Тема 4. Ризик в інноваційній діяльності і методи його зниження

 

Інноваційна діяльність безпосередньо пов'язана з ризиком.

Ризик – можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки. Суть ризику полягає в можливості понести певні втрати або не досягти визначених цілей.

Для управління ризиками інноваційної діяльності необхідно:

– ідентифікувати всі можливі ризики;

– проаналізувати і оцінити чинники ризиків прямими і непрямими показниками (частоту виникнення, масштаби і наслідки ризиків);

– розробити стратегію управління ризиками (збір і аналіз інформації про ризики, що виникають в процесі реалізації проекту; дії, спрямовані на ліквідацію ризиків);

– спланувати заходи щодо зменшення ризиків і ліквідації наслідків від подій, які можуть наступити в результаті реалізації ризиків;

– провести моніторинг інноваційного процесу і прийняти тактичні рішення з управління ризиками;

– вибрати метод управління ризиком;

– проаналізувати ситуацію і виробити рекомендації для врахування отриманого досвіду в майбутньому.

Повністю уникнути ризику в інноваційній діяльності неможливо, оскільки дуже важко передбачити, яке нововведення буде мати успіх на ринку, а яке не буде користуватися попитом. Однак ризики можна знизити. І, в першу чергу, інноваційним підприємствам слід ретельно аналізувати інноваційні проекти.

Управління ризиком націлене на те, щоб визначити якомога більше можливих негативних подій, мінімізувати їх вплив (визначити, що можна зробити до початку проекту), правильно відреагувати на ті події, які все ж таки відбудуться (спланувати дії в надзвичайних обставинах) і забезпечити кошти на покриття непередбачених витрат.

У якості відправної точки для аналізу використовують матрицю оцінки ризику. Матриця оцінки ризику – це один з безлічі підходів до оцінки ризику.

Розглянемо алгоритм побудови матриці оцінки ризиків на прикладі з попередньої теми. Умова: керівництво банку прийняло рішення про випуск для своїх клієнтів нового виду банківського депозитного рахунка. Проектом передбачено створення нової послуги з надання нового банківського депозиту з урахуванням проведення рекламних заходів.

Рішення.

Етап 1. Ідентифікувати ризикові події. Деякі небажані події можна виявити ще до початку проекту, деякі не можна ні передбачити, ні навіть уявити.

Виявлення джерел ризику починається зі складання списку всіх ризикових подій, які можуть загальмувати роботу над проектом або зовсім перешкодити його реалізації, а також результатів їх впливу.

Краще починати ідентифікацію з ризиків, які відносяться до проекту в цілому, а не до якоїсь конкретної ділянки. При їх виявленні рекомендується використовувати класифікацію ризиків.

Ідентифіковані ризики заносяться в 1 стовпець матриці (табл. 2.6)

 

Таблиця 2.6 – Матриця оцінки ризику (фрагмент)

Ризикова подія	Імовірність настання, % (0, 25, 50, 75, 100) див. ниже	Наслідки ризику (допустимий, критичний, катастрофі-ний)	Складність виявлення (висока, середня, низька)	Час виникнен-ня (протягом всього проекту або на фазі … жит. цик. проекту)
1	2	3	4	5
Ризик фінансової кризи в країні, який призведе до заморожування діяльності банків		Критичний	Висока	Протягом всього проекту
Ризик кризи довіри кредитним та інвестиційним структурам		Критичний	Середня	Протягом всього проекту
Ризик неправиль-ного визначення попиту на депозит (помилки в марке-тингових дослідж.)		Допустимий	Середня	На фазі концепції
Ризик невиконання зобов'язань підряд-никами (друкарня-ми, рекламними агентствами)		Допустимий	Низька	На фазі виконання
…	…	…	…	…

 

Етап 2. Оцінити імовірність настання ризику. Результати заносяться в стовпчик 2 таблиці 2.6. Де імовірність настання «0%» визначає, що ризик не проявиться; «25%» – швидше за все ризикова ситуація не настане, тобто рівень ризику оптимальний; «50%» – імовірність прояву 50%; «75%» – досить висока імовірність настання ризикової ситуації, ризик швидше за все проявиться; «100%» – ризик напевно реалізується. Ризикова ситуація швидше за все настане обов'язково.

Етап 3. Оцінити наслідки ризику. Під зоною допустимого ризику розуміють область, у межах якої очікуваний ефект проекту зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку. Зона критичного ризику – це область, яка характеризується можливістю втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку, аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва, що представляє суму витрат і прибутку. Тобто підприємець не тільки не отримує від проекту ніякого доходу, але несе збитки в сумі всіх витрат. Зона катастрофічного ризику представляє область втрат, які за своїм розміром перевершують критичний рівень і в максимумі можуть досягати величини, що дорівнює майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємства, його закриття і розпродажу майна. До категорії катастрофічного відносять незалежно від майнового або грошового збитку ризик, пов'язаний з прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.

