ТОП 10:

порядок здійснення касаційного провадження



Право на касаційне оскарження - гарантована державою особам, які брали участь у справі, та їх правонаступникам та особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питан­ня про їх права, свободи та обов'язки на можливість звернен­ня до суду касаційної інстанції з метою перевірки законності рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційно­му порядку та рішень, ухвал апеляційного суду,що набрали законної сили

Суб'єкти касаційного оскарження

До суб'єктів, які мають право на касаційне оскарження на­лежать: сторони, треті особи та їх правонаступники, заявни­ки, заінтересовані особи та інші особи, які беруть участь у справі, - представники та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст.45 ЦПК), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.

Такі особи могли не брати участі у ході розгляду справи як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, тобто не отримати статусу осіб, які беруть участь у справі, але рішення чи ухвала суду першої та апеляційної інстанцій могли вплинути на їх права і обов'язки. Тому такі особи вправі оскаржувати рішен­ня або ухвалу суду першої чи апеляційної інстанції у ка­саційному провадженні.

Об'єкти касаційного оскарження

Касаційному оскарженню підлягають:

- рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеля­ційному порядку;

- рішення та ухвали апеляційного суду, ухвалені за резуль­татами апеляційного розгляду;

- ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку;

- ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають по­дальшому провадженню у справі.

Щодо ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 1,3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі, то наведений перелік вважається не зовсім адекватним реальним цивільним процесуальним пра­вовідносинам, що можуть мати місце у справі. Так, у п. 2 ч. 1 ст.324 ЦПК визначено такі умови:

- оскаржуються лише ті ухвали суду першої інстанції, які зазначені у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК;

- вони мають бути попередньо оскаржені у апеляційному порядку;

- ухвали апеляційного суду мають перешкоджати подаль­шому провадженню у справі.

Вважається доцільним оскаржувати у касаційному поряд­ку ухвали апеляційного суду, які не тільки перешкоджають подальшому провадженню у справі, а порушують права грома­дян на захист і можуть негативно вплинути на об'єктивність майбутнього судового рішення. Тому й орієнтири слід зміню­вати з урахуванням мети: не формально і швидко розглянути справу, а захистити право громадянина, який звернувся до су­ду за його захистом.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПК передбачає можливість оскар­ження в апеляційному порядку ухвал про забезпечення позо­ву, а також щодо скасування забезпечення позову, але така ухвала виключена з переліку ухвал, що розглядатимуться в касаційному порядку. Отже, у разі зникнення у відповідача майна або необґрунтованого вжиття заходів забезпечення по­зову, позов може бути звернений до держави, якщо дії суду бу­ли неадекватними нормам матеріального і процесуального права і таким чином була завдана шкода конкретній особі, яка брала участь у справі. Більше того, можна вважати, що суди України потраплятимуть під дію позовів до держави, в яких вони будуть притягатися як треті особи.

Тому базис ухвал, які підлягають касаційному оскарженню мають складати ухвали, які завдають шкоди суб'єктам спір­них відносин або потенційно здатні вплинути на об'єктивність судового розгляду. Встановлення чіткого переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційній інстанції, штучно обме­жує право громадян на звернення до суду.

Строки на касаційне оскарження

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апе­ляційного суду.

Момент, з якого починається відлік строку на касаційне ос­карження, пов'язаний з днем проголошення рішення чи ухва­ли апеляційного суду, який приймається за точку відліку. Тобто наступний день, який слідує за днем проголошення рі­шення чи ухвали апеляційного суду, вже входить до розрахун­ку строку на касаційне оскарження.

У разі пропущення строку, встановленого ч.1 ст. 325 ЦПК, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на каса­ційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо во­на не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено.

Звичний порядок подання касаційної скарги у межах стро­ку на касаційне оскарження рішення чи ухвали апеляційного суду відрізняється від подання касаційної скарги з пропуском такого строку тим, що в останньому випадку скаржник має відобразити в змісті скарги такі аспекти:

- зазначити у скарзі причини пропуску строку на касаційне оскарження;

- у прохальній частині скарги, незважаючи на те, що строк може бути пропущений з вини суду, просити суд поновити строк на касаційне оскарження рішення чи ухвали апеляцій­ного суду;

- у додатках слід вказати ті докази, які підтверджують по­важність причин пропуску.

Якщо особа, яка подала касаційну скаргу після закінчення строку на касаційне оскарження, не виконає наведених умов, то найімовірніше касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами буде повернута їй судом касаційної інстанції. У ст.325 ЦПК не передбачена можливість надавати строк на усу­нення недоліків касаційної скарги, якщо в ній не заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, але таке клопотання може бути зазначене у порядку, передба­ченому п. 6 ч. 2 ст. 326 ЦПК. Тому усунення такого недоліку має відбуватися у порядку ч. 2 ст. 328 ЦПК. Суддя-доповідач не може відмовити у прийнятті касаційної скарги лише з тих підстав, що строк на касаційне оскарження минув. Якщо ж суддя-доповідач касаційної інстанції встановить недоліки ка­саційної скарги і поверне її скаржнику, то в останнього має виникати право на їх усунення і подання касаційної скарги повторно. Відмова суду у поновленні строку на касаційне про­вадження має бути обґрунтованою.

Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.

Процесуальний порядок реалізації права на касаційне ос­карження

Право касаційного оскарження реалізується шляхом по­дання до касаційної інстанції касаційної скарги, зміст та фор­ма якої передбачені ст. 326 ЦПК.

Касаційна скарга подається у письмовій формі. Як і інші процесуальні документи, касаційна скарга має складатися з таких частин: вступна, описова, мотивувальна та прохальна.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення (ухвала), що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм ма­теріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Зупинемося на аналізі деяких складових касаційної скар­ги

Щодо п. 4, то при зазначенні рішення суду, яке оскаржу­ється, доцільно наводити такі відомості:

дата та суд першої інстанції, яким було ухвалене первісне

- рішення;

- дата та суд апеляційної інстанції, який переглядав рішен­ня суду першої інстанції.

Якщо особа звертається зі скаргою до касаційної інстанції, то вона залишилася не задоволеною рішенням або ухвалою апеляційної інстанції, тому основну увагу у касаційній скарзі треба приділити саме цьому документу. Навіть виходячи зі змісту ст. 339 ЦПК, де можливим варіантом вирішення скар­ги є скасування рішення апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, слід будувати матеріал скарги на аналізі документів апеляційної інстанції, підкрес­люючи у цьому випадку їх вади порівняно з рішенням суду першої інстанції.

Щодо змісту касаційної скарги:

- непотрібно писати багато фактів порушення права, а з них необхідно виділити лише найвагоміші і зазначати лише ті з них, які можна документально підтвердити. Формальні по­милки апеляційного суду недоцільно позначати, оскільки їх виявлення не призведе до скасування рішення чи ухвали цьо­го суду;

- емоції краще заміняти аргументами на користь скасуван­ня рішення або ухвали апеляційного суду і мають наводитися факти, а не припущення у зацікавленості апеляційного суду або одного із суддів;

- недоліки рішення або ухвали апеляційної інстанції слід кваліфікувати на неправильне застосування норм матеріаль­ного права чи порушення норм процесуального права. Іноді та­кі недоліки настільки взаємопов'язані і з нормами матеріального права, і з нормами процесуального права, що їх окрема кваліфікація уявляється неможливою, тоді доцільно обирати той варіант, який вважається найбільш сприятливим для за­хисту інтересів конкретної особи у певних правовідносинах;

- в усякому разі виявлені недоліки мають узгоджуватися з підставами застосування касаційним судом наданих йому пов­новажень. Наприклад, суд касаційної інстанції не відмовляє у задоволенні позову, оскільки ці повноваження надані судам першої інстанції, а скасовує рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов;

- викладати описову частину рішення можна одразу з моти­вувальною, коли касаційна скарга має великий обсяг.

Хоча у п.5 визначено питання лише щодо неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, мотивувальну частину треба вик­ладати з чіткою аргументацією помилки та її впливу на ухва­лене рішення чи постановлену ухвалу, а також з кваліфіка­цією виявленої помилки згідно з вимогами законодавства.

Судова практика

Судом апеляційної інстанції було ухвалено рішення у спра­ві,спір в якій був зумовлений правовідносинами у сфері надан­ня послуг телефонного зв'язку. Права і обов'язки абонента регламентуються як нормами ЦК, так і нормами Закону Ук­раїни «Про захист прав споживачів». Якщо останній Закон не був застосований при вирішенні цієї справи, то можна констатувати підстави для скасування судових рішень і ух­валення нового рішення або зміни рішення, оскільки не був застосований закон, який підлягав застосуванню, що обумов­лено ст. 341 ЦПК.

