Підходи перекладача художнього твору до відтворення реалій

Лексика, що характеризує етнокультурну специфіку певного історичного періоду того або іншого мовного соціуму, вже довгий час привертає увагу як мовознавців, так і перекладознавців. Найпоширенішим терміном на позначення етнокультурної/етноспецифічної лексики став термін «реалія», відносно сенсу якого й досі точаться запеклі суперечки. Одним із перших цей термін використав А. Федоров, у розумінні якого реалія – це не вербальна одиниця, а «поняття екстралінгвістичне і не може «перекладатися» з однієї мови іншою, як не може «перекладатися» з однієї мови іншою будь-яка існуюча в природі річ» [52, c. 174].

Р. Зорівчак дає таке визначення реалії: «Реалії – це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови-сприймача» [19, c. 58]. Такий підхід до розуміння реалій дозволяє побачити в них «категорію змінну, відносну, яка виступає чітко при бінарному контрастивному зіставленні конкретних мов (і культур)», а «обсяг реалій мови-джерела постійно змінюється залежно від словникового складу цільової мови, особливостей матеріальної і духовної культури-сприймача, від інтенсивності культурних і етнічних контактів відповідних мовних колективів» [там само: 19].

Головною складністю відтворення реалій у перекладі є те, що застосування будь-якого способу їхнього перекладу з діапазону доступних не гарантує збереження того складного комплексу «чітких конотацій, асоціацій чи уявлень, які виникають у читача оригіналу» [55, c. 124].

Водночас «недовираження» чи випущення якогось із параметрів може призвести до викривлення картини світу оригіналу» [37, c. 16]. У цьому контексті цікавим видається термін «асоціативний шлейф», запропонований Т. Некряч як «сукупність соціокультурних та історичних асоціацій, які поєднуються з певним концептом у реципієнтів певної етнокульутри на конкретному історичному матеріалі» [55, c. 124].

На основі зіставлення англомовних перекладів української прози з їхніми оригіналами Р. Зорівчак робить висновок про такі способи перкладу реалії (див. [19, с. 134]:

1) Транскрипція – транскрипцією позначають віднайдення якомога точнішого відповідника через запис звучання слів (у тому числі реалій) МО графемами МП. Доречність транскрибування реалій полягає у тому, що через важливість денотатів вони мають шанси ввійти з часом у периферійні шари словникового складу мови-сприймача. Наприклад:

Ernie's is this night club in Greenwich Village that my brother D. B. used to go to quite frequently before he went out to Hollywood and prostituted himself [84, р. 68]. – Це такий нічний ресторанчик у Грінвіч-вілліджі, до якого раніше вчащав мій брат Д. Б., поки переїхав у Голлівуд і продався, мов повія [79, с. 68].

They probably thought movie stars always hung out in the Lavender Room when they came to New York, instead of the Stork Club or El Morocco and all [84, р. 62]. – Думали, видно, що ті кляті кінозірки, як приїздять до Нью-Йорка, цілі вечори просиджують у «Лавандовій залі»,а не в «Сторк-клубі» чи в «Ель-Марокко»! [79, с. 62].

Наведемо ще приклад:

Old Stradlater was putting Vitalis on his hair. My Vitalis [84, p, 123]. – Каналія Стредлейтер саме мастив чуба «Віталісом». Моїм «Віталісом» [79, c. 143].

У творчому пошуку засобу вирішення проблеми у наведеному вище прикладі перекладач транслітерував лексему “ Vitalis ”. Але це може звести нанівець усі зусилля реципієнту українського ТП розшифрувати вказану реалію. Оскільки “ Vitalis ” – це лак для волосся, можна було б відтворити цю реалію на кшталт: Стредлейтер саме мастив чуба лаком для волосся «Віталісом». Моїм лаком.

2) Гіперонімічне перейменування – у перекладознавчій практиці досить поширеним методом є переклад реалій, пов′язаний із основоположними поняттями лексичних трансформацій, категоризацією денотата, визнанням ізоморфізму частини і цілого, генералізацією.

