Міністерство освіти і науки україни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра економічної кібернетики

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ”

На тему: «Основні тенденції розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі»

 

 

Виконав: Бондарчук Андрій Анатолійович

Студент ФЕП-310

 

 

Перевірила: доцент Полторацька О.Т.

 

Київ 2016

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика та міжнародна торговельна структура Люксембургу…………………………………………………………………………7

1.1 Загальна характеристика країни………………………………………….7

1.2 Загальний стан зовнішньоекономічної діяльності…………………….11

1.3 Зовнішньоекономічна торгівля товарами та послугами……………....13

1.4 Бенілюкс…………………………………………………………………16

1.5 Поточні актуальні проблеми у соціальному та економічному розвитку Люксембургу…………………………………………………………………18

РОЗДІЛ 2. Стан та перспективи розвитку фінансової системи Люксембургу…………………………………………..……………………………20

2.1 Податкова система країни………………………………………………20

2.2 Банківська система Люксембургу……………………………………..22

2.3 Прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці…………………………………..…………24

2.4 Роль транснаціональних компаній у становленні та функціонуванні економіки країни………………………………………………………...…..27

2.5 Фондові біржі країни……………………………………………….…..28

РОЗДІЛ 3. Оцінка основних макроекономічних показників країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі………………………………………………………………………....30

Висновки

Список літератури

 

 

Вступ

Торговельні взаємовідносини різних держав світу простежуються впродовж усієї зафіксованої історії людства. Важливу роль міжнародна торгівля відігравала за часів існування Афін, Стародавнього Єгипту, італійських міст-держав Венеції, Флоренції та Генуї. Торговельні взаємовідносини держав здавна були одним з найважливіших предметів міжнародних договорів.

Сучасний світовий економічний розвиток характеризується двома головними тенденціями. З одного боку, зростають, посилюються і домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція як явище характеризується відсутністю будь яких форм дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік, а як процес виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами різних країн. А з іншого боку дані процеси проходять не прямолінійно, оскільки поряд з інтеграційними процесами в окремих регіонах світу мають місце й дезінтеграційні процеси, що викликані політичними, національними та релігійними причинами (наприклад, на євразійському просторі колишнього СРСР, у Центральній і Південно-Східній Європі, на Балканах та ін.).

Міжнародні економічні відносини являють собою комплекс відносин між країнами з приводу товарообміну та міжнародного поділу праці. Сучасні країни характеризуються зближенням національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Національні економіки, спеціалізуючись на певних товарах та послугах, водночас доповнюють одна одну в системі світового господарства.

В умовах зростаючої інтернаціоналізації світового господарства економіка окремої країни багато в чому залежить від рівня розвитку економіки інших держав. Будучи складовою світової економіки, вона не може успішно розвиватись у відриві від неї, тому виникає потреба в узгодженні зовнішньоекономічної політики різних країн і стратегії щодо її реалізації.

Крім того, розвиток міжнародного економічного співробітництва сприяє не лише функціонуванню національного господарського механізму. Таке співробітництво дає змогу підтримувати і зміцнювати мир на Землі, створювати систему міжнародної економічної безпеки, уникати певною мірою військових конфліктів під час розв’язання спірних питань. Іншими словами, міжнародне економічне співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру.

Економічні зв'язки між державами не лише необхідні, а й взаємовигідні. Окрім міжнародної торгівлі зовнішньоекономічне співробітництво розвивається і в інших формах: створюються спільні підприємства, вільні економічні зони, експортується капітал тощо.

Під впливом НТР міжнародні економічні відносини постійно розширюються, набирають масштабності та комплексності, із суто зовнішньоторговельних трансформуються у промислове та науково-технічне співробітництво. Співробітництво у сфері торгівлі, промислового виробництва, науки і техніки на стабільній великомасштабній, комплексній і довготривалій основі є об'єктивною потребою сучасного етапу розвитку цивілізації.

Міжнародна економічна інтеграція призводить до посилення взаємовідносин між країнами, при цьому, для взаємовигідного товарообміну, спостерігається спочатку зниження, а потім – усунення внутрішніх тарифів. При подальшому посиленні взаємовідносин створюється спільний ринок між країнами. У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського союзу. Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням справді єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції – економічного союзу. В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 p.), Сполучені Штати Америки, Радянський Союз (до 1991 р.).

