено представництв суб’єктів державного фінансового моніторингу, а також те, що основною ланкою системи протидії легалізації доходів є саме суб’єкти первинного фінансового моніторингу, робота міськрайпрокуратур повинна бути спрямована на виявлення порушень у діяльності останніх.

При цьому саме через призму стану додержання суб’єктами первинного фінансового моніторингу може бути надана належна оцінка ефективності роботи державних органів, які здійснюють за ними нагляд та контроль.

Беручи до уваги значну кількість нормативно-правових актів, які регулюють діяльність в зазначеній сфері, перед проведенням перевірки суб’єкта первинного фінансового моніторингу доцільно ознайомитися не тільки з вимогами Закону, а й розробленими на його виконання Держфінмоніторингом України документами методичного характеру, зокрема:

- методичні рекомендації щодо формування коду виду фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу (наказ Держфінмоніторингу України від 23.06.06 №112) та "Додаткові методичні рекомендації щодо формування коду виду фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу" (наказ Держфінмоніторингу України №169 від 01.10.07);

- методичні рекомендації "Управління ризиками щодо відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму" (наказ Держфінмоніторингу України №157 від 04.07.08).

- методичні рекомендації щодо здійснення професійними учасниками ринку цінних паперів внутрішнього фінансового моніторингу з використанням критеріїв ризику (наказ Держфінмоніторингу України № 237 від 24.11.2008);

- примірні правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу небанківськими установами (наказ Держфінмоніторингу України №217 від 31.10.06);

- орієнтовний перелік критеріїв віднесення фінансових операцій до таких, що можуть підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу (наказ Держфінмоніторингу України №145 від 31.07.06);

- методичні рекомендації щодо "Порядку зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності суб’єктами первинного фінансового моніторингу, для яких законодавчо не визначені суб’єкти державного фінансового моніторингу, які здійснюють регулювання і нагляд за їх діяльністю" (наказ Держфінмоніторингу України №184 від 25.09.06);

- методичні рекомендації суб’єктам первинного фінансового моніторингу – небанківським установам щодо заповнення форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу (наказ Держфінмоніторингу України №145 від 26.06.08).

Окрім того "Примірні правила проведення фінансового моніторингу для суб’єктів первинного фінансового моніторингу", затверджені наказами Держфінмоніторингу України, зокрема для:

- кредитних спілок (наказ від 28.04.07 №78);

- страхових установ (наказ від 22.12.2006 №267);

- депозитаріїв (наказ від 27.06.07 №114);

- торгівців цінними паперами (наказ від 31.08.07 №148);

- реєстраторів (наказ від 30.10.07 №201);

- ломбардів (наказ від 25.12.07 №232).

- лізингодавців (наказ від 26.12.07 №234).

Методичні рекомендації та примірні правила розміщено на офіційному сайті Держфінмоніторингу України за адресою http://www.sdfm.gov.ua

Включення конкретних питань до перевірки визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням специфіки діяльності відповідної установи. Проте, обов’язково перевіряється дотримання вимог законодавства щодо:

1) призначення відповідального за проведення фінансового моніторингу працівника;

2) наявності правил проведення фінансового моніторингу, їх поновлення, а також програм його здійснення;

3) забезпечення реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

4) ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції;

5) своєчасності та повноти подання інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

6) стану зберігання документів щодо здійснення установами заходів з фінансового моніторингу;

7) стану організації навчання персоналу установи щодо методів виявлення фінансових операцій, які підлягають обов’язковому внутрішньому фінансовому моніторингу.

Під час перевірки вказаних суб’єктів необхідно ознайомитись з актами його перевірок контролюючими органами, з’ясувати стан усунення виявлених порушень (копія акту перевірки обов’язково має бути у суб’єкта первинного фінансового моніторингу).

