Тема: «Організація бактеріологічної лабораторії. Барвники і прості методи фарбування мікроорганізмів. Мікроскопія»

Практичне заняття №1

 

Тема: «Організація бактеріологічної лабораторії. Барвники і прості методи фарбування мікроорганізмів. Мікроскопія»

1. Актуальність теми:

Бактеріологічна лабораторія – це найважливіша структура в системі мікробіологічної діагностичної служби практичних лікувальних та діагностичних закладів охорони здоров’я.

Протягом вивчення медичної мікробіології, вірусології та імунології студенти навчаються в учбових бактеріологічних лабораторіях, які оснащені на кафедрі аналогічно практичним лабораторіям. Тому на першому занятті важливо вивчити структуру бактеріологічної лабораторії, її оснащення, організацію робочого місця лікаря-бактеріолога. Крім того студентам надається можливість оволодіти одними із найбільш поширених мікробіологічних методів – виготовлення бактеріальних препаратів із чистих культур мікроорганізмів, фарбуванням бактерій простими методами із застосуванням анілінових барвників та мікроскопії з використанням імерсійних об’єктивів. Все це зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.

2. Конкретні цілі:

· Аналізувати структуру та функції бактеріологічної лабораторії, її місце в системі практичних лікувальних та діагностичних закладів охорони здоров’я.

· Оволодіти методикою виготовлення бактеріальних препаратів із чистих культур бактерій з використанням простих методів фарбування.

· Засвоїти методику мікроскопії бактеріальних препаратів з використанням імерсійних об’єктивів.

 

Рекомендації для оформлення протоколу.

Правила роботи в учбовій мікробіологічній лабораторії

 

У мікробіологічних лабораторіях працюють з матеріалом, що містить мікроорганізми. У зв’язку з цим необхідно дотримуватись правил роботи, які забезпечують її стерильність і запобігання можливості виникнення внутрішньо лабораторних заражень:

1. В лабораторію можна входити в халаті і шапочці.

2. Забороняється вносити в лабораторію сторонні речі.

3. Кожний студент повинен працювати на своєму робочому місці.

4. Робоче місце необхідно утримувати в чистоті.

5. Матеріал для практичної роботи одержує черговий у лаборантській кімнаті і роздає студентам групи в присутності викладача.

6. Використані в роботі інфіковані матеріали, пробірки з культурами бактерій необхідно знезаразити, для чого черговий здає відпрацьований матеріал у лаборантську.

7. Якщо випадково розіб’ється посуд з заразним матеріалом, чи розіллється рідкий заразний матеріал, студент повинен негайно сповістити викладача і разом з ним знезаразити інфіковане місце.

8. Після закінчення роботи студент повинен:

· Здати черговому матеріал, одержаний на початку заняття;

· Здати весь відпрацьований матеріал, який підлягає знезараженню, а також свої посіви у термостат;

· Привести в порядок робоче місце, продезінфікувати його;

· Вимити руки дезінфікуючим розчином і милом.

9. Черговий студент контролює порядок на робочих місцях студентів в групі і здає у лаборантську все, що одержав для роботи на початку заняття.

 

Структура бактеріологічної лабораторії

 

1. Приймальна матеріалу.

2. Кабінет лікаря-бактеріолога.

3. Бактеріологічна.

4. Мікроскопічна.

5. Термостатна.

6. Серологічна.

7. Стерилізаційна.

8. Лабораторія поживних середовищ.

9. Мийна.

10. Віварій.

 

Методика виготовлення бактеріального препарату-мазку

 

1. Приготування суспензії бактерій на предметному склі.

2. Висушування суспензії бактерій та одержання мазку.

3. Фіксація мазку. Мета фіксації: вбити мікроби, закріпити їх на склі і забезпечити краще їх фарбування.

4. Фарбування мазку.

5. Промивання.

6. Висушування препарату-мазку.

 

Анілінові барвники

 

Для фарбування мікроорганізмів використовують анілінові барвники. Це, в основному, похідні органічних сполук (аніліну та інших). Це порошки, які не розчиняються у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках (спирт, ацетон). Для фарбування мікроорганізмів використовують спиртово-водні розчини.

Анілінові барвники бувають: основні, кислі та нейтральні. Для фарбування бактерій використовують основні барвники. Методи фарбування мікроорганізмів є прості і складні. Прості – коли використовують 1 барвник. Складні – використовують 2 та більше барвників, або 1 барвник та речовини, які не фарбують мікроби, але приймають участь у процесі фарбування.

