Чернігівська статистична школа

Спершу статистика мала суто практичний характер і використовувалася для стягнення податків. У XVI-XVII ст. у зв'язку з оподаткуванням певних груп населення в межах Речі Посполитої збиралися статистичні дані для складання реєстрів, які включали об'єкти (земля, млини, корчми) або голів родин. У козацько-гетьманській державі статистичні матеріали (про кількість населення, його майнове становище, ведення сільського господарства, ремесла тощо) одержувались під час проведення переписів населення для обкладання подвірним податком. представників чернігівської школи, Ф.А. Щербини та інші. Всі вони зробили помітний внесок у розвиток статистичної науки в Україні, сприяли її авторитету в інших країнах Фундатором бюджетної статистики був Ф.А. Щербина, якого спершу відзначили золотими медалями за наукові здобутки, а на початку XX століття відправили на Кубань, бо в центрі він виявився небажаним. Чернігівська земська статистика досліджувала переважно землю, її продуктивність і прибутковість (друга земська школа в Російській імперії, так звана московська, вивчала переважно населення і його господарчу діяльність); тут застосовувалися суцільні подвірні переписи, в комбінації з вибірковим методом, для вивчення продуктивності угідь. Чернігівський статистик Шликевич розробив так звані комбінаційні статистичні таблиці й цим збагатив теоретичну статистику.

106.Проблеми грошового обігу та фінансів у працях українських економістів другої половини ХІХ‑початку ХХ ст.

Українськими економістами зроблено вагомий внесок у дослідження проблем грошового обігу, кредиту та фінансів. Переважна більшість наукових робіт, присвячених завданням осмислення нових явищ у галузі грошового господарства та теоретичного обґрунтування фінансових реформ, належать до другої половини XIX – початку XX ст. Саме в цей період в Україні, як і в економічно розвинутих країнах світу, відбувався процес інтенсивного розвитку грошово-кредитних відносин, трансформації місця й ролі фінансів у господарському житті, нагальним завданням стало створення фінансово-кредитної системи, адекватної потребам ринкового розвитку економіки. Критичний аналіз існуючих концепцій грошей та подальший розвиток фінансової теорії здійснювався в умовах кризи методології класичної школи та активних пошуків нових теоретичних засад. До наукових досліджень було включено історичний, теоретичний та практичний аспекти вивчення економіки. Державна діяльність, її спрямування та наслідки стали предметом аналізу прикладної економічної науки, що розвивалась як складова політичної економії. Теоретичною основою становлення фінансової науки як самостійної галузі знань слугували ґрунтовні дослідження з історії асигнаційного обігу, державного кредиту, митної та податкової політики, фінансових реформ, здійснені українськими вченими, зокрема А.Я. Антоновичем, М.Х. Бунге, О.М. Миклашевським, І.І. Патлаєвським, П.П. Мігуліним, М.М. Коссовським та іншими.Українська фінансова думка формувалась на засадах тих основних концепцій, що існували й розвивалися в західноєвропейській економічній науці, у тому числі фінансовій, і, одночасно, під впливом специфічних історичних та політичних умов господарювання та власних традицій економічної культури. Спрямування фінансових досліджень визначалось різнонаправленими суспільно-політичними інтересами: по-перше, економічними, що полягали в необхідності фінансового забезпечення розвитку народного господарства; по-друге, політичними, що відображали великодержавні прагнення Російської та Австро-Угорської імперій, а також внутрішньодержавне протиборство окремих соціальних груп; по-третє, національними, що були зумовлені фінансовим визиском України з боку метрополій.Послідовне дотримання історично-еволюційного підходу до аналізу господарства та окремих економічних категорій, критичне вивчення західноєвропейської економічної літератури сприяли розробці нових концептуальних засад теорії грошей та державних фінансів у працях вітчизняних економістів. Зокрема, українськими вченими було здійснено ґрунтовний аналіз сутності та форм грошей в умовах переходу до паперово-кредитного обігу. Новаторська теорія грошей М.І. Тугана-Барановського означала започаткування власне монетарної теорії – теорії державного регулювання грошового обігу та регулювання економіки через фінансово-кредитний механізм. До специфічних рис розвитку фінансової науки в Україні слід зарахувати наступні: особлива увага науковців до проблеми державних витрат, їх розподілу та ефективності; розробка питань податкової справедливості та перекладання податків як економіко-правового феномена, вивчення фінансової політики як засобу експлуатації метрополією залежних територій.

 

 

107. Розробка теорії акціонерного підприємництва в українській економічній думці другої половини ХІХ‑початку ХХ ст.

Українські економісти (М.Х. Бунге, І. Тарасов, МЛ. Туган-Барановський та ін.) здійснили узагальнення характерних ознак підприємництва і на його основі давали різні визначення акціонерного товариства. Вони акцентували увагу на таких основних рисах акціонерних товариств, що відрізняють їх від інших суб'єктів господарювання:акціонерні товариства належать до господарських об'єднань;статутний капітал акціонерного товариства поділяється на частки, що є рівними і називаються акціями;акціонерне товариство є юридичною особою, а отже, відповідає за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому по праву власності;акціонери, які повністю сплатили свої акції, додаткової відповідальності за борги товариства не несуть, а лише ризикують втратити можливість повернення вартості своїх акцій.Характерним для представників української економічної думки розглядуваного періоду було те, що більшість науковців роль іноземних капіталів у розвитку ринкових відносин у країні помітно перебільшували.Офіційні кола та найбільш впливові економісти вважали, що промисловий розвиток і поширення акціонерного підприємництва значною мірою можна забезпечити саме шляхом залучення іноземних капіталів. Прихильниками такого курсу були П. Мігулін, М. Соболев, І. Янжул та інші. Неоднозначно оцінював проникнення іноземних капіталів до вітчизняної промисловості М.І. Туган-Барановський. Він, з одного боку, відмічав позитивний вплив іноземних капіталів на промислове піднесення кінця 90-х років XIX ст.: "Чим енергійніше буде припливати до Росії іноземний капітал, тим швидше ми вийдемо із теперішнього стану перевищення попиту на продукти капіталістичного виробництва порівняно із пропозицією останніх". З іншого боку, досліджуючи становлення ринкових відносин у зазначений період, на прикладі металургійних заводів Донецького басейну М.І. Туган-Барановський розкрив погіршення становища робітників внаслідок проникнення туди іноземного капіталу.

Про те, що Росія та Україна є колоніальним ринком для передових західноєвропейських держав, вважали П.І. Фомін і В.Я. Желєзнов. Найбільш різко проти іноземного втручання в національну економіку виступав А.Я. Антонович. У своєму підручнику політичної економії він застерігав, що "іноземні капітали надзвичайно шкідливі. Ними не пожвавлюється національна промисловість, а вбивається".

У заснуванні й організації акціонерних товариств в Україні з самого початку активну участь брав іноземний капітал. Як зазначалося вище, акціонерні компанії були найбільш зручною формою для функціонування іноземного капіталу. Напередодні Першої світової війни на іноземний капітал припадало близько третини всього акціонерного капіталу Росії. Зокрема частка французького капіталу становила 33 %, англійського — 23, бельгійського — 20 і німецького — 14 % іноземних вкладень. Понад 25 % всіх іноземних капіталів, вкладених у промисловість країни, припадало на Україну. Найбільше іноземний капітал проник у гірничу та металургійну промисловість