Розрахунк поточних витрат виробництва

Поточні витрати — це витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати.

Поточні витрати поділяють на прямі та непрямі (залежно від можливості віднесення витрат безпосередньо на одиницю продукції), а також на змінні та постійні (залежно від зміни витрат пропорційно обсягу виробництва).

Непрямі витрати діляться на два підвиди: експлуатаційні та адміністративно-збутові. До перших відносяться витрати на експлуатацію обладнання, паливо й енергію, на допоміжний персонал тощо. Ця номенклатура витрат приблизно відповідає номенклатурі загальноцехових витрат. До другого підвиду непрямих витрат належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, на рекламу тощо. Тобто, це приблизно ті витрати, які раніше називалися загальнозаводськими.

Існує також поняття "загальні витрати". Вони включають операційні витрати мінус витрати на виплату процентів по кредитах, оскільки проценти за кредит за своїм змістом є специфічним видом витрат, пов'язаним з фінансовою діяльністю підприємства.

За видами виробничих факторів поточні витрати прийнято ділити на чотири групи:

- матеріальні витрати;

- витрати на персонал;

- калькуляційні витрати;

- оплата послуг сторонніх організацій.

- До матеріальних належать витрати на:

- основні й допоміжні матеріали;

- паливо та енергію;

- куповані напівфабрикати й комплектуючі вироби.

Витрати на персонал включають:

- почасову й відрядну заробітну плату;

- надбавки й доплати (понаднормові, за шкідливість тощо);

- відрахування на соціальне страхування та до пенсійного
фонду;

- оплату відпусток, матеріальної допомоги, днів оплачуваної відсутності на роботі тощо;

- інші витрати (вихідні допомоги, підйомні тощо).

До групи калькуляційних витрат входять:

- амортизаційні відрахування;

- витрати на виплату процентів по боргових зобов'язаннях;

- витрати на страхування;

- лізингові витрати.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат виробництва й обороту в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які набуваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином, з погляду оподаткування поточні витрати проекту відносяться до валових витрат.

17. Техніко-економічні показники, що розраховуються в інвестиційному проекті
Технічні аспекти інвестиційного проекту на першій погляд видаються особистою справою підприємця і не обходять інвестора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цей аспект інвестиційного проекту, оскільки він демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат.
Технічний аналіз покликаний показати техніко-технологічну обґрунтованість проектних рішень. Розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту здійснюється, як правило, проектними установами, потім узгоджується із замовником та іншими зацікавленими особами.
Величезна різноманітність технологій, що застосовуються, видів сировини та обладнання значно ускладнюють типізацію технічного аналізу інвестиційних проектів, але звичайно техніко-економічне обґрунтування складається з наступних розділів:
1) початкові дані – посилання на постанови, рішення та інші документи, що є підґрунтям для розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту, дані про технічний стан підприємства, що підлягає реконструкції або розширенню, оцінка діяльності, техніко-економічні показники його роботи за останні три роки;
2) місце розташування об’єкта:
– обґрунтування вибору району, пункту, місця реалізації проекту;
– основні будівельні рішення, організація будівництва:
– основні параметри конструкторських рішень щодо будівель та споруд;
– карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних автошляхів, залізниць та водних шляхів, місця розташування будівель і споруд, енергетичного господарства, резервних площ для можливого розширення виробництва;
– схеми земельних ділянок, питання власності на них, характеристика та обсяг стічних вод та шкідливих викидів, заходи з водокористування, охорони навколишнього середовища;
– розташування ринків збуту та шляхи доступу до них;
– вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати;
– одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки;
– обсяги, особливості організації та строки будівельних робіт, потреба в будівельних матеріалах;
– можливості використання потужностей підприємств будівельної індустрії, розташованих у районі будівництва;
– розрахункова вартість будівництва;
3) масштаб проекту (обсяг виробництва), номенклатура продукції, спеціалізація та коопераційні зв’язки підприємства, основні технічні дані та економічні показники продукції порівняно з показниками аналогічних видів продукції передових вітчизняних та іноземних підприємств:
– обґрунтування конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, її вплив на розширення експорту, зменшення імпорту та поповнення валютного запасу;
– визначення спеціалізації та кооперації підприємства;
– забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, енергією, паливом, водою і трудовими ресурсами;
– ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва;
– екологічні, санітарні та інші обмеження на масштаби виробництва;
– можливості розширення виробництва в майбутньому;
4) технологія:
– основні технологічні рішення, склад підприємства, організація виробництва;
– обґрунтування вибору технології виробництва та основного технологічного обладнання;
– вимоги технології до інфраструктури;
– екологічні аспекти технології;
– можливості використання місцевих технологій та обладнання;
– можливості використання технологічного обладнання із західних країн;
5) обладнання:
– конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обґрунтування вибору останніх;
– можливості ремонту обладнання та забезпечення запасними частинами;
– забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідного рівня кваліфікації робочої сили;
6) перелік та характеристика об’єктів інфраструктури:
– виробничі, адміністративні, складські, допоміжні, соціально-побутові будинки і споруди;
– торговельна мережа;
– наявний транспорт;
– електропостачання;
– водопостачання й каналізації;
– соціальна інфраструктура;
– у разі відсутності необхідних об’єктів інфраструктури потрібно передбачити, хто, в які строки, за рахунок яких коштів їх створюватиме;
7) на завершення наводяться дані про загальні вимоги до розробки, складання та затвердження ТЕО, перелік конструкторських і дослідних робіт, графік виконання проекту.
Усі експертні оцінки проводяться з урахуванням аналізу всіх альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір варіантів відбувається на основі юридичних, фінансових, екологічних обмежень та соціальної доцільності.
Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції. Це надає можливість при співставленні з прогнозним обсягом продажів зробити висновки щодо можливості реалізації проекту у даних умовах.