Так, Л. Керролл вживає дві реалії – comfit та barley sugar, – пов’язані не тільки з Британією, а й з певним історичним проміжком: другою половиною ХІХ сторіччя. Перша реалія визначається як «глазурована цукерка з горішком або насінням всередині» [90] і отримує такі асимілятивні українські відповідники: «цукерка». Друга реалія визначається як «крихка цукерка бурштинового кольору, виготовлена з цукру, звареного з екстрактом ячменю» [90] і отримує такі відповідники: «цукерки» та «карамель» [90]. Порівняльний аналіз засвідчує втрату етнокультурної специфіки в перекладі. Як бачимо, за допомогою генералізації перекладачі позначають два абсолютно різних референти одним і тим самим найменуванням. Важко сказати, чим визначаються такі перекладацькі рішення – «суб’єктивною» відсутністю творчого натхнення, «об’єктивною» нестачею мовних засобів в МП. Знайти вихід (хоча б частковий) зі скрутного становища можна було б за рахунок перекладацьких коментарів, якими часто нехтують перекладачі художніх творів.

3) Дескриптивна перифраза – за допомогою дескриптивної перифрази відтворюють семантику місцевих реалій. Наприклад:

But he was mostly the kind of a handsome guy that if your parents saw his picture in your Year Book, they’d right away say, “Who’s this boy?” I mean he was mostly a Year Book kind of handsome guy [84, p. 24]. – Але краса його була така, що ваші батько й мати, якби вони, скажімо, побачили в шкільному альбомі його фотокарточку, неодмінно спитали б: «А це що за хлопчина?» [79, c. 46].

4) Міжмовна конотативна транспозиція – шлях заміни англійської чи будь-якої реалії реалією україномовного світу (чи просто українською лексемою з місткою конотативною інформацією) з іншим денотативним або рівновартісним конотативним значенням. Наприклад:

… the savage violence of the frontier brothel and saloon [84, p. 65]. – … брутальні звичаї шинкі в та борделів Дикого Заходу [79, c. 66].

У наведеному прикладі американськареалія saloon, що означає «салун», «бар», перекладена українським культурно-маркованим аналогом «шинок».

5) Калькування (повне та часткове) – особливий вид запозичення, при якому структурно-семантичні моделі мови – джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Наприклад:

All he had to do was drive some cowboy general around all day in a command car [84, p. 88]. – Тільки те й робив, що день при дні возив на штабній машині якогось ковбойського генерала [79, c. 97].

6) Комбінована реномінація – при цьому способі найчастіше використовується транскрипція з описовою перифразою (значно рідше – з гіперонімом). Це ефективний, але багатослівний спосіб максимальної передачі семантики реалій, зв′язаний з лінійним розширенням тексту:

She and old Marty were drinking Tom Collinses – in the middle of December, for God’s sake [84, p. 49] – Вони з Марті пили, каналії, «Тома Коллінза» – прохолодний коктейль із льодом [79, c. 57].

You always got these very lumpy mashed potatoes on steak night, and for dessert you got Brown Betty, which nobody ate, except maybe the little kids in the lower school that didn’t know any better — and guys like Ackley that ate everything [84, p. 143]. – До того біфштекса щоразу клали кавалок наче глевкої м’ятої картоплі, а на десерт була « руда Бетті» – листковий пудинг із сухарів з яблуками. Його ніхто й не їв, хіба що ота шпана з молодших класів, яка взагалі нічого кращого не бачила, та ще такі ненажери, як Еклі [79, c. 152].

7) Контекстуальне розтлумачення (описовий переклад) – цей вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов′язаний з цілісністю художнього тексту і полягає у роз′ясненні суті реалій у найближчому контексті. Наприклад: four gin rickeys [84, р. 92] – з чотирма склянками джину з лимонним соком [79, с. 105]; highballs – [84, р. 109] – віскі з содовою [79, с. 116]; a little white roadster [84, р. 63] – двомісний білий автомобіль [79, с. 71].

Отже, провівши аналіз особливостей відтворення реалій,, ми виявили такі перекладацькі трансформації: транскрипція/транслітерація та калькування, а також приблизний переклад, що включив в себе такі перекладацькі прийоми як гіпонімічний переклад, контекстуальне розтлумачення реалій та описовий переклад. Як показав аналіз фактичного матеріалу, при перекладі реалій як одиниць безеквівалентної лексики основним завданням для перекладача було відтворення не тільки денотативного значення мовної одиниці, а також і збереження її образності для відображення національно-культурного та історичного колориту.

Як свідчить аналіз фактичного матеріалу, домінантною стратегією перекладу у перекладачів, є очуження (54%). Вибір відповідної стратегії перекладу визначає характер перекладацьких трансформацій. Стратегія «очуження» реалізується шляхом транскрибування або транслітерування культурних маркерів оригіналу або їх цілковитої трансплантації, що спостерігаємо в перекладах англомовної прози. Збереження у ТП транскрибованих, транслітерованих та трансплантованих реалій американської культури посилює, таким чином, національне забарвлення оригіналу у перекладі. Використовуючи стратегію одомашнення (33%), перекладач створює світ, який значно відрізняється від того, який зображено в оригіналі. У художньому перекладі вибір перекладацької стратегії одомашнення допомагає реалізувати прагматику оригіналу.

Дослідивши проблему реалій у творах англійської та американської прози, ми впевнилися у їхній важливій ролі як провідного лексичного засобу формування художньої картини світу. Це автоматично вказує на необхідність докладання максимальних зусиль задля адекватного відтворення реалій у перекладі, що у більшості випадків видається можливим як на основі креативного використання наявних мовних ресурсів, так і створення індивідуально-авторських перекладацьких відповідників з урахуванням ситуації, контексту, фонових знань і особистісних характеристик реципієнта.

ВИСНОВКИ

Дипломна робота присвячена відтворенню лінгвокультурного контексту художнього тексту в українських перекладах. Основні результати нашого дослідження полягають у наступному:

1. В основі перекладацьких труднощів перебувають: 1) системні невідповідності між мовою оригіналу та мовою перекладу; 2) асиметрія природної мови/мовного знаку, що втілюється в неоднозначності/багатозначності мови; 3) відхилення від загальнолітературної мови. На лексичному рівні проблема перекладацьких труднощів перетворюється на проблему культурно-специфічної лексики, яка, ускладнюючи професійну діяльність окремих індивідів, водночас активізує й стимулює їхні творчі здібності і є джерелом збагачення та розвитку МП. Відтворення культурно-специфічної лексики у перекладі перетворюється на творчий акт,специфіка якого полягає у тому, що перекладач майже одномоментно: 1) інтерпретує одиницю; 2) приймає рішення стосовно вибору способу перекладу; 3) формує іншомовний відповідник.

2. Стратегія є важливим аспектом дослідження як перекладацької творчості, так і креативності, адже, як доведено в роботі, її формування відбувається під впливом чинників, що мають відносно особистості перекладача як зовнішній, так і внутрішній характер. Стратегії «одомашнення» й «очуження» виступають двома протилежними векторами втілення єдиної мегастратегії лінгвокультурної адаптації. Розуміючи під лінгвокультурною адаптацією «вписування тексту перекладу в матрицю приймаючої лінгвокультури», ми водночас наголошуємо, що вона має два стратегічних напрямки і може бути орієнтована як на лінгвокультуру оригіналу, так і на лінгвокультуру перекладу.

