Галицько-Волинське князівство. Політика князя Данила Галицького.

Гетьман П.Орлик. Конституція П.Орлика.

Загострення екологічної ситуації в Україні вкінці 80-х рр.. Чорнобильська катастрофа.

1. г а́лицько-Воли́нське князі́вство або Королі́вство Ру́сі — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене внаслідок об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій.Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. Князівство проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.Галицько-Волинське князівство занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.Данило - це найбільша постать в icтopiї Галицько-Волинської держави. Він вів свою діяльність серед незвичайно важких обставин. З великими зусиллями він наново з'єднав розбиту державу, ведучи боротьбу з Польщею та Угорщиною і з анархічним боярством. Нічого не втратив з батьківських земель, забезпечив кордон у Карпатах i від Вісли, поширив державну територію на півночі. Привернув авторитет княжої влади, наново зорганізував державний апарат. Не дав знищити своєї держави татарам, особистими жертвами здобув мир i підготував свою країну до відсічі орді. Супроти наступу Азії вийшов у зв'язки з Західною Європою, шукаючи там політичної i культурної допомоги. Трудом свого життя він відбудував державу свого батька Романа i поклав основи під її дальший розвиток.З Данилом зійшов з історичного кону один iз найвидатніших володарів України, талановитий, самовідданий, освічений. Загальні обставини не дали йому довести до кінця справу піднесення України, але, не зважаючи на всі перешкоди, він багато зробив у цьому напрямку. Він зібрав ycі землі, що ними володів Роман, створив iз них з допомогою Василька могутню державу, з якого рахувалися сусіди, яку визнавав за поважну папа. Своїм коронуванням він затвердив її становище як королівства, як гідної спадкоємниці традиційКиївської держави, i уможливив майже на сто років її існування. Данило, не зважаючи на тяжкі умови постійної війни, зумів зламати боярську опозицію i творити державу на нових началах. Галицько-Волинська держава зайняла почесне місце серед європейських держав; її міста викликали здивування, її армія доходила до Каліша та Оломунця, її військова тактика здобула славу. Не зважаючи на тісні зв'язки з Західною Європою, культура, закони, література, релігія Галицько-Волинського князівства залишалися українськими.Доба Данила важлива й тим, що протягом 20 років яскраво намітилася різниця між ідеологією та орієнтацією української держави i Володимиро-Суздальської: тоді, як Данило для зміцнення своєї держави та звільнення її від татарського панування шукав зв’язок з Європою, Олександр, орієнтуючись на схід, визнав безоглядно владу татар. Таким чином стали один проти одного два piзні світи.

При обранні нового гетьмана того ж дня між ним, старшиною і козацтвом була укладена угода про взаємні права й обов'язки. Документ мав назву «Пакт й Конституція прав і вольностей Запорозького Війська». Оскільки в угоді обґрунтовувався державний лад України, то її справедливо вважають в історіографії українською Конституцією і у вжитку затим вона мала назву «Конституція Орлика», або «Бендерська Конституція». Водночас її можна вважати колективним виявом української політичної думки, підсумком дискусій трьох українських політичних сил — гетьмана, старшини, запорожців. Договір був розрахований на те, що він діятиме в Україні як правовий акт після повернення емігрантів.

«Пакти й Конституція прав і вольностей Запорозького Війська» складалася зі вступної частини і 16 статей. У вступній частині обґрунтовувалася ідея самостійної і незалежної України, пояснювалися причини розриву України з Московією і прийняття нею шведського протекторату. «Хмельницький добровільно прийняв протекторат московських царів, плекаючи надію, що вони дотримають обіцянки берегти право й вольності України, викладені в договорах і в статтях». Але Московська держава «накинула невольниче ярмо на народ вільний, козацький, собою ніколи не завойований», воліла відібрати владу, міста, перетворити козаків на регулярне військо, викоренити Військо Запорозьке, стерти навіть згадку про нього з пам'яті народу. Тому гетьман Іван Мазепа, бажаючи звільнити ук­раїнський народ з тяжкої неволі піддався під захист Карла XII, який мав допомогти йому так, як Карл Х допоміг Богдану Хмельницькому. Військо Запорозьке ухвалило й надалі боротися з Московщиною, аби здобути бажану для України волю.16 статей Конституції Орлика передбачали цілу програму розбудови української державності. По-перше, проголошувалося поновлення суверенної козацької України під номінальною протекцією шведського короля. Передбачалося встановлення кордонів України по річці Случ, як за Богдана Хмельницького. Але, як бачимо, з поля зору її творців випав західний регіон, що свідчить про відхід навіть патріотично налаштованих політиків від ідеї Богдана Хмельницького соборності Української держави в її етнічних межах. По-друге, вона спрямовувалася проти встановлення в державі монархічної форми правління в особі спадкоємного гетьманату, проводила важливі ідеї про українську державність на республіканських засадах та конституційних принципах. Законодавчою і контролюючою визначалася Генеральна Рада, гетьману надавалася виконавча влада.. Усі адміністративні посади мали бути виборні, гетьман лише затверджував обрані кандидатури. Суд повинен був вершити не гетьман (навіть справи про образу гетьмана), а Генеральний військовий суд. На чолі казни (військового скарбу) стояв виборний генеральний підскарбій, а гетьману, як і полковникам, визначалася певна частка прибутків. Обиралися також полкові підскарбії (по два в полку), які збирали податки. Отже, бачимо, що Конституція Орлика досить чітко формулювала начала представницького парламентського ладу, заснованого на демократичних засадах. Визначалися прерогативи законодавчої, виконавчої та судової влади, які є основою демократизму. Сучасні дослідники В. Смолій і В. Степанков уважають, «що Конституція передбачала утвердження ідеї олігархічної республіки». Він мав також піклуватися про утримання козацьких вдів і сиріт. Такої уваги соціальному захисту низів козацтва й посполитого селянства не знала історія жодного гетьманства, включаючи й Богдана Хмельницького. Однак Конституція Пилипа Орлика залишалася лише політичним документом, вона ніколи не діяла в Україні. Козацька еміграція після підписання Прутського миру (1711) втратила надію повернутися в Україну

3. Близько 30% військово-промислового комплексу Радянського Союзу припадало на Україну, близько 80% підприємств машинобудівних галузей були втягнуті у виробництво озброєння. На цих підприємствах зосереджувалися найкраще устаткування, висококваліфіковані фахівці, сировина тощо. Напередодні розпалу Радянський Союз на військові цілі витрачав близько 35% союзного бюджету, з цією ж метою досить велика частка бюджету вкладалась у промисловість України. Без наукового обґрунтування, без урахування думки громадськості високими темпами розвивалася атомна енергетика.В Україні в кінці 80-х років було сконцентровано близько 40% усього атомного енергетичного потенціалу СРСР. З огляду на це можна сказати, що Україна стала заручницею катастрофи на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 р.

Про небезпеку радіації, що стала наслідком вибуху, населення Швеції дізналося раніше, ніж в Україні. Вчені визнали, що Чорнобильська катастрофа набула планетарних вимірів. Тільки в Україні від чорнобильського лиха постраждало 3,5 млн. жителів, 73 тис. чоловік стали інвалідами. Характерно, що М.Горбачов відвідав райони України, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, лише через три роки після вибуху, а Білорусії – через п'ять років.

Чорнобильська аварія змусила населення України замислитися над наслідками господарювання союзною центру, продемонструвала недолугість горбачовської гласності, спонукала українську громадськість активізувати боротьбу за право проведення самостійної економічної політики.

Білет № 12