З 1947 по 1995 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань. Об'єднання останніх визначалося цілою низкою передумов:

· схожість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається між промислово розвиненими або між країнами, що розвиваються;

· географічна наближеність країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільного кордону та історично сформованих економічних зв'язків;

· спільність економічних та інших проблем, що існують перед країнами в області економічного розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. За своєю сутністю економічна інтеграція покликана вирішити низку конкретних проблем, які реально існують перед країнами, що інтегруються;

· демонстраційний ефект. У країнах, що входять до інтеграційних об'єднань, як правило, відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного росту, зниження інфляції, ріст зайнятості і т.д.), що справляють певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект має прояв, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

· «ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, які залишилися за його межами, відчувають деякі труднощі, пов'язані з переорієнтуванням економічних зв'язків країн, що входять до даного угруповання. Це нерідко призводить до скорочення обсягів торговельних відносин країн, що залишилися за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. У цілому, спираючись на зазначені передумови, країни утворять інтеграційні об'єднання, що, незважаючи на численність у сучасної світовій економіці та різні рівні розвитку, переслідують приблизно однакові цілі.

Найбільш вагомі інтеграційні угруповання включають в себе десятки країн. Так, Африканське співтовариство – більше 30 країн, а АТЕС – більше 20, ЄС – 15.

Держави вступають у певні відносини або безпосередньо, або через створені для цього угруповання країн, міжнародні економічні організації. Економічна ефективність таких міжнародних відносин за сприятливих політичних умов може бути надзвичайно високою. Наприклад, така держава, як Люксембург, для забезпечення функціонування своєї промисловості змушена імпортувати вугілля, кокс, залізну руду, машини та обладнання, нафтопродукти, тканини та зерно. Експортує вона переважно сталевий прокат, добрива та цемент і має валовий національний продукт, який дорівнює на 2013 рік 58,9 тис. дол. США на душу населення. Це майже в 2 рази більше, ніж у Франції.

Подібні приклади свідчать, що в умовах зростаючої інтернаціоналізації світового господарства економіка окремої країни багато в чому залежить від рівня розвитку економіки інших держав. Будучи складовою світової економіки, вона не може успішно розвиватись у відриві від неї, тому виникає потреба в узгодженні зовнішньоекономічної політики різних країн і стратегії щодо її реалізації.

Мета курсової роботи – дослідити тенденції розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі. Для цього необхідно розглянути виробничу та торговельну структуру країни та провести оцінку макроекономічних показників за останні роки.

Інформаційна база: статистичні дані Європейського Союзу. Об’єктом дослідження є Люксембург як суб’єкт міжнародних відносин. Предметом даної роботи є організація дослідження Люксембургу в системі міжнародних економічних відносин. Завдання: дати загальну економічну характеристику країни, дослідити країну на міжнародному економічному просторі, провести дослідження основних тенденцій розвитку економіки.

 

 

Бенілюкс

Договір про утворення Економічного союзу Бенілюкс (Benelux Economic Union) був підписаний в Гаазі 3 лютого 1958 р вступив в чинності 1 листопада 1960 г. Він узагальнив норми, які вироблялися з 1948 р, коли почав функціонувати митний союз трьох держав. За ним пішли й інші договори: про вільне пересування осіб територіями трьох держав і перенесення прикордонного контролю на їх зовнішні кордони (1960); протокол про повне скасування прикордонного контролю між трьома країнами і Конвенція про уніфікацію митної території Бенілюксу (1969 р); введення в дію документа про товарообмін всередині Бенілюксу (1984 г.) і ін. Держави-члени - Бельгія, Люксембург, Нідерланди. Місцезнаходження - Брюссель (Бельгія). Основними цілями Бенілюксу є: вільний рух товарів, послуг, капіталу та осіб, тобто ліквідація в торгівлі між країнами-учасницями мит, кількісного контингентування, а також інших обмежень; усунення економічних і фінансових перешкод, що заважають вільної циркуляції послуг на території Бенілюксу; усунення перешкод, які заважають вільному переміщенню капіталу між країнами Бенілюксу; вільне пересування громадян країн Бенілюксу з однієї країни в іншу без паспорта і візи, постійне проживання, найм на роботу, користування системою соціального страхування без будь-якої дискримінації, застосування тієї ж податкової системи, яка діє щодо громадян країни, на території якої ця особа перебуває (кожна зі сторін гарантує своїм громадянам виключне право роботи на своїй території в державних установах і в деяких професіях); координація економічної, фінансової і соціальної політики; проведення єдиної зовнішньоторговельної та зовнішньоекономічної політики по відношенню до третіх країн, перш за все встановлення єдиних митних зборів щодо третіх країн. Бенілюкс має наступну структуру: Комітет міністрів; робочі групи; Рада Економічного союзу; комісії; генеральний секретаріат; об'єднані служби; Міжпарламентський консультативний комітет; Консультативна рада з економічних і соціальних питань; арбітражна колегія; судова палата. Комітет міністрів, що складається з трьох міністрів закордонних справ, є вищим органом (кілька засідань у рік). Він контролює виконання умов Договору про створення Бенілюксу та приймає рішення в межах наданих йому Договором повноважень (постанови, рекомендації, директиви, конвенції). На засіданнях робочих груп зустрічаються галузеві міністри. Якщо робоча група в певній сфері діяльності створена за рішенням Комітету міністрів, то її рішення мають тієї ж політичної і юридичної силою, що і рішення Комітету міністрів. Рада Економічного союзу є виконавчим органом, координує діяльність різних комісій і підпорядкований комітету міністрів. На основі Договору про створення Бенілюксу були утворені комісії і спеціальні комітети з різних галузей (зовнішньоекономічні зв'язки, валютно-фінансові питання, промисловість і торгівля, сільське господарство, продовольство і рибальство, митні і податкові питання, транспорт, соціальні питання, вільне пересування і поселення осіб, питання юстиції, координування статистики, порівняння бюджетів державних і недержавних органів, охорону здоров'я, малі та середні підприємства, туризм, муніципальне планування, навколишнє середовище, енергетика, співпраця в адміністративній та юридичній сферах).

