Поточні актуальні проблеми у соціальному та економічному розвитку Люксембургу

Після вступу до ЄС уряд країни різко ослабив фінансову дисципліну, в результаті первинний профіцит бюджету (до обслуговування боргів) скоротився майже в 17 разів. Економісти припускаються бачення, якщо в країні не будуть проводитись радикальні реформи, то Люксембург залишиться конкурентоспроможною країною, але при цьому зростання економіки країни відставатиме від середнього в Єврозоні. Інші економісти доводять сценарій, коли Люксембург покидає Єврозону. Це стане можливим при реформуванні урядом сфер економіки для поліпшення відносної конкурентоспроможності в рамках валютного союзу.

На сьогоднішній день система соціального захисту Люксембургу характеризується переліком невирішених питань. Одна з основних проблем соціальної політики Люксембургу – традиційна відмінність в доходах населення в північних і південних регіонах, що відбивається статистикою по безробіттю.

Серйозну проблему складає асиметрична структура соціальних витрат. Це впливає, зокрема, в тому, що найбільш крупну частку соціальних витрат складає пенсійне забезпечення – 15,4% ВВП (при середньоєвропейському рівні – 11,9%), тоді як на підтримку сім'ї, материнства, утворення і політику зайнятості витрачаються порівняно незначні засоби (близько 0,8%).

Щоб уникнути подальших загострень проблем з соціальною сферою в країні уряду Люксембургу необхідно, як умова, швидше реформувати соціальну політику держави, цілеспрямовану на вирішення проблем соціального захисту населення, безробіття у жінок та раціональний розподіл держбюджету на заробітні плати в різних регіонах країни.

Таким чином, варто зазначити, що наслідки світової фінансово-економічної кризи стали основною причиною сповільнення темпів економічного розвитку Люксембургу у 2010 році. Водночас, завдяки заходам на протидію фінансовій кризі та рішенням, спрямованим на підтримку реального сектору економіки, платоспроможності громадян Люксембургу, малих і середніх підприємств, розвитку інфраструктурних проектів, регіонально- та секторальноспрямованій експортній політиці, Уряду вдалося закласти міцний фундамент для подолання негативних наслідків світової фінансової кризи.

Рівень мінімальної заробітної плати для окремих кран ЄС встановлюється Європейською Комісією щорічно у законодавчому порядку та оприлюднюється статистичною службою Європейського Союзу «Євростат». Люксембург не входить до переліку країн, для яких встановлено мінімальну заробітну плату.

Отже, на даному етапі уряду Люксембургу необхідно вирішити ряд проблем.

1. Чітко визначити подальший напрямок розвитку та покращити становище країни на міжнародній арені шляхом реформування економічної політики Люксембургу.

2. Реформувати державну соціальну систему та вирішити серйозну проблему асиметричної структури соціальних витрат.

3. Зменшити рівень інфляції. Основними чинниками, якого був вплив на поступальне збільшення цін, підвищення вартості продуктів першої необхідності, нестабільність цін на нафту на світовому ринку, а також зростання споживчого попиту.

Вирішив низку цих проблем Люксембург зможе рекомендувати себе, як потужна країна та важливий стратегічний партнер на міжнародному рівні, який може забезпечити стабільність та подальший розвиток економіки.

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮКСЕМБУРГУ.

 

Податкова система країни

Податкова система Люксембургу складається з двох податкових рівнів — державного та місцевого. До державного рівня сплачуються такі податки:

податок на прибуток;

податок на додану вартість;

авансовий податок;

податок з дивідендів;

митні платежі;

акцизний збір.

На місцевому рівні сплачуються прибутковий податок з корпорацій, додатковий податок муніципалітетів (застосовується щодо фізичних осіб на дохід від торгівлі, чистого власного капіталу і на земельну власність).

Однією з особливостей бюджетної системи Люксембургу є диференціація відсоткових ставок податку на додану вартість, залежно від його платника.