 

Анілінові барвники

 

Колір	Основні	Кислі
Червоний	Нейтральний червоний Фуксин Сафранін Піронін	Кислий фуксин Еозин
Фіолетовий	Генціанвіолет Кристалвіолет
Синій	Метиленовий синій
Зелений	Малахітовий зелений Бриліантовий зелений
Чорний	Інулін	Нігрозин
Жовтий		Конго Аурантія
Коричневий	Хризоїдин

 

Схема промінів при сухій (А) і масляній (Б) системах;

1-фронтальна лінза об’єктиву; 2-імерсійне масло; 3-предметне скло.

Завдання №1. Приготувати бактеріальні препарати із коків та паличок, пофарбувати простими методами, дослідити в мікроскопі.

Фарбування

метиленовим синім

Чиста культура

Staphylococcus saprophyticus

Фарбування фуксином

Чиста культура

Escherichia coli

 

Висновок:

 

7. Питання для самоконтролю:

· Що вивчає медична мікробіологія?

· Яка структура бактеріологічної лабораторії та яке призначення її підрозділів?

· Для чого фарбують мікроорганізми?

· Які властивості мікроорганізмів можна дослідити при мікроскопії пофарбованих препаратів?

· Як готують фарбуючи розчини із анілінових барвників?

· З якою метою роблять фіксацію мазків на предметному склі?

· Яким об’єктивом користуються при мікроскопії бактеріальних препаратів? Які ознаки такого об’єктиву?

· Як розрахувати загальне збільшення мікроскопа?

· Що таке роздільна здатність мікроскопа і чому вона дорівнює?

Практичне заняття №2

 

Практичне заняття №3

Методи мікроскопії

 

І. Світлова мікроскопія.

Для світлової мікроскопії застосовують штучне освітлення об'єкту, яке створюють спеціальними освітлювачами.

Збільшення мікроскопа = збільшення об'єктиву × збільшення окуляра.

Збільшення світлового мікроскопа 900-1000 разів.

Роздільна здатність мікроскопа – це мінімальна відстань між двома крапками, які видно роздільно.

Роздільна здатність світлового мікроскопа 0,2 мкм.

 

Світлопольна мікроскопія.

Цей метод найбільш поширений. Щоб побачити мікроорганізми необхідно підвищити їх контрастність. Для цього застосовують різні методи забарвлення. В процесі приготування препарату-мазка мікроорганізми гинуть. У світлопольном мікроскопі об’єкт видно в полі зору на світлому фоні.

 

Темнопольна мікроскопія.

Світлі об'єкти (мікроорганізми) видно в полі зору на чорному фоні. Застосовується спеціальний конденсор темного поля. Об'єкт освітлюється не знизу (як в світлопольном мікроскопі), а збоку. У об'єктив потрапляють відображені від об'єкту промені.

Метод дозволяє досліджувати живі мікроорганізми, їх забарвлення не потрібне.

 

Люмінесцентна мікроскопія.

Деякі речовини здатні світитися під впливом падаючого на них світла. Це явище називається люмінесценція (флюоресценція). Мікроорганізми володіють дуже слабкою власною або первинною люмінесценцією. Тому їх забарвлюють спеціальними барвниками – флюорохромами (акридин оранжевий, берберин, аурофосфін та ін.). Вони забарвлюють не тільки мікробну клітину, але й вибірково певні структури, викликаючи їх світіння. Для мікроскопії застосовують люмінесцентний мікроскоп, в якому об'єкт освітлюється короткохвильовою частиною видимого спектру – синьо-фіолетові промені з λ = 460 нм.

 

ІІ. Електронна мікроскопія

Електронний мікроскоп призначений для вивчення клітинних структур, розміри яких відповідають манометрам (нм) і ангстремам (А°). Електронний мікроскоп дає збільшення від декількох тисяч до 100 і більше тисяч разів, роздільна здатність до 5 А°. Існує декілька видів електронної мікроскопії: просвічуюча, скануюча (растрова), тіньова та ін. Принцип електронної мікроскопії заснований на використанні електронних променів. Частина електронів затримується об'єктом, інші проходять через нього. Потрапляючи на флюоресцюючий екран електрони формують зображення об'єкту. Електронна мікроскопія дозволяє вивчати як внутріклітинні структури, так і поверхню кліток.