На чолі генерального секретаріату варто колегія генеральних секретарів; що складається з генерального секретаря (згідно з договором він повинен бути громадянином Нідерландів) і двох його заступників. Політична роль генерального секретаріату значно зросла. З 1975 р колегія генеральних секретарів отримала права законодавчої ініціативи при прийнятті директив. об'єднаним службам доручається виконання спеціальних завдань, наприклад в області товарних знаків і дизайну.

Міжпарламентський консультативну раду складається з депутатів парламентів: по 21 з Бельгії і Нідерландів і 7 з Люксембургу. При їх призначенні враховується ступінь впливу політичних течій в трьох країнах. Рада приймає рекомендації для урядів країн-учасниць. Рада повноважна вирішувати не тільки економічні проблеми, а й питання політичного співробітництва.

Консультативна рада з економічних і соціальних питань складається з 27 представників економічних і соціальних організацій трьох країн (Бельгія - Центральний економічна рада та Національна рада праці; Люксембург - Економіко-соціальна рада; Нідерланди - Соціально-економічна рада). Для вирішення спірних питань, що виникають між державами-членами у зв'язку з виконанням договору або конвенцій, утворена арбітражна колегія.

Судова палата створена для сприяння єдиного тлумачення спільно прийнятих правових норм. Вона наділена трьома видами повноважень: судовими, консультативними і судовими повноваженнями у справах державних чиновників.

Інтеграційні процеси в країнах Бенілюксу почалися ще після першої світової війни. Договір про створення Бельгійсько-Люксембурзького економічного союзу (БЛЕС) був підписаний 25 липня 1921 року і вступив в чинності 1 травня 1922 Він передбачав ліквідацію митних зборів, кількісного контингентування і інших бар'єрів у торгівлі між цими країнами, а також встановлення єдиного митного тарифу щодо третіх країн і вільну циркуляцію послуг між Бельгією і Люксембургом. У 1930-1932 рр. робилися спроби економічного зближення БЛЕС і Нідерландів. Зокрема 18 липня 1932 р Бельгія, Нідерланди і Люксембург підписали Конвенцію, що передбачає стабілізацію з подальшою ліквідацією мит у взаємних торговельних оборотах. Однак наслідки економічної кризи і тиск ряду країн на чолі з Великобританією звели нанівець ці зусилля і положення Конвенції не були реалізовані. 21 жовтня 1943 р еміграційні уряди Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, що знаходяться в Лондоні, підписали валютну угоду з метою регулювання взаємних платежів в післявоєнний період і зміцнення економічних відносин між ними (вступило чинності 24 травня 1946 г.). 5 вересня 1944 р уряди трьох країн підписали в Лондоні Митну конвенцію, доповнену і уточнену Протоколом від 14 березня 1947 р яка вступила в силу з 1 січня 1948 г. З цієї дати торгівля між країнами Бенілюксу була звільнена від усіх мит, а в щодо третіх країн був введений єдиний, найнижчий в Західній Європі зовнішній митний тариф.

 

Податкова система країни

Податкова система Люксембургу складається з двох податкових рівнів — державного та місцевого. До державного рівня сплачуються такі податки:

податок на прибуток;

податок на додану вартість;

авансовий податок;

податок з дивідендів;

митні платежі;

акцизний збір.

На місцевому рівні сплачуються прибутковий податок з корпорацій, додатковий податок муніципалітетів (застосовується щодо фізичних осіб на дохід від торгівлі, чистого власного капіталу і на земельну власність).

Однією з особливостей бюджетної системи Люксембургу є диференціація відсоткових ставок податку на додану вартість, залежно від його платника.

Переважну частину доходів бюджету країни становлять податки. У Люксембурзі в податковій системі та доходах бюджету важлива роль належить податку на прибуток корпорацій. Його сплачують:

акціонерні товариства відкритого і закритого типу;

товариства з обмеженою відповідальністю;

кооперативи;

деякі інші види юридичних осіб. Не є платниками податку:

повні товариства;

командитні товариства;

неприбуткові організації.

Розмір оподатковуваного доходу обчислюється, виходячи з даних внутрішнього обліку компанії. Облік не стандартизований і ведеться кожною фірмою за власною схемою.

При оцінці розміру доходу податкові органи керуються такими принципами:

базою є мінімальна оцінка;

кожна стаття оцінюється окремо;

нереалізований прибуток у загальну суму прибутку не включається;

активи і пасиви визначаються за мінімальною неліквіда-ційною вартістю;

товарні запаси оцінюються за методом ИГО ("перший надійшов — перший враховується"), однак податкові органи можуть погодитись на використання й інших методів, якщо вони адекватно відображають стан платника;

амортизаційні відрахування за основними засобами обов'язкові.

Компанії-резиденти обкладалися податком на прибуток за такими ставками (в люксембурзьких франках, до введення евро):

від 400 000 до 600 000 — 20 %;

від 600 000 до 1 000 000 — 30 %;

від 1000 000 до 1 313 000 — 33 %.

Обчислений податок підлягає обкладанню додатковим податком у розмірі 1 % для підтримки фонду допомоги від безробіття.

Корпорації також сплачують муніципалітетам податок з прибутку. Ставка диференційована за територією країни. Максимальна ставка — 10 %. Муніципальний податок віднімається з чистого доходу за розрахунку державного прибуткового податку з корпорації.

Прибутковий податок стягується з фізичних осіб (як резидентів, так і нерезидентів). Ставка податку — від 0 до 60 % (залежно від суми доходу).

Крім того, встановлений додатковий податок у розмірі 2,5 % до обрахованої суми прибуткового податку.

Працедавець може віднімати прибутковий податок "біля джерела" заробітної плати працівника відповідно до опублікованих податкових таблиць, де приймаються в розрахунок відрахування на дітей і стандартні відрахування витрат. Крім того, визначену кількість специфічних затрат може бути відраховано з чистого оприбуткованого доходу:

§ усі внески на соціальне страхування;

§ страхові премії;

§ пожертвування в уповноважені благодійні фонди;

§ акції компаній — резидентів Люксембургу;

§ спеціальні відрахування витрат для іноземного управлінського персоналу банків, утворених в Люксембурзі.

Додатковий податок муніципалітетів, аналогічний податку з компаній, використовується стосовно фізичних осіб на доходи від торгівлі, чистого власного капіталу від торгівлі та земельну власність, крім стандартних відрахувань: 900 000 люксембурзьких франків для доходу від торгівлі та 2 500 000 люксембурзьких франків для чистого власного капіталу від торгівлі (до введення євро).

Фізичні особи — резиденти обкладаються податком на особисте майно за ставкою 15 % у рік на основі задекларованого чистого капіталу. З метою обрахування податку на особисте майно нерухомість оцінюється згідно з її офіційною вартістю. При цьому були передбачені відрахування (до введення євро) — 1 000 000 люксембурзьких франків на себе, 100 000 на чоловіка (дружину) і 100 000 на кожного утриманця.

Установлена знижка в розмірі 400 000 люксембурзьких франків (до введення євро) стосовно грошових коштів на банківських рахунках та інших депозитних вкладах у національній валюті, а також у котируваннях на фондовій біржі.

