Графік беззбитковості продукції

Беззбитковий обсяг вир-тва за певної ціни розраховуєть­ся за формулою: q = П /(р - З),

де q — обсяг вир-тва;П — постійні витрати на весь обсяг вир-тва; р — ціна одиниці продукції;

З — змінні витрати на одиницю продукції.

Ціна, що забезпечує беззбиткову реалізацію певного обсягу продукції, визнач. за формулою

Р= (П+q*3)/q,

деП + q • 3 – собівартість, q — обсяг вир-тва;

Установлюючи ту чи іншу ціну, необхідно оцінювати отрима­ні беззбиткові обсяги випуску та реалізації продукції, їх реаль­ність з погляду можливостей підприємства, а також розмірів і по­ведінки цільового ринку. Якщо отриманий обсяг випуску та реалізації продукції нижчий за точку беззбитковості або вищий за місткість ринку, то така ціна є непридатною. Остаточно розра­х. ціна має бути такою, яка забезпечує най> за даних умов прибуток.

116. Врахування розміру витрат та особливостей організації вир-тва при формуванні ціни.

Важливими для формування вартості продукту вели­чинами є розмір витрат та їх структура (в частині постійних і змінних витрат). Якщо підприємство не одержує яких-небудь субсидій, субвенцій і дотацій, то гарантією його тривалого існу­вання на ринку має бути такий рівень продажних цін, який би, принаймні, компенсував загальні штучні витрати в тривалому періоді. На рівні цих вартісних вимог, що гарантують повне покриття витрат, знаходиться довгострокова нижня границя ціни продавця.

З огляду на короткострокові та середньострокові перспективи ринкової діял-ті підприємства, необхідно також брати до ува­ги й можливість часткового покриття майбутніх витрат. У цьому випадку в ціні враховуються тільки змінні штучні витрати вир-тва та обігу або, понад це, й частина постійних витрат.

Продаж за цінами, що не покривають навіть змінні штучні ви­трати можливий для фірми тільки у разі відповідних фінансових резервів. Такі дії в рамках політики цін і з оглядом на антимонопольне законодавство можуть сприя­ти досягненню рекламного ефекту і / чи витисненню конкурентів з конкретного товарного ринку з прицілом на з>ення маси прибутку в перспективі та необхідній компенсації втрат. Як правило, підприємствам сфери малого і навіть середнього бізнесу рідко надаються можливості використ. ці напрями в умовах твердої цінової конкуренції з боку >их компаній, в яких питомі витрати на одиницю продукції чи послуг з урахуван­ням масштабів їх вир-тва менші. І проблема для малих під­приємств полягає в тому, щоб забезпечити, вдаючись до тактики завойовування споживача привабливими цінами, достатній при­буток без ризику власного руйнування.

Класифікація методів ціноутворення.

Усі методи ціноутворення, що вивчаються у маркетингу, заве­дено класифікувати на дві великі сукупності: прямі та непрямі методи ціноутворення.

Методи прямого ціноутворення передбачають безпосереднє визначення ціни, тобто такі методи дають змогу отримати кількі­сну хар-ику ціни. Вони грунт. на дослідженні якос­тей товару та пов'язаних з ним категорій (попит, собівартість, конкуренція).

Метод Вид ціноутворення

Виходячи з витрат: Середні витрати + прибуток

Граничне ціноутворення

Аналіз беззбитковості

Виходячи з попиту: На основі аналізу суб’єктивних

хар-тик продукту

На основі цінової еластичності

З урахуванням конкуренції: Метод поточної ціни

“Слідування за лідером”

З урахуванням реакції конкурентів

Тендерне ціноутворення

У рамках товарної номенклатури: За номенклатурною групою

Обмеження кількості цін

За географічним принципом: Зональне ціноутворення

Ціноутворення відносно

базисного пункту

Франко-ціни

Ціни “Інкотермс”

За типовими умовами: Біржове ціноутворення

Ціноутворення з урахуванням державної цінової політики

У сукупності ціна конкретного товару визнач. взаємною дією трьох груп факторів: індивідуальних витрат вир-тва та збуту, стану попиту та рівня конкуренції на ринку.

З урахуванням цих факторів у практиці маркетингу розрізн.3 альтернативні методи ціноутворення: Ціноутворення засноване на витратах, Ціноутворення з орієнтацією на попит

Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції

Методи непрямого ціноутворення не дають змоги безпосеред­ньо визначити ціну, але ці методи деяким чином впливають або на саму ціну, або на сприйняття її у свідомості споживачів. Вони грунтуються на категорії товарної пропозиції, тобто на товарі та на комплексі маркетингових заходів, що супроводжують його споживання або викор-ня.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркетингову політику: торговельного кредитування, кондицій, а також знижок. Усі вони мають на меті заохотити споживача до контактів з фір­мою, до придбання продукції. Кредитна політика фірм — це визначення і безпосередня ре­алізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком ви­мог продавця до покупця для інкасації та лізингу. Політика кондицій — це встановлення умов платежів і поста­вок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упакування та

Одним із найважливіших методів непрямого ціноутворення є маркетингова політика знижок. За своєю комерційною приро­дою знижка може бути плановою або тактичною. Планові знижки формуються за рахунок загальної суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — замасковані знижки. Саме до такого роду знижок можна віднести організацію фірмою-виробником реклами своєї продукції з наведенням списку тор­гових фірм, які торгують даною продукцією. Інші типи знижок можна віднес­ти до категорії тактичних, їх об'єднує економічне джерело — при­буток, а також загальна задача — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку.