ТОП 10:

Інформаційно-правове забезпечення майнового страхування України



 

Організація майнового страхування і підходи до регулювання державою порядку й умов страхових відносин можуть суттєво відрізнятися залежно від соціальної значимості ризику, що приймається на страхування, кількості потенційних потерпілих, ціни страхування, інших факторів.

Сутність правового регулювання страхового ринку України полягає у встановленні державою певного порядку взаємодії суб'єктів цього ринку і в захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів відносно надання страхових послуг.

Правове регулювання страхового ринку може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) і окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).

Державно-правове регулювання діяльності майнового страхування на страховому ринку України здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади, центральним елементом якої є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. До цієї системи входять: Національний банк України, який здійснює валютне регулювання, Державна податкова адміністрація України - податкове регулювання, Антимонопольний комітет — антидемпінгова та антимонопольна політика, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва - регуляторна політика, Фонд державного майна — управління частками державного майна, Господарський суд — розгляд справ, пов'язаних із спорами у галузі страхування.[5,c.19]

Органи інституційного регулювання здійснюють регулювання всередині самих інститутів у межах взаємодії між цими інститутами та іншими учасниками ринку, а також у межах співробітництва з державними органами.

Інституційно-правове регулювання на страховому ринку здійс­нюється інститутами-регуляторами, які утворені відповідно до ст. 13 Закону України "Про страхування", а саме: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

Державно-правове та інституційно-правове регулювання відносин у страхуванні доповнюють одне одного, але пріоритет належить першому. Державно-правове регулювання є загальним, а інституційно-правове — конкретно-обов'язковим, тобто обов'язковим лише для членів цих об'єднань.

Система законодавства щодо регулювання діяльності в сфері майнового страхування передбачає наявність загального законодавства, спеціального страхового законодавства та пакету підзаконних актів. Найбільш загальні принципи страхування викладені в Цивільному кодексі України.

Система правового регулювання діяльності в сфері майнового страхування ,як частки структури страхування в цілому включає в себе норми, які визначені загальними нормативно-правовими документами:

ü Конституцією України, прийнятою у червні 1996 року;

ü Міжнародними угодами, підписаними і ратифікованими Україною;

ü Цивільним кодексом України;

ü Законами та постановами Верховної Ради України;

ü Указами та розпорядженнями Президента України;

ü декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

ü нормативними актами, які включають інструкції, методики, накази, прийняті міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і пройшли реєстрацію в Мін'юсті України;

ü нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю.

З метою удосконалення державного нагляду та регулювання приведення страхового законодавства до міжнародних норм, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України стала членом авторитетних організацій — з липня 2003 року — Міжнародної асоціації органів пенсійного регулювання та нагляду, а з вересня 2003 року — Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю.


 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.217.242 (0.003 с.)