IV. Що відбувалося насправді? 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

IV. Що відбувалося насправді?



Перш ніж ми звернемося до доказовості "голокосту", під яким, повторюємо, розуміється цілеспрямоване масове знищення жидів за допомогою газу, - необхідно загалом описати те, що безперечно відбувалося з жидами у Третьому Рейху.

Жидівська політика НС Робочої партії Німеччини була з самого початку спрямована на те, щоб постійно зменшувати вплив жидів у Німеччині, а більшу їхню частину примушувати до виїзду із країни. Першій меті слугувала ціла низка постанов і законів, що приймалися починаючи з 1933 р., і які, за допомогою високих квот, обмежували кількість жидів у середовищі адвокатів, лікарів тощо, а також звужували господарські й політичні права жидів. Принаймні, до 1938 р. процес цей ішов без застосування насильства; до "кришталевої ночі" жоден жид не був відправлений у табір за те, що він жид. Він міг потрапити туди лише у випадку, якщо виявлявся військово-політичним супротивником режиму НС, або вчинив карний злочин.

Щоб запустити механізм жидівської еміграції, НС тісно співпрацювали із сіоністськими організаціями, зацікавленими у виїзді якомога більшого числа жидів до Палестини. Ця спільна націонал-соціалістична-сіоністська робота документована у всіх своїх частинах і опублікована багатьма авторами. Її, наскільки нам відомо, ніхто не заперечує.

Англійці перешкоджали переселенню жидів у Палестину, і тому все просувалося дуже повільно; багато хто з німецьких жидів обирали інші країни для переселення, найчастіше – США. Хоча й там на шляху жидівської еміграції постійно зводилися перешкоди.

До 1941 р. переважна більшість німецьких та австрійських жидів виявилася у вигнанні. Цього ж року почалася депортація жидів до робочих таборів і гетто. Підставами для цього стали: по-перше, брак німецької робочої сили - через те що більшість чоловіків були відправлені на фронт; по-друге, жиди, безперечно, почали являти собою загрозу для нацистської держави.

Жид Арно Люстігер, борець тодішнього Опору, що пережив багато таборів, із гордістю повідомляє, що у Франції 15% операцій, проведених Опором, припадає на частку жидів. Жиди тоді становили менш 1% від населення Франції. Комуністична сіоністська організація "Червона капела", яка завдала величезних збитків німецькій армії, в основному складалася із жидів.

Варто зазначити, що в інших країнах підозрілі національні меншості інтернувалися за незрівнянно меншими підставами. Зокрема, у США налічувалося чимало японців, яких, хоча вони й мали американський паспорт, заґратували у таборах. При цьому, як визнав пізніше Рональд Рейган, не було зареєстровано жодного випадку шпигунства або диверсій з боку американських японців.

У країнах, захоплених Німеччиною, жиди страждали від депортації далеко не рівною мірою. Особливо жорстко обійшлися з ними в Голландії, звідки їх було вивезено біля двох третин. Із Франції ж, навпаки - як свідчить Серж Кларсфельд, був депортований 75.721 жид, що відповідало приблизно 20% жидівського населення Франції; але й з того числа багато хто був депортований не через віру і расову приналежність, а з-за участі в Опорі або через порушення різних приписів та законів. У таких випадках почасти депортували й нежидів. Незначну частину жидів депортували в Бельгії.

У таборах була жахаюче висока смертність, головним чином через хвороби. Особливо людей уражав сипняк, що поширювався вошами. Для боротьби з ним почали застосовувати інсектицид Циклон-Б. В Освенцімі, найбільшому КТ, сипняк особливо лютував наприкінці літа й восени 1942 р. Епідемія досягла піку між 7 і 11 вересня, коли щодня в середньому вмирало 375 ув'язнених. До січня смертність знизилася до 107 осіб на день, а до березня знову зросла до 298.

У західних таборах стан особливо погіршився в останні місяці війни, коли померли десятки тисяч людей. Бомбовим терором союзників була повністю зруйнована інфраструктура, знищені сховища продовольства та медикаментів. У таборах нестаток став критичним у всьому: в їжі, у ліках, у бараках. Чак Егер - льотчик, який першим подолав звуковий бар'єр, - пише у своїх спогадах, що його ескадрилья одержала наказ уражати все, що рухається. "Німеччину, - пише він, - було не так просто поділити на невинних цивільних осіб і військових. Наприклад, селянин зі свого картопляного поля годував німецьку армію".