 

 

Питання для самоконтролю

· Що вивчає морфологія бактерій?

· Що таке бактерії?

· Яка різниця між прокаріотами і еукаріотами?

· Яка класифікація бактерій за морфологічними ознаками?

· Які структурні елементи є постійними в бактеріальній клітині, їх призначення?

· Що собою являють непостійні структурні елементи клітин бактерій, які їх функції?

· З якою метою вивчають морфологічні і структурні особливості бактеріальних клітин?

 

 

Практичне заняття №4

Питання для самоконтролю

· До якого царства живих істот належать спірохети, актиноміцети, гриби, найпростіших?

· Морфологічні особливості спірохет. Чим вони схожі з бактеріями і найпростішими?

· Морфологічні властивості актиноміцетів. Навести ознаки, які наближають їх до грибів, бактерій.

· Морфологічні властивості пліснявих грибів. За якими ознаками їх поділяють на нижчі і вищі, досконалі і недосконалі?

· Чим схожі і відрізняються за морфологічними властивостями дріжджі і дріжджопожібні гриби?

· Марфологія та будова найпростіших.

Практичне заняття №5

Питання для самоконтролю.

· Що вивчає фізіологія мікроорганізмів?

· Які особливості метаболічних процесів у бактерій?

· Які є ферменти у бактерій, їх класифікація?

· Який механізм живлення у бактерій і як поділяються мікроорганізми за типом живлення?

· Як поділяються мікроорганізми за типом дихання?

· Класифікація поживних середовищ для культивування мікроорганізмів. Як поділяються поживні середовища за призначенням?

· Які принципи приготування різних груп поживних середовищ, вимоги до них?

· Як визначають ферментативну активність бактерій?

· Яка чутливість мікроорганізмів до дії фізичних, хімічних та біологічних агентів?

· Які існують принципи і методи стерилізації?

· Які стерилізаційні прилади та режими стерилізації застосовують в мікробіологічній практиці?

· Які існують методи контролю ефективності стерилізації в автоклаві і повітряно-жаровому стерилізаторі?

· Що таке дезинфекція, асептика, антисептика?

 

Практичне заняття №6

Актуальність теми.

Чиста культура - це популяція мікроорганізмів одного виду, яка вирощена на стерильному поживному середовищі.

Виділення мікроорганізмів з різних матеріалів і одержання їх чистих культур широко використовується для дослідження мікробного забруднення об’єктів навколишнього середовища, виявлення мікробної контамінації шовного, перев’язного матеріалу, інструментарію тощо.

В клініко-діагностичних мікробіологічних лабораторіях виділення чистих культур і їх ідентифікація представляють собою суть основного методу діагностики інфекційних захворювань – бактеріологічного. Вивчення чистої культури дає змогу всебічно охарактеризувати біологічні властивості мікроорганізмів, які її складають, та встановити їх видову належність. А це, як відомо, є найбільш точним критерієм в діагностиці інфекційного захворювання або бактеріоносійства.

Виділення чистих культур необхідно для проведення науково-дослідних робіт, а також в мікробіологічному виробництві вакцин, антибіотиків і інших біологічно активних продуктів мікробної життєдіяльності.

2. Конкретні цілі:

· Вивчити принципи, методи, етапи виділення чистих культур бактерій.

· Оволодіти технікою засіву матеріалу з метою одержання ізольованих колоній бактерій.

· Засвоїти методику культивування анаеробних бактерій.

Зміст теми

На практичному занятті студенти вивчають принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій; засвоюють техніку посіву матеріалу на тверді поживні середовища методом штрихових посівів; здійснюють перший етап виділення чистих культур аеробних і анаеробних бактерій, засіваючи досліджувані матеріали на відповідні середовища і створюючи відповідні умови культивування, необхідні для мікроорганізмів з різними біологічними властивостями. Мета – одержання ізольованих колоній. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Питання для самоконтролю.

· В чому полягає суть бактеріологічного методу діагностики інфекційних захворювань?

· Що таке чиста культура мікроорганізмів?

· Які ознаки чистої культури бактерій?

· З якою метою одержують і де застосовують чисту культуру мікроорганізмів?

· Які існують методи посіву мікроорганізмів з метою отримання ізольованих колоній?