Стандартна ставка податку на додану вартість установлена в розмірі 15 %. Знижені ставки на професійні послуги — 12 %, на забезпечення газом і електроенергією — б, на продукти харчування, газети, книги, готельні номери і послуги пасажирського транспорту — 3 %. Звільнені від ПДВ банківські, страхові та фінансові послуги, сфери освіти, охорони здоров'я, окремі види некомерційної діяльності, що перетворило Люксембург в один з банківських центрів світу.

Податок на спадщину і дарування для прямих родичів становить від 6 до 19,2 %, для решти — від 9 до 48 %.

Фондові біржі країни

У 2009 році на європейських ринках було здійснено 126 ІРО обсягом 7112 млн. євро, повідомляє компанія PricewaterhouseCoopers. При цьому кількість проведених угод виявилася меншою на 57,3% у порівнянні з 2008 роком (295 ІРО), а обсяг залучених коштів – на 49% (показник 2008 р. становив 13 953 млн. євро).

Торік серед десятки компаній-лідерів за показником обсягу коштів, залучених у ході ІРО, лише двом вдалося залучити понад і млрд. євро. Водночас в 2008 р. таких компаній було три, а в 2007 році – десять. Найбільшими за обсягом залучених коштів на європейських фондових ринках були розміщення таких компаній: PGE Polska Grupa Energetyczna (Люксембург) – 1407 млн. євро; Delta Lloyd NV (Нідерланди) – 1 016 млн. євро; CFAO (Франція) – 806 млн. євро; Gertmore Group (Кайманські острови) – 378 млн. євро; Tata Steel (Індія) – 355 млн. євро.

Серед фондових бірж лідером за показником обсягу залучених коштів (1 907 млн. євро) став європейський майданчик NYSE Euronext, випередивши London Stock Exchange (Великобританія) -1 660 млн. євро та Warsaw Stock Exchange (Польща) – 1 594 млн. євро. Першу позицію за кількістю розміщень посіла фондова біржа Варшави – 38 ІРО, за нею йшли фондова біржа Лондона – 25 ІРО та Luxemburg Stock Exchange (Люксембург) – 22 ІРО.

Найбільша активність щодо укладання угод ІРО спостерігалася в тих самих секторах, що й в 2008 році, зокрема, в секторі промислових товарів та послуг (19 ІРО), в секторі інвестиційного бізнесу (18 ІРО) та в технологічному секторі (14 ІРО). До провідних галузей за кількістю угод належали також фінансовий сектор (10 ІРО), сектор будівництва та матеріалів (9 ІРО), нерухомості (8 ІРО), комунальних підприємств (7 ІРО) та інші.

Експерти зазначають, що лідерство сектора промислових товарів та послуг є цілком виправданим з огляду на те, що компанії цієї галузі протягом року здійснювали ефективні заходи з метою запобігання рецесії.

Світова економічна криза суттєво вплинула на кількість та обсяги розміщень, здійснених на європейських біржах міжнародними компаніями з інших регіонів світу. Торік ними було проведено 39 ІРО, в результаті яких залучено 2 161 млн. євро. Переважно це були компанії з Індії та Тайваню. Для порівняння, показники 2008 року були значно вищими – у ході 77 ІРО було залучено 6 018 млн. євро.

При цьому на фондовій біржі Люксембургу відбулося 73% (21 ІРО) від всіх угод, здійснених іноземними компаніями на біржах країн Європи, й було залучено 54% (1 575 млн. євро) від усіх коштів. На цьому майданчику було здійснено чотири з п’яти найбільших публічних розміщень акцій неєвропейських компаній.

Чимало компаній Люксембургу, кожна з яких зареєстрована на декількох фондових біржах, мають тісні зв'язки з багатьма світовими фінансовими центрами. Тому говорити про норми надання аудиторської інформації в цій країні важко, адже на практиці все більше відчувається вплив інших країн. Фондовий ринок Люксембургу традиційно є, у силу значної капіталізації Європейських монополій (324 млрд. дол. у 1992-м.), важливою частиною кредитно-фінансового механізму країни.

Розраховуємо ЗТО.

ЗТО = Е+І

Таблиця 8. Розрахунок ЗТО. (млрд. євро)

Рік
Е+І=	11,9+17,3	9,2+13,4	10,7+16,4	12+18,4	10,9+18,8
=ЗТО	29,2	22,6	27,1	30,4	29,7

Протягом останніх п’яти років відбувається то зростання, то спадання ЗТО.

Висновок.