Таким чином, союзники цілеспрямовано за допомогою страшної повітряної війни спричинили тотальний голод, а потім лицемірно взяли на себе роль суддів над переможеними, заходилися їх судити за те, що в КТ погано годували!

Особливо жахливе становище застали британські війська у квітні 1945 р. у Берген-Бельзені, де перед їхніми очима постали тисячі непохованих трупів і "живі кістяки". Пропаганда дотепер використовує зроблені там фотографії в якості доказу існування "голокосту". Однак факти говорять про інше.

Комендант табору Йозеф Крамер щосили протестував проти надсилання до безнадійно переповненого табору нових ув'язнених, але безуспішно. Замість того, щоб інтернованих у східних таборах просто залишати совєтам, НС евакуювали їх на Захід і розподіляли по існуючих там таборах, щоб жоден солдат і жодна робоча сила не потрапила до рук Червоної Армії.

Транспорти дорогою постійно бомбувалися, евакуація часто тривала тижнями, і багато ув'язнених знайшли в ту люту зиму свою смерть. У таборах же, куди надходили ті, хто зміг перенести дорогу, становище з кожним днем ставало все драматичнішим.

Протести Крамера залишалися не почутими. У Бельзені тим часом лютували тиф і дизентерія, а їжі ставало все менше. Що лишалося робити Крамеру? Відпустити ув'язнених? Але хто б став їх годувати на волі? Адже епідемії перекинулися б на цивільне населення. Чи повинен він був разом з політичними відпустити також і рецидивістів, щоб вони накинулися на населення? У нього самого була можливість утекти в Південну Америку, поцупивши із собою табірну касу. Але він цього не зробив; довірившись британській шляхетності, і дорого за це заплатив. Пресою він був затаврований як "бестія Бельзену" і судовим фарсом був засуджений до смертної кари.

Також і в інших таборах переважна більшість жертв припадає на кінець війни. Зокрема, у Дахау із січня по квітень 1945 р. померло 15 389 чоловік, а в за весь попередній час війни - 12 060.

Трагічне становище в таборах стало неминучим наслідком катастрофи Німеччини, і воно не мало нічого спільного із планомірним геноцидом, чого не скажеш про бомбову війну союзників проти мирного населення Німеччини (і Японії). В одному Дрездені було вбито 250 тис. чол. В одну ніч там було вбито у 8 разів більше людей, ніж у Дахау за всю війну, і при цьому - найжахливішим чином.

Жиди, звичайно, вмирали і за межами КТ. У гетто в Лодзі з осені 1939 р. до осені 1944 р. померло, відповідно до жидівських джерел, 43411 чоловік. У варшавському гетто до початку повстання (навесні 1943 р.) було зареєстровано 26 950 смертей. Частина людей, звичайно, померли природною смертю, але більшість - унаслідок воєнних дій і евакуації.

Підсумок: жиди важко постраждали під час Другої світової війни, вони понесли чималі людські втрати. Однак не буває воєн, де не страждають, не гинуть люди. У Дрездені 250 тис. чоловік протягом однієї ночі загинули в страшних муках - згоріли, були поховані під руїнами; у Ленінграді сотні тисяч росіян померли від голоду; 180 тис. чоловік загинуло під час придушення Варшавського повстання. Важко страждали не тільки ув’язнені КТ, але й росіяни, і німецькі солдати на фронтах. Тож, чи насправді страждання жидів неабияк перевершують у відсотковому відношенні втрати інших народів? Відповіддю на ці питання ми тепер і займемося.

V. Хто один раз збрехав...

Якщо розповсюджувані ортодоксальними істориками протягом десятиліть заяви та обчислення розглянути під збільшувальним склом, то можна виявити, що там панує жахлива плутанина, і що офіційна версія постійно міняється - як у романі Джорджа Оруелла "1984". От кілька показових фактів.