Етап 4. Оцінити складність виявлення ризику. До ризиків високої складності виявлення відносять ті, які складно ідентифікувати команді проекту, до середньої – якщо команда може за непрямими фактами або прогнозами ідентифікувати ці ризики, а до низької – ризики, процес виявлення яких не представляє складності.

Етап 5. Оцінити час виникнення ризику: протягом всього проекту або на окремій фазі проекту (концепції, планування, реалізації або завершення).

При роботі з кожним із суттєвих ризиків розробляються дії і процедури щодо протидії ризикам, які заносяться в RRP-форму (таблиця 2.7).

Розглянемо алгоритм побудови матриці планування протидії ризикам (RRP-форму) на попередньому прикладі.

Етап 1. Ранжирувати ризики і записати їх в RRP-форму за важливістю.

Етап 2. Розробити заходи щодо зниження імовірності виникнення ризику. Зниження очікуваної величини ризику виконується за рахунок зниження імовірності виникнення самого ризику або впливу цього ризику. Приклад, проект будівництва нового мосту для берегового порту повинен був використовувати інноваційний процес безперервної заливки цементу, розроблений в цілях економії часу і грошових коштів. Основний ризик полягав у тому, що безперервний процес заливки в кожній секції моста не повинен був перериватися. Будь-який збій міг призвести до того, що всю цементну секцію (сотні кубічних метрів) треба було руйнувати і все починати знову. При оцінці можливих ризиків всю увагу приділили доставці цементу з заводу. Цементовози могли затриматися в дорозі або завод міг призупинити дію за різними причинами. Ризик знизили, побудувавши два додаткових пересувних цементних заводи на різних магістралях на відстані 2 км від проектованого мосту на випадок виходу із ладу основного заводу-постачальника.

Етап 3. Розробити комплекс заходів, спрямованих на усунення, де це можливо, причин виникнення ризику, який дозволить уникнути реалізацію цих ризиків.

Етап 4. Розробити комплекс заходів, спрямованих на зниження ступеня впливу ризику на проект. У деяких випадках свідомо йдуть на збереження ризику. Власник проекту просто приймає ризик як належне, так як можливість такого ризику дуже мала. Збереження ризику – це активне прийняття наслідків ризику та розробка заходів з усунення ризику.

Етап 5. Розробити заходи, які будуть прийняті при виникненні ризику. Іноді створюють резерв на випадок непередбачених обставин. Такі резерви створюються для покриття помилок в розрахунках, недогляду або невизначеності, які можуть розкритися по мірі виконання проекту.

Етап 6. Розглянути можливості страхування ризиків або передачі їх третій стороні (перерозподілити ризики між сторонами).

Страхування ризику є, по суті, передачею певної міри ризику страховій компанії. Здійснюють страхування від нещасних випадків, збереження вантажів при транспортуванні, збереження устаткування, загальної цивільної відповідальності за ризиками будівельних організацій та ін. Страхуванням можна мінімізувати практично всі майнові, а також багато політичних, кредитних, комерційних та виробничих ризиків. Але страхуванню, як правило, не підлягають ризики, пов'язані з недобросовісністю партнерів.

Також можна передати ризик третій стороні Найчастіше цей спосіб зниження ризику застосовується у разі розробки та реалізації проекту кількома виконавцями (інвесторами, проектувальниками, будівельниками, замовником). Контракти з фіксованими цінами є класичним прикладом переадресації ризику від власника до підрядника. При цьому кожен учасник виконує запланований проектом обсяг робіт та несе відповідну частку ризику у випадку невиконання проекту.

Етап 7. Зробити вибір щодо тієї тактики, якої необхідно дотримуватися.

Таблиця 2.7 – RRP-форма (планування протидії ризикам)

Найбільші ризики	Як знизити ймовірність виникнення ризику?	Як уникнути ризику?	Як знизити ступінь впливу ризику на проект?	Які заходи треба вжити при виникненні ризику?	Чи можливо застрахуватися від ризику або передати його третій стороні?	Вибір
1	2	3	4	5	6	7
Ризик фінансової кризи в країні, який призведе до заморожування діяльності банків	____	____	Розробити систему антикризових заходів роботи із клієнтами у випадку реалізації ризику	Тісна співпраця з Національ-ним банком України	Не можна
Ризик кризи довіри кредитним та інвестиційним структурам	Мати сильну репутацію, великий досвід надійної роботи	Систематич-но працю-вати над програмою довіри клієнтів	Реклама, спрямована на довіру	Активізувати систему лояльності клієнтів	Не можна	2, 3
Ризик невиконання зобов'язань підрядниками (друкарнями, рекламними агентствами)	Перевірити репутацію	Перевірити репутацію, договори з жорсткими умовами	Здійснювати систематичний контроль над виконанням	Застосувати резервний фонд	Застрахуватися. Передати ризик можливо, але не ефективно	1, 2, 3
…	…	…	…	…	…	…