Переважну частину доходів бюджету країни становлять податки. У Люксембурзі в податковій системі та доходах бюджету важлива роль належить податку на прибуток корпорацій. Його сплачують:

акціонерні товариства відкритого і закритого типу;

товариства з обмеженою відповідальністю;

кооперативи;

деякі інші види юридичних осіб. Не є платниками податку:

повні товариства;

командитні товариства;

неприбуткові організації.

Розмір оподатковуваного доходу обчислюється, виходячи з даних внутрішнього обліку компанії. Облік не стандартизований і ведеться кожною фірмою за власною схемою.

При оцінці розміру доходу податкові органи керуються такими принципами:

базою є мінімальна оцінка;

кожна стаття оцінюється окремо;

нереалізований прибуток у загальну суму прибутку не включається;

активи і пасиви визначаються за мінімальною неліквіда-ційною вартістю;

товарні запаси оцінюються за методом ИГО ("перший надійшов — перший враховується"), однак податкові органи можуть погодитись на використання й інших методів, якщо вони адекватно відображають стан платника;

амортизаційні відрахування за основними засобами обов'язкові.

Компанії-резиденти обкладалися податком на прибуток за такими ставками (в люксембурзьких франках, до введення евро):

від 400 000 до 600 000 — 20 %;

від 600 000 до 1 000 000 — 30 %;

від 1000 000 до 1 313 000 — 33 %.

Обчислений податок підлягає обкладанню додатковим податком у розмірі 1 % для підтримки фонду допомоги від безробіття.

Корпорації також сплачують муніципалітетам податок з прибутку. Ставка диференційована за територією країни. Максимальна ставка — 10 %. Муніципальний податок віднімається з чистого доходу за розрахунку державного прибуткового податку з корпорації.

Прибутковий податок стягується з фізичних осіб (як резидентів, так і нерезидентів). Ставка податку — від 0 до 60 % (залежно від суми доходу).

Крім того, встановлений додатковий податок у розмірі 2,5 % до обрахованої суми прибуткового податку.

Працедавець може віднімати прибутковий податок "біля джерела" заробітної плати працівника відповідно до опублікованих податкових таблиць, де приймаються в розрахунок відрахування на дітей і стандартні відрахування витрат. Крім того, визначену кількість специфічних затрат може бути відраховано з чистого оприбуткованого доходу:

§ усі внески на соціальне страхування;

§ страхові премії;

§ пожертвування в уповноважені благодійні фонди;

§ акції компаній — резидентів Люксембургу;

§ спеціальні відрахування витрат для іноземного управлінського персоналу банків, утворених в Люксембурзі.

Додатковий податок муніципалітетів, аналогічний податку з компаній, використовується стосовно фізичних осіб на доходи від торгівлі, чистого власного капіталу від торгівлі та земельну власність, крім стандартних відрахувань: 900 000 люксембурзьких франків для доходу від торгівлі та 2 500 000 люксембурзьких франків для чистого власного капіталу від торгівлі (до введення євро).

Фізичні особи — резиденти обкладаються податком на особисте майно за ставкою 15 % у рік на основі задекларованого чистого капіталу. З метою обрахування податку на особисте майно нерухомість оцінюється згідно з її офіційною вартістю. При цьому були передбачені відрахування (до введення євро) — 1 000 000 люксембурзьких франків на себе, 100 000 на чоловіка (дружину) і 100 000 на кожного утриманця.

Установлена знижка в розмірі 400 000 люксембурзьких франків (до введення євро) стосовно грошових коштів на банківських рахунках та інших депозитних вкладах у національній валюті, а також у котируваннях на фондовій біржі.

Стандартна ставка податку на додану вартість установлена в розмірі 15 %. Знижені ставки на професійні послуги — 12 %, на забезпечення газом і електроенергією — б, на продукти харчування, газети, книги, готельні номери і послуги пасажирського транспорту — 3 %. Звільнені від ПДВ банківські, страхові та фінансові послуги, сфери освіти, охорони здоров'я, окремі види некомерційної діяльності, що перетворило Люксембург в один з банківських центрів світу.

Податок на спадщину і дарування для прямих родичів становить від 6 до 19,2 %, для решти — від 9 до 48 %.