В. Шестидесятники, дисиденти.

Г. Соцреалізм.

ЧОМУ? Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолення України, Василь Симоненко.

Слідом за ними з'явилася ціла плеяда поетів: Іван Драч, Микола Вінграновський, Микола Холодний, Г. Кириченко, Василь Голобородько, Ігор Калинець, Іван СокульськийБ. Мамайсур та інші. На початку близько до шістдесятників стояв Віталій Коротич. До шістдесятників відносять також поета Івана Коваленка, хоча за віком він був старшим за більшість із них.

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Організовані у 1959-60 рр. Клуб творчої молоді "Сучасник" в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.

Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на нонконформістську інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві. Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

 

 

Питання №41. Оберіть перелік який термінів і понять варто використовувати характеризуючи

суспільно-політичний розвиток України у другій половині 1960 – початку 1980-х рр.:

А. Інфляція, косигінські реформи, дисидентство, номенклатура.

Б. Індустріалізація, операція «Вісла», ждановщина, депортація.

В. Десталінізація, «епоха застою», голодомор, трудодні.

Г. Лисенківщина, лібералізація, «золота п’ятирічка», дефіцит.

ЧОМУ?

 

Питання №42. Засновником і першим головою Української Гельсінської Групи був:

А. В.Стус.

Б. Л. Лук’яненко.

В. М. Руденко.

Г. В. Симоненко.

ЧОМУ?

 

Питання №43. Визначте основний наслідок проведення республіканського референдуму

1 грудня 1991 р.:

А. Ухвалення «Акту проголошення незалежності України».

Б. Початок міжнародного визнання України як незалежної держави.

В. Прийняття «Декларації про державний суверенітет України».

Г. Прийняття Конституції України.

ЧОМУ?

 

Питання №44. Розвиток партійно-політичної системи України у перші роки після проголошення незалежності характеризувався:

А. Виникненням Республіканської та Демократичної партії, які суттєво впливали на

політичні події в країні та розстановку сил у Верховній Раді України.

Б. Кризовою перебудовою створеної багатопартійної системи в однопартійну, при

якій провідну роль у суспільстві відігравав Народний рух України.

В. Забороною діяльності Компартії України, визначенням на законодавчому рівні

правових основ діяльності політичних партій.

Г. Виникненням значної кількості нових політичних партій, які, переважно не мали

масового характеру і не відігравали помітної ролі в політичному житті країни.

ЧОМУ?

 

Питання №45. Концепція оборони й розбудови Збройних Сил України, прийнята Верховною

Радою в серпні 1991 р., визначила прагнення до набуття Україною військового статусу: