Загальна характеристика країни.

Офіційна назва: Велике Герцогство Люксембург (Groussherzogtum Lëtzebuerg)

Географічне положення: Держава розташована в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Виходу до моря не має. Входить до складу «Бенілюкс»(Бельгія, Нідерланди, Люксембург).

Площа країни: 2,586 тис. кв.км.

Населення Люксембургу становить близько 490 тис. осіб (2007 р.), середня густота населення становить близько 190 осіб на км². Етнічні групи: німці і французи. Мова: німецька, французька (обидві державні), люксембурзька (із групи германських мов).

Столиця (та найбільше місто): Люксембург (Lëtzebuerg) – 85,5 тис. осіб (2008 р.). Найбільші міста Люксембургу: Люксембург (85,5 тис. осіб), Еш-сюр-Альзет (24 тис. осіб), Діфферданж (15,7 тис. осіб), Дюделанж (14,7 тис. осіб).

Державний устрій: Велике герцогство

Релігія: католицизм (97% населення), є протестантські та іудаїстські громади.

Грошова одиниця: Євро (з 1 січня 2002 р.)

Національне свято – 23 червня – День народження Великого Герцога (1921 р.)

Герб – являє собою щит з 10 горизонтальними синіми і срібними смугами. На щиті зображено коронований червоний двохвостий лев із золотим язиком. Щит коронований великогерцогской короною. Щит підтримують щитодержателя: два золотих коронованих лева з червоними язиками, їх морди відвернуті від щита. Оточує щит стрічка зі знаком ордена Дубовой корони. Ця композиція поміщена на мантію і увінчана великогерцогской короною.

Прапор – прямокутне полотно, що складається з трьох горизонтальних смуг червоного, білого і блакитного кольору (зверху вниз). Часовий пояс: CET (UTC+1) Літній час: CEST (UTC+2) Домен інтернету: *.lu Телефонний код: +352

Членство в міжнародних організаціях: ООН, НАТО, ЄС, країна входить в економічний союз Бенілюкс.

Державний лад Люксембургу — конституційна спадкова монархія. Голова держави — великий герцог.

Економіка.

Економіка Люксембургу є стабільною і процвітає, рівень безробіття нині становить приблизно 3%. Повоєнна історія економіки пов'язана з металургійною галуззю і поступовим, але досить болісним процесом її заміни сектором фінансових послуг.

Металургія з 1850 року забезпечує найвищу зайнятість і 25% експортних доходів.

Після війни уряд вирішив змінити курс економіки. Щоправда, як і в більшості розвинутих країн, послуги розвивалися саме від промислового виробництва. Таким чином, у країні почався бум фінансових послуг, якому значною мірою допомогли податкові ходи. У Люксембурзі налічується понад 12 тис. холдингових компаній, а також 1300 інвестиційних фондів і 220 банків. Крім того, існує сектор випуску європейських облігацій.

Невеликі розміри та розташування країни стали причиною її тісної інтеграції з сусідами. З 1921 року Люксембург підтримує тісне співробітництво з Бельгією, а після Другої світової війни до цього союзу приєдналися Нідерланди, в результаті чого утворився Бенілюкс. Це об'єднання стало прототипом Європейського Союзу.

У 1995 валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінювався в 17,1 млрд дол., або 44 172 дол. з розрахунку на душу населення (проти 26 556 дол. у Бельгії і 43 233 дол. у Швейцарії). Виходячи з паритету купівельної спроможності, витрати населення Люксембургу становили на кожного мешканця 16 827 дол. (у США - 17 834 дол.). Річне зростання ВВП на початку 1990-х років у середньому становило 5,5%, що набагато вище середнього показника для країн - членів ЄС.

У 1997 році в країні відзначено найвищий у світі показник ВВП на душу населення - 44,2 тис. доларів.

Промисловість.

Основою економіки Люксембургу у другій половині ХХ століття була металургійна промисловість експортного напряму. Біля південного кордону країни існують багаті поклади залізняку, що належать до Лотаринзького басейну. У 1970-х роках у промисловості створювалося понад 70 % валового національного продукту і було зайнято близько 50 % населення країни. 1979 року у Люксембурзі було вироблено 3,8 млн т чавуну і близько 5 млн т сталі. Протягом багатьох десятиліть Люксембург посідав перше місце у світі за виробництвом сталі на душу населення. Головним природним багатством країни є залізна руда. Саме великі запаси залізних руд стали основою розвитку Люксембургу в першій половині XX ст. Залізорудна і металургійна промисловість Люксембургу тісно пов'язана з аналогічними виробництвами Франції та Німеччини. Територіально вони об'єднують французьку Лотарингію, Люксембург і німецький Саар.

Сталеливарне виробництво в останні роки працювало на імпортній руді, яка ввозилася в основному з Франції. На частку сталі в 1952р. припадала третина ВВП, а у 1994 - лише 6%. За період з 1974р. до 1990 р. випуск сталі скоротився з 6,4 млн т до 3,5 млн т, а виробництво чавуну знизилося вдвічі. Основний сталеливарний концерн АРБЕД, заснований у 1911 році, був найбільшим промисловим підприємством країни. Зараз сталеливарне виробництво переорієнтоване на використання брухту як сировини і переплавку в електропечах.

Вироблення електроенергії 220 млрд кВт. за рік.Люксембург входить в єдину систему енергопостачання західної і східної Європи. Атомна енергетика не розвинена.

В економіці Люксембургу важливе значення приділяється створенню телекомунікаційних мереж і виробництву аудіо- та відеотехніки. Виробляються хімічні продукти, машини, пластмаси, тканини, скло, порцеляна. Багато нових підприємств створено великими фірмами США. Для іноземних компаній привабливим фактором є те, що місцеві робітники знають кілька мов.

Майже вся енергія, що споживається в Люксембурзі, імпортується, включаючи нафту, природний газ, кам'яне вугілля.

Характерними рисами, в порівнянні з іншими розвиненими країнами, є низька частка високотехнологічних виробництв і висока праце місткість галузей, які виготовляють споживчі товари тривалого і короткочасного користування.

Головні експортні товари: сталь, автомобілі, судна, побутова електротехніка (кухонні печі, морозильники, пральні, посудомийні та швейні машини), конторське обладнання (друкарські та лічильні машини), тканини, одяг, взуття, пластмасові вироби та меблі. Вивіз та ввіз сталі та автомобілів майже однакові. Як експортер і виробник побутової техніки та одягу, Люксембург займає провідні позиції в Західній Європі. Одночасно експортні виробництва країни зазнають все більшої конкуренції з боку нових індустріальних країн з дешевшою робочою силою.

Сільське господарство.

Майже чверть території Люксембургу обробляється, ще одна чверть зайнята під луками і пасовищами. Основні галузі сільського господарства: м'ясомолочне тваринництво і зернокормове рослинництво.

Середні розміри ферм у Люксембурзі невеликі - приблизно 7 га, на більшості з них практикується змішане господарство. Грунти бідні, піщані, для підвищення їх родючості вносяться фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва. Основні культури - картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння.

Вирощується також виноград; у долині Мозеля виробляються якісні білі вина. Зростає потреба в імпорті продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах. Сільське господарство країни отримує субсидії від держави і ЄС для підтримання стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам. У 1995 році на частку сільського господарства припадало 1,1% ВВП і 2,7% загальної кількості зайнятих (проти 5,4% у 1980-му). Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.

Фінанси

Банківська справа і фінансові послуги стали основним видом економічної діяльності, який у 1995 році концентрував 31,9 ВВП і 9,2% зайнятих. Люксембург - один з фінансових центрів Європи. У 1995 році тут знаходилися представництва 220 іноземних банків, які залучалися ухваленими наприкінці 1970-х років найсприятливішими в ЄС законами про банківську діяльність, що гарантували збереження таємниці внесків.

Проте гармонізація законів у країнах ЄС, проведена в 1993 році, дещо нівелювала переваги Люксембургу перед іншими країнами Союзу. У 1992 році сумарні авуари фінансових організацій Люксембургу зросли до 376 млрд доларів. У 1994-му в країні діяло 12 289 холдингових компаній.

У Європі Люксембург посідає друге місце після Лондона за кількістю банків (220 банків). Можливо, приватний банківський капітал у Люксембурзі є найбільшим у Європі. Місцева біржа спеціалізується на статутних фондах, більшість з яких зареєстрована в країні, а їхні акції - у торговому лістингу біржі.

Зовнішня торгівля

Зовнішня торгівля Люксембургу пов'язана із зовнішньою торгівлею Бельгії, і Національний банк Бельгії здійснює міжнародні операції Люксембургу. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби.

Люксембург повністю імпортує енергоносії для промисловості - кам'яне вугілля і нафту; ввозяться також автомобілі, тканини, бавовна, продовольство і сільськогосподарські машини. До середини 1970-х років торговельний баланс був позитивним, і надходження від експорту перевищували витрати на імпорт, але скорочення виробництва сталі істотно змінило баланс. У 1995 вартість експорту становила 7,6 млрд дол., а вартість імпорту - 9,7 млрд. Торговельний баланс зводиться за рахунок великих прибутків фінансового сектора. Основні зовнішньоторговельні партнери Люксембургу - країни ЄС.

Транспорт і зв'язок

Транспорт Люксембургу має високий рівень розвитку. Довжина мережі залізниць - 271 км, автомобільних шляхів - 5100 км. Основна меридіональна залізниця сполучена з лініями Франції і Бельгії, а широтна з'єднує лінії Німеччини і Бельгії. Єдиний аеропорт - Фіндель знаходиться за 5 км на схід від столиці.