З цієї курсової можна винести наступне:

1. Люксембург – маленька країна в Європі, з стабільною та процвітаючою економікою. 25% експортних доходів та найвищу зайнятість забезпечує металургійна галузь.

2. Характерною рисою Люксембургу є низька частка високотехнологічних виробництв і висока працемісткість галузей, які виготовляють споживчі товари тривалого і короткочасного користування.

3. Головні експортні товари: сталь, автомобілі, судна, побутова електротехніка (кухонні печі, морозильники, пральні, посудомийні та швейні машини), конторське обладнання (друкарські та лічильні машини), тканини, одяг, взуття, пластмасові вироби та меблі.

4. Люксембург - один з фінансових центрів Європи. У Європі Люксембург посідає друге місце після Лондона за кількістю банків (220 банків). Приватний банківський капітал у Люксембурзі є найбільшим у Європі

5. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби.

6. Зовнішньоекономічні зв'язки мають життєво важливе значення для економіки Люксембургу. Це зумовлено тим, що основні галузі промисловості використовують завезену сировину, а також необхідністю збуту товарів за кордон.

7. Основу економіки Люксембурга формує сфера послуг, за даними 2011р. частка сфери послуг у ВВП країни перевищувала 86%.

8. Люксембург посідає найвищі місця серед усіх країн світу за цілою низкою показників економічного розвитку, серед яких - частка ВВП на душу населення, темпи інфляції, рівень безробіття, рівень і якість життя та ін.

9. На даному етапі уряду Люксембургу необхідно вирішити ряд проблем, таких як визначення напряму розвитку, реформування економічної політики та державної соціальної системи, зменшення рівня інфляції.

10. Люксембург є одним з лідерів по залученню іноземних інвестицій. В якості факторів, що сприяють цьому, можна назвати вигідне географічне положення, політичну і соціальну стабільність, високорозвинену інфраструктуру, податковий режим та ін. Прямі іноземні капіталовкладення становлять 76% усього імпортного капіталу в Люксембурзі.

11. Переважна частка інвестицій припадає на країни Європейського Союзу. Це пояснюється наявністю тісних взаємозв’язків між країнами Співтовариства та спрямованістю інвестування на розвиток національних економік країн-членів ЄС. В цілому на країни ЄС припадає 43% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій та більше 6о% прямих зарубіжних інвестицій.

12. На сьогоднішній день Люксембург є значним інвестором в Україну. Обсяг інвестицій в Україну з 1995 по 2001 рр. значно зріс: у 1995 р. сукупний обсяг прямих інвестицій в Україну становив 14,6 млн. дол. США, у 1998 р. – 51,5 млн. дол. США, а на 1.01.2001 р. він сягнув рівня 72,3 млн. дол. США.

13. Імпорт товарів в країну перевищує експорт, а отже сальдо торгового балансу буде від’ємне. Експорт не покриває імпорт, при цьому з кожним роком імпорт зростає більшою мірою, ніж експорт.

14. Баланс послуг – активний. Це означає, що експорт послуг перевищує імпорт.

15. Експортна квота в більшій мірі змінюється в залежності від зменшення експорту. Наприклад, в 2012 – квота зменшилась на 3% через спад експорту. При цьому, квота ЗТО в 2012 падає на 3% в порівнянні з 2011, внаслідок скорочення експорту. Імпортна квота незначно зростає. Це спричинено незначним ростом імпорту.

16. Експорт на душу населення змінюється відповідно зі зростанням/зменшенням обсягу експорту. Імпорт на душу населення зростає, так як зростає обсяг імпорту. ЗТО на душу населення в 2012 році знизився внаслідок скорочення експорту.

17. Темпи приросту і росту спадають.

Отже, економіка Люксембургу традиційно була відкритою для світового господарства. Зовнішня торгівля товарами та послугами має першорядне значення для розвитку економіки Великого Герцогства, яке не може розраховувати винятково на внутрішній ринок для забезпечення розвитку та стабільного зростання. Одним з доказів високого ступеня залученості економіки Люксембурга в світове господарство є той факт, що близько 80% товарів і послуг, вироблених у країні, призначені для експорту.

Люксембург грає дуже важливу роль в світовій торгівлі послугами. Так, за даними Всесвітньої торговельної організації у 2011р. Люксембург зайняв 19-е місце в світі з експорту комерційних послуг. Що стосується імпорту послуг, тут Люксембург посідає 29 місце у світі з показником.

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра економічної кібернетики

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ”