Сучасні подання про деякі параметри функціонального стану серцево-судинної системи організму.

2. Методи визначення частоти пульсу, дихання, величини артеріального тиску.

Уміти:

1. Визначати частоту пульсу у стані спокою та після фізичного навантаження.

2. Вимірювати артеріальний тиск непрямим методом по Короткову у стані спокою та після фізичного напруження.

 

Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття: “Дослідження функціонального стану серцево-судинної системи ”.

Цілі заняття:

- активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін;

- навчитися володіти методами дослідження функціонального стану серцево-судинної системи.

Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”

- будова кровоносної системи.

“Фізіологія людини”

- властивості серцевого м’яза;

- зовнішні прояви діяльності серця;

- робота серця;

- нейрогуморальна регуляція діяльності серця;

- основні принципи гемодинаміки;

- рух крові по судинам, артеріальний тиск, пульс, об’ємна швидкість кровотоку;

- гуморальна регуляція руху крові по судинам.

“Гігієна шкільна і фізичного виховання”

- збільшення функціонального резерву і профілактика серцево-судинної і дихальної системи;

- гігієнічні вимоги до умов занять фізичною культурою і спортом.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

- захворювання серцево-судинної системи;

- поняття про пульс і способи його підрахунку на периферичних артеріях.

Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для перевірки знань:

1. Структурні особливості спортивного серця.

2. Дослідження функціонального стану серцево-судинної системи (показники кардіодинаміки, гемодинаміки у стані спокою й навантаженні).

3. Особливості функціонування серцево-судинної системи у дітей.

4. Типи реакції серцево-судинної системи на навантаження.

5. Дослідження стану судин, методика, результат.

1. Основні характеристики пульсу.
2. Поняття про артеріальний тиск
3. Вимірювання артеріального тиску по Короткову.

Рекомендована література до теми:

“ Дослідження функціонального стану серцево-судинної системи ”:

1. Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие..:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.

2. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 33–48.

3. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 73–146.

4. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.

5. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.

6. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.57– 79.

7. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С.82– 91.

8. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- С.27–32.

ЗАВДАННЯ

 

1.Анамнез.

1. Наявність серцево-судинних захворювань у родині (гіпертонічна хвороба, атеросклероз, ішемічна хвороба, варикозне розширення вен, пороки серця, інсульт, інфаркт міокарду).

2. Перенесені захворювання (ревматизм, ангіна, простудні захворювання) протягом життя, їхній результат.

3. Вживання алкоголю.

4. Паління.

5. Характер навантаження в попередню добу.

6. Скарги на момент дослідження: на задишку, серцебиття, відчуття «перебоїв» серця, болі або неприємні відчуття в області серця або за грудиною (характер, час і умови виникнення), швидку стомлюваність, набряки ніг.

Дані анамнезу допомагають визначити опосередковано функціональну повноцінність системи, припустимий обсяг м'язової активності, вони дозволяють пояснити певні відхилення від нормативів показників тестування системи.

2.Дослідження частоти й характеру пульсу.

Цілі завдання:

- оволодіння методикою вимірювання ЧСС;

- визначення ритмічності пульсу;

- вміти аналізувати отримані результати.

Задачі: визначити частоту, ритмічність пульсу, степінь наповнення судини кров’ю та його напруження.

Необхідна апаратура: секундомір, схема розташування кровоносної системи людини.

Методичні вказівки: пульс визначається частіше на артеріях: височної, променевої, стегнової та по серцевому поштовху.

Для того, щоб визначити частоту пульсу треба секундомір. Підрахунок пульсу проводять за хвилину.

Нормальна частота пульсу дорослої людини в стані спокою становить 60...89 ударів у хвилину.

Пульс рідше 60 уд./хв. (брадикардія) може бути виявлений у стані спокою у спортсменів, які тренуються на витривалість, як показник економізації функції кровообігу (при гарному самопочутті).

Пульс із частотою більш 89 ударів у хвилину в стані спокою (тахікардія) зустрічається у спортсменів в стані перевтоми, перенапруги, перетренованості. На частоту пульсу в стані спокою впливають стать, стан здоров'я, емоційний статус, час доби, прийом алкоголю, кави та інших збудливих напоїв, паління й інші фактори. Зміна ЧСС у навантаженні залежить від характеру й інтенсивності виконуваної роботи, спортивної спеціалізації й рівня, кваліфікації випробуваного, його здоров'я.

