Л) хлористий газ, конвеєрний розстріл, окріп, кислоти

Стверджують, що за допомогою цих засобів убивали в Треблінці.

Про всі ці історії сучасні прихильники "голокосту" не хочуть нічого знати, хоча свого часу всі вони були підтверджені "свідками, що заслуговують довіри,", як це відбувається нині з ГК, сумніватися в існуванні яких, однак, заборонено законом у цілому ряді країн вільного західного демократичного світу.

Г. Де знаходились "газові камери"?

Після того, як камери з гарячою парою, млини, вагони з вапном і т.п. були успішно замінені на ГК, серед істориків десятиліттями триває ворушня довкола питання, де ГК були розташовані.

а) перша фаза

Кожний, або майже кожний КТ мав одну й більше ГК, - так стверджувалося в перші післявоєнні роки. На Нюрнберзькому процесі табірний лікар Дахау дав таке свідчення: "ГК були готові в 1944 р. і д-р Рашер запропонував мені випробувати їх на перших жертвах. З 8-9 персон, посаджених до камери, троє подавали ознаки життя, інші були мертві. Їхні очі були червоні, а обличчя розпухлі".

Наочний опис ГК у Бухенвальді дає свідок, "що заслуговує довіри" - очевидець Чарльз Хаутер: "Швидке проведення знищення вимагало спеціальної техніки. Деякі особливо рафіновано сконструйовані камери мали колони із прозорого матеріалу, в яких утворювався газ, який потім виходив назовні крізь стінки. Інші були простіші, але всі вони виглядали чудово. Можна було легко зрозуміти, що будували їх із задоволенням і вони були давно заплановані, тому вражали всіма естетичними достоїнствами. Вони були частиною табору, сконструйованою з особливою любов'ю".

Табірний лікар Персі Трейт у Равенсбрюці засвідчив: "Згадую, що багато польок були вбиті пострілом у потилицю. Але оскільки ці розстріли відбувалися бурхливо і залишалася небезпека, що під вогонь потраплять також і живі, я подбав, щоб спосіб убивства був пристойним. І це були ГК".

Щось незбагненне вершилося в замку Хартхайм під Лінцем (Австрія), де було отруєно від 1 до 1,5 млн. чоловік. Процитуємо визнання коменданта Маутхаузена Франца Цірайса:

"Группенфюрер СС Глюк наказав слабких ув'язнених оголосити душевнохворими і отруїти їх газом у великій будівлі. Там було вбито від 1 до 1,5 млн. чоловік. Місце це називається Хартхайм, воно розташоване в 10 км від Лінца".

б) із серпня I960 р. на території старого Рейху газових камер не було

У серпні 1960 р. керівник мюнхенського Інституту сучасної історії Мартін Брошат писав: "Ні в Дахау, ні в Берген-Бельзені, ні в Бухенвальді жидів та інших ув'язнених газом не вбивали... Масове знищення жидів газом почалося в 1941-42 р. і відбувалося винятково лише у спеціально вибраних для цього й оснащених відповідними технічними пристроями місцях, у першу чергу на окупованих польських територіях (але не в старому Рейху): в Освенцімі, Собіборі на Бузі, Треблінці, Хелмно й Бельжеці".

Показово, що в розповіді Брошата відсутній Майданек – оснащений ГК табір. Кажучи "у першу чергу", він, імовірно, хотів залишити питання відкритим - хтозна, може бути в Маутхаузені (Австрія) і в Штуттхофі/Натцвайлері (Ельзас) ГК теж виявляться? Що стосується "старого Рейху" (у кордонах 1937 р.), саме там, упевнено заявляє Брошат, убивств газом не проводилося.

в) 1983 р.: повернення газових камер на Захід

У колективній праці Когона, Лангбайна та Рюкерля "НС убивства за допомогою отруйного газу" ГК із 1983 р. святкують своє повернення в Равенсбрюк, Заксенхаузен, Штуттхоф та ін. Правда, масових отруєнь там, як уже тепер стверджується, не проводилося - лише невеликі спроби з кількома тисячами жертв. Так був досягнутий компроміс між позицією Брошата і голокостниками-фундаменталістами. Тільки від ГК у Берген-Бельзені і Бухенвальді автори відмовилися.

У кого перед лицем цих неймовірних протиріч виникають сумніви у безумовній правильності сфабрикованих після всіх цих блукань і незгод версій "голокосту", які при всіх перипетіях опираються на свідчення "очевидців, що заслуговують довіри," отруєнь газом, той добре зробить, якщо, живучи в демократичній Німеччині, у демократичній Австрії, у демократичній Франції, у демократичній Швейцарії, свої сумніви залишить при собі, інакше він однією ногою вже стоїть у буцегарні. Прообразом сьогоднішньої демократії найкраще служать відомі три мавпи, з яких одна не говорить, інша не бачить, а третя не чує.