Напрямки розвитку майнового страхування в Україні

Майнове страхування, як і вся галузь страхування, зазнає нині безпрецидентних змін. У найстисліши строки потрібно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції ьсуспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни.

Головні перетворення полягають у структурних змінах форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. Серед змін, які відбуваються нині в Україні, найіс­тотніше вплинути на подальшу долю страховиків можуть наступні.

У наш час лідерство за темпами росту страхових платежів належить майновому страхуванню. Цей показник склав 83%. Росту збору страхо­вих премій не перешкоджало навіть скасування обов'язкового страху­вання майна у сільській місцевості і переведення цього виду страхування на добровільну основу. В основному таке збільшення стало можливим за рахунок росту числа фізичних осіб, що набули реального права влас­ності на майно, а також завдяки зміні порядку відрахування страхових премій підприємствами на цей вид страхування. Тепер такі платежі мож­на здійснювати за рахунок собівартості. Цей вид страхування є одним із найбільш перспективних. Одним же з головних чинників, що заважають цьому виду страхування розвиватися повною мірою, є низька платосп­роможність як юридичних, так і фізичних осіб.

Майбутнє страхового ринку також у розвитку страхування від не­щасних випадків і страхування життя. Але росту останнього не сприяє чинне законодавство. У Законі «Про страхування» існує положення, за яким компанія, що одержала ліцензію на страхування життя, не може займатися ризиковими, тобто всіма іншими, видами страхування. Це практика, що діє в усьому світі. Але вітчизняні компанії не можуть зай­матися тільки страхуванням життя. Вони не нагромадили достатньо потужних страхових резервів, необхідних для цього виду послуг. Крім недосконалості законодавства, розвиток страхування життя в нашій країні гальмує недовіра до нього страхувальників.

Найближчими перспективами є робота страховиків з фінансовими ризиками. Це — страхування приватизаційних процесів та інвестицій, зокрема, іноземних. Проте необхідна, з одного боку, потужна превен­тивна база, що дозволила б зменшити прийняті на себе ризики (апарат інформаційного забезпечення, контролю за станом ризику та ін.). З іншо­го боку — достатня власна фінансова база страховика і можливість перестраховувати ці ризики.

Багатьом страховикам здається перспективним страхування ци­вільної відповідальності власників автотранспорту, що поки розвинено недостатньо.

Відбувається також розвиток морського, авіаційного страхування. Підготовка до вступу України у Всесвітню торгову організацію (ВТО) кардинально вплине на страхування.

Особливість теперішніх змін полягає у тому, що страховикам почи­нають дозволяти інвестування. Особлива риса страхової галузі серед інших фінансових секторів — страхові резерви, які компанії накопичують із року в рік для виплати своїм клієнтам. Відповідно до Програми роз­витку вітчизняного страхового ринку, їх. дозволено інвестувати «у ви-сокорентабельні проекти з урахуванням їх пріоритетності за напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України». Сфера застосування вільних «страхових грошей» розширена і може охоплювати всі галузі, де держава буде відчувати потребу у внутрішніх інвестиціях.

Програма передбачає створення страховиками об'єднань, з яких половина вже діє: Моторне, Морське й Авіаційне бюро. Очевидно, найближчим часом будуть утворені Ядерне бюро, медичний пункт «Ексімстрах». Підвищенню платоспроможності страховиків повинна сприяти і ви­мога Програми щодо створення галузевих товариств взаємного стра­хування на випадок, коли підприємства стають самі собі страховиками. Передбачається також створити Єдиний фонд страхових гарантій.

Майбутнє українського страхового ринку залежить від правильної розробки законодавчої бази, як податкової, так і правової, і її набли­ження до міжнародних стандартів.

Виходячи з необхідності вступу України в систему міжнародних економічних відносин, перебудови економіки з використанням досвіду інших країн відносно ринкових перетворень, проблеми розвитку страхового ринку тісно пов’язані з соціально-економічною ситуацією в державі, фінансово-кредитною політикою, законодавчим та організаційним забезпеченням економічних реформ в Україні. Держава зацікавлена в розвитку страхової справи в Україні, як в механізмі підтримки рівня народногосподарського виробництва і можливості покриття непередбачених втрат і збитків підприємств та окремих громадян з мінімальною участю державних ресурсів і коштів державного бюджету.

