Виникнення та загальна характеристика неолібералізму як самостійноїсистемипоглядів на проблему державного регулюванняекономіки.

Неолібералізм — напрям в економічній теорії, що базується на неокласичній методології і захищає принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Ринок роз­глядається як ефективна система, що якнайбільше сприяє економіч­ному зростанню і забезпечує пріоритетне становище суб'єктів еко­номічної діяльності. Роль держави неолібералізм обмежує організацією та охороною побудованої на класичних засадах економіки. Держава має забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує. Функції держави щодо соці­альної сфери неолібералізм розглядає у зв'язку зі способом пере- розподілу суспільних доходів, що ставиться в залежність від успіхів економіки і сприяє її розвитку.

Неолібералізм репрезентований багатьма школами, що з них ві-домішими є лондонська (Ф. Хайєк), чиказька (М. Фрідмен), фрей-бурзька (В. Ойкен та Л. Ерхард), паризька (М. Алле).

 

 

69. Національні особливості неоліберальних концепцій: лондонська (Ф. Хайєк), фрейбурзька (В. Ойкен, Л. Ерхард), паризька (М. Алле) та чиказька (М. Фрідмен) школи.

Неолібералізм — напрям в економічній теорії, що базується на неокласичній методології і захищає принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Провідною складовою методології Хайєка є ідея «спонтанного | порядку». Він замінює її теорією «спонтанного порядку», заснованого на індивідуальній свободі. Функція держави, за Хайєком, полягає в охороні природного соціального порядку — свободи конкуренції, свободи монополії, вибору, розвитку.Соціальна справедливість, є суто моральною категорією. Вона може існувати лише за умов примусової еконо­міки, «адміністративного деспотизму», що об'єктивно порушує природний соціальний порядок. З погляду ринкової економіки забезпечення соціальної справедливості торує шлях свавіллю, блокує економічну свободу, спотворює ринкові сигнали. Алле, головним об'єктом його досліджень була економіка: він намагався зрозуміти фундаментальну структуру економіки, визначити чинники її розвитку.Економічну модель суспільства Алле зводить до саморегульованої ринкової економіки. Теорія інвестицій зводиться до попиту і пропозиції грошових капіталів за умов стабільного грошового обігу.

ВальтерОйкен. Теорія «соціально-ринкового» господарства мала своїм вихідним пунктом протиставлення ринкового господарства центрально-керованому господарству, заснованому на суспільній власності, а також господарству, побудованому на базі приватної власності і централізовано керованому економічними угрупованнями. Це була теорія «третього шляху» розвитку.Ерхард проголосив початок нового етапу розвитку «соціально-ринкового господарства». Він підкреслив, що 1)етап, завершився утворенням «сформованого суспільства», яке досягло високого рівня добробуту та економічної стабільності. 2) етап удосконалення соціальної функції держави, зростанням витрат держави на соціальну сферу й розвитком соціальної інфраструктури.

 

70. Неокласичневідродження. Теорії „економікипропозиції” (А. Лаффер) та „раціональнихочікувань” (Р. Лукас).

Засадинеокласичнихідейвідображувалисявнеоліберальнихтеоріяхтатеоріяхекономічногозростання, використовувалисьякметодологічнабазадослідженьуконтекстівизначеннямежрегулюючоговпливудержави. Протесамідоктрини «неокласичноговідродження» характеризуютьсякрайнімрадикалізмом, заперечуютьнеобхідністьвтручаннядержавивекономікуізатеоретико-методологічнимипідходамиєсутонеокласичними. Незважаючинапевнівідмінності, їмпритаманнийрядспільнихознак: вонивиходятьзтого, щожиттєздатністькапіталістичноїсистемизумовлюєтьсявнутрішнімистимуламиекономічногорозвитку; головнацінністьсуспільства — несоціальнасправедливість, асвобода; гарантомзагальноїсвободиєекономічнасвобода, якаототожнюєтьсязринком, конкуренцією. Теоріяраціональнихочікувань. У 60-х—70-хpp. зростаєрозуміннятого, щорегулюючоговпливудержавинедостатньодлязабезпеченнязбалансованоготастабільногоекономічногозростання, оскількитакийвпливневраховуєдіїчинників, щонепідлягаютькількісномуоцінюванню. Існуєдвапідходидооцінкиочікувань: «адаптивніочікування» і «раціональніочікування».

«Адаптивні очікування» спираються на колишній досвід: знання наслідків

певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі

«адаптивних очікувань» фірми пристосовуються до економічної ситуації,

виробляють стратегію поведінки. «Раціональні очікування» базуються на наукових прогнозах, що враховують функціонування реальної економічної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки конкретно"! економічної політики, вплив урядових рішень на макроекономічні показники тощо. Загальновизнаним автором ідеї «раціональних очікувань», відповідно до якої очікування визнають раціональними, якщо вони збігаються з прогнозом, отриманим на підставі аналізу моделі, уважають Дж. Мута, який

сформулював 1965р. цей постулат і відобразив його в побудованій ним моделі. Лише через 10 років до цієї ідеї повернувся і використав її Р.Лукас.