Підставою для застосування штрафних санкцій є невиконання (неналежне виконання) установою встановлених Законом обов’язків щодо:

1. Проведення ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону, або відкриває рахунок (у тому числі депозитний) на підставі наданих в установленому порядку документів, або за наявності підстав вважати, що інформація стосовно ідентифікації особи потребує уточнення.

2. Виявлення і реєстрації фінансових операцій, які за Законом підлягають фінансовому моніторингу.

3. Надання Держфінмоніторингу України інформації про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації.

4. Надання відповідно до законодавства додаткової інформації на запит Держфінмоніторингу України, пов’язаної з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, у тому числі такої, яка становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту.

5. Запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Держфінмоніторингу України, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (у тому числі про факт подання такої інформації).

6. Збереження документів, які стосуються ідентифікації осіб, котрими здійснено фінансову операцію, що згідно із Законом підлягає фінансовому моніторингу, та всієї документації про здійснення фінансової операції протягом п’яти років після проведення такої фінансової операції.

7. Установлення з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Держфінмоніторингу України правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення та призначення працівника, відповідального за його проведення.

Під час перевірки необхідно звернути увагу на факти неповідомлення суб’єктами первинного фінансового моніторингу про операції, які підлягають фінансовому моніторингу.

За такими фактами укриття таких операцій необхідно вирішувати питання про притягнення винних осіб до адміністративної (ст.166-9 КУпАП) та дисциплінарної відповідальності, застосування до юридичної особи фінансових санкцій, визначених ст. 17 Закону.

При встановленні факту повторного вчинення такого правопорушення, необхідно обов’язково проводити перевірку в порядку ст.97 КПК України щодо наявності у діях винних осіб ознак складу злочину, передбаченого ст.209-1 КК України.

В ході перевірки учасників підозрілих операцій належать дослідження:

- стан законності установчих документів;

- достовірності осіб засновників;

- економічного змісту підприємницької та фінансової діяльності в цілому;

- відповідності реальних цілей діяльності суб’єкта задекларованим;

- фактичні відносини з іншими суб’єктами.

Вказані питання можуть бути з’ясовані із залученням до перевірки працівників податкових органів та органів внутрішніх справ, спеціалістів бухгалтерів та аудиторів.

Слід зазначити, що на практиці важко виявити шляхом відстеження фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, предикатний злочин.

Найбільш розповсюдженими предикатними злочинами, які передують легалізації, є розкрадання, шахрайство, зловживання службовим становищем, порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів, незаконне відшкодування податку на додану вартість.

Як правило, з метою викрадення коштів створюється кілька фіктивних фірм, з якими підприємством-виробником продукції або іншою комерційною структурою укладаються угоди щодо здійснення певного обсягу робіт, постачання товарів або надання послуг.

Проте, насправді ніякої фінансово-господарської діяльності ці фірми не здійснюють і навіть не мають персоналу, а їх створення зумовлено тільки необхідністю переведення на банківські рахунки коштів за начебто виконану роботу, поставлену продукцію чи надані послуги.

Для реалізації вказаного застосовуються досить складні схеми.

Типологія схем легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, відображена у відповідних наказах Держфінмоніторингу, підготовлених за результатами узагальнень найбільш розповсюджених схем відмивання "брудних" коштів (зокрема, наказ №249 від 27.12.05, №265 від 22.12.06, №265 від 19.12.08).

Переважна більшість механізмів має одну загальну рису – зовнішньо, без їх детального дослідження, вони виглядають цілком легальними та законними. Це обумовлюється юридичними особливостями їх оформлення (договірного забезпечення), яке полягає у створенні штучного правового режиму, що імітує неіснуючі правові відносини.

З метою перевірки фактів можливої фіктивності підприємств, необхідно надати доручення органам внутрішніх справ та податкової міліції; за результатами перевірок вирішувати питання про наявність ознак злочину, передбаченого ст.205 КК України.

Вказані підприємства використовуються представниками тіньового бізнесу, підприємствами-донорами, які отримали злочинним шляхом доходи та потребують їх легалізації. Зазвичай, це реально працюючі суб’єкти господарювання, які в умовах податкового тиску, бажання отримати надприбутки або боротьби з конкурентами, виводять "у тінь" грошові кошти або інше майно, після чого його легалізують у якості внесків до статутних фондів знов створених підприємств, інвестицій, позик іншим суб'єктам господарювання, придбання нерухомості та ін. Цим "донори" запобігають нарахуванню та сплаті податків до бюджету, здійснюють розкрадання коштів, у тому числі бюджетних.

До рис, які характеризують фіктивну фірму, належать:

- відсутність відомостей про здійснення реальної діяльності як господарюючого суб’єкту;

- неможливість визначити фактичне місцезнаходження суб’єкта господарювання, працівників підприємства, його керівництва або характеру діяльності підприємства;

- очевидна невідповідність оборотів по рахунках підприємства сумам сплати податкових платежів;

- поєднання в одній особі функцій засновника, керівника й головного бухгалтера компанії.

Зважаючи на те, що одним з наслідків відмивання коштів - це штучне зменшення оподатковуваної бази підприємства, необхідно за участю податківців проаналізувати роботу підприємств, які мають значні валові обороти та малі нарахування податків та з’ясувати причини такої ситуації. Тому під час перевірки не слід обмежуватися збитковими суб’єктами господарювання та такими, що звітують про "нульові" фінансові результати.

Вказану інформацію необхідно перевірити щодо реально працюючих підприємств. Серед їх постачальників нерідко є підприємства, які мають вищезазначені ознаки, що є підставою предметного вивчення їх діяльності. У своїй більшості угоди між ними укладаються щодо послуг, виконання яких досить проблематично перевірити (ремонт певного устаткування, постачання індивідуально визначеного товару, надання послуг та ін.). До перевірки необхідно залучити фахівців, які можуть кваліфіковано провести інвентаризацію залишків товарної продукції, витрачених матеріалів на ремонт та підтвердити або спростувати факт надання таких послуг, тобто, наявності фактичних фінансово-господарських стосунків між підприємствами.

Поряд з цим за допомогою спеціалістів державної податкової служби необхідно визначити коло підприємств, які можна віднести до так званої "групи ризику". Вказані підприємства, крім означених вище, мають такі ознаки:

§ зареєстровані вони відносно недавно;

§ кожного місяця вони формують податковий кредит, який майже дорівнює податковому зобов’язанню (ці показники визначені у декларації з податку на додану вартість). При цьому такі підприємства не звертають на себе увагу від’ємним значенням ПДВ, заявленням ПДВ до бюджетного відшкодування, збитковою та «нульовою» діяльністю тощо, та декларують фінансові результати на рівні мінімальних нарахувань ПДВ та податку на прибуток. Окрім цього такі підприємства можуть звітувати про значне податкове зобов’язання у певному звітному періоді, але на наступний звітний період таке податкове зобов’язання погашається таким же великим податковим кредитом.

§ нарахування та сплата податку на прибуток є непропорційно малою у порівнянні з валовими оборотами підприємства. При мільйонних оборотах на місяць податок на прибуток нараховується та сплачуються на незначні суми.

§ такі суб’єкти господарювання мають чисельних контрагентів, при цьому грошові кошти надходять на поточний рахунок від чисельних суб’єктів господарювання, а перераховуються на рахунки декількох підприємств.

§ засновниками або керівниками декількох подібних фірм є одні й ті ж особи.

Під час перевірки в органах державної податкової служби необхідно вибрати перелік всіх підприємств, які мають більшість ознак, перелічених вище, та ознайомитись з матеріалами перевірок додержання ними податкового та валютного законодавства.

Оскільки одним із заходів прикриття незаконної діяльності "транзитних" та "фіктивних" фірм може бути участь у цих кримінальних схемах працівників органів державної податкової служби, за необхідності слід залучити до перевірки працівників підрозділів УДСБЕЗ або УБОЗ.

Зокрема, нерідко після нетривалої діяльності таких підприємств до податкових органів подаються заяви про їх ліквідацію, після чого проводиться комплексна документальна перевірка та виявляються мінімальні порушення чинного законодавства в частині донарахувань податків із застосуванням фінансових санкцій на незначні суми. Після цього підприємство ліквідується, його власниками можуть подаватися заяви до органів внутрішніх справ про крадіжку документів їх фінансово-господарської діяльності. У зв’язку з цим необхідно опрацювати інформацію про ліквідовані підприємства, що мали ознаки, вказані вище.

Під час перевірки також необхідно визначити коло осіб, які причетні до діяльності таких підприємств. Перевіркою належить встановити:

- чи не здійснювала особа, яке зазначена його засновником, реєстрацію підприємства та відкриття рахунків в установі банку за вказівкою інших осіб за певну грошову винагороду;

- яка фактично підприємницька діяльність здійснювалась цією особою (як правило, вона не бажала та не може її здійснювати у зв’язку з відсутністю необхідних знань та освіти);

- порядок формування статутного фонду підприємства (як правило, кошти та майно, які зазначено в установчих документах, цим особам не належать);

- чи звертався такий засновник підприємства за отриманням дозволу на виготовлення печаток та штампів до органів дозвільної системи, якщо так, то за чиєю вказівкою;

- чи відповідають підписи на документах фінансово-господарської діяльності підприємства підпису засновника підприємства;

- чи відомо цій особі про будь-які результати діяльності підприємства, зокрема, щодо його прибутку, конкретних фінансово-господарських операцій і т.д.

Перелік питань доцільно визначати у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних відомостей про діяльність такого суб’єкта господарювання.

Так, необхідно проаналізувати інформацію оперативних служб для визначення шляхів подальшої перевірки та координації дій залучених до перевірки правоохоронців, яким необхідно доручити проведення певних перевірочних заходів.

Зокрема, слід доручити встановити та відстежити осіб, які використовують печатки та штампи "фіктивного" чи "транзитного" підприємства, місце їх знаходження, контакти, банк обслуговування та номери банківських рахунків тощо.

Поряд з цим, необхідно витребувати від банківської установи згідно з вимогами Закону України "Про банки та банківську діяльність" інформацію щодо руху грошових коштів по рахунках підприємств, які перевіряються, за відповідний період часу

До аналізу інформації, наданої банківською установою, в обов’язковому порядку необхідно залучити працівників державної податкової служби та доручити їм співставити обсяги руху грошових коштів по рахунках підприємств з задекларованими ними у документах податкової звітності відомостей.

3.3. Перевірка суб’єктів державного фінансового моніторингу

Згідно зі ст.10 Закону до суб’єктів державного фінансового моніторингу (за винятком уповноваженого органу – Держфінмоніторингу України), які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, належать Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Зазначені органи зобов’язані наглядати за суб’єктами первинного фінансового моніторингу та контролювати:

· повноту виконання ними вимог актів законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму;

· стан інформування Держфінмоніторингу про виявлені випадки порушення законодавства суб’єктами первинного фінансового моніторингу;

· стан забезпечення зберігання інформації, одержаної від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів;

· стан надання Держфінмоніторингу інформації і документів, необхідних для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації щодо особистого життя громадян), в порядку, визначеному законодавством;

· вживати заходів реагування до суб’єктів первинного фінансового моніторингу у зв’язку з виявленими порушеннями вимог чинного законодавства.

Необхідно пам’ятати, що суб’єкти державного фінансового моніторингу здійснюють регулювання та нагляд відносно певної категорії суб’єктів первинного фінансового моніторингу, для якої визначають, у межах своєї компетенції, відповідні правила (вимоги) щодо здійснення заходів, спрямованих на запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, з урахуванням особливостей діяльності таких суб’єктів фінансового моніторингу.

Перевірка вказаних суб’єктів має своє особливості.

а) Національний банк України

Відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; здійснює банківське регулювання та нагляд за законністю їх діяльності; веде Державний реєстр банків; здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.

Статтями 63-65 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено зобов’язання банківських установ в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Так, згідно з вимогами статті 63 Закону України "Про банки і банківську діяльність" НБУ, при здійсненні нагляду за діяльністю банків, не рідше одного разу на рік проводить їх перевірку з питань дотримання законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" до системи Національного банку входять також його філії (територіальні управління).

Працівники відділів банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку України здійснюють щорічні виїзні перевірки діяльності банків.

Разом з тим необхідно мати на увазі те, що відповідно до ст.ст.22, 23 Закону України "Про Національний банк України" філії (територіальні управління) НБУ не мають статусу юридичної особи та діють від імені Національного банку України в межах отриманих від нього повноважень.

За невиконання (неналежне виконання) банківською установою вимог ст.ст.5-8 Закону НБУ може накласти на неї штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штраф за порушення в діяльності філії банку накладається безпосередньо на банк — юридичну особу.

Розповсюдженими правопорушеннями у кредитно-банківській системі є незаконне отримання (надання), розкрадання, а також нецільове використання кредитних коштів. При цьому, як правило, фальсифікуються дані щодо фінансово-господарської діяльності підприємств, заставного майна (оцінки його вартості чи наявності), використовується механізм фіктивного банкрутства тощо. Нерідко такі злочини вчинюються за участю посадових осіб банківських установ.

Для легалізації доходів найчастіше використовується неконтрольована конвертація безготівкових коштів у готівку. При цьому операції з готівкою за зовнішніми ознаками мають цілком законний вигляд.

Основні права та обов’язки банківських установ у сфері запобігання легалізації доходів закріплені у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та главі 11 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Під час підготовки до перевірки необхідно мати на увазі, що здійснення фінансового моніторингу у банківських установах провадиться з урахуванням специфіки вимог "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", затвердженого постановою правління НБУ №189 від 14.05.03 та "Методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом", схвалених постановою Правління НБУ №164 від 30.04.02.

Згідно з вимогами вказаних нормативно-правових актів відповідальним за організацію виконання вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є керівник виконавчого органу банку.

Банки зобов’язані зберігати всі документи, які стосуються фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, та ідентифікації осіб, котрі брали участь в її здійсненні, протягом п’яти років після проведення такої операції.

У зв’язку з цим під час проведення перевірки у банківській установі необхідно першочергово ознайомитись з правилами внутрішнього фінансового моніторингу (одночасно оцінивши їх відповідність вимогам законодавства), вивчити матеріали перевірок банківської установи працівниками НБУ, а також матеріалами внутрішнього аудиту банку, звернувши увагу на стан усунення виявлених порушень.

В ході перевірки слід звернути увагу на ознаки, що можуть свідчити про здійснення легалізації (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом, через банківську систему:

- немотивована відмова в наданні суб’єктом господарювання відомостей (непередбачених законодавством України) на запит банку відповідно до банківської практики, внутрішніх банківських документів, що склалася, а також зайва зацікавленість клієнта в нерозголошенні конфіденційної інформації щодо здійснюваної операції;

- нехтування суб’єктом господарювання більш вигідними умовами надання послуг (тариф комісійної винагороди, ставки за депозитами тощо).

- операції суб’єктом господарювання не мають явного економічного сенсу, не відповідають характеру його діяльності;

- необґрунтована терміновість у проведенні операції, на якій наполягає суб’єкт господарювання;

- внесення суб’єктом господарювання у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації суттєвих змін;

- передавання суб’єктом господарювання доручення про здійснення операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення клієнта без встановлення прямого (особистого) контакту з банком;

- дроблення сум грошових коштів, які перераховуються суб’єктом господарювання одному або кільком контрагентам на одній підставі, протягом невеликого періоду часу;

- неможливість встановлення контрагентів суб’єктом господарювання;

- відсутність очевидного зв’язку між характером і родом діяльності суб’єктом господарювання з послугами, за якими клієнт звертається до банку;

- систематичне повне зняття суб’єктом господарювання значних сум готівки в день її надходження на його рахунок;

- у погашення кредиту суб’єктом господарювання надходять кошти із незазначених клієнтом або невідомих джерел погашення.