А. Число жертв Освенціму

В найбільшому КТ, улаштованому НС, померло:
- 9 млн. чол., відповідно до фільму "Nuit de Brouillard" (Ніч і туман);
- 8 млн. чол., відповідно до опублікованого в 1945 р. повідомлення французького Відомства з вивчення військових злочинів; - 7 млн. чол., відповідно до свідчення ув'язненого Рафаїла Фейдельсона;
- 6 млн. жидів., згідно з даними жидівського видавця Тіберія Кремера;
- 5 млн. чол., з них 4,5 млн. жидів, згідно з "Le Monde" від 20 квітня 1978 р.;
- 4 млн. чол., відповідно до Нюрнберзького трибуналу;
- 3,5 млн. отруєних газом, з них 95% були жиди ("багато" інших померли з інших причин), відповідно до думки кінорежисера Клода Ланцмана;
- 3,5 млн. чол., з них 2,5 млн. були отруєні газом тільки до 1 грудня 1943 р., відповідно до визнання першого коменданта Освенціму Рудольфа Хесса;
- 2,5 млн. чол., відповідно до свідчення ув'язненого Рудольфа Врби;
- 2-3 млн. убитих жидів і тисячі не-жидів, відповідно до визнання есесівця Перрі Броуда;

- 1,5-3,5 млн. жидів отруєно тільки між квітнем 1942 р. і квітнем 1944 р., відповідно до заяви ізраїльського "експерта з голокосту" Ієгуди Бауера, зробленої в 1982 р.;
- 2 млн. отруєних газом жидів, відповідно до свідчення Люсі Давидович;
- 1,6 млн. чол., з них 1352980 жидів, відповідно до заяви Ієгуди Бауера, зробленої в 1989 р.;
- 1,5 млн. чол., відповідно до заяви польського уряду, зробленої в 1995 р.;
- близько 1,25 млн. чол., з них 1 млн. жидів, відповідно до заяви Рауля Хільберга;
- 1-1,5 млн. чол., відповідно до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1989 р.;
- 800-900 тис. чол., відповідно до жидівського історика Геральда Рейтлінга;
- 775-800 тис. чол., з них 630 тис. отруєних газом жидів, відповідно до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1993 р.;
- 670-710 тис. чол., з них 470-550 тис. отруєних газом жидів, відповідно до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1994 р.

Як бачимо, число жертв із роками поступово, але відчутно скорочується. Втім загальне число жертв "голокосту" в 5-6 млн. від цього ніяк не коливається. З цих 5-6 млн. можна вилучати сотні тисяч, навіть мільйони - вони залишаться все тими ж. Така математика "голокосту"!

На які ж документи, на які розкопки масових поховань спираються голокостники, скорочуючи число жертв? Ні на які! Всі наведені вище цифри є чистою вигадкою, без будь-якої причетності до документованої реальності табору Освенцім. За розрахунками ревізіоністів, там померло близько 150 тис. жидів (Форіссон) або 160-170 тис. (Маттоньо); з них отруєних газом - нуль. Епідемії, у першу чергу сипняк, були головною причиною такої жахаюче високої смертності.

Б. Мило з жиру жидів

На Нюрнберзькому процесі совєтською стороною стверджувалося, що з жиру вбитих німці робили мило. Ця вульгарна, страшна казка регулярно, протягом десятиліть спливає у світовій пресі, подібно до чудовиська озера Лох-Несс. З поетичним натхненням вона була прикрашена Симоном Візенталем:

"В останній тиждень березня (1946 р.) у румунській пресі з'явилося унікальне повідомлення: у маленькому румунському містечку Фольмігени була проведена урочиста церемонія поховання на жидівському цвинтарі 20 ящиків мила...На ящиках стояв напис R.J.F. - "чистий жидівський жир"... Наприкінці 1942 р. перший раз з'являється жахливе слово - "транспорт для мила". Це було у Варшавському воєводстві, а фабрика перебувала в Галичині, у Бельжеці. На тій фабриці з квітня 1942 р. по травень 1943 р. перероблено 900 тис. жидів на сировину... Культурному світу важко зрозуміти, з яким задоволенням нацисти і їхні дружини дивилися на це мило. У кожному шматку вони бачили цирковий трюк, за допомогою якого туди був схований жид, що міг би бути другим Фрейдом, Ейнштейном або Ерліхом... Поховання цього мила... виглядало як щось протиприродне. Зачарована зажура, що сиділа в цьому маленькому предметі щоденного користування, розривала навіть скам'янілі серця людей XX століття. В атомне століття повернення до темної середньовічної кухні відьом діє як примара. І все-таки це правда!".