· На яких принципах грунтуються методи виділення чистої культури?

· Які біологічні властивості мікроорганізмів покладені в основу методів виділення чистих культур бактерій?

· Які основні етапи виділення чистої культури, в чому їх суть?

· Які ви знаєте методи створення анаеробних умов для культивування мікроорганізмів?

Практичне заняття №7

Актуальність теми.

Одним з етапів бактеріологічного методу дослідження (основного методу діагностики інфекційних захворювань) - є одержання ізольованих колоній мікроорганізмів. Кожний вид мікроорганізмів має певний характер росту та певні ознаки колоній на твердому поживному середовищі (так само, як і свої особливості росту в рідкому поживному середовищі). Враховуючи це, з метою виділення збудника інфекційного захворювання, треба знати методи та володіти технікою отримання ізольованих колоній з матеріалу. Крім того, морфологічні і тинкторіальні ознаки, які виявляють при фарбуванні за Грамом, культуральні, а також характер рухів мають надзвичайно велике діагностичне значення при характеристиці окремих мікроорганізмів, та дозволяють дати попередню відповідь про збудника інфекції.

2. Конкретні цілі:

· Засвоїти методики дослідження колоній мікроорганізмів (зовнішні ознаки, мікроскопія, рухливість мікроорганізмів).

· Оволодіти технікою пересіву колоній бактерій на поживні середовища (аеробних бактерій на скошений МПА, анаеробних бактерій на спеціальні середовища).

 

Зміст теми.

На практичному занятті студенти вивчають ознаки, за якими характеризують колонії, засвоюють способи макро- і мікроскопічного дослідження колоній; засвоюють техніку посіву матеріалу петлею на тверді поживні середовища (в пробірки із скошеним МПА) та в рідкі поживні середовища (середовище Врублєвського) для одержання чистих культур аеробних і анаеробних бактерій. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Питання для самоконтролю.

· Які існують методи дослідження колоній мікроорганізмів?

· За якими ознаками роблять висновок про чистоту колонії?

· В чому полягає біологічне значення S-R-дисоціації?

· Яке фізіологічне значення для бактерій мають пігменти?

· Чи може бути зовнішній вигляд колонії та здатність утворювати пігменти стійкою ознакою виду, яку використовують для їх ідентифікації?

· Чим відрізняється ріст мікроорганізмів на твердих та в рідких поживних середовищах?

· Від чого залежить характер росту мікроорганізмів в рідких поживних середовищах?

· Як називається потомство однієї мікробної клітини, що виросло на поверхні, або в глибині твердого поживного середовища?

· Чим відрізняються експоненціальна та стаціонарні фази розвитку періодичної культури?

· Яку біологічну властивість мікроорганізмів визначають методом «роздавленої» краплі?

Практичне заняття №8

Актуальність теми.

Заключним етапом бактеріологічного методу дослідження (основного методу діагностики інфекційних захворювань) - є ідентифікація чистої культури, тобто визначення виду мікроорганізмів. Ідентифікувати культуру можна лише на підставі цілого комплексу ознак, а саме: культуральних, морфологічних, тинкторіальних, ферментативних, антигенних та інших. В умовах практичної мікробіологічної лабораторії найбільш часто визначають ферментативні властивості чистої культури з використанням «строкатого» ряду Гісса. Принцип вивчення ферментативних властивостей бактерій з використанням «строкатого» ряду Гісса покладений в основу сучасних методів, які використовуються з цією ж метою: системи індикаторних папірців (СІП), панелі біохімічної диференціації (ПБД), системи автоматизованої ідентифікації. Вони більш стандартизовані і менш трудомісткі, порівняно з використанням «строкатого» ряду Гісса.

Виділення чистої культури з патологічного матеріалу і встановлення її виду дає можливість поставити діагноз інфекційного захворювання і встановити чутливість культури бактерій до антибіотиків. Останнє необхідне для розробки раціональної схеми лікування.

 

2.Конкретні цілі:

· Дати визначення таксономічним категоріям в класифікації мікроорганізмів.

· Визначити морфологічні, тинкторіальні властивості та оцінити чистоту культури.

· Визначити мету та засвоїти основні етапи ідентифікації чистої культури бактерій.

· Освоїти мікроскопічний метод дослідження рухливості бактерій - метод «роздавленої» краплі.

· Визначити ферментативні властивості чистої культури аеробних бактерій.

Зміст теми.

На практичному занятті студенти вивчають таксономічні категорії мікроорганізмів, визначають морфологічні, тинкторіальні властивості. Досліджують культуру анаеробних бактерій, роблять висновок про чистоту культури. Визначають мету ідентифікації чистої культури та засвоюють основні етапи ідентифікації чистої культури бактерій. Визначають ферментативні властивості чистої культури аеробів та досліджують здатність бактерій до активного руху за допомогою мікроскопічного методу - методу «роздавленої» краплі. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Питання для самоконтролю.

· На які таксономічні категорії поділяють мікроорганізми?

· За якими ознаками роблять висновок про чистоту культури?

· Які властивості мікроорганізмів вивчають та визначають з метою ідентифікації чистої культури бактерій?

· Чим зумовлена біохімічна ативність мікроорганізмів?

· Які існують класифікації ферментів?

· Які існують методи визначення ферментативної активності бактерій?

· Для яких мікроорганізмів здатність утворювати пігменти є стійкою ознакою виду, яку використовують для їх ідентифікації?

· Дайте визначення термінам штам, вид, клон.

Практичне заняття №9

Актуальність теми.

Хіміотерапія – один з найважливіших засобів у боротьбі з інфекційними захворюваннями та злоякісними пухлинами. Застосування антибіотиків та протимікробних препаратів зробило можливим ефективне лікування багатьох смертельних хвороб, збільшило тривалість життя людини та покращило його якість.

В той же час безконтрольне застосування антибіотиків та протимікробних препаратів може призвести до розвитку численних ускладнень.

Отже, лікар, що застосовує хіміотерапію, повинен чітко уявляти собі механізми дії антибіотиків та протимікробних препаратів, можливу користь та шкоду і призначати препарати виходячи з балансу першого і другого.

Для цього він повинен володіти основними методиками визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.

Все це зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.

2. Конкретні цілі:

· Аналізувати явище мікробного антагонізму.

· Пояснювати механізм дії антибіотиків на мікробну клітину.

· Оцінювати методи визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.

· Робити висновок про чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.

· Трактувати механізми стійкості мікроорганізмів до антибіотиків.

· Пояснювати механізми ускладнень антибіотикотерапії.

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

Термін	Визначення
Протимікробний препарат	Хімічна речовина, що здатна вибірково пригнічувати ріст і розмноження мікроорганізмів в живому організмі.
Хіміотерапія	Використання протимікробних препаратів для лікування інфекційних захворювань та хіміопрепаратів – для лікування злоякісних пухлин.
Хіміотерапевтич-ний індекс	Співвідношення максимальної переносимої дози до мінімальної терапевтичної.
Максимальна переносима доза	Максимальна доза протимікробного препарату, яка не викликає у пацієнта побічних дій.
Мінімальна те-рапевтична доза	Мінімальна доза протимікробного препарату, здатна пригнічувати ріст і розмноження мікроорганізмів.
Антиметаболіт	Протимікробний препарат, який за хімічною структурою подібний до корисних для бактерії речовин, але блокує процеси їхнього обміну.
Антагонізм	Тип взаємовідносин між організмами, при якому один вид пригнічує розвиток іншого
Антибіотик	Хіміотерапевтичні препарати біологічного походження, або їхні напівсинтетичні похідні і синтетичні аналоги, які здатні в низьких концентраціях вибірково пошкоджувати або вбивати мікроби або клітини злоякісних пухлин, пригнічувати в організмі хворого збудників захворювань або затримувати ріст злоякісних новоутворень.
Антибіотик вузь-кого спектру дії.	Здатен впливати на окремі типи мікроорганізмів (наприклад, тільки на грампозитивні чи тільки на грамнегативні)
Антибіотик широ кого спектру дії.	Здатен впливати на різні типи мікроорганізмів (і на грампозитивні, і на грамнегативні)
Бактерицидний антибіотик.	Знищує мікроорганізми.
Бактеріостатичний антибіотик.	Припиняє ріст мікроорганізмів.
Оксфордська одиниця	Мінімальна кількість пеніциліну, що припиняє ріст золотавого стафілококу в 50 мл МПБ.
Одиниця дії.	Мінімальна концентрація антибіотику, що припиняє ріст чутливого мікроорганізму в певному об’ємі поживного середовища.
Міжнародна одиниця	Як правило, 1 мікрограм антибіотика
Мінімальна пригнічуюча концентрація.	Мінімальна кількість антибіотика яка зупиняє ріст мікроорганізмів.
Лікарська стійкість	Здатність мікроорганізму рости в присутності мінімальної пригнічуючої концентрації антибіотика.