Встановлено, що стратегія очуження зберігає відчутний творчий потенціал, відкриваючи перед перекладачем широкі можливості для прояву своєї власної креативності, специфіка якої полягає в тому, аби майстерно зберегти мовностилістичний устрій оригіналу, не поставивши при цьому під сумнів здатність реципієнта до його адекватної інтерпретації. Надлишковість одомашнення може призвести до хибного перекладу, але ніколи – до незрозумілого. Зважаючи на наведені міркування, стає зрозумілим прагнення перекладачів художніх творів адаптувати свої переклади у напрямку доместикації, проте з відчутними елементами форенізації, покликаними доносити до свого читача відчуття іноземної культури.

3. Сукупний аналіз особливостей відтворення різних типів лінгвокультурологічних одиниць на матеріалі художнього твору продемонстрував творчий характер діяльності перекладача, окремі рішення якого мають бути взаємоузгодженими та злагодженими відповідно до обраної загальної стратегії. Перелік різновидів культурно-специфічної лексики, проаналізованої у роботі, визначається наявним масивом перекладених творів американських та англійських письменників ХІХ-ХХ сторічь. До нього увійшли: оніми, реалії, фразеологічні одиниці, метафори, порівняння, сленг.

4. Встановлено, що українські транслятори застосовують одомашнення частіше (45 %), ніж інші стратегії перекладу – форенізація (32 %), нейтралізація (23 %) під час перекладу англомовних онімів українською мовою. У цілому радикальне адаптування онімів не притаманне традиції художнього перекладу українською мовою художньої літератури, але з наведених прикладів стає очевидним, що форенізація ТП передбачає збереження форми вихідного оніму з очевидною втратою прихованого змісту. Окрім того, внаслідок транскодування іншомовних назв часто виникають не притаманні МП звукосполучення. Аби уникнути цього, можна зробити певний відступ від загальних правил, скерований на зручнішу вимову імені в МП, особливо якщо цього вимагає характер тексту, що перекладається.

Домінантною стратегією перекладу у перекладачів під час відтворення реалій є очуження (54%). Стратегія «очуження» реалізується шляхом транскрибування або транслітерування культурних маркерів оригіналу або їх цілковитої трансплантації, що спостерігаємо в перекладах англомовної прози. Збереження у ТП транскрибованих, транслітерованих та трансплантованих реалій американської та англійської культури посилює, таким чином, національне забарвлення оригіналу у перекладі. Використовуючи стратегію одомашнення (33%), перекладач створює світ, який значно відрізняється від того, який зображено в оригіналі. У художньому перекладі вибір перекладацької стратегії одомашнення допомагає реалізувати прагматику оригіналу

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Наукові праці

1. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка: [учеб. для ин-тов и фак. иностр. Яз. / И.В. Арнольд. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1986. – 295 с.

2. Балабін В. В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу / Віктор Володимирович Балабін. – К.: Логос, 2002. – 315 с.

3. Боринштейн Є. Соціокультурні особливості мовної особистості / Євген Боринштейн // Соціальна психологія. – 2004. − № 5 (7). – С. 63–72.

4. Б'ялик В. Д. Міжкультурні конституанти мовної картини світу у перекладі / В. Д. Б'ялик // Мова і культура. – 2004. – Вип. 7. – Т. VIII. Теорія і практика перекладу. – С. 13–18.

5. Виноградов В. С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы) / В.С. Виноградов. – М.: Изд-во института общего среднего образования РАО, 2001. – 224 с.

6. Влахов С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. – М.: Международные отношения, 1980. – 342 с.

7. Войнич И.В. Стратегии лингвокультурной адаптации художественного текста при переводе: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Войнич Ирина Владимировна. – Пермь, 2010. – 19 с.

8. Врабель Т. Прагматичні аспекти перекладу у світлі міжкультурної комунікації / Т. Врабель // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. – Вип. 95. – Ч. 1. – С. 382–385.

9. Гальперин И. Р. О термине «сленг» / И. Р. Гальперин // Вопросы языкознания. – М., 1956. – № 6. – С. 107–114.

10. Гарбовский Н. К. Теория перевода / Н. К. Гарбовский. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. – 544 с.

11. Гнатюк Л. П. Мовна особистість як об'єкт лінгвістичних досліджень: історія дослідження та проблема структури / Л. П. Гнатюк // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». − Черкаси, 2002. – Вип. 44. – С. 38–43.

12. Голубовська І. О. Етнічні особливості мовних картин світу / І. О. Голубовська. – К.: Логос, 2004. – 284 с.

13. Ґудманян А. Ґ. Відтворення власних назв у перекладі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.16 «Перекладознавство» / А. Ґ. Ґудманян. – К., 2000. – 40 с.

14. Гумбольдт В. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества [1830–1835] / В. Гумбольдт // Избранные труды по языкознанию. – М.: Прогресс, 1984. – С. 37–298.

15. Демецька В. В. Теорія адаптації: крос-культурні та перекладознавчі проблеми / Владислава Валентинівна Демецька. – Херсон: МЧП «Норд», 2006. – 378 с.

16. Ермолович Д. И. Имена собственные на стыке языков и культур. Заимствование и передача имен собственных с точки зрения лингвистики и теории перевода / Д. И. Ермолович. – М.: Р. Валент, 2001. – 133 с.

17. Захаренко И. В. Прецедентное имя и прецедентное высказывание как символы прецедентных феноменов / И. В. Захаренко, В. В. Красных, Д. Б. Гудков, Д. В. Багаева // Язык, сознание, коммуникация: сборник статей. – М.: Филология, 1997. – Вып. 1. – С. 82–103.

18. Засєкіна Л. В. Мовна особистість у сучасному соціальному просторі / Лариса Засєкіна // Соціальна психологія. – 2007. – № 5 (25). – С. 82–90.

19. Зорівчак Р. П. Реаліяі переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози) / Роксолана ПетрівнаЗорівчак. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1989. – 216 с.

20. Іваницька М. Л. Творча майстерня Алоїза Вольдана – перекладача сучасної української літератури / М. Л. Іваницька // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2011. – Вип. 36. – С. 355–359.

21. Каде О. Проблемы перевода в свете теории коммуникации // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: сб. ст. / О. Каде – М.: Международные отношения, 1978. – С. 69–90.

22. Карабан В. І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову: навч. посібник / В. І. Карабан, Д. Мейс. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 608 с.

23. Карасик В. И. Речевое поведение и типы языковых личностей / В. И. Карасик // Массовая культура на рубеже XX-XXI вв.: Человек и его дискурс. – М., 2003. – С. 24 – 43.

24. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. – М.: Наука, 1987. – 210 с.

25. Коломієць Л. В. Проектування поетичного перекладу як метапоетичного письма / Л. В. Коломієць // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні науки. – 2004. – № 3. – С. 189–195.

26. Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) / Вилен Наумович Комиссаров. – М.: Высшая школа, 1990. – 253 с.

27. Коптілов В. Теорія і практика перекладу / Віктор Коптілов. – К.: Юніверс, 2003. – 279 с.

28. Корнієнко В. Чи здолають перекладачі Керролів Еверест / В. Корнієнко // Осіння ластівка. Вибране. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – С. 210–216.

29. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: підручник / Михайло Петрович Кочерган – 2-е.вид. – К.: Академія, 2005. – 368с.

30. Лавриненко О. Л. Конструювання концептуальної моделі мовної особистості / О. Л. Лавриненко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/851/94.

31. Латышев Л. К. Технология перевода / Л. Н. Латышев. – М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. – 280 с.

32. Латышев Л. К. Перевод: теория, практика и методика преподавания: [учеб. пособие для студ. перевод. фак. высш. учеб. заведений] / Л. К. Латышев, А. Л. Семенов. – М.: Академия, 2003. – 192 с.

33. Левицкая Т. P. Теория и практика перевода с английского языка на русский / Т. P. Левицкая, А. М. Фитерман. – М.: Высшая школа, 1983. – 136 c.