Як відомо, перехід до ринкових відносин передбачає появу великої кількості суб’єктів господарювання, зацікавлених в забезпеченні захисту своєї діяльності, майна і прибутків від різних наслідків і непередбачених ризиків. Тому в цей період страхування повинно розвиватися особливо інтенсивно. Це обумовлюється такими причинами.

Так, існуюче законодавство про страхування не враховує сучасного стану економіки держави (наприклад, інфляції, яка швидко змінює всі страхові фонди і резерви. Разом з тим, державна політика в галузі страхування не враховує того, що в країні немає страховиків, які б могли б конкурувати із західними фірмами.

Згідно діючого законодавства, фактично заборонено страховим компаніям займатися любими видами діяльності, крім страхової. Це призводить до того, що страховики не можуть ефективно страхувати під заставу, так як невідомо, що з цією заставою робити. Продати її не можна і використати по призначенню також не можна.

Необхідно відзначити, що держава недооцінює значення і роль страхового ринку в економіці. Так, страхові компанії, які займаються страхуванням життя (пенсійне, нагромаджувальне страхування, медичне) акумулюють грошові кошти населення і є найбільшими інвесторами в різні галузі народного господарства. Страхові компанії, які займаються ризиковими видами страхування допомагають підприємцям відшкодовувати виробничі витрати і витрати від стихійного лиха.

В силу змін форм власності в процесі реформування окремих галузей народного господарства виникло багато акціонерних товариств, страховий захист яких практично не вирішений в законодавчому плані.

Недоліками страхової справи на сучасному етапі розвитку страхового ринку є те, що відсутня широкомасштабна роз’яснювальна робота з питань страхування серед населення і в першу чергу серед потенційних страхувальників. Назріла необхідність створення цілком нових для нас, але давно створених за кордоном інститутів, які обслуговують і контролюють страховий бізнес.

Перш за все назріла необхідність організації експертних служб: сюрвейерів, менеджерів і консультантів по ризиках та інспекторів по позову. Створення таких служб і органів, координуючих їх роботу, а також закладів по навчанню профільних спеціалістів вимагають участі і сприяння держави. Це дозволить сформувати інфраструктуру страхового ринку на рівні світових вимог, проводити аналіз і розробляти заходи по зменшенню і запобіганню ризиків, розвантажити суди і арбітражні заклади від чисельних позовів за страхове відшкодування, створити нові робочі місця та залучити висококваліфікованих спеціалістів, які часто не знаходять застосування своїм знанням і досвіду.

Можливість купити не самий кращий і дешевий страховий поліс цілком реально для українських клієнтів. В західно-європейських країнах ця проблема давно вирішена — аналізом послуг на страховому ринку за дорученням клієнта займається професійний страховий брокер. Так, у Німеччині і Франції при посередництві брокерів укладається 18-20% всіх договорів страхування, у Великобританії — 70%, в США — не менше 80%. При цьому 100 найбільших страховиків США укладають угоди тільки при посередництві брокерів.

Разом з тим, відбуваються процеси інтеграції страхового ринку України до світового ринку страхування і створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами. Інтеграція необхідна українському ринку з позицій перестрахування. На превеликий жаль, ємність нашого страхового ринку невелика. Багато крупних ризиків необхідно перестраховувати за межами України. Це має і позитивний характер, оскільки у випадку настання страхової події в економіку держави гарантоване вливання коштів іноземного страховика. Чим швидше економіка України буде відповідати загальним світовим стандартам, тим швидше будуть відбуватися інтеграційні процеси в страховому бізнесі.

Визначені проблеми страхового ринку дозволяють визначити ті основні напрями його розвитку, які повинні бути здійснені, щоб підняти страхову справу в Україні на належний рівень. Основні з цих напрямів такі:

1. Законодавче забезпечення дальшого розвитку страхової діяльності.

2. Податкова політика

3. Інституціоналізація страхового ринку

4. Удосконалення методології страхової справи

5. Кадрове забезпечення

6. Інвестування

Практика роботи страхових організацій показує, що в страховій діяльності зниження собівартості можливе шляхом, по-перше, зміцнення фінансової стійкості страхових операцій і, по-друге, відповідною економією управлінських витрат. Вважається, що найбільш перспективним в реалізації першого напряму є оптимізація страхового портфеля і використання можливостей регулювання ринку з допомогою правильно складеного страхового договору і умов його виконання. При цьому фінансова стійкість залежить перш за все від розміру і складу страхового портфеля та пов’язаною з цим можливістю територіальної розкладки збитків і визначення рівнів страхових тарифів. Це обумовлює і більш високі тарифи у малих страхових компаніях і змушує їх шукати відповідні ринкові ніші на страховому ринку. тобто займатися тими видами страхування, де менша конкуренція і виключені значні ризики.

Іншим напрямом роботи по зміцненню фінансової стійкості різних страхових компаній є оптимізація і конкретика ділового і правового змісту договору страхування. Наприклад, страховик може обумовити страхувальнику певні вимоги, спрямовані на зменшення ризику.

Досвід підтверджує, що реальну можливість зменшення ціни на страхові послуги дає участь страховика в комерційній діяльності, яка базується на характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, оскільки від моменту надходження платежів страховиків на рахунок страховика до їх виплати як страхового відшкодування проходить певний час, який визначається строком дії договору.

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецидентних змін. У найстисліши строки потрібно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції суспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни.

Головні перетворення полягають у структурних змінах форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. Серед змін, які відбуваються нині в Україні, найіс­тотніше вплинути на подальшу долю страховиків можуть наступні:

Здійснення приватизації майна переважної кількості підприємств, що раніше належали до державного сектора економіки. Це зумовлює під­вищення страхового інтересу як щодо захисту майна, так і щодо стра­хування відповідальності підприємств.

Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і за добро­вільними видами страхування майна підприємств (включаючи транс­портні засоби, вантажі) страхові премії додаються до витрат на вироб­ництво, що відповідно зменшує базу оподаткування.

Зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюючих. Ця обставина дає нові можливості активізувати залучення населення до страхування життя, від нещасних випадків, страхування нерухомос­ті, транспортних засобів та домашнього майна.

Суттєве зниження рівня інфляції, завдяки якому зміцнюється до­віра страхувальників до реальності відшкодування збитків. Проте осо­бливу увагу слід приділити врахуванню у правилах і договорах стра­хування можливості коригувати страхову суму та суму платежів у зв'язку з відхиленням реальної вартості застрахованого майна під впливом інфляції (дефляції) грошової одиниці.

Стан криміногенної ситуації, особливо у великих містах, що при­зводить до підвищення рівня збитковості за багатьма договорами. Така тенденція вимагає коригування страхових тарифів, вжиття разом зі страхувальниками і правоохоронними органами додаткових запобіж­них заходів щодо охорони об'єктів страхування.

Зміна порядку нарахування і віднесення на витрати амортизацій­них відрахувань на основні засоби. Прискорена амортизація призведе до збільшення коливань між залишковою вартістю об'єкта за балан­сом підприємства і його реальною вартістю. Це потрібно брати до ува­ги і в умовах страхування.

Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку ді­яльність. Це потягне за собою, зокрема, збільшення масштабів викори­стання страхових послуг у частині страхування майна від вогню і сти­хійного лиха, технічних ризиків, майна, що передбачається під заста­ву, страхування відповідальності.

Отже, державна політика, спрямована на приватизацію, проведен­ня протиінфляцінних заходів, упорядкування оподаткування як стра­хувальників, так і страховиків, відсоткових ставок, валютних курсів, фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активіза­ції страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Разом з тим мають бути своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють ро­боту страховиків.

 

Висновки

 

Майнове страхування трактується як галузь страхування, в якій об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різних видах; його економічне призначення - відшкодування збитку, що виник унаслідок страхового випадку. Застрахованим може бути майно що як є власністю страхувальника, так і знаходиться в його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, але і інші юридичні і фізичні особи, що несуть відповідальність за його збереження.

Лідерство по темпах зростання страхових платежів раніше належало майновому страхуванню. Цей показник склав 83%. Зростанню збору страхових премій не перешкодила навіть відміна обов'язкового страхування майна в сільській місцевості і переведення цього виду страхування на добровільну основу. В основному таке збільшення стало можливим за рахунок зростання числа фізичних осіб, які придбали реальне право власності на майно, а також завдяки зміні порядку відрахування страхових премій підприємствами на цей вид страхування. Тепер такі платежі можна здійснювати за рахунок собівартості. Цей вид страхування є одним з найбільш перспективних. Одним же з головних чинників, що заважають цьому виду страхування розвиватися в повну силу, є низька платоспроможність і юридичних, і фізичних осіб.

