Переваги та недоліки майнового страхування в контексті

Зарубіжного досвіду

Зарубіжний досвід реалізації майнового страхування для України є прикладом,без якого не можливо було б уявити сферу майнових відносин на страховому ринку. Для того,щоб визначити наскільки ефективно розвивається майновий сектор страхового ринку України, необхідно розглянути основні показники діяльності страховиків за 2010-2011 роки.

Валові страхові виплати українських страховиків за січень-вересень 2011 року проти аналогічного періоду 2010 року (1 млрд. 246,8 млн. грн.) виросли на 24% — до 1 млрд. 546 млн. грн.

В загальному обсязі валових страхових виплат на виплати за договорами внутрішнього перестрахування припадає 159,5 млн. грн., за договорами майнового страхування — 1 млрд. 385,5 млн. грн. (у тому числі фізичним особам — 679,5 млн. грн.)

Рівень валових страхових виплат на кінець вересня 2011 року складав 16% (проти 12,6% на кінець вересня 2010 року), при цьому за договорами майнового страхування — 22,5% (20,6%) (у тому числі по фізичних особах — 33% (31,2%), за договорами внутрішнього перестрахування — 4,5% (2,9%).

Структура валових страхових виплат українських компаній на кінець вересня 2011 року була наступною:

1. добровільне майнове страхування (окрім страхування фінансових ризиків) — 799,8 млн. грн. (51,4% загальні об'єми валових страхових виплат і 51,2% об'єми чистих страхових виплат);

2. страхування фінансових ризиків — 329,5 млн. грн. (21,18% і 18,8%);

3. добровільне особисте страхування — 214,7 млн. грн. (13,8% і 15,1%);

4. недержавне обов'язкове страхування — 122,7 млн. грн. (7,89% і 8,5%);

5. державне обов'язкове страхування — 52,5 млн. грн. (3,37% і 3,8%);

6. добровільне страхування відповідальності — 26,6 млн. грн. (1,71% і 1,9%);

7. страхування життя — 10,2 млн. грн. (0,66% і 0,7%).

Чисті премії страховок українських страховиків за січень-вересень 2011 року проти аналогічного періоду 2010 року виросли на 14% — до 6 млрд. 180,7 млн. грн.

Валові страхові премії компаній за 9 місяців 2011 проти аналогічного періоду 2010 року (9 млрд. 909,1 млн. грн.) знизилися на 2% — до 9 млрд. 752 млн. грн.

Страхові компанії України в 2011 році, за попередніми даними, отримали 13 млрд. грн. страхових платежів за договорами майнового страхування. Це приблизно на 200 млн. грн. більше, ніж в 2010 році (12,8 млрд. грн.). Індикатор же рівня виплат до загального об'єму зібраних премій в 2010 році — близько 20%. При цьому по класичних видах страхування цей показник перевищив 40%. В 2011 році резерви страховиків зросли на 800 млн.грн. до 5,8 млрд.грн. Що стосується сформованих статутних фондів страхових вітчизняних компаній, то за підсумками 2011 року вони досягли 8 млрд.грн.

Зарубіжний досвід роботи іноземних страхових організацій показує, що показник рівня рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в цьому випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на неї попит з боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються можливості самоокупності витрат на страхування у страховиків в умовах ринкових відносин. Становище регулюється двома шляхами: приведенням тарифів у відповідність до фактичного рівня збитковості страхової суми або зміною обсягів відповідальності по окремих видах страхування.Згідно цього закону рухається й Україна,оскільки дана політика спрямована не на перегони за показниками рентабельності діяльності страхових організацій в сфері майнового страхування,а на ефективну роботу страховика.

У розвинутих країнах,а саме Франція, Німеччина, Швейцарія та Великобританія, велика увага приділяється страховому маркетингу, який включає:

ü вивчення ринку з метою визначення страхових потреб;

ü формування на основі останніх страхових послуг;

ü визначення ціни на страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування та способи її виплати;

ü роз'яснювальну роботу по діючих договорах і видах страхування; рекламу нових послуг, вибір конкретних страхувальників та організацію їх обслуговування.

Розвиток українського страхового ринку об'єктивно супроводжуватиметься хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду роботи в галузі страхування Європейської Організації Економічного Співробітництва і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна використати ряд основоположних правил формування і регулювання страхових ринків,що допоможуть Україні використати зарубіжний досвід ведення і майнового страхування, зокрема:

• для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;

• страховики повинні допускатися на ринок, відповідаючи суворим ліцензійним критеріям;

• страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;

• держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;

• держава повинна установити чіткі межі правового поля для укладення страхових контрактів;

• держава повинна мати спеціальні законоположення по податкових пільгах, звільненнях, відрахуваннях в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування житгя;

• кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі нагляду за страховою діяльністю (в Україні Укрстрахнагляд);

• відомство страхового нагляду повинно здійснювати нагляд «апріорі», допускаючи страхову компанію на ринок, а в процесі її діяльності здійснювати контроль за укладанням і виконанням договорів страхування на місцях;

• страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

• страхові продукти, які допускаються на ринок, також повинні попередньо погоджуватися.

Якість страхового продукту визначається не тільки його вартістю, а й тими громадянськими відносинами, які в нього закладені;

• держава повинна законодавчо визначити процедуру передачі зобов'язань страхового товариства, яке має труднощі, здоровому, більш платоспроможному товариству;

• держава повинна встановлювати правила бухгалтерського обліку страхової діяльності у відповідності із загальноприйнятими страховими традиціями;

• держава повинна забезпечити сприятливий клімат для інвестицій страхових компаній;

• держава не повинна перешкоджати доступу нерезидентів на ринок перестрахування;

• страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані і відповідним вимогам (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т.п.);

• обов'язкове страхування повинно здійснюватися в тих областях, і в першу чергу в спеціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а страхові фонди, адекватні відповідним відносинам страхування формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

• на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне середовище;

• держава повинна заохочувати діяльність страховиків у сфері пенсійного страхування і страхування здоров'я. Страхові компанії повинні стати конкурентним недержавним пенсійним фондом, існуючи з ними паралельно;

• держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

• держава повинна сприяти заснуванню саморегульованих організацій на страховому ринку (наприклад, саморегульовані організації актуаріїв, страхових посередників).

Цілком природно, що становлення українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним прикладом цього може бути досвід роботи Національної акціонерної страхової компанії (HACK «Оранта»), яка розширює географію своєї діяльності і зміцнює зв'язки з великими страховими фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та інших держав.