Іноді реальні правовідносини складаються не зовсім так, як вони регламентовані законодавством, але сторони у справі ма­ють право кваліфікувати їх та обґрунтовувати перед судом доцільність саме такої кваліфікації правовідносин.

Судова практика

У справі з надання зв'язку телефонною мережею відпові­дач посилався на те, що з абонентом не було укладено відпо­відного договору про надання послуг, але суд сприйняв правильно, що укладання відповідного договору - це обов'язок осо­би, яка надає послугу, і достатнім доказом, який безперечно свідчить про необхідність застосування Закону України «Про захист прав споживачів», є квитанція про оплату або­нентом послуг зв'язку.

Можливі випадки, коли правовідносини чітко не підпада­ють під дію норм законодавства, тоді необхідно просити суд за­стосувати аналогію закону або права і обґрунтовувати саме та­кий спосіб вирішення спору або ліквідації наслідків правопо­рушення. У цьому випадку необхідно довести, що суд застосу­вав не той закон, оскільки правовідносини чітко не врегульо­вані законом, а застосований закон однозначно належить до інших правовідносин.

З наведеного прикладу випливає, що споживач-скаржник вправі просити суд касаційної інстанції скасувати судові рі­шення і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Тобто з перелічених у статті 336 ЦПК повноважень суду касаційної інстанції скаржник має просити суд застосувати одне.

У прохальній частині касаційної скарги можуть зазначати­ся й інші прохання, наприклад, зупинити виконання рішення апеляційної інстанції, забезпечити позовні вимоги тощо, але декілька повноважень, встановлених у ст. 336 ЦПК, суд каса­ційної інстанції застосувати не може щодо одного рішення. Можливі випадки, коли поряд з рішенням суду треба скасува­ти й ухвалу суду, наприклад, про накладений арешт на майно скаржника, тоді ця вимога зазначається у прохальній частині поряд з вимогою про скасування самого рішення суду.

У прохальній частині рішення скаржник може просити суд касаційної інстанції надати йому можливість узяти участь у розгляді касаційної скарги судом касаційної інстанції. Тут має місце аналогія з відповідним правом особи, яка приєдна­лася до касаційної скарги (ч. 5 ст. 329 ЦПК). Але це прохання ще не означає, що справа не буде вирішена при її попередньо­му розгляді. Тому скаржник може просити суд касаційної інстанції не відхиляти касаційну скаргу у порядку поперед­нього її розгляду (ст. 332 ЦПК), а розглянути її судом касацій­ної інстанції.

Оскільки результат розгляду справи залежить від того, який склад суду розглядатиме касаційну скаргу і на підставі права скаржника заявляти відвід судді або всьому складу суду (ст. 23 ЦПК), скаржник може просити суд касаційної інстан­ції повідомити його про склад колегії, який розглядатиме ка­саційну скаргу.

Скаржник у цій частині скарги може також просити суд по­новити строк на касаційне оскарження і навести причини йо­го пропуску.

Перелік документів, що додаються до скарги (п. 7), доціль­но нумерувати і в тексті касаційної скарги робити посилання на номер додатка. Тоді касаційна скарга і викладені у ній фак­ти набудуть обґрунтованого вигляду. Для того, щоб докумен­ти не були випадково втрачені, доцільно позначати кількість аркушів, на яких викладено кожний додаток.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. Копії касаційної скарги виготовляються шляхом копіюванням і замість оригінального підпису на них може бути позначено «Копія».

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бу­ти додана довіреність або інший документ, що посвідчує пов­новаження представника.

Зокрема, адвокат може подавати договір про правову допо­могу,

представник юридичної особи - наказ про призначення на посаду або рішення загальних зборів учасників та витяг зі статуту чи положення тощо. Коли представник здійснював представництво інтересів особи в апеляційному суді, то надані йому повноваження продовжуватимуть діяти, якщо інше не було обумовлено при передачі повноваження, і представник може послатися на раніше надані повноваження.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів пер­шої та апеляційної інстанцій.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.215.62.41 (0.008 с.)