34. Львовская З. Д. Теоретические проблемы перевода (На материале испанского языка): монография / З. Д. Львовская. – М.: Высшая школа, 1985. – 232 с.

35. Мазур О. В. Дослідження творчої особистості перекладача у світлі теорії контекстів / О. В. Мазур // Науковий вісник Волинського нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. – 2011. – № 6. – Ч. 2. – С. 65–71.

36. Найда Ю. К науке переводить. Принципы соответствий / Ю. Найда // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: сборник статей. – М.: Международные. отношения, 1978. – С. 114–137.

37. Некряч Т. Є. Асоціативний шлейф при перекладі культурно-маркованих знаків / Т. Є. Некряч // Мовні і концептуальні картини світу: збірник наукових праць. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип. 18. – Книга 2. – С. 13–17.

38. Некряч Т. Є. Переклад і культура / Т.Є. Некряч, Ю.П. Чала // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – К.: КНУ, 2004. – Вип. 4. – С. 32-37.

39. Нелюбин Л. Л. Введение в технику перевода / Л. Л. Нелюбин. – М.: Изд-во Флинта, 2009. – 216 с.

40. Новикова М. А. Прекрасен наш союз. Литература – переводчик – жизнь / Марина Новикова. – Киев: Радянський письменник, 1986. – 225 с.

41. Подміногін В. Дихотомія перекладацьких стратегій очуження та одомашнення в історії європейського переклад у / В. Подміногін, А. Якимчук // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград:РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – Вип. 89. – Ч. 1. – С. 98–102.

42. Потебня А. А. Мысль и язык / А. А. Потебня. – М.: Лабиринт, 2007. – 241 с.

43. Пшенкина Т. Г. Вербальная посредническая деятельность переводчика в межкультурной коммуникации: психолингвистический аспект: автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Т. Г. Пшенкина. – Барнаул, 2005. – 32 с.

44. Ребрій О. В. Творчі виміри перекладу. Переклад як мімесис / О. В. Ребрій // Українське мовознавство: міжвід. наук. зб. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2010. – Вип. 40/1. – С. 318–321.

45. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика / Я. И. Рецкер. – М.: Международные отношения, 1974. – 216 с.

46. Саєнко С. Г. Культурно-генетична спільність реалій і кордони / С.Г. Саєнко // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка. Серія: Іноземна філологія. – 2004. – № 37–38.

47. Сепир Э. Коммуникация / Э. Сепир // Избранные труды по языкознанию и культурологии. – М.: Прогресс; Универс, 1993. – 656 с.

48. Сорокин Ю. А. Культура и ее этнопсихолингвистическая ценность / Ю. А. Сорокин, И. Ю. Марковина // Этнопсихолингвистика. – М.: Наука, 1988. – С. 5–18.

49. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация: учеб. пособие / С. Г. Тер-Минасова. – М.: Слово / Slovo, 2000. – 259 с.

50. Томахин Г.Д. Реалии- американизмы / Г. Д. Томахин. – М.: Высшая школа, 1988. – 239 с.

51. Тхорик В. И. Лингвокультурология и межкультурная коммуникация: учеб. пособие / В. И.Тхорик, Н. Ю.Фанян. – М.: ГИС, 2006. – 260 с.

52. Федоров А. В. Основы общей теории перевода. Лингвистические проблемы / А. В. Федоров. – СПб: Филологический факультет Санкт- Петербургского ГУ, 2002. – 416 с.

53. Федорченко О. Переклад кінофільмів різних жанрів: перекладацькі стратегії // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Вип. 104. – Ч. 1. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012. – С. 330–335.

54. Цатурова И. А. Переводческий анализ текста. Английский язык: учебное пособие с методическими рекомендациями / И.А. Цатурова, Н.А. Каширина – Санкт-Петербург.: Перспектива, 2008. – 296 с.