Ритмічність пульсу визначається таким способом: необхідно підрахувати частоту пульсу 2-3 рази по 10-секундних інтервалах і зіставити між собою. Показники можуть розрізнятися не більш, ніж на 1 удар або повністю збігатися. У такому випадку говорять про ритмічний пульс, що відповідає здоровому серцю. При різниці більше 1 удару пульс вважається неритмічним. Ритмічність пульсу порушується при різних патологічних змінах у міокарді.

Найбільш точно ритмічність пульсу визначається по електрокардіограмі (ЕКГ)- Для цього досить мати запис біострумів серця в I відведенні (3-4 цикли) і виміряти расстояние між сусідніми зубцями R (R-R). Рівномірність інтервалів говорить про ритмічність пульсу.

Варто встановити наповнення й напругу пульсу шляхом деякого пальцевого опору струму крові, які значною мірою визначаються станом серцевого м'яза, еластичністю судин, кількістю циркулюючої крові, її фізико-хімічним станом. Пульс у здорової людини може бути повним, при патології - слабкого наповнення й напруження або навіть нитковидним - при критичному стані.

3. Дослідження артеріального тиску.

Ціль: освоїти методику вимірювання артеріального тиску методом Короткова та зробити аналіз отриманих результатів.

Прибори: фонендоскоп, тонометр, сфігмоманометр.

Методичні вказівки: артеріальний тиск вимірюється на локтевой артерії. Манжета прибору накладається на оголене плече, за допомогою груші накачується повітря приблизно до 150-160 мм.рт. ст. Повільно випускають повітря та вислуховують тони. Поява звуків відповідає максимальному тиску, зникнення - мінімальному. Різниця між ними називається пульсовим тиском.

Теоретичне обґрунтування завдання. На величину артеріального тиску велике значення має психоемоційний стан організму, обсяг виконаного рухового навантаження, нейроендокринні зміни в організмі, стан водно-сольового обміну, зміна положень тіла у просторі, час доби, вік, паління, прийом міцного чаю, кави.

У стані спокою дорослої людини величина максимального артеріального тиску коливається у межах 100...120 мм. рт. ст., мінімального - 60..,80 мм. рт. ст. Артеріальний тиск більш ніж 129/70 визначається як гіпертонія, а ЕКЛО менш чим 100/60 - гіпотонія. При виконанні фізичного навантаження показники змінюються рівномірно.

4. Гемодінамичні показники: середній артеріальний тиск, сістоличний (або ударний) обсяг кровообігу (УОК), хвилинний обсяг кровообігу, обсяг циркулюючої крові.

1 Одним з інформативних показників гемодинаміки є середній артеріальний тиск (САТ):

САТ = АТ діастол. + АТ пульс / 2. При фізичному стомленні воно підвищується на 10-30 мм. рт. ст.

2 Систоличний (S) і хвилинний (М) обсяг кровообігу розраховують по формулі Лілієністранда й Цандера:

S = (Pd / Р) х 100 де Pd - пульсовий тиск, Р - середній тиск.

Середній тиск = (АТ макс. + АТ мін.) / 2.

М = S x P, де S - систоличний обсяг, Р - ЧСС.

Середній тиск (Рср.) можна також розрахувати по формулі (Б.Фолков і ін., 1976):

Рср. = Р діаст + (Р сист - Р діаст.) / 3, де Р - тиск.

3. Обсяг циркулюючої крові (ОЦК) - один із провідних показників гемодинаміки.

У нормі ОЦК у чоловіків становить 7 % маси тіла, у жінок - 6,5 %. На 1 кг маси у чоловіків ОЦК дорівнює 70 мл/кг, у жінок - 65 мл/кг

4. Визначення коефіцієнта ефективності кровообігу (КЕК).

КЕК = (АТ макс.- АТ мін.) х ЧСС.

У нормі КЕК = 2600. При стомленні він зростає.

5.Визначення коефіцієнта витривалості (KB). Цей параметр визначається за формулою Квасу, він характеризує функціональний стан серцево-судинної системи. Показник KB розраховується за такою формулою.

KB = (Ч х СС х 10) / Пульс. тиск.,

де Ч - частота серцевих скорочень,

СС - систоличний тиск.

Оцінка результату: нормальне значення показника - 16, збільшення показника говорить про ослаблення функції серцево-судинної системи, зменшення - про посилення функції.

 

5. Дослідження реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження.

Ціль: оцінити реакцію частоти серцевих скорочень й артеріального тиску на різне навантаження.

Необхідно: секундомір, прибор для вимірювання артеріального тиску, метроном.

Методичні вказівки: вимірюють ЧСС і АТ у стані спокою. Потім виконується фізичне навантаження у різних варіантах: або проба Мартине (20 присідань за 30 сек.), або 15-секундний біг на місці у максимальному темпі з високим підніманням стегна, або трихвилинний біг на місці у темпі 180 кроків у хвилину (проба Котова -Дешина). Після виконаного навантаження реєструють ЧСС та АТ протягом 3-5 хвилин, причому у перші 10 секунд кожної хвилини вимірюють ЧСС, а останні 50 секунд витрачають на вимірювання артеріального тиску. Аналізують величину змін показників одразу після роботи в порівнянні зі станом спокою, діяльність та характер відновлення.

Оцінка результату. При гарному функціональному стані серцево-судинної системи зміни частоти серцевих скорочень й пульсового тиску на пробу Мартине не перевищує 50...80% від цифр стану спокою, після 2-го й 3 -го навантаження - на 120…150% й 100…120% відповідно. Відновлення триває не більш 3-5 хвилин. Тренований організм при цьому проявляє ознаки економізації діяльності серцево-судинної системи у стані спокою та навантаженні.

6. Проба Лєтунова.

Ціль: визначити характер адаптації організму на різноспрямоване навантаження по особливостям відбудовного періоду.

Необхідна апаратура: сфігмоманометр, фонендоскоп, секундомір, метроном.

Методичні вказівки. Проба складається із трьох навантажень, виконуваних у певному порядку з короткими інтервалами відпочинку:

1. 20 присідань за 30 секунд. Навантаження прирівнюється до розминки.

2. 15-секундний біг на місці в максимальному темпі, імітуючи швидкісний біг.

3. 3-хвилинний (для жінок - 2-хвилинний) біг на місті у темпі 180 кроків у хвилину, імітація роботи на витривалість.

Дослідження починаються з анамнезу, в якому уточнюється режим рухового навантаження в попередній день, скарги на день дослідження, самопочуття.

Складається протокол дослідження, де фіксуються всі отримані результати.

Методика: у стані спокою визначається ЧСС і АТ. Потім обстежуваний виконує перше навантаження, після чого у встановленому порядку протягом трихвилинного відбудовного періоду знову реєструють пульс і АТ кожну хвилину. Потім виконується друге навантаження. Відбудовний період - 4 хв. (вимір ЧСС і АТ) і далі третє навантаження, після чого протягом 5 хв. досліджується пульс і АТ.

Результати проби оцінюють по типу відповідної реакції: (нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний, дистонічний й реакція зі східчастим підйомом максимального артеріального тиску), а також за часом до характеру відновлення пульсу й артеріального тиску.

Нормотонічний тип реакції характеризується паралелізмом у зміні ЧСС і пульсового тиску за рахунок адекватного підвищення максимального артеріального тиску й зниження мінімального артеріального тиску. Така реакція свідчить про правильну пристосовність серцево-судинної системи до навантажень і спостерігається у стані гарної підготовленості. Іноді в початкові періоди тренування може мати місце вповільнення відновлення ЧСС і АТ.

Астенічний або гіпотонічний тип характеризується надмірним частішанням ЧСС при незначному підйомі артеріального тиску й оцінюється як несприятливий. Така реакція спостерігається в стані перерви в тренуваннях у зв'язку із хворобою, травмою.

Гіпертонічний тип характеризується надмірним підвищенням ЧСС й артеріального тиску на навантаження. Ізольоване підвищення мінімального артеріального тиску понад 90 мм. рт. ст. також варто розцінювати як гіпертонічну реакцію.

Відбудовний період затягається. Гіпертонічна реакція зустрічається у гіперреакторів, або у осіб з гіпертонічною хворобою, або при перевтомі й перенапрузі.

Дистонічний тип реакції або феномен “нескінченного тону” характеризується тим, що практично не вдається визначити мінімальний артеріальний тиск.

Якщо феномен “нескінченного тону” виявляється лише після 15-секундного максимального бігу й мінімальний артеріальний тиск відновлюється протягом трьох хвилин, то до негативної оцінки його варто ставитися з великою обережністю

Реакції зі східчастим підйомом максимальне АТ - коли воно на другій і третій хвилинах відбудовного періоду вище, ніж на першій хвилині, у більшості випадків свідчить про патологічні зміни у системі кровообігу.