В 1990 р. ізраїльський "експерт з голокосту" Шмуль Краківський повідомив, що мило з жидів є вигадкою.

З винятковою нахабністю (хуцпа – прим. перекладача) він додав, що цю казку склали німці, щоб заподіяти жидам щиросердечні страждання!

В. Методи знищення жидів

З літератури про "голокост" можна довідатися, що вбивство жидів здійснювалося у наступні способи:

- в Освенцімі й Майданеку за допомогою інсектициду циклон-Б; у Майданеку частково чадним газом;

- у Хелмно шляхом виведення усередину вантажного автомобіля вихлопних газів;

- у Бельжеці, Собіборі й Треблінці за допомогою вихлопних газів дизельного двигуна;

- на Східному фронті в газових автомобілях і за допомогою масових розстрілів.

Простежуючи за роками історію "голокосту", що починається в 1942 р., раз по раз натрапляєш на приголомшливі речі. З великою наочністю там описані незліченні способи вбивства, про які більш пізня література не проронила жодного слова - мовчить як німа. Ось лише деякі з них:

а) пневматичний молот

Метод цей описаний у повідомленні польського Опору в такий спосіб:
"Коли команду відправляли на роботу, то вона йшла у двір, де робили екзекуції та страти за допомогою пневматичного молота. Ув'язнених приводили одного за іншим у двір голими, зі зв'язаними руками. По дорозі в них позаду вистрілювали із пневматичного пристрою. Під дією стисненого повітря молот вдаряв по черепу і розбивав його вщент".

б) електричні ванни

Знов-таки за повідомленням польського Опору, з посиланням на свідчення офіцера СС, говориться: "Ув'язнених у позаслужбовий час заганяли по 2500 чол. у камеру з водою й пускали електричний струм...".

в) електроконвейер

Про цей метод повідомляє газета "Правда" через 5 днів після звільнення Освенціму (2 лютого 1945 р.): "Вони (німці) зрівняли пагорб у східній частині табору, забрали і знищили всі сліди конвеєра, на якому сотні людей одночасно вбивали електрострумом".

г) атомна бомба

Під час Нюрнберзького процесу американський обвинувач Роберт Джексон промовив наступне: "У маленькому тимчасовому селі, що було побудоване спеціально для цієї мети, було вбито 20 тис. жидів. За допомогою нового винайденого засобу знищення 20 тис. чоловік були знищені майже миттєво й так, що від них нічого не залишилося, ніякого сліду. Вибух утворив температуру в 400- 500º С і так зруйнував людей, що від них нічого не залишилося".

д) спалювання живцем

Елі Візель, котрий отримав 1986 р. Нобелівську премію миру, був з весни 1944 р. по січень 1945 r. інтернований до Освенціму. В 1958 р. вийшла книга його табірних розповідей "La Nuit" (Ніч), у якій він жодним словом не згадує про ГК, незважаючи на те, що за його висновком там повинно було бути знищено 400 тис. угорських жидів. Але в німецькому перекладі книги ГК спливає немов за помахом чарівної палички, оскільки там, де у французькому тексті стоїть "крематорій", перекладач пише "газова камера". Знищення жидів Візель описує так:

"Неподалік від того місця, де ми перебували, у ямі палав вогонь, гігантське полум'я виривалося звідти, там щось спалювали. До ями під'їхала крита вантажівка і витрусила до неї свій вантаж. Це були маленькі діти. Бебі! Так, я це бачив власними очима... Дітей - у вогонь! (Не дивно, що з того часу сон біжить від моїх очей.) Туди ж відправляли й нас. Трішки далі була яма ще більших розмірів - для дорослих. "Батько, - сказав я, - якщо така кепська справа, то я не хочу чекати. Я кинуся на електричні дроти. Це краще, за нескінченну муку у вогні".

Про те, як за допомогою дива Елі уник "вогню", ми повідаємо пізніше.

Є) пара

У грудні 1945 р. на Нюрнберзькому процесі до протоколу записали наступне: "Усі жертви (у Треблінці) повинні були зняти одяг і взуття, які негайно забирали. Опісля жертв - спочатку жінок і дітей - заганяли до камери смерті... Битком набиту камеру герметично закривали і до неї пускали гарячу пару... Відповідно до повідомлень, що надійшли, у Треблінці було вбито багато сотень тисяч жидів".



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 107; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.89.70.161 (0.046 с.)