55. Чала Ю. П. Реалія і культурно маркований знак: термінологічні аспекти перекладознавства / Ю. Чала // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – Вип. 89. – Ч. 1. – 2010.– С. 122–126.

56. Чередниченко О. І. Про мову і переклад / Олександр Іванович Чередниченко. – К.: Либідь, 2007. – 248 с.

57. Чередниченко О.І. Теорія та практика перекладу. Французька мова / О.І. Чередниченко, Я. Г. Коваль. – К.: Либідь, 1995. – 319 с.

58. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы аспекты / А. Д. Швейцер – изд. 2–е. – М.: Либроком, 2009. – 216 с.

59. Albrecht J. Linguistik und Übersetzung. – Tübingen: Niemeyer, 1973. – 113 S.

60. Fernandes L. Translation of Names in Children’s Fantasy Literature: Bringing the Young Reader into Play / L. Fernandes // New Voices in Translation Studies. – 2006. – № 2. – Р. 44–57.

61. Fong G S.F. The Two Worlds of Subtitling: The Case of Vulgarisms and Sexuallyoriented Language / Gilbert C. F. Fong // Dubbing an Subtitling in a World Context. – Hong Kong: The Chinese University Press. – 2009. – P. 39–61.

62. Herbst T. Linguistische Aspekte der Synchronisation von Fernsehserien: Phonetik, Textlinguistik, Übersetzungstheorie / Thomas Herbst. – Tübingen: Niemeyer, 1994. – 325 S.

63. House J. How do we know when a translation is good? / J. House // Exploring Translation and Multilingual Text Production: Beyond Content. – Berlin / New York: Mouton de Gruyter, 2001. – P. 127–160.

64. Karamitroglou F. A proposed set of subtitling standards in Europe [ Electronic Source ] / F. Karamitroglou // Translation Journal. – 1998. – Vol. 2, № 2. – Available at: http://accurapid.com/journal/tj.htm.

65. Katan D. Translating Cultures. An introduction for translators, interpreters and mediators / D. Katan. – Manchester: St. Jerome Publishing, 1999. – 271 р.

66. Leonardi V. Equivalence in Translation: Between Myth and Reality [Electronic Source] / Vanessa Leonardi // Translation Journal. – 2000. – Vol. 4, № 4. – Available at: http://translationjournal.net/journal/14equiv.htm.

67. Markstein E. Realia / E Markstein // Handbuch Translation. – Tübingen: Stauffenburg, 1998. – S. 288–291.

68. Newmark P. No Global Communication Without Translation / Р. Newmark // Translation Today: Trends and Perspectives/ P. Newmark. – Clevedon: Multilingual Matters Ltd., 2003 – P. 55–67.

69. Nida E. Towards a Science of Translating. Special Reference to Principles and Procedures Involved in Bible Translating / Eugene Nida. – Leiden: Brill, 1964. – 331 p.

70. Reiß K. Grundlegung einer allgemeinen Translationstheorie / K. Reiß, H. J. Vermeer. – Tübingen: Niemeyer, 1984. – 245 S.

71. Snell-Hornby M. Translation Studies: An Integrated Approach / Mary Snell-Hornby. – Amsterdam and Philadelphia: Benjamins Pub. Co, 1988. – 163 p.

72. Stolze R. Translatorische Kategorien – Zur Rolle der Linguistik in der Translationsdidaktik / Radegundis Stolze: German, French, English, Conference Proceedings edition:// Translation studies: an interdiscipline / edited by Mary Snell-Hornby, Franz Pochhacker, Klaus Kaindl. – Amsterdam; Philadelphia: J. Benjamins, 1994. – 387-394 S.

73. Venuti L. Strategies of translation / Lawrence Venuti // Encyclopedia of Translation Studies. – London and New York: Routledge, 1998. – P. 240–244.

74. Witte H. Die Rolle der Kulturkompetenz: [Handbuch Translation] / H. Witte. – Tübingen: Stauffenburg, 1998. – 345 S.