Вивчені в процесі підготовки даної роботи матеріали дозволяють зробити висновок, що на сьогодні назріла необхідність планомірного розвитку страхового ринку і перетворення його в цивілізований. Для цього, на мій погляд, в першу чергу його необхідно регламентувати. З цією метою держава повинна оперативно вирішити питання із законодавчою базою, оподаткуванням, забезпеченням захисту інтересів страхувальника, і, найголовніше, забезпечити вигідність страхування для громадян.

Дуже важливим, на мою думку, є вдумливий підхід до фінансових можливостей діяльності страхових компаній, особливо в питаннях збереження їх платоспроможності. Прийняті зміни порядку формування страхових резервів, на жаль, не дозволяє їх накопичувати, що істотно підриває платоспроможність страхових організацій. По цьому практично єдиною можливістю збереження платоспроможності страхових організацій є нарощування власних засобів, що не завжди відповідає інтересам засновників, оскільки часто можливо тільки в збиток останнім.

Як випливає з останніх публікацій в засобах масової інформації, страховий ринок України в найближчому майбутньому чекають серйозні зміни.

Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій сфері. І перш за все в наявності конкуренції страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих компаній, так і їх страхових операцій. При цьому були об’єктивні і суб’єктивні причини і перш за все загальна економічна і фінансова криза та пов’язані з цим проблеми збитковості галузей народного господарства, невиплатами заробітної плати і зубожіння населення та втрати довіри населення до здійснюваних економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту населення.

Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб’єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.

Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. В цілому національний страховий ринок представлений досить широким аспектом страхових компаній і товариств за статусом і організаційними формами, що є позитивним моментом в формуванні інфраструктури можливої їх участі в основних видах страхової діяльності на національному страховому ринку. В умовах ринкової економіки добровільне страхування майна є пріоритетним.

Для забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страхових організацій доцільно розмір страхового фонду встановити в межах 1-1,5 млн. Євро з поступовим досягненням цього показника протягом кількох років. Це дозволить створити фінансово стійкі страхові компанії і обумовить стабільне функціонування національного страхового ринку.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов’язань по заключенних договорах.

В більш широкому плані в нашій державі по суті стоїть питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку народного господарства, для чого необхідне прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів страхування, чітка регламентація діяльності страхових організацій.

Отже, виявивши всі аспекти дії механізму проведення майнового страхування вважаю, що всі пославлені задачі виконано, мету даної курсової роботи досягнуто.

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України «Про страхування», 1996, N 18, ст. 78

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність»,1991, N 47, ст.646

3. Про внесення змін і доповнень до Директиви Ради 73/239/ЄЕС щодо вимог до запасу платоспроможності для підприємств, що здійснюють страхування, інше аніж страхування життя: директива Європейського Парламенту та Ради ЄЕС від 5 березня 2002 р. № 2002/13/ЄС // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

4. Про затвердження вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів: постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1640 // Урядовий кур'єр. -2005. - № 1. - С. 12-19..

5. Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: закон України від 4 жовтня 2001 р. № 2745-ІІІ // Урядовий кур'єр. - 2008. -№ 2. - С. 6-11.

6. Александрова, М. М. Майнове страхування: навчальний посібник / М. М. Александрова. - К.: ЦУЛ, 2010. - 208 с. - ISBN 966-7938-77-8.

7. Базилевич, В. Д. Страхова справа: монографія / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. - 6-те вид., стер. - К.: Знання, 2008. 351 с. - ISBN 978-966-346-438-1.

8. Базилевич, В. Д. Страхування майна: підручник / В. Д. Базилевич. -К.: Знання, 2008. - 1019 с. - ISBN 978-966-346-449-7.

9. Баранов, А. Збалансованість страхового портфеля та його вплив на фінансову надійність страховика/ А. Баранов // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - 2009. - № 9. - C. 65-73.

10. Бігдаш, В. Д. Страхування майна: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. Д. Бігдаш. - К.: МАУП, 2008. - 448 с. ISBN 978-966-608-796-9.