 

 

4.2. Теоретичні питання до заняття:

Історія розвитку антимікробної терапії. Періоди розвитку хіміотерапії.

Праці Д. Л. Романовського, П. Ерліха, Г. Домагка. Відкриття сульфаніламідів.

Основні принципи раціональної хіміотерапії.

Поняття про протимікробний препарат, хіміотерапевтичний індекс.

Мікробний антагонізм, його механізми. Мікроби–антагоністи – продуценти антибіотиків. Вчення І. І. Мечникова про фізіологічну роль молочнокислих бактерій кишечнику.

Історія відкриття перших антибіотиків: О. Флемінг, З. Ваксман. Антибіотики, визначення, біологічна роль в природі. Принципи одержання антибіотиків.

Класифікація антибіотиків за походженням, хімічним складом, за механізмом та спектром антимікробної дії. Природні, напівсинтетичні та синтетичні антибіотики.

Механізм дії антибіотиків на мікробну клітину. Антибіотики – інгібітори синтезу пептидоглікану клітинної стінки, синтезу білка, нуклеїнових кислот, а також такі, що порушують функцію цитоплазматичної мембрани.

Бактерицидна та бактеріостатична дія антибіотиків.

Одиниці виміру антимікробної активності антибіотиків. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків. Поняття про мінімальну пригнічувальну концентрацію. Антибіотикограма.

Ускладнення антибіотикотерапії. Дисбактеріоз. Антибіотикорезистентні, антибіотико залежні та толерантні до антибіотиків штами бактерій.

Природна та набута стійкість до антибіотиків. Генетичні та біохімічні механізми антибіотикорезистентності. Роль плазмід та транспозонів у формуванні лікарської стійкості бактерій. Шляхи запобігання формуванню резистентності бактерій до антибіотиків. Принципи раціональної антибіотикотерапії.

Міжклітинна комунікація у бактерій („відчуття кворуму”) та перспективи створення на її основі антимікробних препаратів нового покоління.

 

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

· Ознайомитись з методами визначення мікробного антагонізму.

· Вивчити демонстрацію визначення мінімальної концентрації антибіотиків, що пригнічує ріст бактерій, методом серійних розведень.

· Оволодіти методикою визначення чутливості мікроорганізму до антибіотиків методом дисків.

 

Зміст теми.

На практичному занятті студенти вивчають явище антагонізму у бактерій, методи визначення антагонізму та способи його практичного використання, основні класифікації антибіотиків та приклади препаратів, що ілюструють ці класифікації, знайомляться з методикою визначення мінімальної пригнічуючої концентрації антибіотиків методом серійних розведень та проводять визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків методом дисків. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Хіміотерапевтичний індекс

Це співвідношення максимальної пеерносимої дози до мінімальної терапевтичної.

o Максимальна переносима доза – найбільша кількість препарату, яка не викликає побічних ефектів у хворого.

o Мінімальна терапевтична доза – найменша доза, яка здатна пригнічувати ріст і розмноження мікроорганізмів.

Максимальна переносима доза повинна втричі або більше перевищувати мінімальну терапевтичну.

Антагонізм у бактерій.

Форма взаємовідносин, коли один мікроорганізм пригнічує розвиток інших

Механізми антагонізму:

o Конкуренція за поживний субстрат (різна швидкість росту)

o Виділення мікробами-антагоністами кислот, спиртів та лугів

o Виділення мікробами-антагоністами антибіотиків та бактеріоцинів

o Хижацтво

Антибіотики

Хіміотерапевтичні препарати біологічного походження, або їхні напівсинтетичні похідні і синтетичні аналоги, які здатні в низьких концентраціях вибірково пошкоджувати або вбивати мікроби або клітини злоякісних пухлин, пригнічувати в організмі хворого збудників захворювань або затримувати ріст злоякісних новоутворень.