При цьому можуть мати місце задіяння у злочинних схемах підставних фізичних осіб, які за винагороду оформляють на своє ім’я кредит, використання сфальсифікованих документів, змова із представниками кредитної організації, які впливають на рішення про видачу позики.

Якщо працівник банку з’ясує, що фінансова операція підпадає під вказані ознаки: підлягає фінансовому моніторингу, він повинен повідомити про це відповідальному працівнику, який приймає рішення про потребу реєстрації цієї операції.

Внутрішніми процедурами банку, що регламентують порядок повідомлення працівником банку відповідальному працівнику про виявлену операцію, яка підлягає фінансовому моніторингу, має забезпечуватися фіксування надходження такого повідомлення до відповідального працівника та прийнятого ним рішення щодо реєстрації цієї операції.

Разом з тим під час перевірки необхідно враховувати встановлені Законом України "Про банки та банківську діяльність" особливості доступу до інформації, яка становить банківську таємницю.

Відповідності до вимог ст.ст.60, 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківська таємниця може бути розкрита лише стосовно конкретної особи (осіб), у зв’язку з чим банківською установою, у випадку відсутності оформленої відповідно до зазначених норм закону вимоги, може бути відмовлено у наданні актів перевірок, обліково-реєстраційних документів про фінансові операції.

У зв’язку з цим, з метою проведення належної перевірки банківської установи, необхідно попередньо встановити суб’єктів господарювання, які мають відкриті у банківській установі рахунки та проводили відповідні операції, що підлягають фінансовому моніторингу.

Зазначену інформацію можна отримати з актів ревізії органів контрольно-ревізійної служби, податкової та інших органів контролю, які під час проведення перевірок суб’єктів господарювання можуть виявити операції, що підлягають фінансовому моніторингу.

б) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є центральним органом виконавчої влади, який виконує функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій, і є суб’єктом державного фінансового моніторингу. ДКЦПФУ зобов’язана забезпечити контроль за додержанням вимог Закону суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

При цьому комісія здійснює нагляд та контроль за діяльністю таких суб’єктів первинного фінансового моніторингу, як фондові біржі, компанії з управління активами, та інші професійні учасники ринку цінних паперів.

На місцевому рівні повноваження здійснюють її Територіальні органи, які створюються на обласному рівні.

З метою реалізації заходів, передбачених Законом, рішенням ДКЦПФУ від 04.10.05 №538 затверджено "Положення про здійснення фінансового моніторингу учасниками ринку цінних паперів".

Згідно з вимогами ДКЦПФУ правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу підвідомчих їй суб’єктів первинного фінансового моніторингу повинні містити, зокрема:

а) опис організаційної внутрішньої системи фінансового моніторингу;

б) основні засади діяльності окремого структурного підрозділу суб’єкта з питань проведення фінансового моніторингу (у разі наявності);

в) права та обов’язки відповідального працівника суб’єкта, а також інших працівників суб’єкта, залучених до здійснення фінансового моніторингу;

г) порядок підготовки та подання відповідальному працівнику інформації, необхідної для прийняття рішення про інформування відповідно до законодавства Держфінмоніторингу України та правоохоронних органів;

ґ) порядок виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та фінансових операцій, що можуть бути пов’язані, мати відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій;

д) порядок прийняття відповідальним працівником рішення щодо надання інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та про фінансові операції, що можуть бути пов’язані, мати відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій;

е) порядок проведення ідентифікації осіб;