11. Внукова, Н. М. Страхування майна: теорія та практика: навчально-методичний посібник / Н. М. Внукова, В. І. Успаленко, Л. В. Временко [та ін.]. - Х.: Бурун Книга, 2009. - 376 с. - ISBN 966-96265-2-8.

12. Вовчак, О. Д. Страхування: навчальний посібник / О. Д. Вовчак. - 3-тє вид., стереот. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. -480 с. - ISBN 966-7827-53-4.

13. Габидулин И. Есть интересный подход к рейтинговой оценке страхового рынка / И. Габидулин // Финансовые услуги. - 2008. - № 4. - С. 18-22.

14. Горбач, Л. М. Страхова справа: навчальний посібник / Л. М. Горбач. - 2-ге вид., випр. - К.: Кондор, 2003. - 252 с. -ISBN 966-8251-10-5.

15. Диденко, В. Ю. Финансовая стратегия - основа финансового планирования в страховой организации / В. Ю. Диденко // Финансы и кредит. - 2008. - № 15. - C. 57-66.

16. Дьячкова, Ю. М. Майнове страхування: навчальний посібник / Ю. М. Дьячкова; Мін-во освіти і науки України, Донбаська держ.машинобудівна академія. - К.: ЦУЛ, 2008. - 240 с. - ISBN 978-966­364-645-9.

17. Завада, О. Розвиток страхового ринку України: що? як? коли? / О. Завада // Фінансовий ринок України. - 2008. - № 10. - С. 14-16.

18. Заруба, О. Д. Страхова справа: підручник / О. Д. Заруба. -К.: Товариство «Знання», КОО, 2007. - 321 с. - (Бібліотечка банкіра). - ISBN 966-7293-01-7.

19. Ковтун, І. О. Основи актуарних розрахунків: навчальний посібник / І. О. Ковтун, М. П. Денисенко, В. Г. Кабанов; Мін-во освітиі науки України. - К.: ВД «Професіонал», 2010. - 480 с. – ISBN 978­966-370-076-2.

20. Котлобовский, И. Б. Рисковый подход к оценке платежеспособности страховой компании / И. Б. Котлобовский, А. Е. Сметанин // Финансы. - 2009. - № 6. - C. 39-43.

21. Лахтіонова, Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: монографія / Л. А. Лахтіонова; КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2001. - ISBN 966-574

22. Лобзева, А. И. Тенденции взаимодействия банков и страховых компаний на современном этапе развития рынка банковских и страховых услуг Украины/ А. И. Лобзева // Финансы и кредит. -2008. - № 9. - C. 26-33.

23. Мурашко, О. В. Технічні резерви та їх роль у забезпеченні фінансової надійності страхової компанії: дис. на здобуття ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Мурашко Олександр Васильович. - К.: КНЕУ, 2007.

24. Паращак, О. Фундамент оцінки страхування майна / О. Паращак // Український науково-практичний журнал «Страхова справа». - 2008. -№ 1. - C. 34-50.

25. Пласкова, Н. С. Анализ деятельности страховой организации / Н. С. Пласкова // Финансы. - 2007. - № 12. - C. 41-46.

26. Ротова, Т. А. Методичний інструментарій управління страховими ризиками / Т. А. Ротова // Фінанси України. - 2002. - № 3. -С. 140-145.

27. Самойловський, А. Л. Надійність страхових операцій: програмна реалізація збалансованості активів і зобов'язань страхової компанії / А. Л. Самойловський // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 12. - С. 31-35.

28. Страхування фізичних осіб: підручник / Мін-во освіти і науки України, КНЕУ, Укр. фінансово-банківська школа; ред. С. С. Осадець. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2010. - 599 с. - ISBN 966-574-374-0.

29. Майнове страхування: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни: навчально-методичний посібник / КНЕУ; ред. О. О. Гаманкова. - К.: КНЕУ, 2010. - 120 с. - ISBN 966­574-198-5.

30. Страховий ринок України: 1 квартал 2010: Звіт Держфінпослуг України // Український науково-практичний журнал «Страхова справа». - 2008. - № 2. - C. 8-11.

31. Офіційний курс гривні до іноземної валюти [Електронний ресурс]: / Національний банк України. - Електрон. дан. (3 файли). - 2006-2008. -Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/KURS/last_kurs1.htm. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

Додатки

ДОДАТОК 1

Таблиця 2.3