Вимоги до антибіотиків

o Висока активність проти мікробів

o Мінімальна токсичність

o Збереження активності в рідинах організму

o Розчинність, хороший розподіл в організмі, легке виведення

o Відсутність алергенності

o Якомога повільніший розвиток лікарської стійкості у мікробів

 

 

Класифікація антибіотиків за походженням

Продуценти	Приклади антибіотиків
Бактерії	Поліміксин, граміцидин
Гриби	Пеніциліни, цефалоспоріни
Актиноміцети	Стрептоміцин, тетрациклін
Вищі рослини	Іманін, сальвін, хлорофіліпт
Тварини	Лізоцим
Мохи та лишайники	Уснінова кислота

 

N Інгібітори синтезу білка

Лікарська стійкість

o Здатність мікроорганізмів рости в присутності антибіотику.

o Розрізняється

o Видова (природна) лікарська стійкість

o Набута лікарська стійкість

 

Питання для самоконтролю.

· В чому відмінності фармакотерапії та хіміотерапії?

· В чому полягає історичний внесок Ерліха, Домагка, Флемінга та Ваксмана у вчення про хіміотерапію?

· Що таке антибіотик?

· Як визначається хіміотерапевтичний індекс?

· З яких джерел добувають антибіотики?

· Які вимоги до антибіотику?

· Які механізми дії антибіотиків на мікроорганізми?

· Як вимірюється активність антибіотиків?

· Як визначається чутливість мікроорганізму до антибіотиків?

· Навіщо визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків?

· Які існують ускладнення антибіотико терапії?

· Як повинен діяти лікар, щоб запобігти цим ускладненням?

 

Рекомендована література.

Основна:

1. П’яткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. Київ. «Вища школа». 1992, 431 с.

2. Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология; М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2005, 734 с.

3. Климнюк С. І, Ситник І. О., Творко М. С., Широбоков В. П. – Практична мікробіологія.-Тернопіль, „Укрмедкнига”, 2004, 438 с.

4. Воробьев А. А., Кривошеин Ю. С., Широбоков В. П. Медицинская и санитарная микробиология: учебное пособие.— М., 2008.-462 с.

5. Широбоков В.П., Яновський Д.С., Димент Г.С, Мікробна екологія людини з кольоровим атласом. Навчальний посібник. – К.:ТОВ «Червона рута - Турс», 2009.-312 с.

6. Палій Г. К., Палій В. Г., Мруг В. М. Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник / За ред. Г. К. Палія, В. Г. Палій.-Київ: Здоров’я, 2004. 196 с.

Додаткова:

1. Красильников А. П. Микробиологический словарь-справочник.— Минск, 1986.

2. Medical microbiology / edited by Samuel Baron, MD. – 4^th ed. The University of Texas Medical Branch and Galveston, 1996, 1273 p.

3. W.Levinson, E.Jawetz. Medical microbiology and immunology: examination and board review, 6^th ed. The McGraw-Hill Companies, 2000, 582 p.

4. Биргер М.О. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам исследования; М., 1983.

 

 

 

Практичне заняття №1

 

Тема: «Організація бактеріологічної лабораторії. Барвники і прості методи фарбування мікроорганізмів. Мікроскопія»

1. Актуальність теми:

Бактеріологічна лабораторія – це найважливіша структура в системі мікробіологічної діагностичної служби практичних лікувальних та діагностичних закладів охорони здоров’я.

Протягом вивчення медичної мікробіології, вірусології та імунології студенти навчаються в учбових бактеріологічних лабораторіях, які оснащені на кафедрі аналогічно практичним лабораторіям. Тому на першому занятті важливо вивчити структуру бактеріологічної лабораторії, її оснащення, організацію робочого місця лікаря-бактеріолога. Крім того студентам надається можливість оволодіти одними із найбільш поширених мікробіологічних методів – виготовлення бактеріальних препаратів із чистих культур мікроорганізмів, фарбуванням бактерій простими методами із застосуванням анілінових барвників та мікроскопії з використанням імерсійних об’єктивів. Все це зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.

2. Конкретні цілі:

· Аналізувати структуру та функції бактеріологічної лабораторії, її місце в системі практичних лікувальних та діагностичних закладів охорони здоров’я.

· Оволодіти методикою виготовлення бактеріальних препаратів із чистих культур бактерій з використанням простих методів фарбування.

· Засвоїти методику мікроскопії бактеріальних препаратів з використанням імерсійних об’єктивів.