Діти від народження до 3 років

Розвиток усного мовлення. Призвичаювати малят до сприймання та розуміння української мови. Організовувати прослуховування колискових пісень, наспівування народних мелодій, розповідання потішок, лічилок, коротеньких віршів. Викликати при цьому позитивні емоції.

Створювати для немовлят чисте україномовне середовище, позитивний настрій, позитивні емоції. Задовольняти потребу дитини у спілкуванні з нею на рівні позитивних емоцій, ніжних дотиків, міміки, жестів, погладжування. Викликати в малюків усі можливі наслідувальні звуки. Надавати можливість самостійним звуковим проявам - передвісникам подальшого мовлення дитини. Наприклад, можливі самостійні звукові прояви дитини 2-7 міс. (белькіт): бу-бу, у, кх, а; у відповідь на розмову матері - й, й; ма-мам-далі иа- гу-и; дам-да; на'гу-га; й; ни-и, ди; ай-ай (плаче), да, дай (комплекс звуків); а-ку, а, ку, а-ку; а-гу-и-гі; ай-ай (не плаче); бу-бу-а-агу-и; бу-иг-гі-ги; а-аля - оля; ка-ка, а-а-ага; кт-кт-ка-ка-кт: ка-ля-каля; к (улюблений звук); ка-кх-ки-какх (довго); кр-кр-кр: кр-кра-кана-га; а; ай-авй (весело); а- ку-а; а-гу-и-ж; а-а-ага; бу-бу; бу-бу-а-агу-и; бу-иг-гі-гі, й, дам-да; да; дай; и-а-гу-и; ка-ка; кр-кра-ка-на-а; ма-мам-да-лі; ка-гу-га, й; ни-и, ди тощо.

Частіше брати дитину на руки, говорити, промовляти, співати віршики. Потішки, колисанки, тримаючи її руки у своїх. Поєднувати словесно бачене, почуте, відчуте з музикою, співом, ритмами.

Стимулювати малюка повзати (ігри «Дожену-дожену», «ку-ку», «Коза рогата» та ін.). Супроводжувати рухи словом (Євгенку, візьми Іграшку, машинку). Давати повну можливість користуватися іграшками, кубиками, різними предметами. Широко використовувати звуконаслідування (машина - бі-бі, літак " у-у; киця любить Євгенка – обнімає - няв, мур).

Стимулювати перші кроки дитини. Супроводити їх мовою (Євгенко — топ-топ, бух).

Зводити спільно з малюком різні будівлі. Супроводити їх словом. Активізувати дитину, заохочувати до спільних дій і висловів.

У період «вибуху мовлення» більше слухати, пояснювати запитання дитини. Стримувати надто швидкий мовленнєвий розвиток дитини. Переключати на інші, менш напружені в інтелектуальному плані види діяльності (малювання, ліплення, гра).

Залучати дітей до посильної участі в народних іграх, хороводах, обрядах. Ознайомити з українським національним костюмом, організовувати рядження. Подавати зразки українського гумору. Формувати уявлення про народні традиції зустрічі Нового року, Різдва Христового, весни, проводів літа, обжинків, про календарні пісні (веснянки, русальні, купальські, косарські, жниварські), колядки та щедрівки.

Розширювати словник назвами предметів ужитку, іграшок; підводити до розуміння змісту цих слів у життєвих ситуаціях; учити відповісти на запитання: що це? Хто це? (заняття, ведмедик, лялька Леся, пензлик, глина, фарба і т. ін). Поповнювати словниковий запас словами — означеннями (прикметниками) у природних ситуаціях. Вчити відповідати на запитання: який? Яка? Яке? Які?; розуміти запитання: що робить?

Вести невимушену розмову з дитиною, віддаючи Їй пріоритет як розмовникові. Викликати інтерес до спів розмови з дорослими.

Гратися з дітьми. Придумувати з ними цікаві сюжети для рольових ігор й обговорювати Їх, збуджувати уяву дітей. Бути добрим партнером у грі. Задовольняти потребу дитини в грі. Додержувати паритетності взаємин у грі. Влаштовувати для дітей елементарні покази ляльок, іграшок, масок (гра в театр). Активізувати мовлення дитини в подібних іграх.

Учити розуміти прочитане, слухати пояснення змісту твору українською мовою. Заохочувати наслідувати повтори у вірші, казці, пісенці, розучувати разом з дорослими вірші.

Читати віршики, казочки не заради забави, а з певною метою. Спокійно розглядати картинки, ілюстрації до книжок. Уміти розповісти про бачене, зроблене, почуте рідним, дорослим, одноліткам.

Результати навчально-виховної роботи: діти люблять слухати колисанки, грати в ігри, забавки; самі будують фразу з 3-4 слів, користуються нею у знайомій ситуації; промовляють усі доступні звуки; розуміють і відтворюють пісеньки, віршики, потішки; відповідають на запитання і ставлять запитання дорослому; більш точно виражає своє бажання (небажання) словами, переносить свій мовленнєвий досвід за межі ситуації; вступає у спілкування з незнайомими дорослими й дітьми.

Діти від 3 до 5 років

Розвиток усного мовлення. Підтримувати позитивне ставлення до українського мовлення. Максимально розширювати словник дитини різними частинами мови. Знати слова, характерні для української мови, та доречно їх вживати (капці, шкарпетки, кулька, окуляри, колір, пензлик, сукня тощо).

Учити дітей вільно, розкуто розповідати про бачене, почуте тепер і раніше; чітко висловлювати своє бажання (небажання); розповідати за картинкою, ілюстрацією, малюнком.

У дітей 3 років підтримувати пробудження самосвідомості у вислові «Я сам». Давати дитині можливість становлення самостійності в побуті та різних видах діяльності. Уникати проявів опозиції, агресивності, егоїзму, характерних для дітей цієї вікової групи.

Використовувати враження від спостережень за довкіллям (природа, будівлі, транспорт, люди, виставки, музеї) для діалогу, співбесіди, розповіді, спілкування, обміну враженнями.

Виховувати паритетні стосунки, вміння домовлятися одне з одним, поважати себе й інших.

Результати навчально-виховної роботи: діти вільно висловлюють свою думку в довільних та імпровізованих ситуаціях; утверджуються в проявах самостійності («Я сам»); охоче вступають в діалог спілкування з дорослими, однолітками, доброзичливі у ставленні до них; мають запас слів, достатній для порозуміння з дорослими та дітьми в знайомій ситуації та поза нею; ставляться до мовлення як до діяльності, спостерігають за своєю мовою та мовою іншого, визначають та формують звуковий склад слів заданої складності; переказують прості казки, знають вірші, загадки, прислів'я, приказки,скоромовки.

 

Діти від 6 до 7 років

Розвиток усного мовлення. Поступово розширювати сприймання дітьми національних особливостей українського народу, його мови, історії, сьогодення. Виховувати гордість за минуле і теперішнє. Спонукати до пізнання свого краю, міста, села, природних явищ, об'єктів довкілля.

Створювати умови для говоріння українською мовою. Користуватися набутим словником, добирати синоніми, антоніми в потрібній ситуації, контексті.

Формувати культуру мовлення, стежити за виразністю, чіткістю, природною інтонацією.

Розвивати вміння відповідати на запитання за змістом твору, частково й повністю переказувати його; на пропозицію вихователя самостійно складати розповідь з наочністю та без неї («Що я бачив у лісі»; «Мої друзі»; «Мій улюблений мультик»; «Наша дружна сім'я»). Брати участь у діалозі, груповій розмові.

Виховувати потяг до поезії, українського слова. Підводити до розуміння поезії Т.Шевченка, О.Пчілки, Лесі Українки, Л.Костенко та ін. Знати напам'ять деякі твори видатних поетів, вміти слухати художнє, ораторське слово.

Спонукати виявляти емоційно-оцінне ставлення до персонажів художнього твору, переказувати зміст близько до тексту. Вчити розрізняти за жанром вірш, казку, оповідання, скоромовку, лічилку.

Розучувати вірші, приказки, прислів'я, щедрівки, колядки, веснянки; формувати вміння користуватися ними в різних життєвих ситуаціях та народних традиціях.

Результати навчально-виховної роботи:

діти вміють спланувати свою розповідь;

вільно вступають у розмову як у знайомій ситуації, так і поза нею;

виявляють стриманість у розмові;

вступають у дискусію і підтримують її;

стежать за своєю мовою, вміють виправити помилку;

знають вірші, казки, виразно їх розповідають, театралізують;

мають почуття національної гордості, причетності до культури і мови українського народу;

виявляють потребу у спілкуванні українською мовою з дорослими й однолітками; творчо використовують словник, набутий у звичній і новій ситуаціях;

відповідають на запитання за змістом твору, частково або повністю переказують його;

віддають перевагу українській мові в ситуаціях, що цього потребують.

 

РОЗДІЛ V